21 квітня 2025 року м. Київ справа №320/35709/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши у місті Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просить суд:
- визнати протиправною відмову, ОСОБА_1 , в переведенні на пенсію державного службовця, №1000-0202-8/115252 від 01.08.2023 року ГУ ПФУ у Київській області;
- зобов'язати ГУ ПФУ у Київській області перевести мене з 26.06.2023 року на пенсію за віком відповідно до Закону України від 10.12.2015 року №889-VIІ «Про державну службу», зарахувавши період моєї роботи в органах державної податкової служби з 16.06.1994 року по 05.06.2023 року включно з урахуванням двох довідок про складові заробітної плати від 12.06.2023 року за №10-36-10-02/86 та №10-36-10-02/87, виданих Головним управлінням ДПС у Київській області.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.01.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує пенсію за віком на умовах Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". 26.06.2023 позивач звернулася до пенсійного органу з заявою про переведення її на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", однак відповідач відмовив йому у такому переведенні у зв'язку з недостатністю стажу державної служби для призначення пенсії. Вважає відмову відповідача у призначенні пенсії протиправною та необґрунтованою, оскільки право на призначення пенсії підтверджується належними документами. З таких підстав, просив позов задовольнити.
Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позову, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.
Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, суд встановив та зазначає наступне.
ОСОБА_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до наявної в матеріалах справи копії трудової книжки НОМЕР_1 у період з 16.06.1994 року по 05.06.2023 ОСОБА_1 працювала в органах державної податкової служби. Також позивач перебуває з 05.06.2023 р. на обліку в пенсійному органі як одержувач на пенсію за віком.
26 червня 2023 року позивач звернулась із заявою та доданими документами щодо розгляду питання про перехід з пенсії по віку на пенсію державного службовця.
За результатами розгляду такої заяви відповідач в порядку Закону України «Про звернення громадян» скерував відповідь, згідно якої наголосив на відсутності правових підстав для призначення позивачу пенсії державного службовця, а також роз'яснив діючий порядок звернення із заявою про перехід на інший вид пенсії.
Із змісту заявленого позову слідує, що представник позивача оскаржує відмову відповідача у задоволенні заяви про перехід з пенсії за віком на пенсію державного службовця, обґрунтовуючи свої доводи належністю займаних ОСОБА_1 посад в органах державної податкової служби до посад державних службовців.
ОСОБА_1 має стаж роботи на посадах державної служби більше 20 років, нею дотримані всі умови, а тому є наявними правові підстави для переведення її на пенсію державного службовця.
Оскільки позивач звернулася до відповідача із заявою про переведення на інший вид пенсії з 26.06.2023, тому саме з цієї дати слід здійснити перевід на пенсію державного службовця.
Однак суд зауважує, що ключовим правовим питанням у справі, щодо якого фактично виник спір, є право позивача на переведення на інший вид пенсії - на пенсію державного службовця (із врахуванням наявного стажу державної служби).
Як встановлено судом, підставою відмови пенсійного органу у переведенні ОСОБА_1 на інший вид пенсії визначена відсутність періодів роботи позивача на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. При цьому, періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах, в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання, не враховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.
Разом з тим, такі твердження пенсійного органу слід вважати помилковими з огляду на діючі норми законодавства, фактичні обставини справи.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно зі ст.12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.
Частиною першою ст.4 Закону України №1058-IV від 09.07.2003р. «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.
Згідно з ч.1 ст.10 цього Закону особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Положеннями абз.2 ч.3 ст.45 вказаного Закону передбачено, що при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01.05.2016 р. визначалися Законом України №3723-XII від 16.12.1993 р. «Про державну службу».
Відповідно до ч.1 ст.37 цього Закону на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
До 01.05.2016р. (дата набрання чинності Законом України № 889-VIII від 10.12.2015р. «Про державну службу») право на пенсію державного службовця мали особи, які: а) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж; б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Після 01.05.2016р. правове регулювання спірних правовідносин зазнало змін.
Зокрема, відповідно до ст.90 Закону України №889-VIII від 10.12.2015р. «Про державну службу» пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Разом з тим, відповідно до п.10 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст.25 попереднього Закону та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України №3723-ХІІ від 16.12.1993 р. «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
За приписами п.12 Прикінцевих та перехідних положень наведеного Закону для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш, як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст.25 Закону України №3723-ХІІ від 16.12.1993р. «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії, відповідно до ст.37 Закону України №3723-ХІІ від 16.12.1993р. «Про державну службу» в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Таким чином, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України №889-VIII від 10.12.2015 р. «Про державну службу» передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 р. певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016р. на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України №3723-ХІІ від 16.12.1993р. «Про державну службу», але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
При цьому, обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії, відповідно до ст.37 Закону України №3723-ХІІ від 16.12.1993р. «Про державну службу» після 01.05.2016 р. є дотримання сукупності вимог, визначених ч.1 ст.37 цього Закону і Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 889-VIII від 10.12.2015р. «Про державну службу», а саме: щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Отже, після 01.05.2016 р. (дата набрання чинності Законом України №889-VIII від 10.12.2015р. «Про державну службу») зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст.37 Закону України №3723-ХІІ від 16.12.1993р. «Про державну службу» лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений п.п.10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №889-VIII від 10.12.2015р. «Про державну службу» та мають передбачені ч.1 ст.37 Закону України №3723-ХІІ від 16.12.1993р. «Про державну службу» вік та страховий стаж.
