22 квітня 2025 року м. Дніпросправа № 160/16016/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),
суддів: Коршуна А.О., Чепурнова Д.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2024 року
у адміністративній справі № 160/16016/24 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань праці про визнання протиправним та скасування наказу, -
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2024 року відмовлено у задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування наказу Державної служби України з питань праці від 27.05.2024 № 43-КТ «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_2 ».
Зазначене рішення суду першої інстанції оскаржено в апеляційному порядку позивачем по справі з підстав неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, визнання встановленими недоведених обставин, що мають значення для справи, та не відповідності висновків суду обставинам справи, у зв'язку з чим просить скасувати рішення суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити заявлені ним вимоги у повному обсязі.
Апеляційна скарга позивача мотивована тим, що суд першої інстанції вирішуючи спір у цій справі не встановив наявність або відсутність факту дисциплінарного порушення, оскільки не дослідив, які саме дії були оскаржені у скарзі громадянина від 15.12.2023, що свідчить про неповноту з'ясування обставин, які мають значення для справи. При цьому, суд навіть не досліджуючи це питання визнав встановленим факт вчинення ним дисциплінарного порушення за відсутності належних і допустимих доказів такого факту. Описуючи поетапно усі звернення громадянина ОСОБА_3 та результати їх розгляду, а також висновки Дисциплінарної комісії про правомірність проведення ПСМУ заходу державного нагляду (контролю) позивач вважає, що судом першої інстанції не було надано оцінки усім обставинам, які підтверджують, що він, позивач не вчиняв порушення вимог ст.7 Закону України «Про звернення громадян», а отже і відсутній склад дисциплінарного правопорушення, за вчинення якого на нього накладено дисциплінарне стягнення, у зв'язку з чим притягнення його до дисциплінарної відповідальності є незаконним, а акт індивідуальної дії, яким на нього накладено дисциплінарне стягнення протиправним і таким, що підлягає скасуванню.
Крім того, позивач акцентує увагу апеляційної інстанції на тому, що він діяв єдиним
можливим способом та вжив заходів щодо запобігання потенційному конфлікту інтересів (який надалі не виник), а також в межах покладених на нього відповідним наказом обов'язків підписав відповідь на скаргу громадянина, яка була надана в межах встановлених законодавством строків, щл суд першої інстанції не врахував, також як і не надав належної оцінки допущеним при накладенні на нього дисциплінарного стягнення порушенням Закону України «Про державну службу».
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач посилаючись на те, що у спірних правовідносинах Держпраці діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, забезпечив безумовне дотримання права позивача під час
застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, щодо надання письмових пояснень перед накладенням дисциплінарного стягнення, а тому усі наведені позивачем доводи та аргументи є безпідставними, необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягає. Просить залишити без задоволення вимоги апеляційної скарги позивача, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Обговоривши доводи апеляційної скарги позивача та поданого Державною службою України з питань праці відзиву, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин та правильність застосування до них норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог апеляційної скарги позивача і для скасування рішення суду першої інстанції з наведених в апеляційній скарзі підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що оскаржуваний у цій справі позивачем наказ Державної служби України з питань праці від 27.05.2024 № 43-КТ «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_2 » (а.с.24), яким до позивача було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді зауваження за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 5 частини 2 статті 65 Закону України «Про державну службу», за невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їх повноважень, яке полягало у невиконанні ОСОБА_4 ч.4 ст.7 Закону України «Про звернення громадян» щодо заборони направлення скарги громадянина ОСОБА_5 від 15.12.2023 (вх. Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 18.12.2023 № П-2673/ПС-23) для розгляду ОСОБА_6 та підписання відповіді на скаргу ОСОБА_5 заступником начальника Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці С. Бланком, дії яких оскаржувалися.
