21 квітня 2025 року Київ справа №320/8181/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Горобцової Я.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень, -
встановив:
До Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 31.08.2023 №5560724024;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 31.08.2023 №5562524024;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 31.08.2023 №5575024024;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 31.08.2023 №5564424024;
- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 31.08.2023 №5561324024;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 31.08.2023 №5561524024;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 31.08.2023 №5563824024.
Ухвалою суду від 03.04.2024 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження.
Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю оскаржуваних рішень з огляду на недотримання порядку їх прийняття та відсутності для цього правових підстав.
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві, наголошує на обґрунтованості прийнятих ним оскаржуваних рішень з огляду на відповідність вимогам чинного законодавства як самих рішень, так і дотримання визначеного законом порядку їх прийняття.
Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду, прийнятою під час розгляду справи у судовому засіданні, постановлено продовжити розгляд справи у порядку письмового провадження.
Крім того, представником позивача подано додаткові пояснення по справі, де вказує, що відповідач не довід, що позивач отримувала і перерозподіляла фінансові кошти та отримувала з цього прибуток. Вважає, що відповідач не довів, що позивач здійснювала діяльність у сфері фінансового представництва, на що останній посилався, як на єдину підставу винесення оскаржуваних рішень, або будь - якими своїми діями призвела до втрати можливості бути платником єдиного податку.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржуваних рішень стали висновки акту №5-1881/Ж5/26-15-24-02-04/3146217541 від 04.08.2023 про результати документальної позапланової виїзної перевірки платника податків ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 02.11.2017 по 01.11.2021, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 02.11.2017 по 01.11.2021.
Вказаним актом перевірки встановлено вчинення позивачем наступних порушень:
- встановлено порушення пп. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49 та п.п. 177.5.2. п. 177.5 ст. 177 ПК України, а саме не подання податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2018, 2019, 2020, 2021 роки;
- встановлено порушення п. 177.1, п. 177.2 ст. 177 ПК України, внаслідок чого занижено податок на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за період з 01.01.2018 по 01.11.2021 р. у сумі 1 520 462, 31 грн.;
- встановлено порушення п. 16 прим. 1 10 розділ XX ПК України - не нараховано та не сплачено військового збору за період з 01.01.2018 по 01.11.2021 у розмірі 126 705,19 грн.;
- встановлено порушення ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в частині подання за невстановленою формою (не вірно вказано код категорії 30) звітів щодо сум нарахованого єдиного внеску за 2018, 2019, 2020, 2021 роки (ліквідаційний);
- встановлено порушення абз. 3, п. 8, ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а саме не нараховано єдиного внеску в сумі 291 836, 16 грн.;
- встановлено порушення п. 44.1, п. 44.3 ст. 44 ПК України в частині ненадання документів на перевірку;
- встановлено порушення п. 181.1 ст. 181, п. 183.2, п. 183.4 ст. 183, ст. 187, п. 201.8. ст. 201 ПК України - не визначено суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 1 133 361, 00 грн.
Визначення позивачу грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) та військового збору та штрафних санкцій здійснено на основі висновку відповідача про те, що позивач з 01.04.2018 року втратила право на застосування спрощеної системи оподаткування у зв'язку із наданням нею поворотної безпроцентної фінансової допомоги юридичній особі, а саме ТОВ «МАРКАСОН».
Відповідно, починаючи з першого числа місяця, наступного за звітним кварталом, в якому відбулось таке порушення (з 01.01.2018), позивач, на думку відповідача, мала в загальному порядку оподатковувати доходи, отримані за результатом здійснення нею господарської діяльності, тобто сплачувати ПДФО (18%), військовий збір (1,5%) з таких доходів.
Як наслідок, перевіркою встановлено, що в період 2018-2021 року позивачем у зв'язку із перебуванням на загальній системі оподаткування було занижено суму податку на доходи фізичних осіб від провадження підприємницької діяльності на суму 1 520 462, 31 грн.
Також, у ході перевірки відповідачем встановлено, що позивачем у зв'язку із перебуванням на загальній системі оподаткування в період 2018-2021 року, чим порушено п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України, не нараховано суму військового збору у розмірі 126 705,19 грн.
У ході перевірки відповідачем встановлено, заниження платником податків чистого оподатковуваного доходу за 2018-2021 роки на суму 8 447 012, 82 грн, що призвело до заниження єдиного внеску, що підлягає сплаті на загальну суму 291 836, 16 грн за 2018-2021 роки, чим порушено абзац 3 частини 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Таким чином, посилаючись на зазначені вище аргументи, відповідач приходить до висновку, що позивач порушила вимоги перебування на спрощеній системі оподаткування, а отже, мав перейти на загальну систему оподаткування для ФОП.
Окрім цього, відповідачем зроблено висновок щодо порушення позивачем умов сплати податку на додану вартість.
Оскільки, на думку відповідача, позивач порушила умови перебування на спрощеній системі оподаткування, і з 01.04.2018 мала перейти на загальну систему, позивач порушила вимоги п. 181.1 ст. 181 ПК України, згідно якого у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі операцій з постачання товарів/послуг з використанням лекальної або глобальної комп'ютерної мережі (зокрема, але не виключно шляхом встановлення спеціального застосунку або додатку на смартфонах, планшетах чи інших цифрових пристроях), нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 ПК України, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.
