03 квітня 2025 року м. Дніпро справа № 160/12594/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Олефіренко Н.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області
на додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.12.2024 року (головуючий суддя Луніна О.С.)
в адміністративній справі №160/12594/24 за позовом ОСОБА_1 до відповідача Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),-
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.07.2024 року позов ОСОБА_1 до відповідача Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) - задоволено.
Визнано противоправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-10051-53/64У від 13.11.2018 року Головного управління ДПС у Дніпропетровській області щодо нарахування боргу ОСОБА_1 у розмірі 15815,54 грн. зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Стягнуто з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.
04.11.2024 до суду першої інстанції надійшла зава ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення, в якій позивач просить поновити строк на подання заяви та ухвалити додаткове судове рішення та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу правову допомогу у розмірі 5000грн.
02.12.2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом ухвалено додаткове рішення, яким:
Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі № 160/12594/24 - задоволено частково.
Ухвалено додаткове рішення у справі у справі №160/12594/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки).
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, буд. 17-А м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ ВП 44118658) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на правову допомогу у розмірі 3000 грн.
У іншій частині заяви ОСОБА_1 - відмовлено.
Не погодившись з додатковим рішенням, Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати додаткове рішення та прийняти нове, яким у задоволенні заяви відмовити повністю. Вказує, що судом першої інстанції не була надана належна правова оцінка матеріалам справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість додаткового рішення в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.
Матеріалами справи підтверджується, що у справі №160/12594/24 ухвалено рішення 30.07.2024.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.07.2024 отримано представником позивача 30.10.2024, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
04.11.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.
02.12.2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом ухвалено додаткове рішення, яким клопотання позивача про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі №160/12594/24 задоволено частково: стягнуто витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3000 грн.
15.10.2023 року між позивачем (клієнт) та адвокатом Біжко Юлією Олександрівною було укладено Договір про надання правничої допомоги.
Згідно пункту 1.1, клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов'язання щодо надання правничої допомоги.
Пунктом 4.1 Договору передбачено, що за надання юридичної допомоги клієнт зобов'язується виплатити представнику гонорар у розмірі за погодженням сторін.
Згідно з умовами додаткової угоди №2 до Договору про надання правової допомоги від 14.05.2024 року, сторонами було погоджено, що вартість правничої допомоги складає 5000,00 грн.
Надання юридичних послуг за договором від 15.10.2023 року підтверджено актом приймання-передачі наданої правничої допомоги від 30.05.2024 року, який підписано сторонами договору.
Згідно з вказаним актом адвокатом надано наступні юридичні послуги: підготування та подання позовної заяви до Дніпропетровського окружного адміністративного суду за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправно та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-10051-53/64У від 13.11.2018 року Головного управління ДПС у Дніпропетровській області щодо нарахування боргу ОСОБА_1 у розмірі 15 815, 54 грн. зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Оплату послуг за Договором від 15.10.2023 року підтверджено квитанцією до прибуткового касового ордеру № 1 від 30.05.2024 року.
Отже, суд першої інстанції задовольнив частково заяву позивача та стягнув витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3000 грн.
Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, норми Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», КАС України.
Так, згідно п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI від 05.07.2012 договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору;
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність», видами адвокатської діяльності є, зокрема,
- надання правової інформації,
- консультацій і роз'яснень з правових питань,
- правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати:
- консультації,
- роз'яснення,
- складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг,
- здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо.
Отже, до правової допомоги належать:
- консультації, роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.
Водночас, втирити на професійну правничу допомогу мають бути співмірними та справедливими.
В силу статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» - гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно з ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що саме суд встановлює розмір судових витрат, які сторона сплатила, або має сплатити на підставі доказів, при цьому втирити на професійну правничу допомогу мають бути співмірними та справедливими.
Для встановлення судом розміру витрат, що понесла сторона у справі слід надати відповідні докази.
Так, відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Слід зазначити, що в силу ч. 1, 3 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат враховується:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
В силу ч. 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, і складність справи, і витрачений час на надання правничої допомоги і ціна позову та ін. мають значення для суду для визначення розміру витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги.
Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що частиною 7 ст. 139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Матеріали справи не містять підтверджень, що позивачем були подані докази про розмір судових витрат на правничу допомогу до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Також матеріали справи не містять підтверджень, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
При цьому, частиною. 3 ст. 143 КАС України визначено:
якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Тобто вирішити питання про витрати на правничу допомогу після ухвалення рішення у справі це право, а не обов'язок суду, водночас реалізується це право (вирішити питання про витрати на правничу допомогу після ухвалення рішення) за умови якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази.
Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що позивач не зазначив поважних причин з яких він не надав до закінчення розгляду справи доказів про витрати на правничу допомогу. В заяві просив поновити строк на її подання у зв'язку з тим, що повний текст судового рішення отримав отримав 30.10.2024.
З огляду на приписи ч. 3 ст. 143 КАС України, докази на підтвердження судових витрат можуть бути подані після закінчення судових дебатів та ухвалення рішення за умови попередньої заяви про це від учасника судового процесу і лише за наявності поважних причин, які зумовили неможливість подачі таких доказів до закінчення судових дебатів.
На думку колегії суддів апеляційної інстанції аналіз вказаних положень КАС України дає підстави для висновку, що таке право надано учасникам судового процесу у разі розгляду справи в порядку загального позовного провадження.
Однак, у разі розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, докази судових витрат за загальним правилом мають бути надані до вирішення справи по суті.
Вказана позиція висловлена Верховним Судом в ухвалах від 12.11.2020 по справі №640/13697/19, від 03.12.2020 у справі №300/2425/19 та від 12.08.2020 у справі №340/2449/19.
Згідно із ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Оскільки, суд першої інстанції не дослідив зазначених процесуальних норм, то припустився помилкових висновків про можливість задоволення заяви щодо судових витрат на правничу допомогу, яка подана без додержання вимог, встановлених процесуальним законом.
В силу частини 2 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для скасування додаткового рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.12.2024 року, заяву позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - залишити без розгляду.
Керуючись 241-245, 250, 311, 317, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області -задовольнити частково.
Додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.12.2024 року - скасувати.
Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі № 160/12594/24 - залишити без розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття 03.04.2025 та в силу ст. 328 КАС України може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня її прийняття шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом 30-ти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова
суддя Л.А. Божко
суддя Н.А. Олефіренко