Зокрема, судом встановлено, що передбачене п.1 ч.1 ст.66 Закону України «Про державну службу» дисциплінарне стягнення із врахуванням пом'якшувальних обставин у формі зауваження застосовано до позивача відповідно до рекомендацій дисциплінарної комісії, якою за результатом дослідження викладених в службовій записці головного спеціаліста з питань запобігання та виявлення корупції Держпраці від 01.04.2024 № 489/СП/18.1-24а обставин стосовно розгляду скарги ОСОБА_3 від 26.02.2024 (вх.Держпраці від 29.02.2024 № П-755-24а) на дії/бездіяльність посадових осіб Управління та матеріалів дисциплінарної справи стосовно ОСОБА_1 було встановлено, що на підставі звернення ОСОБА_3 від 09.10.2023 (вх. Управління від 17.10.2023 №ЦА-4950/1/2.1.7-23а) у період з 06.11.2023 по 15.11.2023 посадовими особами Управління у ПАТ «Нікопольський ремонтний завод» здійснювався позаплановий захід державного нагляду (контролю) за додержання законодавства про працю, в частині законності припинення трудових відносин, після чого а на вказане звернення ОСОБА_3 від 09.10.2023 (вх. Управління від 17.10.2023 №ЦА-4950/1/2.1.7-23а) останньому була надана відповідь листом від 15.11.2023 №ПС/3.1/1700-ЦА-23 за підписом заступника начальника Управління Бланка С.В.
Будучи незадоволеним розглядом звернення від 09.10.2023 (вх. Управління від 17.10.2023 року №ЦА-4950/1/2.1.7-23а) та діями/бездіяльністю посадових осіб Управління, заявником ОСОБА_7 було подано 15.12.2023 року скаргу, яка надійшла до Управління 18 грудня 2023 року (вх.номер Управління №П-2673/ПС-23 від 18.12.2023), яка незважаючи на зміст вказаної скарги ОСОБА_7 стосовно неналежного розгляду попередніх звернень до Управління та неправомірних дій посадових осіб Управління, зокрема заступника начальника Управління ОСОБА_1 , начальником Управління ОСОБА_8 в порушення вимог ч.4 ст.7 Закону України «Про звернення громадян» було визначено головним виконавцем скарги ОСОБА_3 від 15.12.2023 (вх. Управління від 18.12.2023 №П-2673/ПС-23) заступника начальника Управління ОСОБА_1 , дії якого і оскаржувались, а за результатами розгляду цієї скарги ОСОБА_3 відповідь надана листом Управління від 26.12.2023 року № ПС/1/2919-ЗВ-23 за підписом в.о. начальника Управління ОСОБА_1 .
Судом також з'ясовано, що начальнику Управління ОСОБА_8 відповідно до наказу Управління від 11.12.2023 року №557/ПС-В була надана щорічна основна оплачувана відпустка з 25.12.2023 на 12 календарних днів, а наказом Держпраці від 18.12.2023 року №145-кт «Про тимчасове покладання виконання обов'язків на ОСОБА_2 » виконання обов'язків начальника Управління тимчасово, на період відпустки ОСОБА_8 з 25.12.2023 року по 05.01.2023 року було покладено на заступника начальника Управління ОСОБА_1 .
У подальшому 26.02.2024 року до Держпраці надійшла скарга ОСОБА_3 від 26.02.2024 (вх.№П-755-24а від 29.02.2024) на дії/бездіяльність посадових осіб Управління, зокрема і начальника Управління ОСОБА_8 , і у своїй скарзі ОСОБА_3 наголошував на неналежному розгляді попередніх звернень до Управління від 09.10.2023 року та 15.12.2023 року, а саме: неповноти розгляду звернень, права на ознайомлення з матеріалами перевірки, розгляд звернення посадовими особами, дії чи рішення яких оскаржуються.
За результатами розгляду дисциплінарної справи стосовно ОСОБА_1 встановлено, що обставиною, яка призвела до вчинення ним дисциплінарного проступку, є невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень, а саме: ОСОБА_1 розглянув та в подальшому визначив головними виконавцем скарги ОСОБА_3 від 15.12.2023(вх. Управління від 18.12.2023 № П-2673/ПС-23) інспекторів праці ОСОБА_9 та ОСОБА_10 дії яких (включаючи ОСОБА_1 ) і оскаржувались громадянином у вказаній скарзі.
