22 квітня 2025 року м. Чернівці
Справа № 725/7760/24
Провадження №22-ц/822/393/25
Чернівецький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Литвинюк І. М.,
суддів: Кулянди М. І., Перепелюк І. Б.,
секретар - Собчук І. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_4 , на ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 13 березня 2025 року, головуючий у І-й інстанції - Одовічен Я. В.
У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договорами позики.
В подальшому представник відповідача ОСОБА_5 подала клопотання про призначення у справі судової технічної експертизи давності документа.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 13 березня 2025 року задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_5 про призначення судової технічної експертизи давності документа.
Призначено у справі судову технічну експертизу давності документа, проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (03057, м. Київ, вул. Сім'ї Бродських,6).
На вирішення експертизи поставлено наступні питання:
«Чи відповідає давність виконання рукописного тексту на розписці про отримання боргу в сумі 30 000 Євро, укладеної між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , вказаній даті «15.07.2018»?
Якщо ні, то в який період часу фактично виконано рукописний текст на борговій розписці від 15.07.2018?
Чи відповідає давність виконання рукописного тексту на розписці про отримання боргу в сумі 10 000 Євро, укладеної між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , вказаній даті «20.08.2022»?
Якщо ні, то в який період часу фактично виконано рукописний текст на борговій розписці від 20.08.2022?»
Оплату за проведення експертизи покладено на відповідачку ОСОБА_3 .
Попереджено експерта про кримінальну відповідальність згідно зі ст.ст. 384, 385 КК України.
Роз'яснено сторонам наслідки ухилення від проведення експертизи.
Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.
Задовольняючи клопотання про проведення судової технічної експертизи давності документа, суд першої інстанції виходив з характеру спірних правовідносин, які виникли між сторонами, та вважав, що з метою забезпечення процесуальних прав сторін по справі, для повного та об'єктивного з'ясування обставин, що мають значення для справи, в даному випадку слід призначити по справі судову технічну експертизу давності документів.
Не погодившись з указаною ухвалою, представник позивача ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та відмовити у задоволенні клопотання про призначення експертизи.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвала суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що клопотання про призначення судової технічної експертизи давності документа подане з пропуском визначеного в ЦПК України строку. Окрім того, представником відповідачки не обґрунтовано поважність причин його пропуску, а тому у суду першої інстанції не було законних підстав для задоволення даного клопотання.
У відзиві представник відповідача ОСОБА_5 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін.
Вказує на те, що у відзиві на позовну заяву зазначено про намір подати клопотання про призначення експертизи, а також під час розгляду клопотання представник відповідачки ОСОБА_3 в усній формі посилалася на норми ст. 222 ЦПК України та просила поновити строк для подачі клопотання та в письмовій формі зазначила у зв'язку з чим клопотання про призначення судової технічної експертизи давності документа подано після закриття підготовчого провадження.
Позов пред'явлено до обох відповідачів, відповідачка категорично заперечує проти задоволення позовних вимог, а також заперечує проти того, що кошти взагалі отримувалися в борг за час її спільного проживання із ОСОБА_2 . Відповідач ОСОБА_2 є сином позивачки і відповідачка вважає, що даний спір є штучно створеним у зв'язку із спором про поділ майна колишнього подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з огляду на наступне.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Досягнення завдань цивільного судочинства забезпечується, зокрема, за допомогою доказування одного із основоположних елементів правосуддя.
За приписами статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України).
Серед джерел доказів, відповідно до статті 76 ЦПК України, є висновок експерта.
Як визначено у частинах 1, 2 статті 102 ЦПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.
За змістом частини 3 статті 102 ЦПК України висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Частиною 1 статті 103 ЦПК України визначено, що суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
При вирішенні питання про призначення експертизи суди повинні керуватися статтями 103-113 ЦПК України, Законом України «Про судову експертизу», Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 року № 53/5, Науково-методичні рекомендації з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Мінюста №53/5 від 08.10.1998 року та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 3 листопада 1998 року за № 705/3145, та враховувати роз'яснення, дані в постанові Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року № 8 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах», з урахуванням особливостей правового регулювання захисту конкретних суб'єктивних прав.
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Дульський проти України» від 01 червня 2006 року зазначено, що експертиза призначена судом, є одним із засобів з'ясування або оцінки фактичних обставин справи, і тому складає невід'ємну частину судової процедури.
Відповідно до принципу диспозитивності, закріпленого в статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
З матеріалів справи вбачається, що предметом позовних вимог у даній справі є солідарне стягнення боргових зобов'язань з відповідачів на користь позивача.
