22 квітня 2025 року Чернігів Справа № 620/2248/25
Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Непочатих В.О., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Державної судової адміністрації України (вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601), Територіального управління Державної судової адміністрації у Чернігівській області (вул. Кирпоноса, 16, м. Чернігів, 14000) про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації у Чернігівській області, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди судді Деснянського районного суду м. Чернігова ОСОБА_1 за період з 01.01.2022 до 01.02.2025, та допомоги на оздоровлення у 2022, 2023, 2024 роках, виходячи із встановленого на 01.01.2022 - у розмірі 2481,00 грн., на 01.01.2023 - у розмірі 2684,00 грн., на 01.01.2024 - у розмірі 3028,00 грн., на 01.01.2025 - у розмірі 3028,00 грн.;
- зобов'язати Державну судову адміністрацію України забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди судді Деснянського районного суду м. Чернігова ОСОБА_1 за період з 01.01.2022 до 01.02.2025, та допомоги на оздоровлення у 2022, 2023, 2024 роках, виходячи із встановленого на 01.01.2022 - у розмірі 2481,00 грн., на 01.01.2023 - у розмірі 2684,00 грн., на 01.01.2024 - у розмірі 3028,00 грн., на 01.01.2025 - у розмірі 3028,00 грн.;
- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області щодо нарахування та виплати судді Деснянського районного суду м. Чернігова ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01.01.2022 до 01.02.2025, та допомоги на оздоровлення у 2022, 2023, 2024 роках, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102,00 грн.;
- зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області нарахувати та виплатити судді Деснянського районного суду м. Чернігова ОСОБА_1 за період з 01.01.2022 до 01.02.2025, та допомоги на оздоровлення у 2022, 2023, 2024 роках, виходячи із встановленого на 01.01.2022 - у розмірі 2481,00 грн., на 01.01.2023 - у розмірі 2684,00 грн., на 01.01.2024 - у розмірі 3028,00 грн., на 01.01.2025 - у розмірі 3028,00 грн., із урахуванням виплачених сум та із проведенням відрахування загальнообов'язкових платежів.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.03.2025 дану позовну заяву було залишено без руху та встановлено десятиденний строк з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з вказанням підстав для його поновлення та доказів поважності причин його пропуску в частині позовних вимог про:
- визнання протиправною бездіяльності Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди судді Деснянського районного суду м. Чернігова ОСОБА_1 за період з 19.07.2022 по 24.11.2024, та допомоги на оздоровлення у 2022, 2023, 2024 роках, виходячи із встановленого на 01.01.2022 - у розмірі 2481,00 грн., на 01.01.2023 - у розмірі 2684,00 грн., на 01.01.2024 - у розмірі 3028,00 грн;
- зобов'язання Державної судової адміністрації України забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди судді Деснянського районного суду м. Чернігова ОСОБА_1 за період з 19.07.2022 по 24.11.2024, та допомоги на оздоровлення у 2022, 2023, 2024 роках, виходячи із встановленого на 01.01.2022 - у розмірі 2481,00 грн., на 01.01.2023 - у розмірі 2684,00 грн., на 01.01.2024 - у розмірі 3028,00 грн.;
- визнання протиправними дій Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області щодо нарахування та виплати судді Деснянського районного суду м. Чернігова ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 19.07.2022 по 24.11.2024, та допомоги на оздоровлення у 2022, 2023, 2024 роках, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102,00 грн.;
- зобов'язання Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області нарахувати та виплатити судді Деснянського районного суду м. Чернігова ОСОБА_1 за період з 19.07.2022 до 24.11.2024, та допомоги на оздоровлення у 2022, 2023, 2024 роках, виходячи із встановленого на 01.01.2022 - у розмірі 2481,00 грн., на 01.01.2023 - у розмірі 2684,00 грн., на 01.01.2024 - у розмірі 3028,00 грн., із урахуванням виплачених сум та із проведенням відрахування загальнообов'язкових платежів.
