17 квітня 2025 р.Справа № 520/4975/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Калиновського В.А.,
Суддів: Мінаєвої О.М. , Спаскіна О.А. ,
за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю.
позивач ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 10.03.2025, головуючий суддя І інстанції: Лук'яненко М.О., м. Харків, по справі № 520/4975/25
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1 третя особа Військова частина НОМЕР_2
про стягнення коштів,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом, в якому просив: стягнути з розпорядника бюджетних коштів, що передбачені для виконання рішень судів, які набрали законної сили та потребують видатків державного бюджету для виплати грошового забезпечення та підйомної допомоги військовослужбовцям - військової частини НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 137 192 грн. 49 коп., за рахунок бюджетних коштів, що перебувають на рахунках Військової частини НОМЕР_1 .
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 10.03.2025 відмовлено у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа - Військова частина НОМЕР_2 про стягнення коштів.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 10.03.2025 скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до необґрунтованої відмови у відкритті провадження у справі.
Доводи апелянта обґрунтовані тим, що судом першої інстанції помилково зроблено висновок, що предметом спору є правовідносини щодо неналежного виконання постановленого у справі №520/27807/23 судового рішення, а не новий-публічно правовий спір, як зазначено в позові.
Також позивачем подано додаткові пояснення у справі.
Відзив на апеляційну скаргу подано не було. Відповідно до ч. 4 цієї статті, його відсутність не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.12.2023 у справі №520/27807/23, яке набрало законної сили 15.04.2024, адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , щодо не нарахування ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 26.02.2022 по 31.12.2022 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військове звання із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та реалізувати виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 26.02.2022 по 31.12.2022 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 1 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військове звання із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, з урахуванням виплачених сум, з урахуванням раніш виплачених сум.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , щодо не нарахування ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 20.05.2023 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військове звання із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та реалізувати виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2023 по 20.05.2023 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 1 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військове звання із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, з урахуванням виплачених сум.
На виконання вищевказаного судового рішення військовою частиною НОМЕР_2 складено розрахунок сум, необхідних для виконання рішення суду та направлено для розгляду та подальшого прийняття рішення до військової частини НОМЕР_1 за вих.№1576/2612 від 09.08.2024 року. Відповідно до наданого розрахунку заборгованість грошового забезпечення за період з 26.02.2022 по 20.05.2023 складає 137 192 грн . 49 коп., в тому числі за період з 26.02.2022 по 31.12.2022 - 66 553, 29 грн., та з 01.01.2023 по 20.05.2023 - 70 639,20 грн.
Не погоджуючись з правомірністю таких дій, позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому вимагає зобов'язати відповідача належним чином та в повному обсязі виконати судове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.12.2023 у справі №520/27807/23, а саме стягнути грошові кошти у розмірі 137 192 грн. 49 коп.
Відмовляючи у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа - Військова частина НОМЕР_2 про стягнення коштів, суд першої інстанції виходив з того, що такий позов фактично спрямований на виконання іншого судового акта (рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.12.2023 у справі №520/27807/23). Відтак, вказав, що обраний позивачем у цій справі спосіб захисту фактично є однією із форм контролю за виконанням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.12.2023 у справі №520/27807/23. Отже, позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
При цьому, у разі невиконання судового рішення, позивач має право звернутися до суду в порядку статті 382 чи 383 КАС України.
Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, саме в порядку позовного провадження.
Предмет позову це матеріально-правова вимога, заявлена позивачем до суду щодо усунення допущеного відповідачем порушення суб'єктивного права позивача. Звідси й саме поняття позову включає в себе одночасно матеріально-правову вимогу і процесуальну форму вираження в їх нерозривній єдності, яка визначається змістом спірних правовідносин.
Підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин. Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. У той же час не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі.
Зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що предмет та підстави позову, визначені ним у цій справі, стосуються незгоди з бездіяльністю військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у неповному виконанні рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.12.2023 у справі №520/27807/23, шляхом невиплати нарахованої позивачу суми заборгованості щодо виплати грошового забезпечення.
Тобто, поданий позивачем позов фактично спрямований на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.12.2023 у справі №520/27807/23, а обраний позивачем у цій справі спосіб захисту є однією із форм контролю за виконанням рішення суду.
Відповідно до статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Таким чином, відповідач зобов'язаний виконати судове рішення, яке набрало законної сили, в межах покладених на нього цим рішенням зобов'язань.
В свою чергу, процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративній справі, врегульовані розділом ІV Кодексу адміністративного судочинства України, яким не передбачено можливості вирішення в порядку позовного провадження вимог особи позивача, що випливають з обставин невиконання або неналежного виконання судового рішення відповідачем.
З метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, визначеному статтями 382 та 383 Кодексу адміністративного судочинства України.
Отже, нормами процесуального Закону встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для зобов'язання відповідача належним чином виконати рішення суду. У разі невиконання судового рішення позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу щодо відповідача - суб'єкта владних повноважень. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Відтак, у разі невиконання судового рішення, позивач має право звернутися до суду в порядку статті 382 чи 383 КАС України.
Отже, в даному випадку відсутні підстави стверджувати про виникнення між сторонами нового спору. Наразі, має місце продовження тих самих спірних правовідносин, які розглядалися судом у справі №520/27807/23, але на стадії виконання судового рішення.
Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються та пов'язаний з виконанням вказаного судового рішення.
Під час судового розгляду судом враховано висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 20.02.2019 р. у справі № 806/2143/1517 від 17.04.2019 р. у справі № 355/1648/15-а, від 21.08.2019 р. у справі №295/13613/16, від 22.08.2019 р. у справі № 522/10140/17 та від 21.11.2019 р. у справі №802/1933/18-а.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 10.03.2025 по справі № 520/4975/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя В.А. Калиновський
Судді О.М. Мінаєва О.А. Спаскін
Повний текст постанови складено 22.04.2025 року