22 квітня 2025 року справа № 580/1852/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гаврилюка В.О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Апарату Верховної Ради України про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) подав позов до Апарату Верховної Ради України (далі - Апарат ВРУ, відповідач), в якому просить:
- визнати неправомірною бездіяльність Апарату Верховної Ради України, яка проявилася в тому, що керівник відділу Управління з питань звернень громадян Апарату Верховної Ради України Кравченко Юлія Володимирівна, розглянувши скаргу від 14 грудня 2024 року, не забезпечила реалізацію заявлених прав, які були заявлені у скарзі, а саме, особисто викласти аргументи особі (особам), що перевірятиме скаргу, а також взяти участь у перевірці поданої скарги;
- зобов'язати Апарат Верховної Ради України здійснити повторний розгляд скарги від 14 грудня 2024 року, забезпечивши при цьому, заявлені у скарзі права, а саме, особисто викласти аргументи особі (особам), що перевірятиме скаргу, а також взяти участь у перевірці поданої скарги.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 14 грудня 2024 року звернувся, зокрема, до Керівника Апарату Верховної Ради України зі скаргою від 14 грудня 2024 року, в якій, серед іншого, просив надати можливість особисто викласти аргументи особі (особам), що перевірятиме скаргу, а також взяти участь у перевірці поданої скарги (за можливості шляхом використання програми для організації відеоконференцій Zoom), однак такої можливості позивачу відповідач не надав.
Позивач стверджує, що в силу положень Конституції України та Закону України “Про звернення громадян» посадові особи Апарату Верховної Ради України зобов'язані були забезпечити заявлені у скарзі від 14 грудня 2024 року права особисто викласти аргументи особі (особам), що перевірятиме скаргу, а також взяти участь у перевірці поданої скарги.
Ухвалою від 24.02.2025 суддя Черкаського окружного адміністративного суду прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
19.03.2025 представниця відповідача подала до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову, зазначивши, що оскільки жодних додаткових пояснень для розгляду скарги не потребувалось, були відсутні підстави особистої участі ОСОБА_1 в перевірці поданої скарги. Відмітила, що ОСОБА_1 листом від 14 січня 2025 року № 9/15-2025/10578 повторно були надані роз'яснення щодо шляхів реалізації його прав. Звернула увагу на те, що позивач направив скаргу, яка не містила ознак порушення його права, яке б підлягало поновленню, при цьому зміст скарги зводився лише до бажання участі при розгляді питань, відповіді на які неодноразово надсилалися ОСОБА_1 . Таким чином, аргументація позовної заяви свідчить про незгоду позивача з отриманим змістом відповіді на скаргу ОСОБА_1 від 14 грудня 2024 року, яка була підготовлена та направлена на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України.
20.03.2025 позивач подав до суду пояснення, у яких зазначив, що забезпечення посадовими особами Апарату Верховної Ради України позивачу заявлене у скарзі від 14 грудня 2024 року право особисто викласти аргументи особі (особам), що перевірятиме скаргу, а також взяти участь у перевірці поданої скарги є їхнім обов'язком, а не правом. Вважає, що якби йому надали можливість реалізувати права, зазначені у скарзі, то на підставі його аргументів особа, яка надавала відповідь на скаргу, прийняла би інше рішення та надала би відповідно іншу відповідь, аніж ту, яке викладено у листі Апарату Верховної Ради України від 14 січня 2025 року № 09/15-2025/10578. Разом з тим, порушення прав, заявлених у скарзі від 14 грудня 2024 року, призвело до порушення процедури розгляду звернення, що мало наслідком прийняття необґрунтованої та незаконної відповіді.
Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розпочато через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд зазначає таке.
