21 квітня 2025 року м.Київ №640/14756/21
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОТРАНСПОРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО «КОРТЕЖ» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОТРАНСПОРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО «КОРТЕЖ» із адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, у якому просить: визнати протиправними та скасувати постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №226187, № 226188 від 17.12.2020, № 243871, № 243870, № 243869 від 29.04.2021.
Заявлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що акти проведення перевірок додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом складені з порушенням норм чинного законодавства, а оскаржувані постанови прийняті на підставах, які є необґрунтованими та протиправними, у зв'язку з чим спірні рішення підлягають скасуванню.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.06.2021 вказану позовну заяву прийнято до провадження та відкрито провадження у справі.
На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ, дана справа отримана Київським окружним адміністративним судом за належністю.
24.04.2023 вказані матеріали адміністративного позову отримані Київським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 24.04.2023 справа розподілена судді Лисенко В.І.
Згідно з частиною другою статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України у разі зміни складу суду розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.
Ухвалою суду від 01.05.2023 справу прийнято до провадження судді Лисенко В.І. та вирішено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
У відзиві на позов представник відповідача позовні вимоги заперечив та зазначив, що посадовими особами Укртрансбезпеки проведено рейдову перевірку щодо дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт ТОВ "Автотранспортне підприємство "Кортеж" під час виконання перевезень пасажирів та вантажу. В ході перевірок виявлено, що у позивача був відсутній оформлений реєстраційний талон на ТОВ "Автотранспортне підприємство "Кортеж"; відсутній оформлений розклад руху, затверджений організатором пасажирських перевезень та відсутня оформлена індивідуальна контрольна книжка водія; квитково-касовий лист, що є порушеннями вимог статті 39, 48 Закону України Про автомобільний транспорт. А тому спірні постанови є правомірними.
Дослідивши письмові пояснення, викладені учасниками справи у заявах по суті справи, а також письмові докази, суд встановив таке.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство "КОРТЕЖ" (код ЄДРПОУ - 35684441) є юридичною особою, яке надає послуги з перевезення пасажирів автомобільним транспортом у м.Павлограді, починаючи з 16.05.2016 відповідно до рішення виконавчого комітету Павлоградської міської ради від 11.05.2016 №343 «Про затвердження результатів конкурсу з перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування в м. Павлограді».
Державними інспекторами Управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області було проведено рейдові перевірки, за результатами яких складено акти проведення перевірок додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом: від 21.10.2020 №249380, від 21.10.2020 №249378, від 29.03.2021 №261811, від 29.03.2021 №261974, від 29.03.2021 №261973.
На підставі зазначених актів відповідачем прийнято оскаржувані постанови, а саме:
- від 17.12.2020 №226188, відповідно до якої до ТОВ «АТП «Кортеж», за порушення статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року №2344-III (надалі по тексту - Закон України №2344-III), яке полягало у неоформлені тимчасового реєстраційного талону на ТОВ "АТП "Кортеж", застосовано штраф у розмірі 1700,00 грн;
- від 17.12.2020 №226187, відповідно до якої до ТОВ «АТП «Кортеж», за порушення статті 39 Закону України №2344-III, яке полягало у неоформлені тимчасового реєстраційного талону на ТОВ "АТП "Кортеж", застосовано штраф у розмірі 1700,00 грн;
- від 29.04.2021 №243869, відповідно до якої до ТОВ «АТП «Кортеж», за порушення статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року №2344-III (надалі по тексту - Закон України №2344-III), яке полягало у відсутності у позивача під час перевірки оформленого розкладу руху, затвердженого пасажирських перевезень, оформленої індивідуальної контрольної книжки водія, застосовано штраф у розмірі 1700,00 грн;
- від 29.04.2021 №243871, відповідно до якої до ТОВ «АТП «Кортеж», за порушення статті 39 Закону України №2344-III, яке полягало у неоформлені тимчасового реєстраційного талону на ТОВ "АТП "Кортеж", застосовано штраф у розмірі 1700,00 грн;
- від 29.04.2021 №243870, відповідно до якої до ТОВ «АТП «Кортеж», за порушення статті 39 Закону України №2344-III, яке полягало у відсутності у позивача під час перевірки оформленого розкладу руху, затвердженого організатором пасажирських перевезень, індивідуальної контрольної книжки водія, квитково-касового листу, застосовано штраф у розмірі 1700,00 грн.
