. 22 квітня 2025 року м. ПолтаваСправа № 640/30724/20
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Чеснокова А.О., ознайомившись із заявою представника позивача Вітровчака Віктора Анатолійовича про відвід судді Чеснокової А.О. у справі № 640/30724/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмили Олегівни про визнання протиправним рішення, -
Позивач ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 00015622, адреса: 01001, м. Київ, вул. Городецького, 13) (надалі - Відповідач-1) та приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмили Олегівни (адреса: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, 6, оф. 17) (надалі - Відповідач-2) про визнання протиправними дій Відповідача-1 щодо проведення невиїзної перевірки Відповідача-2 та складання за її результатами довідки від 12.10.2020; визнання протиправними дії Відповідача-2 по відкриттю виконавчих проваджень НОМЕР_1, НОМЕР_2 та інших постанов, винесених в рамках зведеного виконавчого провадження НОМЕР_3.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.12.2020 позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.04.2021 року відкрито провадження у адміністративній справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
На виконання положень Закону № 2825-IX та відповідно до Порядку № 399 справу передано на розгляд до Полтавського окружного адміністративного суду. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №640/30724/21 передано до провадження судді Чеснокової А.О.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.03.2025 справу прийнято до провадження, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
Ухвалами від 16.04.2025 було відмовлено представнику позивача у витребуванні оригіналів письмових доказів, призначення почеркознавчої експертизи та про призначення колегіального розгляду справи.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.04.2025 року провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмили Олегівни про визнання протиправним рішення в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмили Олегівни про визнання протиправними дій по відкриттю виконавчих проваджень НОМЕР_1, НОМЕР_2 та інших постанов, винесених в рамках зведеного виконавчого провадження НОМЕР_3 закрито.
Протокольною ухвалою від 16.04.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 10:00 23.04.2025.
18.04.2025 до суду надійшла заява представника позивача Вітровчака В.А. про відвід судді Чесноковій А.О.
В обґрунтування зазначеної заяви про відвід ініціатор звернення посилався на те, що суддя Чеснокова А.О. розглянула клопотання представника позивача без його присутності під час їх вирішення, крім того вказує на те, що на кожне клопотання суд повинен був дізнатися думку сторін. Виходячи з цього, заявник стверджує про упередженість та об'єктивності судді Чеснокової А.О., а відтак заявляє вважає за необхідне заявити відвід.
Надаючи оцінку обґрунтованості заявленого відводу, суд виходить з наступного.
За приписами частин третьої, четвертої статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Відповідно до частин 1, 6 статті 120 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Як свідчать матеріали справи, заява про відвід судді Чеснокової А.О. надійшла до суду 18.04.2025 (п'ятниця), перший день для розгляду заяви випав на вихідний день (субота), а відтак, відповідно до вимог п.6 ст. 120 Кодексу адміністративного судочинства України, першим робочим днем є 21.04.205 (понеділок). Наступне судове засідання по даній справі призначене на 23.04.2025, тобто заява про відвід подана до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного судового засідання. Таким чином, вищевказана заява підлягає вирішенню судом, що розглядає справу, а саме суддею Чесноковою А.О.
Частиною 11 статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.
Відповідно до частин першої та другої статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід. За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи.
У частині третій статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Згідно з частиною першою статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Частиною другою статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу (щодо недопустимості повторної участі судді в розгляді адміністративної справи).
Враховуючи те, що головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, сторона повинна навести обґрунтовані аргументи, що свідчать про наявність відповідних суб'єктивних та об'єктивних чинників.
У цьому світлі необхідно звернути увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб'єктивної.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:
- "об'єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з'ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Тим часом вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;
- "суб'єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.
Для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
При об'єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. При цьому, вирішальним є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою але не вирішальною. Суб'єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
Так, в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Мироненко та Мартиненко проти України" у пунктах 66, 67 вказано, що згідно з усталеною практикою Суду наявність безсторонності має визначатися, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, такі природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім. Особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 3 травня 2007 року у справі "Бочан проти України" вказав, що Суд далі нагадує, що "безсторонність", в сенсі пункту 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто жоден із членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу.