У відзиві на позовну заяву від 19 листопада 2024 року, який подано представником відповідача ОСОБА_5 , вказано про фіктивність боргових розписок, та після надходження до суду їх оригіналів вона має намір подати клопотання про призначення судової експертизи щодо давності написаних розписок.
26 грудня 2024 року стороною позивача долучено до матеріалів справи оригінали боргових розписок.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 26 грудня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду.
У справі, що переглядається, представником відповідачки Якобишеною Т. Д., після закриття підготовчого провадження, заявлено клопотання про призначення у справі судової технічної експертизи давності документа для визначення за часом коли виготовлена розписка про отримання в борг відповідачем ОСОБА_2 грошових коштів від ОСОБА_1 у загальній сумі 40 000 Євро.
З огляду на конкретні обставини цієї справи, колегія суддів приходить до висновку, що не призначення у цій справі судової технічної експертизи давності документа для визначення часу виготовлення розписок, не дозволить повно та всебічно встановити обставини справи та відповідно виконати завдання правосуддя щодо справедливого розгляду справи.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Судові процедури повинні бути справедливими, особа безпідставно не може бути позбавлена права на подання доказів, оскільки це буде порушенням права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою статтею 129 Конституції України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, викладеної у справі «Дульський проти України» (заява № 61679/00), експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід'ємну частину судової процедури та призначається у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Дотримуючись принципу змагальності сторін і не створюючи сторонам перешкоди у процесі доказування обставин, суд першої інстанції, з урахуванням вимог статті 12 ЦПК України, правомірно призначив експертизу.
Отже, відмова у призначенні судом першої інстанції експертизи щодо дослідження поставлених питань не дозволила би встановити дійсні обставини, а відповідно, позбавить учасників справи права на судовий захист та справедливий розгляд даної справи, що є основним завданням цивільного судочинства, та послужило би проявом надмірного формалізму.
З урахуванням наведеного, призначення відповідної експертизи у цій справі, з урахуванням суті заперечень сторони відповідача, зокрема зазначення у відзиві на позовну заяву про намір подати клопотання про призначення експертизи після надходження їх оригіналів, є необхідним з метою справедливого розгляду справи, оскільки остання вказує на фіктивність боргових розписок та їх штучний характер, а отже, суд першої інстанції, керуючись положеннями цивільно-процесуального законодавства, для встановлення істини у справі та з метою виконання завдань правосуддя, обґрунтовано призначив у справі експертизу, оскільки без залучення спеціальних знань неможливо встановити обставини, що входять у предмет доказування.
Такий висновок апеляційного суду ґрунтується на тому, що дії суду, які сприяють встановленню істини у справі, в жодному разі не повинні сприйматися як дії щодо захисту однієї із сторін процесу. Цивільний процес є формою реалізації правосуддя, яка забезпечує і гарантії здійснення правосуддя, і гарантії права громадян на судовий захист. Такий зв'язок правосуддя і цивільного судочинства пояснює їх принципову єдність як змісту і форми.
Колегія суддів вважає, що суд має сприяти у вирішенні спору, а тому призначення у справі експертизи після закриття підготовчого засідання та до оголошення судом першої інстанції відкритим судового засідання, по суті не становить порушення таким судом норм процесуального права. Відмова суду у призначенні експертизи лише з підстав порушення стороною стадійності заявлення такого клопотання не дає можливості суду встановити з достатнім ступенем вірогідності обставини справи.
Вказані висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 11 серпня 2021 року у справі №191/2592/19-ц (провадження № 61-6770св21).
Наведені в апеляційній скарзі твердження висновків суду не спростовують, а питання порушення відповідачем строку звернення в суд із клопотанням про призначення експертизи суперечать принципу змагальності та у розумінні ч. 3 ст. 376 ЦПК України не є обов'язковою підставою для скасування судового рішення.
Разом з тим, твердження в апеляційній скарзі, що відповідачем не було зазначено поважних причин неможливості подання даного клопотання у встановлені строки ЦПК України, зводяться до незгоди із судовим рішенням та довільного тлумачення апелянтом норм ЦПК України на власну користь.
Інших доводів, які б спростували законність та обґрунтованість постановленої судом першої інстанції ухвали, апеляційна скарга не містить.
Отже, ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального права і підстав для її скасування немає.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що наведені в апеляційній скарзі доводи не містять у собі посилань на обставини чи докази, які вказують на безпідставність призначення експертизи.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції всебічно і повно з'ясував обставини, що мають значення для справи, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення питання про призначення судової експертизи, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_4 , залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 13 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повна постанова складена 22 квітня 2025 року.
Головуючий І.М. Литвинюк
Судді: М. І. Кулянда
І.Б. Перепелюк