Київський апеляційний суд
21 квітня 2025 року
м. Київ
єдиний унікальний номер судової справи 824/131/23
номер провадження 4с/824/12/2025
Київський апеляційний суд у складі головуючого судді судової палати з розгляду цивільних справ Лапчевської О.Ф., за участю секретаря судового засідання Єфіменко І.О., розглянувши скаргу приватного виконавця виконавчого округу Львівської області ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області ОСОБА_3, про скасування постанови про відвід у виконавчому провадженні та скасування повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу, -
Скаржник ( ОСОБА_1 ) звернувся зі скаргою на дії приватного виконавця ОСОБА_3., а саме на постанову про відвід у виконавчому провадженні від 16.12.2024 (ВП № НОМЕР_1); повідомлення про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання від 16.12.2024. Рішення прийняті за наслідками виконання виконавчого документа - виконавчого листа № 824/131/23, виданого Київським апеляційним судом 26.07.2024, про стягнення з боржника ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судових витрат у розмірі 10 000 грн.
ОСОБА_1 вважав дії ОСОБА_3 протиправними, оскільки ЗУ «Про виконавче провадження» не передбачає повернення виконавчого документа без прийняття до виконання через конфлікт інтересів чи самовідвід. ОСОБА_3 не мав права виносити постанову про відвід без відкриття виконавчого провадження, оскільки ст. 23 Закону застосовується лише в межах уже відкритого провадження. Заява про самовідвід є необґрунтованою, оскільки ОСОБА_3 не конкретизував приватний інтерес, який спричиняє конфлікт інтересів. ОСОБА_1 заперечує наявність дружніх чи позаробочих відносин із ОСОБА_3 , які могли б свідчити про конфлікт інтересів.
ОСОБА_3 звернувся з відзивом на апеляційну скаргу, стверджуючи, що його дії законні, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець не може виконувати рішення за наявності реального чи потенційного конфлікту інтересів. Вказував, що він має давні дружні та позаробочі відносини з ОСОБА_1 , які виходять за межі формальних, що створює потенційний конфлікт інтересів (підтверджується результатами тесту НАЗК). Заява про самовідвід і повернення виконавчого документа без прийняття до виконання відповідає ч. 3 ст. 5 та ст. 23 Закону, а також принципам справедливості, неупередженості та об'єктивності (ч. 5 ст. 2 Закону). Наголошував на тому, що аналогічна скарга ОСОБА_1 вже була предметом розгляду Верховним Судом (постанова від 13.03.2025), який відмовив у задоволенні скарги, підтвердивши право виконавця на самовідвід. Просив відмовити в задоволенні скарги.
Дослідивши вимоги скарги, доводи відзиву, вислухавши думку учасників справи - представника скаржника ОСОБА_4 , який просив вимоги скарги задовольнити, приватного виконавця ОСОБА_3., який підтримав доводи свого відзиву, суд дійшов висновків про відмову у вимогах скарги, з таких підстав.
Суд встановив, що відповідно до ч. 4 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не може брати участь у виконавчому провадженні за наявності обставин, що викликають реальний або потенційний конфлікт інтересів.
Заява про самовідвід є дискреційним повноваженням виконавця, яке спрямоване на забезпечення принципів неупередженості, об'єктивності та справедливості, передбачених ч. 5 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження».
ОСОБА_3 обґрунтував наявність потенційного конфлікту інтересів, посилаючись на давні дружні та позаробочі відносини з ОСОБА_1 , що підтверджується результатами тесту НАЗК.
Отже, суд вважає, що виконавець мав право заявити про самовідвід, не відкриваючи виконавчого провадження, оскільки ч. 3 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» дозволяє вжити заходів для запобігання конфлікту інтересів на будь-якому етапі виконання.
В частині третій статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що приватний виконавець має право повернути виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання:
якщо на момент подачі стягувачем заяви про примусове виконання рішення кількість виконавчих документів за рішеннями про стягнення періодичних платежів, заробітної плати, заборгованості фізичних осіб з оплати житлово-комунальних послуг, поновлення на роботі перевищує 20 відсотків загальної кількості виконавчих документів, що перебувають на виконанні у приватного виконавця;
в інших випадках, передбачених законом;
при поверненні виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією частиною, приватний виконавець зобов'язаний письмово зазначити підстави повернення, право стягувача оскаржити рішення про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, а також право стягувача подати виконавчий документ на виконання іншого приватного виконавця або до органу державної виконавчої служби.
Частиною четвертою статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» визначено обставини, за наявності яких державний/приватний виконавець не може виконувати рішення.