Позивачем було подано заяву про поновлення строку звернення до суду, посилаючись на введення в Україні воєнного стану, а також турботами, пов'язаними з народженням дитини та ремонтом житла. Позивач стверджує, що строк звернення до суду було пропущено з поважних причин та просить суд його поновити.
Однак, суд не знаходить підстав для визнання вказаних позивачем причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, зважаючи на наступне.
Приписами частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини шостої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Верховний Суд України у постанові від 17.02.2015 (справа № 21-8а15), з-поміж іншого, зазначив, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Так, спеціальним законодавством, не врегульовано питання строків звернення до суду у зв'язку з порушенням відповідачем законодавства про оплату праці (виплату грошового забезпечення), однак такі питання регулює Кодекс законів про працю України.
Згідно статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній з 19.07.2022) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Відповідно до пункту 1 Прикінцевих положень Кодексу законів про працю України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Враховуючи, що дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) припинена 30.06.2023, то строки звернення до суду, встановлені статтею 233 Кодексу законів про працю України, необхідно відраховувати з 19.07.2022.
Як встановлено судом, позивач звернувся до суду з даним позовом 24.02.2025 та оскаржує дії відповідача щодо нарахування та виплати суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, у розмірі 2102,00 грн., за період з 01.01.2022 по 01.02.2025.
За приписами частини першої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Отже, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин. Суд поновлює або продовжує процесуальний строк, якщо визнає поважною причину пропуску цього строку (поважність пропуску повинен доводити скаржник).
Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду необхідно виходити з того, що причина пропущення строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Щодо посилання позивача на запровадження в Україні воєнного стану на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, як поважну причину пропуску строку звернення до суду, то принагідно зазначити наступне.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Надалі дія воєнного стану в Україні продовжувалася згідно з Указами Президента України та триває на даний час.
Водночас, введення на території України воєнного стану не зупиняє перебіг процесуальних строків у судових справах.
За усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв'язку з такою обставиною.
Суд наголошує, що саме по собі посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку для органу державної влади без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу такого органу, що, в свою чергу, обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його продовження.
У постанові від 28.11.2022 у справі № 140/11951/21 Верховний Суд вказував, що при оцінці поважності причин пропуску процесуального строку з причини введення воєнного стану в Україні додатково слід брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду, порядок його функціонування; місце проживання (місцезнаходження) заявника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об'єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та часу, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об'єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини.
У вимірі вищенаведеного суд зауважує, що неможливість здійснення процесуальних прав учасником процесу задля визнання підстави поважною причиною пропуску процесуального строку має бути реальною. Указані ж доводи позивача щодо введення в Україні воєнного стану, а також турботами, пов'язаними з народженням дитини та ремонтом житла є не аргументованими, які свідчать про поважність причин пропуску звернення з даним позовом до суду.
Також, з огляду на тривалість пропущеного строку (з 01.01.2022 по 24.11.2024), суд приходить до висновку, що у позивача було достатньо часу реалізувати своє право на судове оскарження належного розміру грошового забезпечення.
Підсумовуючи наведене суд резюмує, що, дійсно, введений в Україні воєнний стан суттєво ускладнив (подекуди унеможливив) повноцінне функціонування, зокрема, органів державної влади (місцевого самоврядування). Між тим, сама по собі ця обставина, без належного її обґрунтування крізь призму неможливості ситуативного (в конкретних умовах) виконання процесуальних прав і обов'язків учасника справи, й підтвердження її належними й допустимими доказами, не може слугувати підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.
Суд враховує, що між пропуском процесуального строку і введенням воєнного стану повинен бути безпосередній, прямий, причинний зв'язок. Упорядкування внутрішніх процедур суб'єкта владних повноважень щодо реалізації права на судове оскарження рішень суб'єктів владних повноважень віднесено виключно до внутрішньо-управлінської діяльності відповідача, у зв'язку з чим не може бути визнано поважною причиною пропуску строку.
