справа № 361/6038/23 головуючий у суді І інстанції Дутчак І.М.
провадження № 22-з/824/662/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.
Іменем України
21 квітня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Фінагеєва В.О. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за заявою Броварської міської ради Броварського району Київської області, заінтересована особа: Перша броварська державна нотаріальна контора Київської області про визнання спадщини відумерлою, -
У липні 2023 року Броварська міська рада Броварського району Київської області звернулася до суду із заявою, у якій просила визнати відумерлою спадщину після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а саме: квартиру АДРЕСА_1 та передати її у власність Броварської міської територіальної громади в особі Броварської міської ради.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 15 листопада 2024 року визнано відумерлою спадщину - квартиру АДРЕСА_1 , що на праві власності належала ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Передано квартиру АДРЕСА_1 у власність Броварської міської територіальної громади Київської області в особі Броварської міської ради Броварського району Київської області.
01 квітня 2025 року до Київського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга особи, яка не брала участі у справі - ОСОБА_1 , подана представником ОСОБА_2 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 15 листопада 2024 року у зазначеній справі.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 15 квітня 2025 року поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 15 листопада 2024 року, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 15 листопада 2024 року та зупинено дію вказаного рішення.
17 квітня 2025 року до Київського апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 , подана представником ОСОБА_2 про забезпечення позову. Вимоги заяви обґрунтовано тим, що зупинення виконання рішення суду від 15 листопада 2024 року не є ефективним захистом прав ОСОБА_1 . Невжиття заходів щодо забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим надалі виконання рішення суду. На підтвердження недобросовісної поведінки Броварської міської ради свідчить ігнорування наявності спадкоємця ОСОБА_1 , про якого було відомо Броварській міській раді з матеріалів спадкової справи, а саме: факт звернення приватного нотаріуса Маріупольського районного нотаріального округу Донецької області Майшмаз Сергія Федоровича із запитом від 14 грудня 2021 року до Броварської міської державної нотаріальної контори. Тому, просив суд в порядку забезпечення позову заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно та всім органам, уповноваженим на проведення державної реєстрації вчиняти реєстраційні дії щодо реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію права власності та інших речових прав та їх обтяжень, змін до таких записів щодо нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 .
Дослідивши доводи заяви про забезпечення позову, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що вказана заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати або знецінити, якщо такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.
Відповідно до вимог ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема,накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Згідно ч. 1 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року роз'яснено судам, що при розгляді заяви про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконанню чи утрудненню виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовних вимогам.
Тобто, умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.
Частиною 1, 2 статті 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання спадщини відумерлою.
Відповідно до частини 6 статті 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Отже, найважливішою особливістю справ окремого провадження є відсутність у них спору про право.
Відсутність спору про право тягне за собою і відсутність сторін із протилежними інтересами (позивач і відповідач).
Згідно з частиною 4 статті 294 ЦПК України особи, які беруть участь у справах окремого провадження є заявник і заінтересовані особи.
Отже, в окремому провадженні відсутній спір про право.
Відповідно до чинного цивільного процесуального законодавства, справи про визнання спадщини відумерлою розглядаються судом за правилами окремого провадження (п. 8 ч. 2 ст. 293 ЦПК України).
У зв'язку з цим положення статей 149-153 ЦПК України, які регулюються порядок та підстави забезпечення позову, не можуть застосовуватися при розгляді заяв поданих в порядку окремого провадження.
Цивільний процесуальний кодекс України не містить правових норм, які б надавали суду повноваження у порядку, передбаченому статтями 149, 150 ЦПК України, вживати заходи забезпечення заяви про визнання спадщини відумерлою, оскільки в окремому провадженні розглядаються лише справи за відсутністю спору про право, в той час як для застосування заходів забезпечення позову необхідно існування дійсного спору про право між сторонами.
Із заяви про забезпечення позову вбачається, що вона подана у цивільній справі за заявою про визнання спадщини відумерлою за правилами окремого провадження.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню, як така що не ґрунтується на вимогах закону, оскільки в окремому провадженні не вирішується спір про право, а тому все те, що пов'язано з позовом, у тому числі й питання забезпечення позову, у цьому виді провадження не вирішується.
Крім того, лише за заявою учасника справи суд має право вжити заходи забезпечення позову на будь-якій стадії розгляду справи. У даному випадку у суді апеляційної інстанції розглядається апеляційна скарга ОСОБА_1 , який не брав участі у справі і позивачем не є.
Звернувшись до суду апеляційної інстанції з заявою про забезпечення позову, ОСОБА_1 та його представник не звернули уваги, що ніякого позову матеріали справи не містять. Жодних позовних вимог, які могли б бути забезпечення в порядку ст. 149-152 ЦПК України ОСОБА_1 не заявляв, а суд не розглядав.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що підстав до забезпечення не існуючого позову немає, заява є не обґрунтованою та задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 149, 150, 293, 294 ЦПК України, апеляційний суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 , поданої представником ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за заявою Броварської міської ради Броварського району Київської області, заінтересована особа: Перша броварська державна нотаріальна контора Київської області про визнання спадщини відумерлою відмовити.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її постановлення та оскарженню не підлягає.
Судді Фінагеєв В.О.
Кашперська Т.Ц.
Яворський М.А.