Справа № 420/29951/24
21 квітня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Хлімоненкової М.В., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Дар'ївська виправна колонія (№10)» про зобов'язання нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку,
встановив:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної установи «Дар'ївська виправна колонія (№10)» , у якому позивач, з урахуванням наданої на виконання ухвали суду від 03.10.2024 про залишення позову без руху заяви, просить суд: зобов'язати державну установу “Дар'ївська виправна колонія (№10)» нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, а саме в період з 11.05.2022 по 10.11.2022.
Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказує, що в період з 14.08.2010 по 11.05.2022 проходив службу в державній установі «Дар'ївська виправна колонія (№10)». Остання займана посада - старший інспектор (з організації продовольчого забезпечення) відділу інтендантського та господарчого забезпечення установи, майор внутрішньої служби, що відповідно п. 4 ч. 6 ст. 14 до Закону України «Про Державну кримінальновиконавчу службу України» відносяться до старшого начальницького складу.
Відповідачем була допущена протиправна бездіяльність у здійсненні з позивачем повного розрахунку при звільненні, що є порушенням ч. 1 ст. 47 та ч. 1 ст. 116 КЗпП України, що встановлено судовим рішенням у справі №420/10023/23, у зв'язку із чим, позивач вважає, що має право на отримання середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку (з урахуванням встановленого 6-ти місячного обмеження виплати).
Ухвалою суду від 18.10.2024 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.
Відповідачем було подано відзив на позов, в якому він просить відмовити в задоволенні позову.
В своїх доводах відповідач посилається на ч. 3 ст.10 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану", якою передбачено, що роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання щодо строків оплати праці якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або інших обставин непереборної сили та вказує, що ДУ "Дар'ївська виправна колонія (№ 10) розташована на території села Дар'ївка, Херсонського району, Херсонської області, яка до 11.11.2022 входила до переліку громад, що перебували у тимчасовій окупації відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року № 309 (у редакції наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 27.01.2023 року). З метою соціального захисту персоналу на період тимчасової окупації, а також недопущення взаємодії з представниками незаконних органів влади окупаційного режиму, наказом Міністерства юстиції України від 13.05.2022 №1951/5 «Про оголошення простою установ виконання покарань, слідчих ізоляторів та медичних реабілітаційних центрів, які тимчасово знаходяться на непідконтрольній Україні території», в державній установі «Дар'ївська виправна колонія (№10)» оголошено простій до закінчення дії воєнного стану та дозволено працівникам установи до закінчення простою бути відсутніми на робочих місцях та не виконувати дистанційну роботу поза межами адміністративних будівель установи. Відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 31.05.2022 року №1060/7 ДУ «Кропивницький слідчий ізолятор» здійснювала повноваження розпорядника бюджетних коштів державної установи «Дар'ївська виправна колонія (№10)» в частині проведення розрахунково-касових операцій з оплати праці за травень 2022 року.
Відповідач зауважує, що протягом періоду коли установа перебувала на тимчасово окупованій території України доступ до особових справ персоналу установи, первинної фінансової документації та будь якої іншої, був відсутній, вивезення будь-якої документації з території установи не здійснювалось. Після відновлення доступу до адміністративних будівель установи встановлено факт перебування на території установи представників окупаційної влади та військових рф, зафіксовано факт викрадення основних матеріальних цінностей та відсутність первинної документації установи, за фактом чого відкрите кримінальне провадження №120222300000006029 за правовою кваліфікацією ч. 1ст. 438 КК України, за фактом вільного доступу до установи, відсутності засуджених та ув'язнених, викрадення майна установи та ін., а також своєчасно повідомлено Податкову службу України.
Враховуючи факт повної відсутності будь-якої документації в тому числі і тієї, що дала б змогу перевірити чи працював Позивач в день звільнення (накази про забезпечення охорони та нагляду на добу, відомості про забезпечення нагляду на добу та облік використання робочого часу), не можливо встановити чи подавав він вимогу про розрахунок.
Відтак, на думку відповідача, датою пред'явлення вимоги не може бути 11.05.2022.