29 лютого 2024 на адресу Державної служби України з питань праці надійшла скарга ОСОБА_3 від 26.02.2024 на дії/бездіяльність посадових осіб Південно-Східного міжрегіонального управління Держпраці, у якій скаржник посилався на неналежний розгляд звернень до Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 09.10.2023 року та 15.12.2023 року, а саме: неповноту розгляду звернень; порушення права на ознайомлення з матеріалами перевірки; розгляд звернення посадовими особами, дії чи рішення яких оскаржуються.
У службовій записці ОСОБА_11 було вказано на порушення, які були допущені ОСОБА_1 , а саме: не дослідження під час здійснення заходу контролю та розгляду звернення ОСОБА_3 питання дотримання законодавства щодо охорони праці; не ознайомлення ОСОБА_3 з матеріалами перевірки після здійснення заходу державного контролю; передача скарги ОСОБА_3 від 15.12.2024 на опрацювання ОСОБА_12 , «дії якої оскаржуються», що є порушенням вимог статті 7 Закону України «Про звернення громадян» та статей 28, 29 Закону України «Про запобігання корупції».
У подальшому, а саме, 14 травня 2024 року ОСОБА_1 не погоджуючись з вказаною позицією скаржника, надав до Дисциплінарної комісії письмові пояснення щодо обставин, викладених у службовій записці від 01.04.2024 року №489/СП/18.1-24а, яка слугувала початком дисциплінарного провадження, зазначивши, що «Для наявності факту порушення наведеної норми при розгляді скарги від 15.12.2023 необхідно встановити, що скаргу для розгляду направлено посадовим особам ПрАТ «НРЗ», оскільки скарга стосується виключно дій/бездіяльності працівників вказаного підприємства. При цьому, позивачем наголошено, що через велике навантаження у роботі та виконання обов'язків начальника Міжрегіонального управління, трапляються випадки надсилання скарг на дії посадових осіб Міжрегіонального управління, які не містять ознак порушення, але на які треба реагувати, і в таких конфліктних ситуаціям він активно взаємодіє з Держпраці, задля уникнення можливих правопорушень. Саме, з урахуванням наведених норм і меж, встановлених дорученням Держпраці від 17.10.2023 року, Управлінням видано наказ від 03.11.2023 року №312/ПС-3К про проведення позапланового заходу зі здійснення державного нагляду (контролю) у формі перевірки у приватному акціонерному товаристві «Нікопольський ремонтний завод» з питань законності припинення трудових договорів, але за результатами проведення заходу контролю у товаристві порушень законодавства про працю відносно ОСОБА_3 не встановлено, а захід контролю за зверненням ОСОБА_3 за додержанням законодавства про охорону праці не проводився у зв'язку з наданням товариством копій документів з зазначених питань».
Крім того, звертаючи увагу на результати розгляду Амур-Нижньодніпровським районним судом м.Дніпра позовної заяви ОСОБА_3 до ПАТ «Нікопольський ремонтний завод» стосовно зміни формулювання підстави звільнення, дати звільнення та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в чому рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 29.12.2023 було відмовлено в повному обсязі, яке залишено без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 26.03.2024, ОСОБА_1 зважаючи на хронологію звернень ОСОБА_13 до Держпраці та до суду за захистом своїх прав, наголошував на очевидності факту намагання цього громадянина захистити свої права шляхом маніпуляцій та перекручуванням фактичних обставин справи, та на тому, що за результатами заходу контролю ОСОБА_3 було проінформовано про її результати листом від 15.11.2023 № ПС/3.1/1700-ЦА-23, а відповідно, Управлінням було вжито належні і достатні заходи до ознайомлення ОСОБА_3 з матеріалами перевірки.
