П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
22 квітня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/11698/24
Головуючий в 1 інстанції: Андрухів В. В. Місце ухвалення рішення: м. Одеса
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Лук'янчук О.В.
суддів - Бітова А.І.
- Ступакової І.Г.
розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, в якому просить:
- визнати незаконними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо припинення раніше призначеної пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 01.01.2024 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області відновити нарахування та виплату ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 01.01.2024 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , тривалий час проживала на окупованій території м. Луганськ. У 2019 році позивач переїхала на підконтрольну Україні на той час територію у м. Каховка Херсонської області та була взята на облік внутрішньо переміщеної особи. Після початку повномасштабної війни позивач виїхала за межі території України, у зв'язку з чим 05.12.2023 року добровільно подала заяву до Управління праці та соціального захисту населення Новокаховської міської ради про зупинення виплат допомоги на проживання ВПО.
Позивач є пенсіонером, перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Херсонській області та отримувала пенсію за віком. З січня 2024 року позивач не отримує пенсію за віком, у зв'язку з чим звернулась через вебпортал до ПФУ. Листом ГУ ПФУ в Херсонській області від 05.03.2024р. позивача повідомлено про припинення виплати пенсії відповідно до листа Управління праці та соціального захисту населення, яким зазначено про недійсність довідки ВПО. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, так як право позивача на одержання призначеної йому пенсії не може позав'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області - задоволено повністю.
Визнано незаконними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо припинення виплати з 01.01.2024 року раніше призначеної пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області відновити з 01.01.2024 року нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, ГУ ПФУ в Херсонській області, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В своїй скарзі апелянт зазначає, що однією з умов призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є: знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку управління соціального захисту населення за місцем перебування, що підтверджується відповідною довідкою. Судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що Пунктом 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування соціальні виплати припиняються у разі зокрема: - скасування довідки внутрішньо-переміщеної особи з підстав, визначених ст. 12 Закону України від 20.10.2014 № 1706-VII “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»; - отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. основною умовою для перебування Позивачки на обліку Головного управління є наявність в неї статусу внутрішньо переміщеної особи, підтвердженням чого є відповідна довідка. Оскільки, довідки від 20.11.2017 №0000410858 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 визнана такою, що не діє, Позивачці припинено виплату пенсії з 01.01.2024. Таким чином, для поновлення виплати пенсії Позивачці необхідно було звернутися до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про поновлення виплати пенсії за фактичним місцем проживання або реєстрації (до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області). А у разі отримання статусу внутрішньо переміщеної особи - до територіального управління Пенсійного фонду України за місцем реєстрації ВПО. Проте, до органів Пенсійного фонду із відповідною заявою Позивачка не зверталась.
Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі ч.1 ст.311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим на її ім'я 26.01.2000 року Алчевським МВ УМВС України в Луганській області (а.с.7 - 10).
Позивачка є пенсіонеркою, що підтверджується пенсійним посвідченням від 04.02.2009 року № НОМЕР_2 (бланк серії НОМЕР_3 ), та отримувала пенсію за віком з 12.01.2009.
Позивач як внутрішньо переміщена особа, що підтверджується довідкою від 20.11.2017 р. № 0000410858 (а.с.13), перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Херсонській області, отримувала пенсію за віком з 01.01.2018 року, що підтверджується рішенням Управління ПФУ в м.Нова Каховка Херсонської області від 07.03.2018 № 965080157059.
Як вказує позивач, після початку повномасштабного вторгнення рф в Україну, вона виїхала за межі території України до Німеччини, у зв'язку з чим 05.12.2023 року добровільно подала заяву до Управління праці та соціального захисту населення Новокаховської міської ради про зупинення виплат допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.
З січня 2024 року позивач не отримує пенсію за віком, у зв'язку з чим звернулась через вебпортал до ПФУ з заявою про роз'яснення причин неотримання нею пенсії.
Листом від 05.03.2024р. № 1952-1064/В-02/8-2100/24 Головне управління ПФУ в Херсонській області повідомило позивача про припинення виплати пенсії у зв'язку з отриманням інформації з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб про те, що довідка позивача про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи визнана такою, що не діє. При цьому, відповідач послався на приписи Постанови КМ України від 05.11.2014 року № 637 “Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам».
Не погоджуючись з діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що припиняючи виплату позивачу пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив її право на отримання пенсії, а тому прийшов до висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області протиправно припинено виплату пенсії позивачу з 01.01.2024 року, і порушене право позивача підлягає відновленню шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області відновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 01.01.2024 року.
Надаючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996р., ратифікована Законом України від 14.09.2006р. №137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007р., передбачає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (п.23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складової права на соціальний захист, є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
Принципи, засади та механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг врегульовано Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-VI.
У відповідності до ч.3 ст.4 Закону №1058-IV, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Статтею 5 Закону №1058-IV регламентовано, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням та порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
До приведення законодавства України у відповідність із Законом №1058-IV закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону (п.16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV).
Тобто, як вірно зазначив суд першої інстанції, положення Закону №1058-IV є пріоритетними в питаннях виплати пенсій.
Як передбачено ч.1 ст.47 Закону №1058-IV, пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
Згідно з ч.1 ст.49 цього Закону, виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Наведений перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду є вичерпним та, серед іншого, визначає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що закріплене у Конституції України поняття «Закон України» не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, ухвалений Верховною Радою України в межах її повноважень. Зміни ж до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом ухвалення закону про внесення змін. У свою чергу, нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.
