22 квітня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/2449/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Алєксєєвої Н.Ю., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про:
- визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо не зарахування до загального страхового стажу періоду роботи з 01 лютого 1991 р. по 15 вересня 1992 р. згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 30 жовтня 1985 р., при призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 08 вересня 2024 р.;
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до загального страхового стажу період роботи з 01 лютого 1991 р. по 15 вересня 1992 р. згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 30 жовтня 1985 р. при призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 08 вересня 2024 р.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 03 березня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/2449/25. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
17.03.2025 до суду надійшов відзив відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якому зазначено, що ОСОБА_1 08.08.2024 звернувся до Управління із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ЗУ “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Вказана заява розглянута, за принципом екстериторіальності, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області та перевірена Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області. За результатами розгляду заяви, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області винесено рішення про відмову №163750029847 від 16.08.2024. Вдруге ОСОБА_1 18.09.2024 звернувся із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону, до якої додав додаткові документи про стаж зокрема: трудову книжку НОМЕР_2 від 30.10.1985. Зазначена заява, за принципом екстериторіальності, розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області та перевірена Головним управлінням Пенсійного фонду України в Волинській області. Пенсію обраховано з урахуванням страхового стажу 33 роки 06 місяців 28 днів. Період роботи з 01.02.1991 по 15.09.1992 згідно із довідками №346 від 30.08.2024, №361 від 30.09.2024 до стажу не зараховано, оскільки записи про роботу завірені печаткою УРСР, а трудову книжку НОМЕР_2 від 30.10.1985 до уваги не взято. Після проведення перерахунку в зв'язку з допризначенням страховий стаж ОСОБА_1 складає 34 роки 1 місяць 1 день.
Ухвалою суду від 25.03.2025 залучено до участі у справі №440/2449/25 як другого відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (ідентифікаційний код 21390940), витребувано докази.
15.04.2025 до суду надійшов відзив відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому зазначено, що в трудовій книжці, яка надана позивачем до заяви про призначення пенсії від 08.08.2024, на титульній сторінці трудової книжки відсутня печатка та підпис особи відповідальної за видачу трудової книжки. В рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 16.08.2024 про відмову в призначенні пенсії відповідно до заяви від 08.08.2024 зазначено, що до розгляду не враховано трудову книжку, оскільки на титульній сторінці не вказано дату народження особи, а також відсутня печатка організації. В трудовій книжці НОМЕР_1 від 30.10.1985, наданій позивачем до заяви про призначення пенсії від 18.09.2024, на титульній сторінці з'явилася печатка неіснуючої УРСР МП “ТЕМП» та підпис особи відповідальної за видачу трудової книжки. На дату заповнення трудової книжки позивач працював в колгоспі ім. Чапаєва, в МП “ТЕМП» працював в період з 01.02.1991 по 15.09.1992. Виправлення на титульній сторінці трудової книжки НОМЕР_1 від 30.10.1985 проведено з порушенням вимог Інструкції № 162. У зв'язку з цим, страховий стаж позивача за період з 01.02.1991 по 15.094992 не може бути враховано за даними вказаної трудової книжки. До страхового стажу позивача зараховані періоди роботи відповідно до наданих довідок про періоди роботи, про заробітну плату та за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. До заяви про призначення пенсії позивачем були додані, зокрема, довідки №346 від 30.08.2024, №361 від 30.09.2024 за період роботи МП “ТЕМП» з 01.02.1991 по 15.09.1992, які засвідчені печаткою УРСР, що не відповідає положенням чинного законодавства. При розрахунку страхового стажу дані довідки не враховані.
Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, суд дійшов наступних висновків.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 08.08.2024 звернувся до Управління із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ЗУ “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
До заяви додано наступні документи: трудову книжку НОМЕР_2 від 30.10.1985; довідки про нарахування заробітної плати, про стаж роботи; довідки про реорганізацію підприємств, диплом, військовий квиток; довідку форми ОК-5; витяг з Єдиного реєстру страхувальників для фізичних осіб-підприємців.
Вказана заява розглянута, за принципом екстериторіальності, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області та перевірена Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області.
За результатами розгляду заяви, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області винесено рішення №163750029847 від 16.08.2024, яким відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу на підставі частини 1 статті 26 Закону №1058.
У рішенні зазначено, що до страхового стажу ОСОБА_1 не взято до уваги трудову книжку НОМЕР_2 , оскільки трудова книжка заповнена із порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме: на 1-й сторінці документа не вказано дату народження особи, а також відсутня печатка організації.
Окрім цього, не взято до уваги уточнюючі довідки № 368 від 10.10.1989, № 115 від 26.05.1987, № 208 (без дати), оскільки в довідках відсутні підстави видачі (накази), та не надано трудові угоди.
Не зараховано період проходження військової строкової служби згідно з військовим квитком НОМЕР_3 від 01.12.1982, оскільки відсутня дата початку служби.
Не зараховано період навчання з 15.02.1982 по 14.08.1982 відповідно до свідоцтва № НОМЕР_4 від 03.09.1982, оскільки печатка в документі неточна і “нечитабельна».
