22 квітня 2025 року Чернігів Справа № 620/4910/24
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Ткаченко О.Є., перевіривши матеріали позову ОСОБА_1 до Господарського суду Чернігівської області, Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Господарського суду Чернігівської області, Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області, в якому з урахування уточнення позовних вимог просить:
визнати протиправним нарахування та виплату судді Господарського суду Чернігівської області ОСОБА_1 за період з 01.03.2023 по 30.04.2024 суддівської винагороди, у тому числі, допомоги на оздоровлення, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, у розмірі 2102,00 грн;
зобов'язати Господарський суд Чернігівської області провести нарахування та виплату суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення судді Господарського суду Чернігівської області ОСОБА_1 відповідно до вимог статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів":
- за період з 01.03.2023 по 31.12.2023, виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 01.01.2023 складає 2684,00 грн,
- за період з 01.01.2024 по 30.04.2024, виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 01.01.2024 складає 3028,00 грн,
а також компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати;
зобов'язати Господарський суд Чернігівської області та Державну судову адміністрацію України внести зміни до кошторису, плану асигнувань загального фонду бюджету, плану використання бюджетних коштів, розрахунку фонду заробітної плати тощо Господарського суду Чернігівської області на 2024 рік в частині встановлення посадового окладу судді ОСОБА_1 , виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2024, в розмірі 3028,00 грн;
зобов'язати Державну судову адміністрацію України вжити усі необхідні заходи щодо перерозподілу видатків бюджету для забезпечення виплати судді ОСОБА_1 суддівської винагороди, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2024 , в розмірі 3028,00 грн;
зобов'язати Господарський суд Чернігівської області та Територіальне управління ДСА України у Чернігівській області внести зміни до штатного розпису Господарського суду Чернігівської області на 2024 рік щодо посадового окладу судді ОСОБА_1 , виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2024, в розмірі 3028,00 грн.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.04.2024 позовну заяву через невідповідність вимогам процесуального законодавства залишено без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.05.2024 повернуто позовну заяву позивачу.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.07.2024 задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.05.2024 скасовано. Справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 28.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою суду від 31.03.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до Господарського суду Чернігівської області, Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків.
На виконання ухвали суду від 31.03.2025 позивач 10.04.2025 через систему «Електронний суд» подав заяву про поновлення строку звернення до суду з цим позовом. Заява мотивована тим, що причиною пропущення таких строків стали загальновідомі обставини щодо постійних і тривалих повітряних тривог, зокрема в Чернігівській області, та запровадження відключення світла у зв'язку з постійними обстрілами енергетичної системи України, що унеможливлювало нормальну життєдіяльність населення в країні. Така ситуація суттєво впливала й на умови здійснення правосуддя, за яких суди вимушені були працювати в посиленому режимі, зокрема й в неурочний час. Це безпосередньо стосується й позивача, який був вимушений значну частину особистого часу приділяти здійсненню правосуддя, а не своїм особистим інтересам. Просить визнати поважними причини пропуску та поновити строк звернення до суду з цим позовом.
Однак, вказані доводи суд вважає необґрунтованими, зважаючи на таке.
Відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.
Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає Кодекс адміністративного судочинства України, частиною першою статті 5 якого встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Частиною 1 статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Відповідно до частин 1, 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини 6 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Верховний Суд України у постанові від 17.02.2015 (справа № 21-8а15), з-поміж іншого, зазначив, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Так, спеціальним законодавством, не врегульовано питання строків звернення до суду у зв'язку з порушенням відповідачем законодавства про оплату праці (виплату грошового забезпечення), однак такі питання регулює Кодекс законів про працю України.
Відповідно до частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин») у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Разом з тим, відповідно до частини 2 статті 233 КЗпП України у редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-ІХ, який набрав чинності 19.07.2022, із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Отже, з 19.07.2022 законодавцем змінено правове регулювання строку звернення з позовом до суду у справах про стягнення належних працівникові сум, зокрема, й заробітної плати, а саме - встановлено тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Водночас суд враховує, що відповідно до пункту 1 глави ХІХ «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2022 №1423 «Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 р. №338 і постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. №1236» дію карантину через COVID-19 продовжено до 30.04.2023. Встановлений з метою запобігання поширенню на території України респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, було відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651.
Указані висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 19.01.2023 по справі № 460/17052/21 та від 25.04.2023 по справі №380/15245/22.
Суд зазначає, що з урахуванням наведених правових норм, тримісячний строку звернення до суду після закінчення карантину розпочався з 01.07.2023.
Суд зауважує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Суд вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи, а для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
Крім того, встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена її власною пасивною поведінкою.
З огляду на матеріали справи позивач звернувся до суду з цим позовом 03.04.2025 (документ сформований в системі «Електронний суд»), тобто поза межами тримісячного строку звернення до суду в частині позовних вимог за період з 01.03.2023 по 31.12.2023. Суд не знаходить підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, оскільки позивач не був позбавлений можливості подати обґрунтований позов до суду в межах строків, встановлених чинним законодавством України.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії" зазначив, то заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Скорочення строків здійснення окремих процесуальних дій не звужує змісту та обсягу конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (абзац дев'ятий десятий підпункту 6.1 пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011).
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, в порушення якої позивачем не надано належних та допустимих доказів поважності причин пропуску строків звернення до суду.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України.
Відповідно до частини 3 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Пунктом 7 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом.
Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами 3 та 4 статті 123 цього Кодексу.
Враховуючи наведені обставини, суд вважає, що позивач пропустив встановлений законом строк звернення до суду в частині позовних вимог за період з 01.03.2023 по 31.12.2023 та належних обґрунтувань обставин і доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом позивачем не наведено та не доведено.
За таких обставин суд дійшов висновку про необхідність залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог на підставі частини 3 статті 123, пунктів 7, 8 частини 1 статті 240 КАС України.
На підставі викладеного та керуючись статтями 122, 123, 240, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Господарського суду Чернігівської області, Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії залишити без розгляду в частині позовних вимог щодо:
- визнання протиправним нарахування та виплату судді Господарського суду Чернігівської області ОСОБА_1 за період з 01.03.2023 по 31.12.2023 суддівської винагороди, у тому числі, допомоги на оздоровлення, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, у розмірі 2102,00 грн;
- зобов'язання Господарського суд Чернігівської області провести нарахування та виплату суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення судді Господарського суду Чернігівської області ОСОБА_1 відповідно до вимог статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" за період з 01.03.2023 по 31.12.2023, виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 01.01.2023 складає 2684,00 грн.
Копію ухвали суду направити сторонам.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту.
Повний текст ухвали суду складено 22 квітня 2025 року.
Суддя Ольга ТКАЧЕНКО