У рішенні у справі "Білуха проти України" від 9 листопада 2006 року Європейський суд з прав людини зазначив, що стосовно суб'єктивного критерію особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (пункт 50).
Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (див. вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), пункт 43).".
Слід зауважити, що особа яка подала заяву про відвід судді, повинна довести на підставі доказів факт упередженості чи зацікавленості судді у розгляді справи. Відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Отже, не є підставами для відводу судді заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.
Так, зі змісту заяви представника позивача про відвід судді слідує, що обставинами, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді, представник позивача вважає те, що клопотання, які були ним подані до суду, були розглянуті за його відсутності та без заслуховування думки учасників справи.
Тому, на думку заявника, існують обставини, які викликають сумнів у неупередженості та об'єктивності судді при відкритті провадження у справі.
Суд зазначає, що за приписами частини четвертої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання - не може бути підставою для відводу.
Посилання представника позивача на те, що на кожне клопотання суд мав дізнатись думку сторін, суд зазначає, що пунктом 3 частини 3 статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що учасники справи мають право, зокрема, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Суд вважає необхідним зазначити, що стаття 166 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає вимоги в тому числі, до заяв та клопотання, а саме: при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування тощо щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.
Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі.
Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
Таким чином, позивач с користався своїм правом, надавши до суду заяви про витребування доказів, призначення експертизи та про колегіальний розгляд справ.
В судовому засіданні представником відповідача Міністерства юстиції України відповідно до вимог ст. 44 Кодексу адміністративного судочинства України була висловлена думка стосовно вищезазначених клопотань. Другий відповідач - приватний виконавець виконавчого округу Лановенко Л.О. скористалась своїм правом не прибути в судове засідання, надавши клопотання про розгляд справи без її участі. Таким чином, судом були виконані вимоги Кодексу адміністративного судочинства України.
Більш того, суд вважає необхідним зазначити, що дана справа розглядається доволі тривалий строк, а саме - з 2020 року, в той час як Кодексом адміністративного судочинства України визначені вимоги до розгляду справи по суті.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що судом провадження за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмили Олегівни про визнання протиправним рішення в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ланновенко Людмили Олегівни про визнання протиправними дій по відкриттю виконавчих проваджень НОМЕР_1, НОМЕР_2 та інших постанов, винесених в рамках зведеного виконавчого провадження НОМЕР_3 закрито. Саме на обґрунтування цих позовних вимог були заявлені клопотання, розгляд яких став підставою для заявлення відводу головуючому судді по цій справі.
Клопотання про призначення експертизи та витребування оригіналів письмових доказів були заявлені саме на вирішення питання щодо зазначення дати пред'явлення виконавчого листа до виконання, яке не є спірними, оскільки відповідачами не заперечується зазначення у році пред'явлення виконавчого листа до виконання у виконавчому документі саме цифри "7", замість цифри "8". Спірним питанням є застосування закону, яким регулюється строк пред'явлення виконавчого листа до виконання.
Отже, повідомлена заявником у поданій заяві про відвід обставина - не є тією, яка може вплинути на неупередженість або об'єктивність судді Чеснокової А.О.
Будь-яких доказів, які б підтверджували пряму чи опосередковану заінтересованість судді Чеснокової А.О. в цілому в результаті розгляду даної справи або наявність обставин, які викликають сумнів у неупередженості суду чи об'єктивності при розгляді даної справи, з матеріалів справи та доводів поданої заяви про відвід не виявлено.
Заява представника позивача про відвід судді не містить доводів, які б підтверджували наявність обставин, що обґрунтовано викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді Чеснокової А.О. як з погляду "суб'єктивного критерію", так і "об'єктивного критерію".
Отож, підстав, передбачених статтями 36, 37 КАС України, які б унеможливлювали участь судді Чеснокової А.О. у розгляді цієї справи та викликали необхідність його відводу, немає.
З урахуванням наведеного у задоволенні заяви представника позивача про відвід судді Чеснокової А.О. у справі №640/30724/20 належить відмовити.
Керуючись статтями 36, 37, 40 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви представника позивача Вітровчака Віктора Анатолійовича про відвід судді Чеснокової А.О. у справі № 640/30724/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмили Олегівни про визнання протиправним рішення - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та окремо не оскаржується. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.
Головуючий суддя А.О. Чеснокова