ОСОБА_1 повторно 18.09.2024 звернувся із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону, до якої додав додаткові документи про стаж зокрема: трудову книжку НОМЕР_2 від 30.10.1985 яку дооформлено печаткою Малого підприємства “Товари економічного малого підприємства» МП “Темп», в якому він працював з 01.02.1991 по 15.09.1992, довідки за цей же період роботи № 346 від 30.08.2024, №361 від 30.09.2024, видані МП “Товари економічного малого підприємства» МП “Темп».
Зазначена заява, за принципом екстериторіальності, розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області та перевірена Головним управлінням Пенсійного фонду України в Волинській області.
За результатами розгляду заяви, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області винесено рішення від 26.09.2024 №16375002947, яким позивачу призначено пенсію за віком на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 08.09.2024.
Пенсію обраховано з урахуванням страхового стажу 33 роки 06 місяців 28 днів.
Період роботи з 01.02.1991 по 15.09.1992 згідно із довідками №346 від 30.08.2024, №361 від 30.09.2024 до стажу не зараховано, оскільки записи про роботу завірені печаткою УРСР, а трудову книжку НОМЕР_2 від 30.10.1985 до уваги не взято.
Після проведення перерахунку в зв'язку з допризначенням страховий стаж ОСОБА_1 складає 34 роки 1 місяць 1 день.
21 жовтня 2024 на адресу відповідача надійшло звернення ОСОБА_1 щодо обчислення трудового стажу, зареєстрованого в підсистемі “Електронний документообіг» за № 17538/Д-1600-24 від 21.10.2024.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №19620-17538/Д-02/8-1600-24 від 13.11.2024 повідомлено, що пенсію обраховано з урахуванням страхового стажу 33 роки 06 місяців 28 днів. Період роботи з 01.02.1991 по 15.09.1992 згідно із довідками №346 від 30.08.2024, №361 від 30.09.2024 до стажу не зараховано, оскільки записи про роботу завірені печаткою УРСР, а трудову книжку НОМЕР_2 від 30.10.1985 до уваги не взято. Після проведення перерахунку в зв'язку з допризначенням страховий стаж ОСОБА_1 складає 34 роки 1 місяць 1 день.
Вважаючи протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо не зарахування до загального страхового стажу періоду роботи з 01.02.1991 по 15.09.1992 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 30.10.1985 при призначенні пенсії за віком, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, суд виходить з наступного.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
У пункті 5 рішення від 11.10.2005 №8-рп/2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.
За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Призначення і виплата пенсії в Україні здійснюється, згідно із Законом України від "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" 09.07.2003 р. № 1058-IV (в подальшому- Закон № 1058-IV), іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.
Відповідно до 1 ст. 9 Закону № 1058-IV, відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно із ст. 1 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно із ч. 2 ст. 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до ч. 4 ст.24 Закону № 1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
До 01.01.2004 порядок підтвердження стажу роботи був визначений статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII).
Статтею 62 Закону №1788-ХІІ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (в подальшому - Порядок № 637).
Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п. 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Таким чином, страховий стаж підтверджується записами у трудовій книжці, і лише у випадку їх відсутності встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи та архівними установами, зокрема довідками, які містять відомості про періоди роботи.
Судовим розглядом встановлено, що відповідно до записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 30.10.1985, ОСОБА_1 01.02.1991 прийнятий водієм у Мале підприємство "Товари економічного малого підприємства" (МП "Темп"), 15.09.1992 позивача звільнено за власним бажанням на підставі наказу №132 від 12.09.1992.
Проте, відповідно до відзиву на позовну заяву, до страхового стажу позивача не зараховано період роботи згідно трудової книжки 01.02.1991 по 15.09.1992, оскільки на титульній сторінці трудової книжки відсутня печатка та підпис особи відповідальної за видачу трудової книжки та відсутня дата народження позивача.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що трудова книжка серії НОМЕР_1 від 30.10.1985 виписана на ім'я ОСОБА_1 , печатка підприємства (організація), що вперше заповнювало трудову книжку - відсутня, як відсутня і дата народження працівника.
Суд враховує, що у спірний період роботи позивача порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162, положення якої діяли до 29.07.1993, а з 29.07.1993 - Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58.
Відповідно до п.2.2 Інструкції №162 до трудової книжки вносяться зокрема, відомості, про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (распорядження), а при звільненні - в день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження) п.2.3 Інструкції №162.
Згідно з підпунктами 2.10 та 2.11. пункту 2 Інструкції N 162 відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорта або свідоцтва про народження. Освіта - середня, середня спеціальна і вища - вказується тільки на підставі документів (атестата, посвідчення, диплома). Запис про незакінчену середню або незакінчену вищу освіті також може бути проведена лише на підставі відповідних документів (студентського квитка, залікової книжки, довідки навчального закладу і т. п.). Професія або спеціальність записується у трудовій книжці на підстав документа про освіту або іншого належним чином оформленого документа. Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після того ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Порядок внесення записів про трудову діяльність особи у відомостях про роботу передбачений пунктами 2.13- 2.14. Інструкції N 162.
