№ провадження 11-кп/4809/295/25 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Категорія - ст.392 ч.2 КПК України Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
15.04.2025 року м. Кропивницький
Колегія суддів Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючий суддя ОСОБА_2 ,
судді учасники колегії суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар ОСОБА_5 ,
при участі:
прокурора ОСОБА_6 ,
адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,
переглянула у відкритому судовому засіданні, за апеляційними скаргами адвокатів ОСОБА_13 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , які здійснюють захист обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 відповідно, ухвалу слідчого судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 18.03.2025, якою стосовно обвинувачених ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 16.05.2025 включно.
У провадження Кіровського районного суду м. Кіровограда надійшов обвинувальний акт у межах кримінального провадження № 12024120000000292 від 01.03.2024 стосовно обвинувачених ОСОБА_11 за ч. 3 ст. 307 КК України, ч.1 ст. 209, ч. 1 ст. 306 КК України, ОСОБА_10 , ОСОБА_12 за ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_14 за ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 263 КК України (ЄУНС 404/2012/25).
Як наразі встановлено досудовим розслідуванням, ОСОБА_11 , у травні 2024 року, з метою збагачення шляхом незаконного зберігання, придбання, збуту наркотичних засобів та психотропних речовин, створив організовану групу, до якої входили ОСОБА_14 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 .
Вказані особи, у складі організованої злочинної групи, у період часу з 01.06.2024 по16.10.2024 вчинили десять епізодів незаконного придбання, зберігання та збуту наркотичних речовин та психотропних засобів: вказані засоби та речовини зберігались у квартирі ОСОБА_12 , який підготовлював вказані речовини та засоби до збуту, передавав їх ОСОБА_14 та ОСОБА_10 , після чого члени організованої групи здійснювали збут даних наркотичних засобів та речовин шляхом розміщення повідомлень за допомогою облікового запису у багаплатформовій системі обміну повідомленнями «Телеграм».
Під час попереднього судового засідання судом першої інстанції, у порядку ст. 315 КПК України, вирішено питання підготовки до судового розгляду, зокрема, клопотання прокурора про продовження тримання під вартою обвинувачених.
Вирішуючи клопотання прокурора, суд першої інстанції встановив наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також й врахував обставини, передбачені ст. 178 КПК України. Судом враховано, що інкриміновані вчиненням обвинуваченими кримінальні правопорушення відносяться до категорії особливо тяжких й тяжких; обвинувачені негативно характеризовані, без міцних соціальних зв'язків, безробітні, а обвинувачений ОСОБА_10 - судимий.
В апеляційних скаргах особи, які їх подали, висувають такі вимоги.
Адвокатка ОСОБА_13 , яка здійснює захист обвинуваченого ОСОБА_10 , просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, постановити нову, якою обвинуваченому застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Вказує, що при постановленні ухвали судом не враховано особу обвинуваченого, його майновий стан, його особисті якості та міцність соціальних зв'язків.
Стороною обвинувачення не доведено існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Вважає достатнім застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту: ОСОБА_10 має міцні соціальні зв'язки, має родину та утриманців; має постійне місце проживання.
Адвокат ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, клопотання прокурора - задовольнити частково, застосувати щодо ОСОБА_12 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний період доби.
Зазначає, що обвинувачення (підозра) необґрунтоване, ризики, передбачені ст. 177 КПК України, - не встановлені, обвинувачений ОСОБА_12 має міцні соціальні зв'язки, має постійне місце реєстрації проживання, не доведено, що більш м'які запобіжні заходи не можуть забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Адвокат ОСОБА_9 , який здійснює захист обвинуваченого ОСОБА_11 , просить скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову, якою змінити стосовно обвинуваченого запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, або ж визначити стосовно обвинуваченого розмір застави, який би не був завідомо непомірним для нього.
Захист звертає увагу, що судом першої інстанції не проаналізовано наявності обґрунтованої підозри, не зважено наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України,
Крім того, не зважено можливості застосування більш м'якого запобіжного заходу, який зможе забезпечити кримінальне провадження.
Обвинувачений має міцні соціальні зв'язки, має сім'ю, на утриманні новонароджену дитину, має намір працевлаштуватись, позитивно характеризований.
Адвокат переконаний, що покладенням обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України, можливо забезпечити належні процесуальну поведінку ОСОБА_11 .
Вислухавши доповідь судді-доповідача, думку обвинувачених та адвокатів, які здійснюють їх захист на підтримку поданих стороною захисту апеляційних скарг, думку прокурора на заперечення апеляційної скарги, дослідивши матеріали клопотання та зваживши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають за таких підстав.
У відповідності до ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді чи ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін.
Відповідно до ст. 5 ч. 1, ч. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути розбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчинення нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
У відповідності до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Крім того, колегія суддів зважає на висновки Європейського суду з прав людини, зокрема, по справах «Смирнова проти Російської Федерації», «Летельєр проти Франції», «Вемгофф проти Німеччини», відповідно до яких тримання особи під вартою можливе лише у виняткових чотирьох випадках: при ризику неявки обвинуваченого на судовий розгляд; при ризику перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесові здійснення правосуддя; при ризику вчинення ним подальших правопорушень; при ризику спричинення ним порушень громадського порядку. Усі чотири ризики мають бути реальними і обґрунтованими, аргументи на цей предмет не повинні бути загальними і абстрактними.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 199 КПК України, котрими регламентовано порядок продовження строку тримання під вартою, клопотання про продовження строку тримання під вартою повинно містити, зокрема, виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Слід враховувати вимоги статей 5, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та положень, встановлених у рішеннях Європейського суду з прав людини щодо необхідності дотримання розумних строків тримання особи під вартою.
Застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не повинне перебувати за межами розумних строків, необхідних для вирішення провадження і забезпечення належної поведінки обвинуваченого на цей період, та його продовження, - має бути співрозмірним меті заходу, і має забезпечить виконання засад судочинства і змагального процесу відповідно до процедур гл. 18 КПК України.
Зважується на практику Європейського суду, - тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи, позицію ЄСПЛ, яка висвітлена в рішенні від 20 травня 2010 року у справі «Москаленко проти України», - суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначено, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Рішенням ЄСПЛ «Клоот проти Бельгії» визначено: «Серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак, необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід - необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться».
Вимог закону місцевий суд при вирішенні питання щодо доцільності продовження тримання обвинувачених під вартою дотримався.
Суд першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обґрунтовано прийшов до висновків про існування обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання особи під вартою.
Як убачається з матеріалів клопотання, у провадженні Кіровського районного суду м. Кіровограда перебуває судова справа по обвинуваченню ОСОБА_11 за ч. 3 ст. 307 КК України, ч.1 ст. 209, ч. 1 ст. 306 КК України, ОСОБА_10 , ОСОБА_12 за ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_14 за ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 263 КК України.
Обставини вчинення кримінальних правопорушень, як їх наразі встановлено органом досудового розслідування, такі.
ОСОБА_11 вступив у злочинну змову із ОСОБА_15 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 для реалізації спільного злочинного наміру з незаконних придбання, зберігання з метою збуту особливо небезпечної психотропної речовини.
Обвинуваченням пред'явлене у вчиненні декілька епізодів незаконного придбання, зберігання з метою збуту психотропної речовини, якщо предметом таких дій була особливо небезпечна психотропна речовина, вчинені за попередньою змовою групою осіб у складі ОСОБА_11 , ОСОБА_15 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 (епізоди 04.06.2024, 12.06.2024, 27.07.2024, 08.09.2024).
Крім того, вказана група осіб підозрюється у вчиненні незаконного зберігання з метою збуту психотропної речовини, в тому числі повторно і в особливо великих розмірах.
У справі тільки розпочато судове слідство, кримінальне провадження є складним, об'ємним і багатоепізодним, налічує декілька обвинувачених.
При цьому, слід зважати, що процесуальні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були заявлені під час попереднього застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшилися, не перестали існувати, й виправдовують подальше тримання обвинувачених під вартою.
Усіх обвинувачених у даному кримінальному провадженні затримано 16.10.2024, а 18.10.2024 застосовано щодо них запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення застави, який у подальшому - продовжений.
Тобто, строк тримання їх під вартою не перебуває за межами розумного, не є довготривалим.
Покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до семи років, кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 209 КК України передбачає позбавлення волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до двох років та з конфіскацією майна, кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 306 КК України, карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, а за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого. 3 ст. 307 КК України, - передбачене покарання у виді позбавленням волі на строк від дев'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.
Таким чином, ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_14 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, ОСОБА_11 - крім того у вчиненні іншого особливо тяжкого злочину, тяжкого злочину, ОСОБА_14 - крім того у вчиненні також тяжкого злочину.
Злочини є умисними, інкриміновані вчиненням за попередньою змовою, організованою злочинною групою.
Також, у відповідності до вимог ст. 178 КПК України, колегія суддів, враховує, що обвинувачені не мають міцних соціальних зв'язків, безробітні, без сталого джерела доходу.
З урахуванням тяжкості покарання, що загрожує обвинуваченим у разі доведеності їх винуватості у вчиненні даних кримінальних правопорушень, об'єктивно є підстави вважати наявним з боку обвинувачених ризик переховування від суду.
Обвинувачені, за умови застосування щодо них запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою, можуть безперешкодно залишити своє місце проживання, залишити територію міста та/або області, переховуватись від суду, в тому числі на тимчасово непідконтрольних та окупованих територіях держави, що безумовно буде перешкоджати кримінальному провадженню.
Зважаючи на безробіття, відсутність сталого джерела доходу, враховуючи обставини, за яких інкриміноване вчинення кримінального правопорушення, є підстави вважати, що, у разі застосування запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою, обвинувачені зможуть продовжити протиправну діяльність, вчинити нове аналогічне кримінальне правопорушення.
Також, наявний ризик незаконно впливати на свідків, які ще не допитані судом, з метою можливої зміни ними наданих раніше показань. При цьому, зауважується, що при встановленні наявності ризику впливу на свідків та потерпілих слід враховувати встановлену Кримінальним процесуальним кодексом України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, потерпілими у кримінальному провадженні, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК України, а отже ризик впливу на свідків та потерпілих існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду.
Аналізуючи викладене в сукупності, колегія суддів вважає, що місцевий суд, під час розгляду клопотання прокурора, прийшов до правильного висновку, про існування раніше встановлених ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а також, що ці ризики з часом - не зменшились.
Наразі, як свідчать наведені обставини, більш м'які запобіжні заходи, зазначені у ст. 176 КПК України, не зможуть забезпечити належне виконання обвинуваченими процесуальних обов'язків, також запобігти встановленим ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, і не забезпечать кримінального провадження.
При вирішенні питання продовження строку дії стосовно обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом належно аналізовано й взято до уваги всі обставини і можливі ризики.
З огляду на зазначене, колегія суддів залишає оскаржувану ухвалу слідчого судді без змін як законну, а апеляційні скарги захисту - залишає без задоволення.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги адвокатів ОСОБА_13 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 18.03.2025, якою стосовно обвинувачених ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 16.05.2025 включно кожному - залишити без змін.
Ухвала Кропивницького апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4