Суд першої інстанції вирішуючи спір у цій справі правильно звернув увагу в свою чергу на те, що виходячи з положень ч.4 ст.7 Закону України «Про звернення громадян» дисциплінарна комісія дійшла висновку про наявність в діях заступника начальника Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці ОСОБА_1 ознак дисциплінарного проступку, передбаченого п.5 ч.2 ст.65 Закону України «Про державну службу» (невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень), за яке може бути застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді оголошення догани, а констатуючи наявність пом'якшувальних обставин у справі (позитивна характеристика державного службовця надана безпосереднім керівником, незастосування дисциплінарних стягнень відносно ОСОБА_1 до цього, хоча не визнання, але усвідомлення необхідності вжиття відповідних заходів щодо недопущення подібних ситуацій при надходженні аналогічних звернень, скарг на дії посадових осіб, вчинення дій під впливом службової залежності, в частині виконання доручення безпосереднього керівника щодо розгляду звернення на дії посадових осіб, що оскаржуються, підстави визначені пунктом 6 частини другої цієї статті), комісією було враховано пояснення державного службовця та обставини наявності додаткового навантаження у роботі та виконання ОСОБА_1 обов'язків керівника в межах трьох областей на період відсутності начальника Міжрегіонального управління, подальшу взаємодію з Держпраці задля уникнення можливих правопорушень та конфліктних ситуацій під час розгляду звернень громадян, що надходять до Міжрегіонального управління, що у сукупності і стало підставою для того, що дисциплінарна комісія рекомендувала застосовувати до заступника начальника Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення, передбаченого п.1 ч.1 ст.66 Закону України «Про державну службу» із врахуванням пом'якшувальних обставин - зауваження.
Вирішуючи по суті позовні вимоги ОСОБА_1 щодо протиправності наказу Державної служби України з питань праці від 27.05.2024 № 43-КТ «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_2 » та його скасування з тих підстав, що вказане стягнення накладено за відсутності факту дисциплінарного правопорушення, суд першої інстанції правильно виходив з положень: ч.2 ст.19 Конституції України; п.11 Положення про Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, затвердженого наказом Держпраці від 23.09.2022 року №167; ч.1 ст.1, ч.1 ст.15, ч.1 ст.19 Закону України «Про звернення громадян»; ч.2 ст.1, ст.4, ч.1 ст.8, ч.1 ст.36, ст.64, ч.1 і ч.2 ст.65, ч.1 ст.66, ч.1 ст.67, ст.68, ст.69, ч.1 ст.71, ст.74, ч.1 ст.77 Закону України «Про державну службу»; п.2, пп.2 п.3, п.13, п.24, п.33 Порядку здійснення дисциплінарного провадження, затвердженого постановою КМУ від 4 грудня 2019 р. № 1039 (далі - Порядок №1039) на підставі аналізу яких та із врахуванням встановлених Дисциплінарною комісію в ході перевірки обставин, як викладених в службовій записці головного спеціаліста з питань запобігання та виявлення корупції Держпраці від 01.04.2024 №489/СП/18.1-24а щодо розгляду звернення ОСОБА_3 від 09.10.2023 і його скарг від 15.12.2023 та від 26.02.2024 року так і пояснень Бланка та інших обставин - суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про правомірність прийнятого відповідачем оскаржуваного у цій справі наказу від 27.05.2024 року №43-кт «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_2 » і застосуванням цим наказом до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у формі зауваження, яке є співмірним зі ступенем вини, характером та тяжкістю вчиненого дисциплінарного проступку, а враховуючи Висновок №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41) та сформовану у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29) позицію Європейського суду з прав людини, суд першої інстанції спираючись також на положення ч.1 ст.9, ч.1 ст.72, ч.1 і ч.2 ст.73, ст.77, ст.78, ст.90 КАС України обґрунтовано відмовив у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі..
Доводами апеляційної скарги позивача висновки суду першої інстанції не спростовуються, а є лише власним розумінням позивачем норм матеріального права, о не може слугувати підставою для скасування законного судового рішення по цій справі.
Керуючись ст.ст. 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2024 року - залишити без змін
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Головуючий - суддя С.В. Сафронова
суддя А.О. Коршун
суддя Д.В. Чепурнов