22 квітня 2025 р. Справа № 480/5041/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Бегунца А.О. , Присяжнюк О.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.12.2024, (головуючий суддя І інстанції: О.В. Соп'яненко) по справі № 480/5041/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 16 травня 2024 року за №184250010751 щодо відмови у виплаті грошової допомоги при призначення пенсії за віком у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", період зазначений в довідці про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній за №23/149 від 11.03.2024, яка видана ВАТ "Акціонерна компанія "Свема", з 01.08.1983 по 07.09.1998, що становить 15 років 01 місяць 06 днів;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії, відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 23.12.2024 позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 16 травня 2024 року №184250010751 щодо відмови у виплаті грошової допомоги при призначення пенсії за віком у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", період зазначений в довідці про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній за №23/149 від 11.03.2024, яка видана ВАТ "Акціонерна компанія "Свема", з 01.08.1983 по 07.09.1998, що становить 15 років 01 місяць 06 днів.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії, відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач), не погодившись із судовим рішенням, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що пенсійним органом правомірно не зараховано період роботи позивача з 07.09.1998 по 31.08.2001 на посаді логопеда, оскільки дана посада не передбачена переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909.
Також до спеціального стажу, що дає право на призначення 10 пенсій не зараховано період роботи 01.08.1983 по 07.09.1998, оскільки не прослідковується форма власності Шосткинського виробничого об'єднання “Свема». Відповідно до довідок, виданих ВАТ АК «Свема» від 11.03.2024 № 23/149 та № 23/149-1 не підтверджується форма власності підприємства.
За таких обставин у позивачки відсутнє право на отримання грошової допомоги у розмірі 10 пенсій, оскільки недостатньо стажу роботи, який дає право на її призначення (30 років).
Позивач не подав відзив на апеляційну скаргу.
Відповідно до ч. 1 ст. 308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Сумській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058 ІV).
Позивач звернулася 09.05.2024 до пенсійного органу із заявою у якій просила призначити грошову допомогу, у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до ст. 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до якої надала пакет документів.
За принципом екстериторіальності заяву позивача передано на розгляд до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області.
16.05.2024 року за результатами розгляду заяви відмовлено у проведенні перерахунку пенсії відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підтверджується рішенням Головного управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №184250010751.
Підставою відмови вказано не зарахування періоду роботи з 07.09.1998 по 31.08.2001 на посаді логопеда, оскільки дана посада не передбачена переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909, а також до спеціального стажу, що дає право на призначення 10 пенсій не зараховано період роботи 01.08.1983 по 07.09.1998, оскільки не прослідковується форма власності Шосткинського виробничого об'єднання "Свема".
Не погодившись з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України ПФУ в Івано-Франківській області позивач звернулась до суду з цим позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач працювала у дошкільному навчальному закладі на посаді вчителя-логопеда, робота на якій надає право на пенсію, а тому пенсійним органом неправомірно не враховано зазначений період роботи , в звязку з чим спірне рішення підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.
Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 92 Конституції України передбачено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05 листопада 1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09 липня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV), іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.
Відповідно до ст. 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Згідно зі ст.24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до вимог чинного законодавства пенсія за вислугу років призначається та виплачується при звільненні з роботи, яка дає право на таку пенсію (ч. 2 ст. 7 Закону № 1788).
За змістом ст. 51 Закону № 1788-ХІІ пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Відповідно до ст. 52 Закону № 1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров'я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту «е» статті 55.
Згідно з п. "е" ст. 55 Закону №1788-XII, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
З аналізу викладених норм слідує, що необхідною умовою для виникнення у особи права на отримання пенсії за вислугу років є наявність відповідного спеціального стажу роботи на посадах, визначених переліком Кабінету Міністрів України, та досягнення відповідного віку.
Відповідно до ст. 62 Закону №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п. 3 даного Порядку за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з п. 20 цього ж Порядку встановлено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
З аналізу вказаних норм, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності відповідних записів у трудовій книжці стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, архівними установами. У випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються довідки підприємств, установ, організацій, виписки із наказів, особові рахунки та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Таким чином, з 04.06.2019 при призначенні пенсії за вислугою років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ необхідно керуватися вказаною нормою у редакції до внесення змін Законом № 213-VIII та Законом № 911-VIII.
