22 квітня 2025 року справа №200/8496/24
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Компанієць І.Д., суддів: Блохіна А.А., Гайдара А.В.,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 січня 2025 року у справі № 200/8496/24 (головуючий суддя у І інстанції - Духневич О.С.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача № 056650009082 від 22.11.2024, щодо не зарахування при перерахунку пенсії за віком на пільгових умовах до пільгового стажу періоди роботи з 20.05.1991 по 03.07.1991, з 16.12.1991 по 30.04.1992, з 05.10.1995 по 30.12.1995, з 15.04.1997 по 10.07.1998, з 02.02.2000 по 30.07.2003, з 04.05.2005 по 02.10.2006, з 01.04.2020 по 31.07.2020, до страхового та пільгового стажу періоди роботи з 01.12.2014 по 31.03.2015, з 01.11.2015 по 30.11.2015;
- зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву № 10524 від 14.11.2024 про перерахунок пенсії та здійснити перерахунок пенсії зарахувавши до пільгового стажу за Списком № 1 періоди роботи з 20.05.1991 по 03.07.1991, з 16.12.1991 по 30.04.1992, з 05.10.1995 по 30.12.1995, з 15.04.1997 по 10.07.1998, з 02.02.2000 по 30.07.2003, з 04.05.2005 по 02.10.2006, з 01.04.2020 по 31.07.2020, до страхового та пільгового стажу періоди роботи з 01.12.2014 по 31.03.2015, з 01.11.2015 по 30.11.2015 та з урахуванням положень ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».
В обґрунтування позову зазначив, що 14.11.2024 звернувся до органів Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок пенсії відповідно до Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" із зараховуванням до пільгового стажу (за Списком № 1) спірних періодів роботи, які підтверджуються записами в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 16.11.1989.
Рішенням відповідача від 22.11.2024 № 056650009082 позивачу відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії відповідно до Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" у зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу роботи підтверджуваного в установленому законодавством порядку. Також повідомлено, що стаж роботи на пільгових умовах складає 14 років 0 місяць 2 дні.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 30 січня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 22.11.2024 № 056650009082 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку позивачу пенсії за віком на пільгових умовах.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком № 1 період роботи з 20.05.1991 по 03.07.1991 - учнем підземного електрослюсаря 1 розряду для проходження виробничої практики, з 16.12.1991 по 30.04.1992 - підземним електрослюсарем 3 розряду для проходження практики, з 05.10.1995 по 30.12.1995 - підземним гірником 3 розряду з повним робочим днем під землею, з 15.04.1997 по 10.07.1998 - підземним електрослюсарем 3 розряду, з 01.07.2000 по 31.07.2000 - електрослюсарем 4 розряду з повним робочим днем під землею, 03.09.2005 по 02.10.2006 - начальником зміни пов'язаної з підземними роботами, з 01.04.2020 по 31.07.2020 - провідним інженером з налагодження та випробовування з повним робочим днем під землею.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за віком на пільгових умовах з 14.11.2024 у відповідності до вимог статті 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" від 02.09.2008 № 345-VI, з урахуванням раніше виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211,20 грн.
Не погодившись з рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.
Обґрунтування апеляційної скарги.
Періоди з 20.05.1991 по 30.07.1991, з 16.12.1991 по 30.04.1992, з 05.10.1995 по 30.12.1995, з 15.04.1997 по 10.07.1998, з 01.07.2000 по 31.07.2000 не зараховано на пільгових умовах, оскільки у трудовій книжці позивача не зазначені відомості про умови праці, а саме про зайнятість в шкідливих та важких умовах праці, повний робочий день під землею, тому для підтвердження спеціального трудового стажу необхідна уточнююча довідка підприємства згідно пункту 20 Порядку № 637.
Період роботи позивача з 03.09.2005 по 02.10.2006, не зараховано на пільгових умовах оскільки, система персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України не містить даних про перерахування страхових внесків із сум доходів, виплачених на користь позивача, спірні періоди не можуть бути зараховані до страхового стажу позивача.
Також, до пільгового стажу позивача не зарахований період роботи з 01.04.2020 по 31.07.2020, згідно відомості по спеціальному стажу в індивідуальних відомостях про застраховану особу довідки форми ОК-5, оскільки відсутня інформація про проведення атестації робочих місць за умовами праці. Період роботи зарахований до загального стажу роботи.
Суд І інстанції безпідставно поклав зобов'язання на Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області оскільки позивач не перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та проживає на території, що обслуговується Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Позивачем рішення суду першої інстанції не оскаржується.
Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
З огляду на наведене суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції тільки в межах доводів апеляційної скарги відповідача ГУ ПФУ в Запорізькій області.