Крім того, посилаючись на приписи ст.117 КЗпП України, правову позицію Верховного суду, висловлену у постанові від 27.02.2020 у справі №800/304/17, відповідач звертає увагу, що з 14 травня 2022 року державна установа «Дар'ївська виправна колонія (№ 10)» фактично не здійснювала жодну діяльність, її робота була зупинена, що з об'єктивних причин унеможливлювало належне вирішення питання про виплату належних позивачеві сум. Водночас, як вже зазначалось раніше, що уся документація, зокрема матеріали особових справ співробітників, знаходились на тимчасово окупованій території та фактично втрачені. Після деокупації м. Херсона, керівництво установи встановило відсутність будь-якої документації на території установи. Із урахуванням висновків щодо застосування норм права, викладених у численних постановах Верховного Суду, наявна бездіяльність суб'єкта владних повноважень не має характеру протиправної, оскільки обумовлена об'єктивними обставинами, зокрема, тимчасовою окупацією міста Херсон, введенням у Державній установі «Дар'ївська виправна колонія №10» простою та втратою усіх первинних документів, унаслідок дії обставин непереборної сили.
Також, відповідач вказує про неможливість застосування до спірних правовідносин для розрахунків Постанову Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995 року № 100, оскільки дія даної Постанови не поширюється на військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та при розрахунку слід користуватися саме Порядком затвердженим Наказом МЮУ № 925/5 від 28.03.2018.
На виконання ухвали суду від 18.10.2024 відповідач надав довідки про нараховане та виплачене грошове забезпечення позивачу.
Також, у відповідача судом витребовувалась довідка про середньоденний розмір грошового забезпечення позивача, обрахований у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. №100, та довідку-розрахунок розміру видів грошового та іншого забезпечення, що належали до виплати позивачу при звільненні (у тому числі виплаченого несвоєчасно).
Однак, указану довідку відповідач до суду не надав. Щодо причин ненадання такої довідки у своєму відзиві зазначив про відсутність інформації для формування даної довідки, що пов'язано з викраденням та знищенням майна в тому числі і документації у період окупації.
Позивач надав відповідь на відзив, у якій наголосив, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду у справі №420/10023/23 за позовом ОСОБА_1 до державної установи «Дар'ївська виправна колонія (№10)», яке набрало законної сили 04.04.2024 визнано протиправною бездіяльність державної установи «Дар'ївська виправна колонія ( № 10)» щодо ненарахування та невиплати сум, що належать позивачу відповідно до закону при звільненні, а саме: грошової компенсації за невикористану в 2021 році (25 діб) та в 2022 році (12 діб) відпустку, одноразової грошової допомоги після звільнення в розмірів 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Всі обставини на які спирається відповідач у відзиві, були дослідженні в межах вказаного провадження та факт протиправної бездіяльності державної установи «Дар'ївська виправна колонія (№10)» і вини за несвоєчасний розрахунок встановлено рішенням суду, та не потребує додаткового доказування, згідно з ч. 4 ст. 78 КАС України. А отже, установа не може бути звільнена від відповідальності за порушення зобов'язання щодо строків оплати праці відповідно ч. 3 ст. 10 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» оскільки її вина доведена в судовому порядку.
Позивач звертає також увагу на те, що Наказ Міністерства юстиції України №1951/5 «Про оголошення простою установ виконання покарань, слідчих ізоляторів та медичних реабілітаційних центрів, які тимчасово знаходяться на непідконтрольній Україні території» датований 13.05.2022, а наказ про звільнення позивача датовано 10.05.2022. Закон встановлює обов'язок для роботодавця провести розрахунок з робітником, незалежно від пред'явлення вимоги. Твердження відповідача, що позивач не працював у день звільнення є тільки припущенням, що не підтверджується жодним доказом. Неповний розрахунок за фактично відпрацьований робочий час за травень було здійснено лише в червні, це в свою чергу свідчить про те що в установи був доступ до фінансової документації, а отже і можливість провести повний розрахунок. ДУ «Кропивницький слідчий ізолятор» здійснював розрахунково-касову операцію з оплати праці за травень 2022 року відповідно до розрахункових відомостей отриманих від ДУ «Дар'ївська виправна колонія (№10)», що підтверджується відповіддю установи наданою на виконання ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 17.07.2023 справі №420/10023/23. А відтак, позивач вважає, що має право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку (з урахуванням встановленого 6-ти місячного обмеження виплати).
Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.
Позивач - ОСОБА_1 у період з 14.08.2010 по 10.05.2022 проходив службу у Державній установі «Дар'ївська виправна колонія (№10)».