Незгода позивача із оскаржуваними постановами зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.
Правовідносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулюються Законом України №2344-III, постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року №1567 «Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті» (надалі по тексту - Порядок №1567).
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (надалі по тексту - Положення №103), згідно з пунктом 1 якого, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Пунктом 4 Положення №103 передбачено, що основними завданнями Укртрансбезпеки, зокрема, є реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.
Пунктом 4 Порядку №1567 передбачено, що державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок.
Згідно з абзацом 1 статті 5 Закону України №2344-III, основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.
Відповідно до статті 1 Закону України №2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів і забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства (статті 34 Закону України №2344-III).
Пунктом 15 Порядку №1567 встановлено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39, 48 Закону України №2344-III документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом, додержання водієм режиму праці та відпочинку, виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Абзацом 6 статті 18 Закону України №2344-III унормовано, що контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.
Відповідно до статті 39 Закону України №2344-III автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Зазначена стаття регламентує наявність відповідних документів (які мають пред'являтися в разі перевірки) для регулярних пасажирських перевезень, для регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для нерегулярних пасажирських перевезень та ін., вказуючи при цьому, які документи мають бути у наявності у водія, пасажира, автомобільного перевізника та ін.
При цьому, перелік документів, зазначених у статті 39 Закону України №2344-III, не є вичерпним.
Так, за правилами пунктів 6.1, 6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07 червня 2010 року №340 (надалі по тексту - Положення №340), автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку.
Оскільки транспортний засіб позивача не обладнаний тахографом, то у водія повинна бути індивідуальна контрольна книжка.
Суд зауважує, що наявність у водія індивідуальної контрольної книжки протягом робочої зміни прямо законодавством не передбачена, при цьому презюмується із її призначення фіксувати робочий час та відпочинок водія.
Відповідно до статті 18 Закону України №2344-III з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.
Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці і відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону і законодавства про працю.
Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.
Абзацем 1 пункту 5 наказу від 07 червня 2010 року №340 зобов'язано Державну службу України з безпеки на транспорті забезпечити здійснення перевірок дотримання режиму праці та відпочинку водіїв, встановлених Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженим цим наказом.
Пунктами 1.2 та 1.3 Положення №340 також зазначено, що це Положення встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку.
Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.
Як вже зазначено вище, пунктами 6.1, 6.3 Положення №340 передбачено обов'язковість обладнання транспортних засобів діючими та повіреними тахографами або, у різа відсутності необхідності встановлення тахографа, - обов'язковість ведення водієм індивідуальної контрольної книжки.
Тобто, враховуючи, що транспортний засіб позивача не обладнаний тахографом, який є контрольним пристроєм, що встановлюється на транспортному засобі для показу та реєстрації інформації про його рух (п. 1.5 Положення), то відповідно обов'язковою є наявність та ведення водієм індивідуальної контрольної книжки.
Саме шляхом перевірки даних тахографа або індивідуально-контрольної книжки водія Державна служба України з безпеки на транспорті реалізує свою контрольну функцію з питання дотримання режимів праці та відпочинку водіїв.
Щодо відсутності оформленого розкладу руху, затвердженого пасажирських перевезень, суд зазначає таке.
За змістом частини першої статті 39 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Документи для регулярних пасажирських перевезень:
для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України;
для пасажира - квиток на проїзд в автобусі та на перевезення багажу (для пільгового проїзду - посвідчення особи встановленого зразка чи довідка, на підставі якої надається пільга), а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - електронний квиток та документи для пільгового проїзду.