Суд встановив, що 12.12.2024 ОСОБА_1 звернувся до Апарату Верховної Ради України із запитом на інформацію. У запиті на інформацію від 12.12.2024 позивач просив:
- надати завірену копію розпорядчого акту, яким створено Апарат Верховної Ради України;
- проінформувати про те, чи Апарат Верховної Ради України зареєстрований у встановленому законом порядку;
- надати завірену копію розпорядчого акту, яким створено Верховну Раду України;
- проінформувати про те, чи Верховна Рада України зареєстрована у встановленому законом порядку.
Листом управління з питань звернень громадян Апарату Верховної Ради України від 13.12.2024 за № 09/13-2024/281087 позивача повідомлено про те, що оскільки відповідь на запит не передбачає надання відображеної та задокументованої будь-якими засобами інформації, розпорядником якої є Апарат Верховної Ради України, а потребує додаткового аналізу та надання роз'яснень законодавства, тобто створення нової інформації, лист позивача не підпадає під дію положень частини першої статті 1 Закону України “Про доступ до публічної інформації» і не може розглядатися як запит на інформацію.
14.12.2024 позивач звернувся до Комітету Верховної Ради України з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій України, національних меншин та міжнаціональних відносин, до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, до Керівника Апарату Верховної Ради України зі скаргою у якій зазначив, що 12 грудня 2024 року він звернувся до Апарату Верховної Ради України із запитом на інформацію. 13 грудня 2024 року на електронну пошту позивача надійшла відповідь Апарату Верховної Ради України від 13 грудня 2024 року № 09/13-2024/281087.
Відповідь Апарату Верховної Ради України не містила запитуваної інформації.
У скарзі просив:
- надати можливість особисто викласти аргументи особі (особам), що перевірятиме скаргу, а також взяти участь у перевірці поданої скарги (за можливості шляхом використання програми для організації відеоконференцій Zoom);
- комітет Верховної Ради України з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій України, національних меншин та міжнаціональних відносин, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини звернути увагу на порушення чинного законодавства України у Апараті Верховної Ради України під час розгляду запиту на інформацію від 12 грудня 2024 року, вжити заходів до недопущення подібних випадків у Апараті Верховної Ради України у майбутньому;
- Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини відкрити провадження, притягнути до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 212-3 КУпАП відповідальності першого заступника керівника управління з питань звернень громадян Апарату Верховної Ради України Соболя С. за ненадання мені запитуваних у запиті на інформацію від 12 грудня 2024 року інформації та копій документів;
- Керівника Апарату Верховної Ради України притягнути до дисциплінарної відповідальності першого заступника керівника управління з питань звернень громадян Апарату Верховної Ради України Соболя С. за ненадання мені запитуваних у запиті на інформацію від 12 грудня 2024 року інформації та копій документів.
У відповідь на скаргу, листом від 14.01.2025 № 09/15-2025/10578 Управління з питань звернень громадян Апарату Верховної Ради України повідомило позивача, що оскільки відповідь на запит від 12.12.2024 не передбачала надання відображеної та задокументованої будь-якими засобами інформації, розпорядником якої є Апарат Верховної Ради України, а потребувала додаткового аналізу та надання роз'яснень законодавства, тобто створення нової інформації, лист позивача не підпадав під дію положень частини першої статті 1 Закону України “Про доступ до публічної інформації». Також роз'яснено право звернення в порядку, визначеному законами України “Про звернення громадян» та “Про безоплатну правничу допомогу» та право оскарження.
Бездіяльність відповідача, яка проявилася у незабезпеченні реалізації заявлених прав, а саме: особисто викласти аргументи особі (особам), що перевірятиме скаргу, а також взяти участь у перевірці поданої скарги позивач вважає протиправною, а тому звернувся в суд з цим позовом.
Під час вирішення спору по суті суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Статтею першою Закону України від 02.10.1996 № 393/96-ВР “Про звернення громадян» (далі - Закон № 393/96-ВР) визначено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально - економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Згідно зі статтею 3 Закону № 393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Зокрема, скаргою є звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
Відповідно до положень статті 5 Закону № 393/96-ВР звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
Звернення може бути усним чи письмовим.