Судом встановлено та підтверджено записами трудової книжки позивача НОМЕР_1 , , що позивачка:
- з 01.08.1983 -07.09.1998 працювала в Шосткинському виробничому об'єднані "Свема" - вихователем в дитячому садку №15 (наказ №7/954 від 20.07.1983), звільнена за ст..36 п.5 КЗпП України у зв'язку із переведенням в міський відділ освіти (наказ №107 від 07.09.1998);
- з 07.09.1998 до 30.08.2001 обіймала посаду логопеда дитячого садка №15 по переведенню з в/о "Свема" (наказ №305-к від 25.09.1998); запис вчинено Шосткикським міським відділом освіти;
- з 01.09.2001 переведена на посаду вчителя-логопедом в дитячий садок №4 міського відділу освіти (наказ №249- к від 06.09.2001).
Також відповідно до довідки № 01-29/376 та № 01-29/377 від 22.04.2024, видані управлінням освіти Шосткинської міської ради, підтверджено період роботи з 07.09.1998 по 31.08.2001 на посаді логопеда.
Доводи апелянта щодо не зарахування періоду роботи з 07.09.1998 по 31.08.2001 на посаді логопеда, оскільки посада "логопед" не передбачена переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909, колегія суддів вважає безпідставними.
Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років" (далі - Перелік № 909).
При цьому, згідно з Переліком № 909 до посад, які дають право на пенсію за вислугою років, віднесено роботу у дошкільних навчальних закладах, зокрема вчителі-логопеди.
Пунктом 3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку № 637.
Судом встановлено, що довідкою №23/149 від 11.03.2024, виданою ВАТ "Акціонерна компанія "Свема", підтверджено період роботи позивача з 01.08.1983 по 27.10.1997 на посаді "вихователь" дитячого садка №15, а з 27.10.1997 по 07.09.1998 на посаді " вчитель- логопед" дитячого садка № 15.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що з урахуванням роботи в дитячому садку на посаді вихователя з 01.08.1983 по 07.09.1998 , та з 07.09.1998 по 31.08.2001 на посаді вчителя- логопеда зазначені періоди роботи позивача підлягають зарахуванню до спеціального стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Доводи апеляційної скарги щодо правомірного не зарахування періоду роботи 01.08.1983 по 07.09.1998 до спеціального стажу, оскільки не прослідковується форма власності Шосткинського виробничого об'єднання “Свема», колегія суддів відхиляє їх з огляду на наступне.
Відповідно до довідки №23/149 від 11.03.2024 виданої ВАТ "Акціонерна компанія "Свема", позивач з 01.08.1983 по 27.10.1997 працювала на посаді "вихователь" дитячого садка №15. Зазначена довідка містить інформацію щодо форми власності ВАТ "Акціонерна компанія "Свема", а саме за період роботи позивача Шосткинське виробниче об'єднання «Свема» (ВО «Свема»), 23.10.1987 року перейменоване в Шосткинське и науково-виробниче об'єднання «Свема» (НВО «Свема»), а в подальшому 26.12.1990 року НВО «Свема» зареєстроване як виробниче об'єднання «Свема» ( ВО «Свема») та з 18.05.1993 р. перереєстровано в орендне підприємство Шосткинське виробниче об'єднання «Свема» (ОП ВО «Свема»).
Отже, період роботи позивача з 01.08.1983 по 07.09.1998 у Шосткинському виробничому об'єднанні "Свема" на посаді вихователя в дитячому садку №15 підтверджено трудовою книжкою та довідкою №23/149 від 11.03.2024, а довідка №23/149 від 11.03.2024 містить інформацію , яка дає можливість прослідковути форму власності Шосткинського виробничого об'єднання “Свема».
Відтак, наявними у справі доказами підтверджується стаж роботи позивача.
Враховуючи вищенаведене, позивач є працівником освіти, а тому стаж роботи ОСОБА_1 повинен зараховуватися до її спеціального стажу відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про скасування рішення №184250010751 від 16.05.2024 ГУ ПФУ в Івано-Франківській області та зобов'язання зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", період зазначений в довідці про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній за №23/149 від 11.03.2024, яка видана ВАТ "Акціонерна компанія "Свема", з 01.08.1983 по 07.09.1998, що становить 15 років 01 місяць 06 днів.
Відповідно до п. 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Отже, в силу приписів пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" позивачка має право на грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, яка не підлягає оподаткуванню.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області - залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.12.2024 по справі № 480/5041/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді А.О. Бегунц О.В. Присяжнюк