Зважаючи на це, доводи позивача щодо підстав пропуску строку звернення до суду в контексті описаних обставин, суд вважає необґрунтованими.
Доказів існування інших непереборних обставин, які перешкоджали позивачу скористатись правом на звернення до суду у межах визначеного Кодексом адміністративного судочинства України строку, він не зазначає та не надає.
До того ж, у пункті 49 постанови від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду вказав, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
З огляду на зазначене, вказані позивачем в заяві підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду визнаються судом неповажними, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає поверненню позивачу в частині позовних вимог про:
- визнання протиправною бездіяльності Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди судді Деснянського районного суду м. Чернігова ОСОБА_1 за період з 19.07.2022 по 24.11.2024, та допомоги на оздоровлення у 2022, 2023, 2024 роках, виходячи із встановленого на 01.01.2022 - у розмірі 2481,00 грн., на 01.01.2023 - у розмірі 2684,00 грн., на 01.01.2024 - у розмірі 3028,00 грн;
- зобов'язання Державної судової адміністрації України забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди судді Деснянського районного суду м. Чернігова ОСОБА_1 за період з 19.07.2022 по 24.11.2024, та допомоги на оздоровлення у 2023 році, виходячи із встановленого на 01.01.2022 - у розмірі 2481,00 грн., на 01.01.2023 - у розмірі 2684,00 грн., на 01.01.2024 - у розмірі 3028,00 грн.;
- визнання протиправними дій Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області щодо нарахування та виплати судді Деснянського районного суду м. Чернігова ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 19.07.2022 по 24.11.2024, та допомоги на оздоровлення у 2023 році, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102,00 грн.;
- зобов'язання Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області нарахувати та виплатити судді Деснянського районного суду м. Чернігова ОСОБА_1 за період з 19.07.2022 до 24.11.2024, та допомоги на оздоровлення у 2023 році, виходячи із встановленого на 01.01.2022 - у розмірі 2481,00 грн., на 01.01.2023 - у розмірі 2684,00 грн., на 01.01.2024 - у розмірі 3028,00 грн., із урахуванням виплачених сум та із проведенням відрахування загальнообов'язкових платежів.
Одночасно суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
На підставі викладеного та керуючись статтями 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації у Чернігівській області про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачу в частині позовних вимог про:
- визнання протиправною бездіяльності Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди судді Деснянського районного суду м. Чернігова ОСОБА_1 за період з 19.07.2022 по 24.11.2024, та допомоги на оздоровлення у 2023 році, виходячи із встановленого на 01.01.2022 - у розмірі 2481,00 грн., на 01.01.2023 - у розмірі 2684,00 грн., на 01.01.2024 - у розмірі 3028,00 грн;
- зобов'язання Державної судової адміністрації України забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди судді Деснянського районного суду м. Чернігова ОСОБА_1 за період з 19.07.2022 по 24.11.2024, та допомоги на оздоровлення у 2023 році, виходячи із встановленого на 01.01.2022 - у розмірі 2481,00 грн., на 01.01.2023 - у розмірі 2684,00 грн., на 01.01.2024 - у розмірі 3028,00 грн.;
- визнання протиправними дій Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області щодо нарахування та виплати судді Деснянського районного суду м. Чернігова ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 19.07.2022 по 24.11.2024, та допомоги на оздоровлення у 2023 році, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102,00 грн.;
- зобов'язання Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області нарахувати та виплатити судді Деснянського районного суду м. Чернігова ОСОБА_1 за період з 19.07.2022 до 24.11.2024, та допомоги на оздоровлення у 2023 році, виходячи із встановленого на 01.01.2022 - у розмірі 2481,00 грн., на 01.01.2023 - у розмірі 2684,00 грн., на 01.01.2024 - у розмірі 3028,00 грн., із урахуванням виплачених сум та із проведенням відрахування загальнообов'язкових платежів.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати позивачу.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Василь НЕПОЧАТИХ