Таким чином, перелік необхідних документів не є вичерпним, оскільки у статті 39 Закону №2344-ІІІ визначено, що законодавством можуть бути передбачені інші документи, необхідні для проведення нерегулярних пасажирських перевезень.
Статтею 2 Закону №2344-ІІІ передбачено, що законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України «Про транспорт», «;Про дорожній рух», чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.
Відповідно до статті 18 Закону № 2344-ІІІ з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані:
- організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України;
- здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці;
- здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.
Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.
Керуючись частиною 1 статті 34 Закону № 2344-ІІІ автомобільний перевізник повинен, зокрема: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 року №176 затверджено Правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту (далі- Правила №176).
Другий розділ зазначених Правил №176 містить вимоги щодо перевезення пасажирів автобусами.
Відповідно до пункту 13 розділу II перевезення пасажирів автобусами залежно від режиму їх організації можуть бути: регулярними, регулярними спеціальними та нерегулярними. Умови регулярних та регулярних спеціальних перевезень зазначаються у паспорті маршруту.
Регулярні перевезення організовують відповідні органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування (організатори регулярних перевезень) згідно з програмами розвитку автомобільного транспорту на відповідній території з метою задоволення потреби населення у перевезеннях з урахуванням пропозицій громадян, підприємств, установ, організацій і автомобільних перевізників.
Договір про організацію перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міському, приміському та міжміському, які не виходять за межі території області (або дозвіл на перевезення пасажирів на міжобласних маршрутах загального користування), строк дії якого закінчується у період дії воєнного стану в Україні, вважається таким, дію якого продовжено на період дії воєнного стану в Україні і протягом одного року з дня його припинення чи скасування.
Продовження строку дії договору про організацію перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міському, приміському та міжміському, які не виходять за межі території області, можливе за згодою сторін та за умови підтвердження автомобільним перевізником спроможності виконувати зобов'язання відповідно до укладеного з ним договору.
Порядок розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту, затверджений наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.05.2010 №278 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 17.06.2010 за №408/17703 (надалі - Порядок №278), встановлює вимоги до паспортів автобусних маршрутів регулярних та регулярних спеціальних перевезень, процедуру розроблення, погодження та затвердження таких паспортів.
Відповідно до пункту 1.2 Порядку №278, схема автобусного маршруту - нанесена на карту автомобільних доріг відповідної місцевості або на її фрагмент чи на план міста або на його фрагмент лінія шляху проходження маршруту.
Згідно з пунктом 1.3 Порядку №278, автомобільний перевізник повинен забезпечити водія автобуса, що здійснює перевезення пасажирів за маршрутом регулярних перевезень, - таблицею вартості проїзду (крім міських перевезень), схемою маршруту та копією затвердженого організатором перевезень розкладу руху.
Відповідно до пункту 2.1 Порядку №278, паспорт маршруту, окрім іншого, включає: схему маршруту; графік режиму праці та відпочинку водіїв; таблицю вартості проїзду, затверджену перевізником (для регулярних перевезень) та копію затвердженого організатором розкладу руху автобусів.
Схема маршруту та розклад руху регулярних перевезень або відповідний примірник паспорта регулярних спеціальних перевезень пред'являються водієм автобуса під час здійснення перевезень пасажирів та перевізником за його місцезнаходженням для перевірки представникам Державної служби України з безпеки на транспорті під час здійснення ними державного контролю та працівникам уповноважених підрозділів Національної поліції України (пункт 1.4 Порядку №278).
Відповідно до частин 1 та 2 статті 7 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-ІІІ забезпечення організації пасажирських перевезень покладається: на міських, приміських і міжміських автобусних маршрутах загального користування, що не виходять за межі території однієї територіальної громади, - на виконавчий орган ради, що представляє інтереси відповідної територіальної громади; на міжміських і приміських автобусних маршрутах загального користування, що проходять територією двох або більше територіальних громад та не виходять за межі території Автономної Республіки Крим чи області, - на Раду міністрів Автономної Республіки Крим або обласні державні адміністрації.