Враховуючи режим роботи суддів та працівників апарату Першого апеляційного адміністративного суду з часу введення на території України правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя та здоров'я, а також забезпечення безпеки суддів та працівників апарату суду, дана постанова прийнята колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до матеріалів адміністративної справи.
Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу, суд першої інстанції листом повідомив, що всі документи у цій справі сформовано в електронному вигляді та експортовано в КП “Діловодство спеціалізованого суду».
Верховний Суд листом від 19.08.2022 № 2097/0/2-22 на лист вх. № 1730/0/1-22 щодо надання Науково-консультативною радою при Верховному Суді висновку з питань, пов'язаних з електронним адміністративним судочинством повідомив, що підстав для звернення до НКР щодо надання вченими-членами НКР наукових висновків немає. Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України).
Відповідно до листів Державної судової адміністрації України від 01.08.2018 № 15-14040/18, від 13.09.2018 № 15-17388/18 судами забезпечено сканування та експортування в підсистему “Електронний суд» матеріалів всіх судових справ, як перебували в провадженні суддів станом на 01.08.2018. Тобто вказана підсистема містить усі матеріали судової справи.
Отже, враховуючи зазначені листи, апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі “Електронний суд».
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.
Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.
Фактичні обставини справи.
Тельних ОСОБА_2 на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області, як одержувач пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-VI, що призначена на підставі рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27.09.2023 по справі № 200/4627/23.
14.11.2024 позивач звернувся до органів Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок пенсії відповідно до Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" із зараховуванням до пільгового стажу (за Списком № 1) періодів роботи з 20.05.1991 по 03.07.1991, з 16.12.1991 по 30.04.1992, з 05.10.1995 по 30.12.1995, з 15.04.1997 по 10.07.1998, з 02.02.2000 по 30.07.2003, з 04.05.2005 по 02.10.2006, з 01.04.2020 по 31.07.2020.
За принципом екстериторіального прийняття рішень заява була передана для розгляду та ухвалення відповідного рішення до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Рішенням відповідача від 22.11.2024 № 056650009082 позивачу відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії відповідно до Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" у зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу роботи підтверджуваного в установленому законодавством порядку. Також повідомлено, що стаж роботи на пільгових умовах складає 14 років 0 місяць 2 дні.
Оцінка суду.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Законом України від 03.10.2017 № 2148-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" внесено зміни до Закону № 1058-IV та доповнено його розділом XIV-1 "Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян".
Згідно ч. 1 ст. 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV передбачено, що працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Згідно вимог ст. 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Як вбачається з копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 16.11.1989, позивач:
- з 20.05.1991 по 03.07.1991 працював учнем підземного електрослюсаря 1 розряду для проходження виробничої практики,
- з 16.12.1991 по 30.04.1992 працював підземним електрослюсарем 3 розряду для проходження практики,
- з 05.10.1995 по 30.12.1995 працював підземним гірником 3 розряду з повним робочим днем під землею,
- з 15.04.1997 по 10.07.1998 працював підземним електрослюсарем 3 розряду,
- з 02.02.2000 по 30.07.2003 працював електрослюсарем 4 розряду з повним робочим днем під землею,
- з 04.05.2005 по 02.10.2006 працював начальником зміни пов'язаної з підземними роботами,
- з 01.12.2014 по 31.03.2015 та з 01.11.2015 по 30.11.2015 працював начальником шахтних підземних дільниць,
- з 01.04.2020 по 31.07.2020 працював провідним інженером з налагодження та випробовування з повним робочим днем під землею.
Вказані посади віднесені до Списку № 1 списків виробництв, робіт, професій, які надають право на пільгове пенсійне забезпечення, що затверджені Постановою Кабінету Міністрів СРСР № 10 від 26.01.1991 та списків виробництв, робіт, професій, посад та показників із шкідливими та тяжкими умовами праці, зайнятість в яких надає право на пенсію на пільгових умовах, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162 та від 16.01.2003 № 36.
Згідно протоколу розрахунку стажу позивача станом на 16.12.2024 відповідачем періоди з 05.10.1995 по 30.12.1995, з 15.04.1997 по 10.07.1998, з 01.07.2000 по 31.07.2000, з 03.09.2005 по 02.10.2006 не віднесено до пільгового стажу роботи згідно Списку № 1.
Крім того періоди з 01.12.2014 по 31.03.2015 та з 01.11.2015 по 30.11.2015 відповідачем взагалі не зараховано до страхового та пільгового стажу.
Разом з тим, періоди з 02.02.2000 по 30.06.2000, з 04.05.2005 по 02.09.2006 зараховано відповідачем до пільгового стажу за Списком № 1.