Усне звернення викладається громадянином на особистому прийомі або за допомогою засобів телефонного зв'язку через визначені контактні центри, телефонні «гарячі лінії» та записується (реєструється) посадовою особою.
Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв'язку (електронне звернення).
У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв'язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.
Звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог, повертається заявнику з відповідними роз'ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 цього Закону.
Статтею 15 Закону № 393/96-ВР встановлено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку надається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
За правилами статті 18 Закону № 393/96-ВР громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право:
- особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви;
- знайомитися з матеріалами перевірки;
- подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу;
- бути присутнім при розгляді заяви чи скарги;
- користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку;
- одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги;
- висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги;
- вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.
Статтею 19 Закону № 393/96-ВР передбачено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані:
- об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;
- у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;
- на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;
- скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;
- забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень;
- письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;
- вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина;
- у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;
- не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;
- особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань.
Суд встановив, що позивач у своїй скарзі від 14.12.2024 просив надати можливість особисто викласти аргументи особі (особам), що перевірятиме скаргу, а також взяти участь у перевірці поданої скарги. Вказану обставину відповідач не спростував.
Суд зазначає, що положеннями статей 18 та 19 Закону № 393/96-ВР чітко визначено, що громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право бути присутнім при розгляді заяви чи скарги, а органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу.
Отже, на переконання суду, відповідач зобов'язаний був запросити позивача для розгляду його скарги, оскільки в іншому випадку унеможливлюється практична реалізація права заявника особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви та бути присутнім при розгляді заяви чи скарги.
До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 31.01.2019 року у справі № 826/12287/16.
При цьому суд зазначає, що Закон України “Про звернення громадян» не ставить у залежність можливість реалізації права заявника особисто викласти аргументи особі, що перевіряла його скаргу, від висновків посадової особи про доцільність/недоцільність отримання додаткових пояснень від заявника. Крім того, про таку доцільність відповідач зазначив лише у відзиві на позов, жодним чином не прореагувавши на прохання позивача у листі від 14.01.2025.
Таким чином, в спірних правовідносинах відповідач не дотримався вимог статті 19 Закону України № 393/96-ВР в частині забезпечення участі позивача при розгляді його скарги, а тому допустив протиправну бездіяльність.
Суд зауважує, що оскільки така бездіяльність відповідача потягла за собою порушення прав позивача, визначених ст. 18 Закону України “Про звернення громадян» в частині права особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви.
Оскільки відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав доказів належного розгляду скарги позивача від 14.12.2024 з дотриманням норм Закону України № 393/96-ВР, зокрема статей 18-19, з метою належного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача здійснити повторний розгляд скарги від 14 грудня 2024 року, забезпечивши при цьому позивачу право особисто викласти аргументи особі (особам), що перевірятиме скаргу, а також взяти участь у перевірці поданої скарги.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити частково.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.
Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на те, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до Закону України “Про судовий збір» та не надав доказів понесення інших судових витрат, то підстави для їх розподілу відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 - 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Апарату Верховної Ради України щодо не забезпечення під час розгляду скарги ОСОБА_1 від 14 грудня 2024 року реалізації права особисто викласти аргументи особі (особам), що перевірятиме скаргу, а також взяти участь у перевірці поданої скарги.
Зобов'язати Апарат Верховної Ради України здійснити повторний розгляд скарги ОСОБА_1 від 14 грудня 2024 року, забезпечивши йому право особисто викласти аргументи особі (особам), що перевірятиме скаргу, а також взяти участь у перевірці поданої скарги.
У задоволенні іншої частини вимог відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснювати.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Учасники справи:
1) позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 );
2) відповідач - Апарат Верховної Ради України (01008, м. Київ, вул. Грушевського Михайла, 5).
Рішення складене у повному обсязі та підписане 22.04.2025.
Суддя Василь ГАВРИЛЮК