При цьому позивачем не заперечується ненадання до перевірки саме копії розкладу руху.
Щодо встановленої у ході рейдових перевірок відсутності квитково-касових листків суд зазначає наступне.
У статті 39 Закону України №2344-III чітко зазначено, що для водія автобуса документами, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення, є: посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.
Тобто, обов'язковість наявності квитково-касового листа чітко визначена Законом України №2344-III.
Суд зауважує, що відсутність затвердженої форми і змісту квитково-касового листа ставить перевізника у невизначене становище і ускладнює належне виконання вимог Закону України №2344-III.
Однак, у статті 39 Закону України №2344-III існує імперативна вимога, а якщо зважити на те, що у водіїв перевізника під час перевірок не було ще й інших документів, наявність яких є обов'язковою, то є достатні і переконливі підстави погодитися з твердженням третьої особи про обґрунтованість застосування до позивача штрафних санкцій.
Статтею 60 Закону України №2344-III встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема за: надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; за порушення режимів праці та відпочинку водіями транспортних засобів - штраф у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, усі вищезазначені документи були відсутні у позивача під час здійснення перевірки відповідачем.
Твердження позивача про те, що вказані документи були наявні у позивача однак протиправно не зазначено в актах перевірках, суд зазначає про те, що позивачем не наведено жодних доказів на підтвердження порушення відповідачем порядку проведення перевірки та прав позивача під час проведення перевірки, усі дані, зазначені в актах перевірки відносяться до позивача.
Отже, недоліки акту перевірки не можуть спростовувати суті самого правопорушення, та не можуть бути єдиною та беззаперечною підставою для скасування спірних постанов.
Верховний Суд у постанові від 09.08.2023 у справі №160/11816/22 виснував, що при трактуванні абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ, який передбачає відповідальність за автоперевізників у виді адміністративно-господарського штрафу слід виходити із буквального трактування цієї законодавчої норми і застосовувати штраф за відсутність визначених статтями 39 і 48 цього Закону документів саме на момент проведення перевірки документів.
Як зазначено вище, відсутність у водія на момент проведення перевірки будь-якого із передбачених документів становить склад господарського правопорушення, за яке саме до автомобільних перевізників застосовується адміністративно-господарський штраф, що і було здійснено відповідачем.
За вказаних обставин, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог у частині оскарження постанов відповідача від 29.04.2021 №243869, 243870, оскільки спірні постанови прийняті відповідачем на підставі, у межах та у спосіб, передбачений законодавством України, відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, що, в свою чергу, свідчить про відсутність правових підстав для їх скасування.
Згідно з вимогами частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Закону, що і було зроблено позивачем.
Відповідно до вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи, що суд прийшов до висновку про необхідність відмови часткового задоволення адміністративного позову.
Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
До матеріалів справи додано квитанцію про сплату судового збору у загальному розмірі 2951,00 грн.
Враховуючи частково задоволення позовних вимог, стягненню з відповідача підлягає судовий збір у розмірі 1770,60 грн пропорційно до задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті від 17.12.2020 №226188 про застосування адміністративно-господарського штрафу відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство "КОРТЕЖ".
Визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті від 17.12.2020 №226187 про застосування адміністративно-господарського штрафу відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство "КОРТЕЖ".
Визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті від 29.04.2021 №243869 про застосування адміністративно-господарського штрафу відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство "КОРТЕЖ".
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство "КОРТЕЖ" (код ЄДРПОУ - 35684441, вул.Верстатобудівників, 1а/18, м.Павлоград, Дніпропетровська область, 51400) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ - 39816845, пр-т Перемоги, буд.14, м.Київ, 01135) судові витрати у сумі 1770 (одна тисяча сімсот сімдесят) грн 60 коп.
Відмовити у задоволенні решти позовних вимог.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лисенко В.І.