Щодо відмови відповідача у зарахуванні періодів роботи з 05.10.1995 по 30.12.1995, з 15.04.1997 по 10.07.1998, з 01.07.2000 по 31.07.2000 до пільгового стажу роботи згідно Списку № 1 у зв'язку із відсутністю уточнюючої довідки підприємства, суд зазначає наступне.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.
Згідно з п. 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що саме трудова книжка працівника є пріоритетним документом, що підтверджує його стаж роботи.
Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 у справі № 235/805/17, від 06.12.2019 у справі № 663/686/16-а, від 06.12.2019 у справі № 500/1561/17, від 05.12.2019 у справі № 242/2536/16-а.
При цьому, надання уточнюючих довідок підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 20.02.2018 по справі № 234/13910/17, та в ухвалі від 12.08.2024 по справі № 420/31007/23.
Як встановлено судами, згідно записів в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 від 16.11.1989 позивач з 05.10.1995 по 30.12.1995, з 01.07.2000 по 31.07.2000 працював повний робочий день під землею.
Тобто, в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 зроблено запис, який підтверджує безпосередню зайнятість протягом повного робочого дня під землею у періоди з 05.10.1995 по 30.12.1995, з 01.07.2000 по 31.07.2000, а тому надання уточнюючих довідок підприємства, установи або організації не є необхідним.
Крім того, у довідці форми ОК-5 у розділі Відомості по спеціальному стажу міститься інформація, що трудовий стаж позивача до 2009 року та з 2010 року облікований за кодом спеціального стажу ЗПЗ013А1, ЗПЗ014А1, ЗПЗ014А4.
Наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435 (наказ втратив чинність на підставі Наказу Міністерства фінансів України № 814 від 28.12.2020) затверджено довідник кодів підстав для обліку Пенсійним фондом України стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства.
Згідно зазначеного довідника код підстави ЗПЗ013А1 це працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року № 461, і за результатами атестації робочих місць.
Код підстави ЗПЗ014А1 це працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії,- за Списком робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів від 31 березня 1994 року № 202.
Код підстави ЗПЗ014А4 - це інженерно-технічні працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах,- за Списком робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів від 31 березня 1994 року № 202.
Таким чином, матеріали справи містять належні усі передбачені законодавством документи щодо підтвердження пільгового стажу за період з 05.10.1995 по 30.12.1995, з 15.04.1997 по 10.07.1998, з 01.07.2000 по 31.07.2000, а тому вказані періоди роботи повинні бути зараховані відповідачем до пільгового стажу позивача.
Щодо не зарахування до страхового та пільгового стажу періодів роботи з 03.09.2005 по 02.10.2006, з 01.12.2014 по 31.03.2015 та з 01.11.2015 по 30.11.2015, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-IV страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, кошти, сплачені за договором про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
За приписами ст. 20 Закону № 1058-IV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно ч. 16 ст. 106 Закону № 1058-IV виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, порушення встановленого порядку нарахування, обчислення та строків сплати страхових внесків; ухилення від взяття на облік або несвоєчасне подання заяви про взяття на облік страхувальника як платника страхових внесків; несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів.
За змістом вказаної норм, обов'язки по сплаті страхових внесків, а також звітування про найманих працівників (застрахованих осіб) та відповідальність за неналежне їх виконання покладена на страхувальника.
З наявної в матеріалах справи довідки форми ОК-5 щодо позивача, судом встановлено, що заробітна плата позивачу з 03.09.2005 по 02.10.2006 нараховувалася та сплачувалися страхові внески, а тому твердження відповідача про відсутність сплати страхових внесків за вказаний період є необґрунтованими.
Періоди роботи, за які підприємство-страхувальник нарахувало застрахованій особі - працівнику заробітну плату та утримало з неї відповідні страхові внески (єдиний внесок), повинні зараховуватися до страхового стажу цієї застрахованої особи-працівника незалежно від того сплатило підприємство-страхувальник ці страхові внески (єдиний внесок) чи ні, оскільки працівник не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періоду роботи до страхового стажу за порушення, яке вчинене роботодавцем платником страхових внесків (єдиного внеску).
Отже, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку (в індивідуальних відомостях про застраховану особу - позивача (форма Ок-5)) відомостей про сплату підприємством-роботодавцем страхових внесків (єдиного внеску) для нарахування пенсії за наявності відомостей, які підтверджують нарахування заробітної плати (доходу), на які відповідно до Закону нараховуються страхові внески (єдиний внесок), - не є підставою для позбавлення особи права на пенсію.
Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах була висловлена Верховним Судом у постановах від 02.08.2022 у справі № 560/4616/20, від 25.09.2018 у справі № 242/65/17, від 22.11.2018 у справі № 242/4793/16-а, від 11.07.2019 у справі № 242/1484/17, від 04.06.2019 у справі № 235/900/17, від 27.02.2019 у справі № 242/1871/17 та № 423/3544/16-а, від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а, від 04.09.2018 у справі № 482/434/17, від 30.09.2019 у справі № 316/1392/16-а.
Враховуючи зазначене, період роботи позивача з 03.09.2005 по 02.10.2006 підлягає зарахуванню до пільгового стажу за Списком № 1.
Щодо не зарахування до пільгового стажу періоду роботи з 01.04.2020 по 31.07.2020, оскільки відсутня інформація про проведення атестації робочих місць за умовами праці, суд зазначає наступне.
19.02.2020 Великою Палатою Верховного Суду прийнято постанову у справі № 520/15025/16-а, в якій Велика Палата дійшла висновку, що роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов'язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього - поінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я. Окрім того, роботодавець зобов'язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.
Атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах.
Отже, особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, відповідно до пункту "б" статті 13 Закону № 1788-XII.
Цей висновок є також застосовним і щодо осіб, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1.
При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
Також Велика Палата Верховного Суду не вбачала підстав для відступу від висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 16.09.2014 у справі № 21-307а14, згідно яких, якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку № 442 проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.
Отже, із урахуванням висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 520/15025/16-а, суд зазначає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі та застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно протоколу розрахунку стажу позивача станом на 16.12.2024 період роботи з 01.04.2020 по 31.07.2020 зараховано до страхового стажу.
З огляду на викладене, позивачем підтверджено пільговий стаж роботи за періоди з 01.04.2020 по 31.07.2020, а тому відповідачем неправомірно не зараховано вказаний період до пільгового стажу.
Щодо зарахування періоду роботи з 20.05.1991 по 03.07.1991 та з 16.12.1991 по 30.04.1992 до пільгового стажу за Списком № 1, суд зазначає наступне.
Згідно диплому серії НОМЕР_2 від 15.06.1992, позивач у період з 01.09.1988 по 03.06.1992 навчався в Індустріальному технікумі ім. К.А. Румянцева за спеціальністю «гірнича електромеханіка».
Як вбачається з копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 16.11.1989, позивач з 20.05.1991 по 03.07.1991 працював учнем підземного електрослюсаря 1 розряду для проходження виробничої практики, з 16.12.1991 по 30.04.1992 працював підземним електрослюсарем 3 розряду для проходження практики.
У період навчання позивач на час проходження виробничої практики, яка тривала декілька місяців на рік, працював за фахом, виконуючи роботу підземного електрослюсаря, яка належать до Списку № 1, що підтверджується трудовою книжкою позивача.
Період навчання позивача частково перетинається з періодом проходження виробничої практики, що є фактично періодом роботи, а тому період з 20.05.1991 по 03.07.1991 та з 16.12.1991 по 30.04.1992 підлягає зарахуванню до пільгового стажу за Списком № 1.
Враховуючи вищевикладене, загальний пільговий стаж позивача за Списком № 1 з урахуванням періодів зарахованих при розгляді цієї справи (з 20.05.1991 по 03.07.1991, з 16.12.1991 по 30.04.1992, з 05.10.1995 по 30.12.1995, з 15.04.1997 по 10.07.1998, з 01.07.2000 по 31.07.2000, 03.09.2005 по 02.10.2006, з 01.04.2020 по 31.07.2020), що в своїй сукупності становить 3 роки 05 місяців 21 день та з урахуванням зарахованого відповідачем пільгового стажу за Списком № 1 згідно розрахунку стажу позивача станом на 16.12.2024 - 18 років 0 місяців 0 днів (а не як помилково зазначив відповідач 14 років 0 місяців 2 дні), становить 21 рік 05 місяців 21 день.
Щодо здійснення перерахунку пенсії відповідно до ст. 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці", суд зазначає наступне.
Згідно абзацу 3 частини 1 статті 28 Закону № 1058-IV мінімальний розмір пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці", та працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених осіб, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 року для жінок за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу) застрахованої особи, визначеної відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" від 02.09.2008 № 345-VI (далі-Закон № 345-VI) дія цього Закону поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - шахтарі), та членів їх сімей.