Під час перевірки було встановлено, що за період з 01.01.2018 по 31.08.2018 дохід Позивача склав 2 780 205, 93 грн, і таким чином перевищив ліміт у 1 000 000 грн, після досягнення якого позивач була зобов'язана зареєструватись як платник податку на додану вартість.
Тому, відповідач дійшов висновку, що із урахуванням положень п. 183.4 ст. 183 ПК України, позивач була зобов'язана до 10.04.2018 подати реєстраційну заявку та зареєструватись платником податку на додану вартість.
Втім, перевіркою було встановлено, що станом на момент проведення перевірки позивач не був платником податку на додану вартість.
Як наслідок, перевіркою встановлено порушення позивачем п. 181.1 ст. 181, п. 183.10 ст. 183, ст. 188 ПК України, яке полягає у тому, що позивач у період з 01.04.2018 до 01.11.2021 не нарахувала та не сплатила зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1 133 361, 00 грн.
На підставі наведеного, відповідачем прийнято такі рішення від 31.08.2023:
- податкове повідомлення-рішення №5560724024, згідно з яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання у розмірі 158 381, 49 грн;
- податкове повідомлення-рішення №5562524024, згідно з яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання у розмірі 1 416 701, 25 грн;
- рішення про застосування штрафних санкцій №5575024024, згідно з яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання у розмірі 291 836, 16 грн;
- податкове повідомлення-рішення №5564424024, згідно з яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання у вигляді штрафних санкцій в розмірі 1020, 00 грн за неподання на перевірку документів;
- рішення про застосування штрафних санкцій №5561324024, згідно з яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання у вигляді штрафних санкцій в розмірі 340, 00 грн за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»;
- податкове повідомлення-рішення №5561524024 від 31.08.2023, згідно з яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання у розмірі у розмірі 1 900 577, 89 грн;
- податкове повідомлення-рішення №5563824024 від 31.08.2023, згідно з яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання у вигляді штрафних санкцій в розмірі 680 грн за неподання податкових декларацій про доходи та майновий стан за 2018, 2019, 2020, 2021 роки.
Не погоджуючись з вказаними рішеннями відповідача, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до п. 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами.
Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
За приписами п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п. 44.2 ст. 44 ПК України).
Пунктом 291.2 ст. 291 ПК України встановлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
В силу вимог п. 291.3 ст. 291 ПК України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Відповідно до п. 291.4 ст. 291 ПК України суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку, зокрема, третя група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень.
Відповідно до п.п. 177.1, 177.2 ст. 177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
У разі якщо фізична особа-підприємець отримує інші доходи, ніж від провадження підприємницької діяльності, у межах обраних ним видів такої діяльності, такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Кодексом для платників податку - фізичних осіб (п. 177.6 ст. 177 ПК України).
Згідно статті 292 ПК України, доходом платника єдиного податку для фізичної особи - підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.
До складу доходу, визначеного статтею 292 ПК України, не включаються, зокрема, суми фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, отриманої та поверненої протягом 12 календарних місяців з дня її отримання, та суми кредитів.
Відповідно до пп. 14.1.257 ПК України, поворотна фінансова допомога - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.
Згідно частин 1, 3, 5 п.п. 298.2.3. п. 298.2. ст. 298 ПК України платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та строки:
у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку першої і другої груп та нездійснення такими платниками переходу на застосування іншої ставки - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;
у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку третьої групи - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;
у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми.
Відповідно до ч. 6 п.п. 291.5.1. п. 291.5. ст. 291 ПК України не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп - суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють - діяльність у сфері фінансового посередництва, крім діяльності у сфері страхування, яка здійснюється страховими агентами, визначеними Законом України «Про страхування», сюрвейєрами, аварійними комісарами та аджастерами, визначеними розділом III цього Кодексу.
Так, як вбачається з матеріалів справи, між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «МАРКАСОН» було укладено один договір поворотної безвідсоткової фінансової допомоги - Договір №421/11- 17/ФД від « 8.11.2017.
Згідно із п. 1.1. Договору, в порядку та на умовах, визначених даних Договором, Позикодавець (ФОП ОСОБА_1 ) зобов'язується надати Позичальнику (ТОВ «МАРКАСОН») поворотну безвідсоткову фінансову допомогу, а Позичальник зобов'язується повернути її Позикодавцю в строки, передбачені цим Договором.
Згідно укладеного договору, проценти за надання поворотної фінансової допомоги не нараховувалися.
На виконання умов договору, позивачем була надана ТОВ «МАРКАСОН» безпроцентна поворотна фінансова допомога в розмірі, порядку та на умовах, визначених вказаним договором.
Відповідно до абзацу третього статті 333 Господарського кодексу України, фінансове посередництво - діяльність, пов'язана з отриманням та перерозподілом фінансових коштів, крім випадків, передбачених законодавством. Фінансове посередництво здійснюється установами банків та іншими фінансово-кредитними організаціями.