Як вбачається з матеріалів справи, Головне управління ПФУ в Херсонській області припинило виплату пенсії позивача у зв'язку з отриманням інформації з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб про те, що довідка позивача про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи визнана такою, що не діє. При цьому, відповідач послався на приписи Постанови КМ Укораїни від 05.11.2014 року № 637 “Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам».
Водночас, будь-які мотиви із посиланням на встановлену законом підставу для припинення виплати позивачу пенсії пенсійним органом не наведені та в матеріалах справи відсутні.
З 22.11.2014 року набрав чинності Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706-УІІ, яким відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, закріплені гарантії для внутрішньо переміщених осіб.
Так, визначення поняття «внутрішньо переміщеної особи» міститься, зокрема, у ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», згідно з якою, це особа, яка перебуває на території України на законних підставах; має право на постійне проживання в Україні; була змушена залишити або покинути своє місце проживання в результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
За правилами ч.1 ст.4 Закону №1706-VII, факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, окрім випадків, передбачених ст.12 цього Закону.
Реєстрація особи як внутрішньо переміщеної надає можливість державним органам врахувати її особливі потреби. Серед таких особливих потреб - доступ до належного житла та правової допомоги, доступ до спеціальних державних програм, зокрема, адресних програм для внутрішньо переміщених осіб, тощо.
Для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України. Такі виплати можуть здійснюватися за бажанням особи з доставкою додому, з компенсацією витрат за надання таких послуг, передбачених укладеним відповідно до пункту 3 цієї постанови тристороннім договором.
Тобто, за приписами наведеної норми умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою
Згідно п.6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 01.10.2014 (в редакції Постанови КМ № 352 від 08.06.2016) (далі Порядок №509) довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону та абзацом шостим цього пункту.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.
Рішення про скасування дії довідки приймається керівником структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання особи та надається внутрішньо переміщеній особі протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення.
Структурний підрозділ з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад на підставі прийнятого рішення невідкладно вносить до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб відомості про скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Разом з цим, колегія суддів звертає увагу, що статтею 49 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV, є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.
Отже, з аналізу вищенаведених норм чинного законодавства вбачається, що УПФ має право припинити виплату пенсії особі виключно з підстав передбачених законом, про що приймає вмотивоване рішення.
Як встановлено судом, з 01 січня 2024 року, позивачу припинено пенсії виплат у зв'язку із скасування довідки ВПО. Водночас, статтею 49 Закону № 1058-IV такої підстави для припинення виплати пенсії не встановлено.
Зазначені обставини вказують на допущення відповідачем порушення вимог статті 49 Закону № 1058, яка визначає вичерпний перелік підстав для припинення виплати пенсії.
Пункт 5 частини першої статті 49 Закону № 1058-VI, з огляду на приписи Закону № 1706-VII, не може бути застосований, оскільки цей пункт відсилає виключно до випадків, передбачених законом, тобто, вказані правовідносини не можуть бути врегульовані іншими нормативно-правовими актами, зокрема, постановами Кабінету Міністрів України, які відносяться до підзаконних нормативних актів.
За змістом конституційних норм, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.
Особливу увагу варто звернути на те, що у преамбулі до Закону № 1058-IV зазначено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Водночас Суд зазначає, Постанова КМУ № 365 є підзаконним нормативно-правовим актом, який обмежує встановлене законодавством право на отримання пенсії позивачем.
У цьому випадку наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи потребує від пенсіонера на відміну від інших громадян України здійснення додаткових дій, не передбачених законами щодо пенсійного забезпечення, зокрема ідентифікація особи, надання заяви про поновлення виплати пенсії, яка була припинена органом Пенсійного фонду без законних на те підстав.
Зазначена правова позиція висловлена у Рішенні Верховного Суду від 03.05.2018 у зразковій справі № 805/402/18, залишеному без змін Постановою Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018
Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження наявності підстав для припинення позивачеві виплати пенсії. Скасування довідки про взяття на облік як особи, переміщеної з тимчасово окупованої території, не є підставою для припинення пенсії позивачу.
Аналогічна правова позиція також зазначена в постановах Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі №592/5928/17, від 09 квітня 2020 року у справі №185/3103/17(2-а/185/255/17).
До того ж, згідно ч. 2 ст. 2 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, колегія суддів приходить до висновку, що припинення нарахування та виплати пенсії позивачу з 01 січня 2024 року було здійснено не у спосіб, передбачений Законом № 1058-IV, а з точки зору положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах Верховний Суд сформулював раніше, зокрема, у постановах від 13 березня 2018 року (справа № 235/4162/17), 20 березня 2018 року (справа № 234/2389/17), а також у рішенні від 03 травня 2018 року у зразковій справі № 805/402/18 (провадження № Пз/9901/20/18).
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову.
Що стосується посилань відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивач особисто не зверталась із заявою про поновлення виплати пенсії з документами, що підтверджують особу, то колегія суддів зазначає, що предметом спору є протиправність припинення виплати пенсії позивачу, яка не заперечується сторонами, а відтак позивач звернувся до суду із захистом свого права.
При цьому, ст. 49 Закону № 1058-IV вимагає від пенсійного органу прийняття рішення про припинення виплати пенсії та відповідно навести законодавчо визначені підстави для прийняття такого рішення, проте, пенсійний орган не зазначає про наявність прийнятого ним рішення про припинення виплати пенсії та відповідно не надає його копію.
Отже доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин справи.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 р., заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому підстав для його скасування немає.
З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Повний текст судового рішення виготовлений 22 квітня 2025 року.
Головуючий суддя: О.В. Лук'янчук
Суддя: А.І. Бітов
Суддя: І.Г. Ступакова