Статтею 8 Закону № 345-VI визначено, що мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Верховний Суд у постановах від 20.11.2018 у справі № 345/4616/16, від 06.02.2019 у справі № 345/4570/16-а, від 05.12.2019 у справі № 345/4462/16-а та інших, дійшов висновку про те, що статтю 1 Закону № 345-VI слід розглядати у нерозривному зв'язку зі Списком № 1 виробництв, цехів, професій та посад на підземних роботах, на роботах із шкідливими умовами праці і в гарячих цехах, робота у яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та в пільгових розмірах.
Мінімальний розмір пенсії у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, є додатковою гарантією для шахтарів, які працювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків за Списком № 1, яка встановлена на випадок, коли після розрахунку у встановленому законом порядку розміру відповідної пенсії за віком така пенсія буде менша ніж три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Статтею 8 Закону № 345-VI передбачено не окремий вид пенсії, а додаткову соціальну гарантію. При цьому розмір пенсії обчислюється відповідно до Закону № 1058-IV і під час такого обчислення враховуються відповідні доплати і підвищення, передбачені цим Законом.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 345/763/17.
Умовою виплати пенсії за нормами статті 8 Закону № 345-VI є призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, які передбачають зменшення пенсійного віку, встановленого абз. 1 ст. 26 цього Закону.
Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 205/8712/16-а.
При цьому, виходячи з положень наведеної норми, до кола працівників, на яких поширюється дія Закону № 345-VI та встановлені пільги, належать тільки працівники, зазначені у Списку № 1, які були зайняті на підземних роботах повний робочий день.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.07.2023 у справі № 200/5813/20-а, від 18.04.2019 у справі № 392/17/17, від 29.12.2021 у справі № 345/2562/17, від 21.01.2020 у справі № 640/4469/17, від 31.03.2020 у справі № 459/245/17.
Отже, дія Закону № 345-VI поширюється на працівників, які зайняті на підземних роботах повний робочий день за Списком № 1, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Як встановлено судами, позивач отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 згідно ст. 114 Закону № 1058-IV.
Оскільки, загальний пільговий стаж за Списком № 1 становить 21 рік 05 місяців 21 день, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що на позивача поширюється дія статті 8 Закону № 345-VI, оскільки загальний пільговий стаж становить більше 15 років.
Отже, при перерахунку пенсії позивача відповідач має застосувати положення Закону № 345-VI.
Щодо доводів апелянта, що позивач зареєстрований та проживає в Донецькій області, і відповідно призначати пенсію зобов'язане Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області суд зазначає наступне.
Згідно частини першої статті 44 Закону № 1058 заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).
При цьому, 30 березня 2021 року набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року № 25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 16 березня 2021 року за № 339/35961 (далі - Постанова правління ПФУ № 25-1).
Зміни, внесені до Порядку № 22-1 на підставі Постанови правління ПФУ № 25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальному при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01 квітня 2021 року.
Запроваджена у зв'язку із змінами, внесеними до Порядку № 22-1, технологія передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсії бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяви та де проживає пенсіонер.
Запровадження принципу екстериторіальності мало на меті досягнення таких результатів: єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства; централізована прозора система контролю за діями фахівців, процесів призначення та перерахунку пенсій; мінімізація особистих контактів з громадянами; відв'язка звернень та їх опрацювання від територіального принципу; попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, а також оптимізація навантаження на працівників.
Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії, подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Згідно пункту 4.2 розділу ІV Порядку 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.3. розділу ІV Порядку 22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
За приписами пункту 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Аналіз наведених вище положень Порядку № 22-1 свідчить про наступне:
- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив'язки до території;
- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п. 4.10);
- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.
Враховуючи вимоги Порядку № 22-1, органом, що приймав рішення за заявою позивача про призначення пенсії визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Отже, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 належним відповідачем у правовідносинах щодо розгляду заяви позивача про призначення пенсії є Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглядав заяву про призначення пенсії та прийняв рішення про відмову у її призначенні.
Таким чином, саме Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зобов'язано зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком № 1 спірні періоди роботи та здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком на пільгових умовах з 14.11.2024 у відповідності до вимог статті 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" від 02.09.2008 № 345-VI, з урахуванням раніше виплачених сум.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення адміністративного позову.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Оскільки судове рішення в межах доводів апеляційної скарги є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для її задоволення та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Як визначено пунктом 3 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Згідно з пунктом 2 частини п'ятої 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Отже зазначена справа відноситься до справ незначної складності, тому судове рішення за наслідками апеляційного розгляду в цій справі касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 січня 2025 року у справі № 200/8496/24 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 січня 2025 року у справі № 200/8496/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення 22 квітня 2025 року є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених ст. 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 22 квітня 2025 року.
Головуючий суддя І.Д. Компанієць
Судді А.А. Блохін
А.В. Гайдар