Як вбачається із доданої до позову копії витягу з наказу в.о. начальника ДУ “Дар'ївська виправна колонія (№10)» №41/ОС від 10.05.2022, майора ОСОБА_1 , старшого інспектора (з організації продовольчого забезпечення) відділу інтендантського та господарського забезпечення, 11 травня 2022 року звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України відповідно до ч.5 ст.23 ЗУ “Про Державну кримінально-виконавчу службу України» та п.7 ч.1 ст.77 ЗУ “Про Національну поліцію» за власним бажанням.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність державної установи «Дар'ївська виправна колонія (№10)» щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 всіх сум, що належать позивачу відповідно до закону при звільненні, а саме: щомісячної додаткової винагороди в розмірів 30000 грн. за період з 01.03.2022 року по 11.05.2022 року, встановленої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, грошової компенсації за невикористану в 2021 році (25 діб) та в 2022 році (12 діб) відпустку, одноразової грошової допомоги після звільнення в розмірів 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Зобов'язано державну установу «Дар'ївська виправна колонія (№10)» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну додаткову винагороду в розмірів 30000 грн. за період з 01.03.2022 року по 11.05.2022 року, встановлену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року, грошову компенсацію за невикористану в 2021 році (25 діб) та в 2022 році (12 діб) відпустку, одноразову грошову допомогу після звільнення в розмірів 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
У задоволенні решти вимог - відмовлено.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 04.04.2024 року, апеляційну скаргу державної установи «Дар'ївська виправна колонія (№10)» - задоволено частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2023 року - скасовано в частині визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання державну установу «Дар'ївська виправна колонія (№10)» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну додаткову винагороду в розмірів 30000 грн за період з 01.03.2022 року по 11.05.2022 року, з прийняттям постанови про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в цій частині. В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2023 року - залишено без змін.
ДУ "Дар'ївська виправна колонія (№ 10) розташована на території села Дар'ївка, Херсонського району, Херсонської області, яка до 11.11.2022 входила до переліку громад, що перебували у тимчасовій окупації відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року № 309 (у редакції наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 27.01.2023 року).
Наказом Міністерства юстиції України від 13.05.2022 №1951/5 «Про оголошення простою установ виконання покарань, слідчих ізоляторів та медичних реабілітаційних центрів, які тимчасово знаходяться на непідконтрольній Україні території», в державній установі «Дар'ївська виправна колонія (№10)» оголошено простій до закінчення дії воєнного стану та дозволено працівникам установи до закінчення простою бути відсутніми на робочих місцях та не виконувати дистанційну роботу поза межами адміністративних будівель установи.
Відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 31.05.2022 року №1060/7 ДУ «Кропивницький слідчий ізолятор» здійснювала повноваження розпорядника бюджетних коштів державної установи «Дар'ївська виправна колонія (№10)» в частині проведення розрахунково-касових операцій з оплати праці за травень 2022 року.
07.05.2024 року відповідачем здійснено виплату на картковий рахунок позивача недоотриманого ним грошового забезпечення у сумі 45367,41 грн.
Позивач вважає, що Державною установою "Дар'ївська виправна колонія (№10)" протиправно не виплачено ОСОБА_1 суму середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період шести місяців, у зв'язку із чим звернувся до суду із цим позовом за захистом порушеного права.
Не погодившись із такою бездіяльністю відповідача у спірних правовідносинах позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи відповідають вони встановленим ч. 2 ст. 2 КАС України вимогам.
Згідно ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Слід зауважити, що питання відповідальності за затримку розрахунку при звільнені військовослужбовців в тому числі ДКВС України не врегульовані положеннями спеціального законодавства. Водночас, такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України, оскільки трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Відповідно до ст.3 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Згідно з ч.1 ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Статтею 116 КЗпП передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
В силу вимог ст.117 КЗпП України (в редакції до 19.07.2022 року) в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі обставини, як виплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Таким чином, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під належними звільненому працівникові сумами необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору та відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Як вбачається з матеріалів справи, позивача 11.05.2022 року було звільнено зі служби у Державній кримінально-виконавчій службі України.
При цьому, у день виключення відповідач не провів з позивачем повного розрахунку при звільненні, що було встановлено судовими рішеннями у справі №420/10023/23.
Зокрема, лише 07.05.2024 на виконання судових рішень у справі №420/10023/23, відповідач провів виплату позивачу недоотриманих ним при звільненні грошових сум у розмірі 45367,41 грн.
При цьому, відповідачем не виплачено працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, як це передбачено ст. 117 КЗпП, натомість, остаточний розрахунок з позивачем був проведений не в день виключення зі списків, а лише 07.05.2024 на виконання рішення суду, що відповідно свідчить про протиправну бездіяльність відповідача щодо не проведення своєчасного повного розрахунку з позивачем при звільненні.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача здійснити виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку з позивачем при звільненні.
Щодо розміру середнього грошового забезпечення за час затримки, колегія суддів зазначає наступне.
