исправа № 760/8957/23 головуючий у суді І інстанції Усатова І.А.
провадження № 22-ц/824/4408/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
21 квітня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді - Березовенко Р.В.,
суддів: Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 поданою представником - адвокатом Коротя Романом Олександровичем на ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 04 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-
В провадженні Солом'янського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у якому просив:
стягнути з позивача на користь відповідача збитки у розмірі 243 900,00 грн та судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 27 вересня 2022 року об 11-30 год в м. Києві по вул. Над'ярна з вул. Ф. Яновського сталася дорожньо-транспортна пригода (даті по тексту - ДТП) за участі транспортних засобів сторін.
Постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 26 грудня 2023 року у справі №760/16960/22, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 26 січня 2024 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
За інформацією МТСБУ транспортний засіб, яким керував відповідач, на час вчинення ДТП не був застрахований.
Відповідно до Звіту №730 про оцінку матеріального збитку від 02 жовтня 2022 року, ринкова вартість автомобіля до ДТП становила 982 276,11 грн; вартість відновлювального ремонту - 784 532,55 грн.
АТ «СК АРХ» (страховик позивача) кваліфікувало страховий випадок як повну загибель транспортного засобу, оскільки вартість відновлення пошкодженого транспортного засобу (784 532,55 грн) перевищує 70% страхової суми (850 000,00 грн) за Договором.
Відповідно до Зобов'язуючої пропозиції від 10 жовтня 2022 року, наданої АТ «СК «АРХ» вартість транспортного засобу визначено у 555 550,00 грн та виплачено ОСОБА_2 страхове відшкодування у розмірі 238 637,62 грн.
У зв'язку з цим позивач просить стягнути з відповідача 243 900,87 грн, з яких: 188 088,49 грн - різниця між ринковою вартістю транспортного засобу (982 276,11 грн), вартістю його залишків (555 550,00 грн) та сумою страхового відшкодування (238 637,62 грн); 4 250,00 грн - франшиза; 35 164,38 грн - сума знецінення транспортного засобу; 16 398,00 грн - сума несплачених страхових платежів.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 04 серпня 2023 року у справі відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва 20 грудня 2023 року призначено цивільну справу до розгляду в судовому засіданні з повідомленням сторін.
19 січня 2024 року надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення зобов'язань, у якому позивач просив суд:
визнати припиненим зобов'язання ОСОБА_1 перед ОСОБА_2 щодо відшкодування збитків, завданих 27 вересня 2023 року транспортному засобу BMW, номерний знак НОМЕР_1 .
Зустрічний позов обґрунтовано тим, що в межах здійснення страхового відшкодування ОСОБА_2 виплачено в якості відшкодування збитків 255 035,62 грн, а тому зобов'язання ОСОБА_1 повністю виконано перед відповідачем. Крім того, 16 398,00 грн є сумою зобов'язання ОСОБА_2 перед іншим кредитором (страховою компанією), а тому ОСОБА_1 не може нести відповідальність в зобов'язаннях відповідача перед третіми особами в розумінні ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Також у ОСОБА_1 відсутній обов'язок сплачувати 35 164,38 грн, оскільки знецінення транспортного засобу не має відношення до збитків. Також є необґрунтованим стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 188 088,49 грн. Посилаючись на положення ст. 599 ЦК України, вважає, що зобов'язання позивача за зустрічним позовом припинено виконанням, проведеним належним чином.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 04 листопада 2024 року відмовлено у прийнятті зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення зобов'язань у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Не погодившись із вказаною ухвалою суду Представник ОСОБА_1 - адвокат Коротя Роман Олександрович 19 листопада 2024 року через систему Електронний суд подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, просила скасувати ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 04 листопада 2024 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апелянт вважає, що цивільний позов мав бути прийнятий до спільного розгляду з первісним позовом, оскільки ці позови взаємопов'язані, виникають з одних правовідносин і задоволення зустрічного позову виключає задоволення первісного позову, оскільки предметом первісного позову є стягнення грошових коштів за деліктним зобов'язанням, а предметом зустрічного позову є визнання припиненим цього деліктного зобов'язання у зв'язку з його виконанням, а відтак прослідковується чітка взаємопов'язаність і спільність цих позовів і суд мав їх прийняти до спільного розгляду тим більше якщо враховувати те, що суд у зв'язку з поданням зустрічного позову перейшов зі спрощеного провадження у загальне.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 лютого 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 поданою представником - адвокатом Коротя Романом Олександровичем на ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 04 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
17 березня 2025 року представниця ОСОБА_2 - адвокатка Філатова Т.М. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечила проти доводів апелянта, вважаючи ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 15 квітня 2025 року призначено розгляд справи в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої ст. 353 ЦПК України, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява №64336/01).
Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також, надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13ц).
Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала означеним вище вимогам відповідає, виходячи з наступного.
Відмовляючи у прийнятті зустрічного позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції вважав, що вимоги, викладені в зустрічному позові, не є зустрічними щодо предмету спору, позови не є взаємопов'язаними, а тому об'єднання даних позовів в одне провадження та їх спільний розгляд є недоцільним, оскільки, позовні вимоги виникають з різних правовідносин, позови містять різні обставини, які підлягають доказуванню, а також їх спільний розгляд може ускладнити вирішення справи, буде суперечити як завданням, так основним засадам цивільного судочинства, визначеним у ч.1 ст.2 ЦПК України.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з нижченаведених підстав.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частини перша-третя статті 12 ЦПК України).
Частина друга статті 49 ЦПК України передбачає право відповідача подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.
Зустрічний позов - це позов, який подається відповідачем до позивача у тому самому судовому процесі задля захисту проти первісних позовних вимог.
Метою пред'явлення зустрічного позову є спільний розгляд позовів в інтересах процесуальної економії, а в ряді випадків - уникнення постановлення суперечливих судових рішень.
Частиною першою статті 193 ЦПК України визначено, що відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.
Спеціальні вимоги щодо змісту зустрічного позову та умови його прийняття до спільного розгляду з первісним позовом визначено частиною другою статті 193 ЦПК України. Так, зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Звідси право відповідача подати до позивача зустрічний позов для його спільного розгляду з первісним позовом не є абсолютним. Таке право може бути реалізовано за умови дотримання загальних правил подання позовів, а також правил пред'явлення зустрічних позовів, установлених процесуальним законодавством.
Зважаючи на положення частини другої статті 180 ГПК України (статті 193 ЦПК України), Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 березня 2019 року у справі №910/2987/18) вказала, що зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом за умови не лише їх взаємопов'язаності, а й доцільності їх спільного розгляду.
Взаємопов'язаність зустрічного та первісного позовів може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах, вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись. Водночас подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність матеріально-правової підстави для задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб'єктивне право позивача за первісним позовом.
Конструкція частини 2 статті 193 ЦПК України вказує на її імперативність, тобто суд позбавлений у даному випадку широкого розсуду щодо доцільності прийняття зустрічного позову. Умовою цього є посилання у зустрічному позові на обставини, за якими задоволення зустрічного позову матиме наслідком повну або часткову відмову у задоволенні первісного позову, та виникнення позовів з одних правовідносин.
У цій справі правовідносини між сторонами виникли з факту завдання шкоди транспортному засобу ОСОБА_2 в результаті ДТП, є деліктними та тривають до моменту її відшкодування потерпілому в повному обсязі особою, яка завдала шкоди (статті 11, 599, 1166 ЦК України).
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Для настання деліктної відповідальності за статтями 1166, 1167 ЦК України необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина.
Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди.
Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння ОСОБА_2 шкоди, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Отже, за обставинами первісного позову ОСОБА_2 підлягає встановленню як наявність зобов'язань у ОСОБА_1 перед ним так і розмір такого зобов'язання, тому вимоги, викладені в зустрічному позові апелянта, не є зустрічними щодо предмету первісного спору, а позови не є взаємопов'язаними.
Виходячи з предмету та підстав зустрічного позову, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що об'єднання даних позовів в одне провадження та спільний розгляд вищезазначених позовів є недоцільним.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, зводяться до незгоди із ухвалою суду першої інстанції, довільного тлумачення закону та виходять за межі предмету апеляційного розгляду, а тому не можуть бути підставою для її скасування.
При цьому апеляційний суд враховує, що, як неодноразово відзначав Європейський суд з правом людини (далі - ЄСПЛ), рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торія проти Іспанії», заява № 18390/91).
Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99).
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення ЄСПЛ у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.).
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення ЄСПЛ у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги процесуального права при його постановленні, тому ухвалу суду, відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідно до п. в), ч. 4 ст. 382 ЦПК України у резолютивній частині постанови апеляційного суду зазначається про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Водночас розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат, про що зазначив Верховний Суд у постанові від 11 травня 2023 року у справі №910/4631/22.
Ураховуючи, що Київський апеляційний суд ухвалив постанову за наслідками розгляду процесуальних питань, які виникли під час розгляду справи у суді першої інстанції, а не рішення по суті позовних вимог, він не є тим судом, який уповноважений здійснювати розподіл судових витрат на даному етапі.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 подану представником - адвокатом Коротя Романом Олександровичем - залишити без задоволення.
Ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 04 листопада 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий: Р.В. Березовенко
Судді: О.Ф. Лапчевська
Г.І. Мостова