Відповідно до п.4.1 Інструкції №162 при звільненні робочого або службовця всі записи про роботу, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Пунктом 2.12 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженого спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення N 58 від 29.07.93 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України N 17.08.93 року за N 110, передбачено, що після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Відповідно до пункту 1 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.73 N 656 "Про трудові книжки робітників та службовців" встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Пунктом 13 вказаної постанови "Про трудові книжки робітників та службовців" при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою.
При цьому, відповідно до пункту 18 вказаної постанови відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.
З приписів порядку ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, що визначався Інструкцією, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.74 N 162 та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 N 58 вбачається, що заповнення трудової книжки здійснюється роботодавцем, а не працівником. Отже, відповідальним за заповнення трудової книжки вперше, в тому числі і внесення до неї записів на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки, є підприємство роботодавець, а відтак відсутня вина позивача в тому, що трудову книжку роботодавцем оформлено із порушенням.
Відповідно до пунктів 1.1, 2.1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки і вкладиші до них заповнюються у відповідних розділах українською і російською мовами.
За змістом пункту 2.2 Інструкції №58 до трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Відповідно до п. 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Відповідно до пункту 4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
В силу приписів чинного законодавства заповнення трудової книжки працівника здійснюється роботодавцем, а не працівником, і саме підприємство-роботодавець є відповідальним за організацію обліку трудових книжок працівників, в тому числі правильність внесення записів до них.
Враховуючи наведене, суд вважає, що виявлений відповідачем недолік оформлення трудової книжки, а саме відсутність печатки організації на титульній сторінці трудової книжки, що вперше заповнювала трудову книжку, та дати народження позивача не може вважатися достатньою підставою неврахування її відомостей при обчисленні стажу роботи, оскільки внесення записів до відомостей про особу до трудової книжки не здійснювалось позивачем.
Крім того суд зазначає, що позивач не може нести негативні наслідки у зв'язку із неправильним заповненням роботодавцем першої сторінки трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Відсутність посилання чи неточних записів, відсутності печатки не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність ведення та заповнення трудової книжки.
Таким чином, недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Зазначена правова позиція узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а (адміністративне провадження №К/9901/2310/18).
Крім того, на позивача не покладено обов'язок щодо перевірки усіх реквізитів печатки підприємства.
Суд зауважує, що згідно із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 25.04.2019 у справі №593/283/17 та від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження органами Пенсійного фонду в реалізації особою конституційного права на соціальний захист та призначення пенсії.
На працівника не слід покладати ризик негативних наслідків (позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку) за формальну неправильність оформлення досліджуваного документу, якщо недоліки допущені із вини адміністрації підприємства (висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17).
Наведене додатково підтверджується тим, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Суд наголошує, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи особи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Отже, відмова відповідача в зарахуванні зазначеного періоду роботи до стажу роботи позивача має виключно формальний характер.
Суд звертає увагу, що соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей. Позивачка як громадянка України, стаж якого підтверджений трудовою книжкою, що є основним документом, який підтверджує трудовий стаж, має право на відповідний соціальний захист з боку держави. При цьому держава в особі своїх органів не може відмовляти у виконанні своїх позитивних зобов'язань, в даному випадку у наданні соціального захисту, з формальних підстав.
В свою чергу, така трудова книжка містить записи про трудову діяльність позивача починаючи з 01.02.1991 по 15.09.1992 (враховуючи межі поданих сторонами документів).
Таким чином, стаж трудової діяльності позивача згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 , дата заповнення 30.10.1985 мав бути врахований в повному обсязі під час розгляду заяви про призначення йому пенсії.
З огляду на все викладене вище, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чергінівській області щодо не зарахування до загального страхового стажу періоду роботи з 01.02.1991 по 15.09.1992 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 30.10.1985, при призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 08.09.2024.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.
Відповідачем жодних належних доказів на підтвердження правомірності власних дій (рішення), які є предметом оскарження, надано не було.
Щодо обраного способу захисту порушеного права позивача, суд враховує, що спосіб захисту має враховувати суть порушення, допущеного суб'єктом владних повноважень - відповідачем, а тому суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Так, відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).
Відповідно до ст.13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Chahal проти Об'єднаного королівства» (заява №22414/93) зазначив, що ст.13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, її суть зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист (параграф 145).
Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (параграф 75 рішення Європейського суду з прав людини від 05 квітня 2005 у справі «Афанасьєв проти України»).
З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що ефективним та належним способом відновлення порушеного права позивача буде зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чергінівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 01.02.1991 по 15.09.1992 відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 30.10.1985.
Зважаючи на встановлені у ході судового розгляду фактичні обставини справи та беручи до уваги норми чинного законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_5 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, буд. 34, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 13967927), Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П'ятницька, 83а, м. Чернігів, 14005, ідентифікаційний код 21390940) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо не зарахування до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 01.02.1991 по 15.09.1992 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 30.10.1985.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чергінівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 01.02.1991 по 15.09.1992 відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 30.10.1985.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н.Ю. Алєксєєва