З 19.07.2022 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" № 2352-IX від 01.07.2022, яким викладена в новій редакції стаття 117 КЗпП України. Цією нормою в редакції з 19.07.2022 передбачено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
У постанові від 29.02.2024 у справі № 460/42448/22 Верховний Суд зазначив, що стягнення середнього заробітку умовно варто поділити на дві частини: до набрання чинності нової редакції статті 117 КЗпП України і після цього. Період до 19.07.2022 (до набрання чинності Законом № 2352-ІХ) регулюється редакцією статті 117 КЗпП України, яка не обмежувала строком виплати у шість місяців. До цього періоду, у разі наявності у суду, який розглядає спір, переконання про істотний дисбаланс між сумою коштів, яку прострочив роботодавець і сумою середнього заробітку за час затримки цієї виплати може застосувати принцип співмірності і зменшити таку виплату. Проте, з 19.07.2022 регулюється вже чинною редакцією статті 117 КЗпП України, яка передбачає обмеження виплати шістьма місяцями. До цього періоду застосовувати практику, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі №761/9584/15 недоречно, адже вона була сформована за попереднього нормативного регулювання спірних правовідносин.
Аналогічна правова позиція відображена у постановах Верховного Суду від 28.06.2023 у справі №560/11489/22, від 30.11.2023 у справі №380/19103/22, від 29.01.2024 у справі №560/9586/22.
За вказаного, позивач має право на отримання середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні, яке відбулось 11.05.2022, лише в межах шести місяців - з 11.05.2022 по 10.11.1022.
Середній заробіток визначається за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (Далі - Порядок №100).
Згідно з абзацом 3 пункту 2 Порядку №100 середньомісячна заробітна плата, зокрема, обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Відповідно до пункту 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Аналіз вищенаведених правових норм Порядку № 100 дає підстави для висновку, що при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні, виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень цього Порядку.
Як вбачається з наданих до матеріалів справи сторонами документів, грошове забезпечення позивача за два місяці перед звільненням становило 15939,84 грн. (11562,75 грн у квітні 2022 року +4377,09 у травні 2022 року). Кількість робочих днів у цьому періоді становить - 29.
За вказаного, середньоденне грошове забезпечення позивача, за два останні місяці перед звільненням, становить 549,65 грн. (15939,84 грн/29 день = 549,65 грн).
При цьому, що стосується періоду затримки розрахунку з позивачем, то такий період розпочинається з 12.05.2022 (наступний перший день після звільнення, оскільки включно по 11.05.2022 позивач перебував на службі та саме 11.05.2022 є останнім робочим днем) і закінчується 11.11.2022 включно (у межах шестимісячного строку).
Таким чином, період затримки розрахунку при звільненні становить 184 календарних дні.
З урахуванням викладеного, середній заробіток у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні за період з 12.05.2022 по 11.11.2022 становить 101135,60 грн. (549,65 грн *184 календарні дні).
З зазначених сум роботодавець утримує податок з доходів та інші обов'язкові платежів. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.11.2018 у справі № 805/1008/16-а.
Суд відхиляє за необґрунтованістю викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву доводи, зокрема з приводу перебування Державної установи відповідача під окупацією до 11.11.2022, оскільки такі не спростовують правомірності поведінки відповідача, які виразились у несвоєчасному проведенні з позивачем розрахунку при звільненні, що було встановлено судовим рішенням у справі №420/10023/23, яке набрало законної сили, не спростовують наявності у позивача з огляду на несвоєчасний з ним розрахунок при звільненні права на отримання середнього заробітку згідно з ст.116, 117 КЗпП України.
Також, суд вважає хибними та безпідставними твердження відповідача з приводу неможливості застосування до спірних правовідносин Порядку №100, оскільки відповідно до п.2 вказаного порядку, чинність цієї постанови поширюється на підприємства, установи і організації незалежно від форми власності, а також на фізичних осіб - підприємців та фізичних осіб, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників.
В свою чергу Порядок №925/5 від 28.03.2018, на необхідність застосування якого наголошує відповідач у своєму відзиві, не врегульовує спірні питання, які виникли у цій справі.
Згідно зі статтею 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. А згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не доведена правомірність відмови щодо виплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
За змістом частини 1 статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Підсумовуючи усе вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити частково шляхом зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11.05.2022 по 11.11.2022 в загальному розмірі 101135,60 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.242-246, 250, 255, 295 КАС України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Зобов'язати Державну установу «Дар'ївська виправна колонія (№10)» нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, а саме в період з 12.05.2022 по 11.11.2022 у розмірі 101135,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Державна установа «Дар'ївська виправна колонія (№10)», код ЄДРПОУ 08564676, адреса: вул.Соборна, 193, село Дар'ївка, Білозерський район, Херсонська область, 75032.
Суддя Марина ХЛІМОНЕНКОВА