Так, відповідно до пункту 3 цієї частини виконавець не може виконувати рішення, якщо він, близька йому особа або особа, яка перебуває з виконавцем у трудових відносинах, має реальний або потенційний конфлікт інтересів.
У частині п'ятій цієї статті встановлено право стягувача за його заявою передати виконавчий документ від одного приватного виконавця іншому або відповідному органу державної виконавчої служби, або від органу державної виконавчої служби - приватному виконавцю. Про передачу (прийняття до виконання) виконавчого документа виконавець виносить постанову. Передача виконавчих документів здійснюється в порядку, визначеному Міністерством юстиції України.
Відповідно до частин першої, третьої статті 23 Закону України «Про виконавче провадження» у разі виявлення обставин, передбачених частиною четвертою статті 5 цього Закону, виконавець зобов'язаний заявити самовідвід та повідомити про це стягувача. З тих самих підстав відвід виконавцю може бути заявлений стягувачем, боржником або їхніми представниками. Відвід має бути вмотивованим, викладеним у письмовій формі і може бути заявлений у будь-який час до закінчення виконавчого провадження.
У випадку самовідводу приватного виконавця він зобов'язаний повернути виконавчий документ стягувачу або передати його за згодою стягувача іншому приватному виконавцю чи відповідному органу державної виконавчої служби. Постанова приватного виконавця про самовідвід або про відмову у відводі може бути оскаржена стягувачем, боржником або їхніми представниками до суду.
В пункті 7 Розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції від 02 квітня 2012 року №512/5, зазначено, що до відкриття виконавцем виконавчого провадження виконавчий документ за заявою стягувача може бути передано від одного приватного виконавця іншому або відповідному органу державної виконавчої служби або від органу державної виконавчої служби - приватному виконавцю (крім виконавчих документів, визначених частиною другою статті 5 Закону).
У випадку самовідводу приватного виконавця виконавчий документ повертається стягувачу або передається за згодою стягувача іншому приватному виконавцю чи відповідному органу державної виконавчої служби.
Отже, системний аналіз наведених положень закону свідчить про таке: частина третя статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» визначає окремі випадки, за яких приватний виконавець має право повернути виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання, а частина четверта - обставини, наявність яких унеможливлює виконання приватним виконавцем рішення; у частині четвертій статті 5 Закону України «Про виконавче провадження», яка застосовується у системному зв'язку зі статтею 23 цього Закону, законодавець на підставі імперативних приписів визначив обов'язок приватного виконавця заявити самовідвід у разі виявлення обставин, що свідчать про наявність реального або потенційного конфлікту інтересів виконавця та стягувача; такому обов'язку приватного виконавця кореспондує право на повернення виконавчого документа стягувачу або передачу за його згодою іншому приватному виконавцю чи відповідному органу державної виконавчої служби. Наведений припис деталізовано у пункті 7 Інструкції з організації примусового виконання рішень, яким визначено право стягувача до відкриття виконавцем виконавчого провадження заявити про передачу виконавчого документа від одного приватного виконавця іншому або відповідному органу державної виконавчої служби.
Отже, з'ясування обставин щодо наявності реального або потенційного конфлікту інтересів виконавця та стягувача відбувається під час надходження заяви про примусове виконання рішення у порядку, визначеному статтями 4, 5, 23 Закону України «Про виконавче провадження», наслідком якого може бути вирішення питання приватним виконавцем про самовідвід, що вчиняється у формі постанови, яка може бути оскаржена стягувачем, боржником або їхніми представниками до суду.
Крім того, суд враховує висновки Верховного Суду у постанові від 13.03.2025 прийнятій також у даній справі, де було підтверджено право виконавця на самовідвід за наявності потенційного конфлікту інтересів.
Аргументи ОСОБА_1 щодо протиправності дій ОСОБА_3 не знайшли підтвердження, оскільки законодавство не вимагає обов'язкового відкриття виконавчого провадження для реалізації права на самовідвід.
Отже, дії приватного виконавця ОСОБА_3. щодо повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, а відтак і саме повідомлення про повернення виконавчого листа стягувачу, у зв'язку із самовідводом, є правомірними та відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження». Тобто, приймаючи повідомлення про повернення виконавчого листа стягувачу на підставі постанови про самовідвід приватного виконавця ОСОБА_3. останній діяв у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», визначених пунктом 2 частини третьої статті 5 та частини третьої статті 23.
Керуючись ст. 447, 450, 451 ЦПК України, суд, -
У задоволенні скарги приватного виконавця виконавчого округу Львівської області ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області ОСОБА_3, про скасування постанови про відвід у виконавчому провадженні та скасування повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу, - відмовити.
Ухвалу може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Повний текст ухвали складено 22.04.2025 р.
Суддя Лапчевська О.Ф.