Податковий кодекс України не містить визначення поняття «фінансового посередництва», проте відповідно до Класифікації видів економічної діяльності ДК 009:2010 (Наказ Держспоживстандарту України № 457 від 11.10.2010 року, КВЕД-2010), розділом 3 КВЕД-2010 передбачено - КВЕД побудовано за ієрархічною системою кодування із застосуванням літерно-цифрового коду. Літерні познаки секцій використовують як рубрикатор і їх не використовують у кодуванні. Подальшу деталізацію секцій КВЕД - розділ, група, клас - позначають цифровими кодами.
Розділом 5 КВЕД-2010 встановлено - Фінансова та страхова діяльність (секція - К), Надання фінансових послуг, крім страхування та пенсійного забезпечення (розділ - 64), Грошове посередництво (група - 64.1), Інші види грошового посередництва (клас - 64.19).
З вищезазначеного вбачається, що лише особи з зареєстрованим відповідним видом діяльності можуть надавати фінансові послуги.
Проте, у позивача не зареєстровано такий вид діяльності.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується учасниками справи, правовідносини між позивачем та ТОВ «МАРКАСОН» щодо надання поворотної фінансової допомоги носили разовий, а не постійний характер, в той час, як надання поворотної фінансової допомоги іншій особі, може розцінюватись як надання фінансових послуг та фінансове посередництво, виключно якщо воно здійснюється на постійній основі.
Так, листом ДФС України від 05.02.2016 №2503/6/99-95-42-03-15 роз'яснено, що до складу доходу платників єдиного податку третьої групи не включаються, зокрема суми фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, отриманої та поверненої протягом 12 календарних місяців з дня її отримання.
Отже, юридична особа - платник єдиного податку третьої групи може надавати поворотну фінансову допомогу іншій юридичній особі (фізичній особі - підприємцю).
Сума фінансової допомоги, що була надана юридичною особою - платником єдиного податку третьої групи на поворотній основі, при її поверненні не включається до складу доходу такого платника.
При цьому, діяльність юридичної особи - платника єдиного податку третьої групи з надання поворотної фінансової допомоги іншим юридичним особам (підприємцям) на постійній основі може розглядатися як фінансове посередництво, що заборонено на єдиному податку.
Крім того, надання у якості фінансової допомоги власних коштів, на переконання суду апеляційної інстанції, взагалі не може вважатись фінансовим посередництвом, оскільки операція фінансового посередництва пов'язана з отриманням та перерозподілом фінансових коштів, тобто залучених коштів, які і передаються у позику.
При вирішенні спору суд, також, враховує, що надання безвідсоткової фінансової допомоги, що мало місце у даному випадку, не має жодних ознак фінансової послуги, оскільки не спрямоване на отримання прибутку.
Що стосується визначення перевіряючими грошових зобов'язань та штрафних санкцій з податку на прибуток, то суд зазначає, що розділом III ПК України не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування на різниці суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку на прибуток. Саме тому такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку при формуванні фінансового результату. Лише коли поворотна фіндопомога стане безповоротною, у бухгалтерському обліку отримувача допомоги потрібно визначити дохід.
Суд звертає увагу на те, що операції, пов'язані з отримання, наданням та поверненням/неповерненням поворотної фіндопомоги, не можуть розглядатися, як постачання товарів або послуг, а тому вони не є об'єктом оподаткування ПДВ.
З цих же підстав суд вважає необґрунтованим визначення перевіряючими грошових зобов'язань та штрафних санкцій з єдиного соціального внеску, враховуючи, що сума поворотної допомоги, а також безповоротної, яка не має систематичного характеру, не є об'єктом нарахування ЄСВ.
При цьому, суд звертає увагу на те, що нарахування позивачу оскаржуваних сум грошових зобов'язань та штрафних санкцій визначених у спірних податкових повідомленнях-рішеннях та вимогах є похідними від висновку контролюючого органу про порушення позивачем вимог ПК України, згідно якого платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми.
На підставі викладеного у сукупності, суд вважає помилковими висновки відповідача про те, що у зв'язку із здійсненням операцій з ТОВ «МАРКАСОН» щодо надання поворотної фінансової допомоги позивач втрачає право перебування на спрощеній системі оподаткування і її дохід має бути оподатковано на загальних умовах, з одночасним поданням позивачем відповідної звітності.
З урахуванням наведеного, суд доходить висновку про те, що, приймаючи оскаржувані рішення, відповідач діяв не в межах та спосіб визначений чинним законодавством, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За наслідком здійснення аналізу оскаржуваних рішень на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки оскаржувані рішення відповідають наведеним у частині 2 статті 2 КАС України критеріям.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи зазначене, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 13 420, 00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011; адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19) про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 31.08.2023 №5561524024, №5562524024, №5564424024, №5563824024, №5560724024.
Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління ДПС у м. Києві про застосування штрафних санкцій від 31.08.2024 № 5561324024 та № 5575024024.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011; адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) понесені останньою судові витрати у розмірі 13 420, 00 грн (тринадцять тисяч чотириста двадцять гривень).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Я.В. Горобцова
Горобцова Я.В.