Такий висновок відповідає правовій позиції, яка викладена у рішенні Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 04.04.2018р. у зразковій справі №822/524/18 та у постановах від 26.06.2018р. у справі №676/4235/17, від 10.04.2019р. у справі №607/2474/17.
Як установлено під час судового розгляду, позивач отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За результатами розгляду заяви позивача про переведення її з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», відповідач відмовив у переведенні на інший вид пенсії, вказуючи на те, що періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах, в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання, не враховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.
При цьому, у ОСОБА_1 є відсутніми періоди роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.
Разом з тим, згідно записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 16.06.1994 р. позивач працює в органах державної податкової служби з 16.06.1994 року по 05.06.2023.
Отже, станом 01.05.2016 р. у позивача є наявними 10 років стажу; на день звернення із заявою про переведення ОСОБА_1 має 28 років стажу державної служби у податкових органах, що відповідає приписам ст.37 Закону України №3723-XII та дає право на пенсію відповідно до Закону України №889-VІІІ.
На день звернення до відповідача позивач досягла 60-річного віку, що відповідає приписам ст.26 Закону України №1058-IV.
Наявність у позивача необхідного страхового стажу підтверджується довідкою №10-36-10-02/86 від 12.06.2023 року про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), виданими Головним управлінням ДПС у Київській область.
Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивача на відповідних посадах, був Закон України №509-XII від 04.12.1990р. «Про державну податкову службу в Україні», а з 12.08.2012р. - Податковий кодекс /ПК/ України.
Пунктом 342.4 ст.342 ПК України встановлено, що посадові особи контролюючих органів є державними службовцями.
Згідно з абз.1, 2 п.344.1 ст.344 ПК України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу». При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Отже, посадові особи державної податкової служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання, займають посади в державних органах щодо практичного виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері податкової політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету, а отже, перебувають на державній службі та є державними службовцями.
Посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах повинен зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до ст.37 Закону України № 3723-ХІІ від 16.12.1993р. «Про державну службу».
Враховуючи викладене, періоди роботи позивача з 16.06.1994 р. по 05.06.2023 р. (із урахуванням представленої позивачем довідки) зараховуються до стажу державної служби для призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України № 3723-ХІІ від 16.12.1993р. «Про державну службу».
Звідси, відповідач не довів правомірності своєї відмови у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України №889-VIII від 10.12.2015р. «Про державну службу».
Враховуючи вищезазначене, оцінюючи спірні правовідносини відповідно до наявних в матеріалах справи документів, суд приходить до висновку про наявність у позивача права на перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України №889-VIII від 10.12.2015р. «Про державну службу».
Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України №1058-IV від 09.07.2003р. «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Статтею 44 вказаного Закону визначено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Згідно з ч.3 ст.45 цього Закону переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії (ч.5 ст.45 зазначеного Закону).
Відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затв. Постановою Правління ПФ України № 22-1 від 25.11.2005р.:
п.1.5 - заява про переведення з одного виду пенсії на інший, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії.
п.2.8 - переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.
При поновленні виплати пенсії та переведенні з одного виду пенсії на інший до наявних документів особа може додати:
1) документи про страховий стаж за період роботи до 01 січня 2004 року, який не врахований у пенсійній справі, у тому числі після призначення пенсії. За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, відділ персоніфікованого обліку подає
довідку із бази даних реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення, а у разі необхідності за формою згідно з додатком 3 до Положення;
2) довідку про заробітну плату відповідно до абзаців другого і третього підпункту 3 пункту 2.1 цього розділу;
3) документи про обставини, що впливають на розмір пенсії (наприклад, зміна кількості членів сім'ї, які перебували на утриманні пенсіонера чи померлого годувальника, виникнення (втрата) права на надбавку на непрацездатних членів сім'ї і надбавку на догляд за ними, визнання заявника одиноким і таким, що потребує сторонньої допомоги, визнання заявника особою з інвалідністю або учасником війни тощо.
п.4.1 - орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).
п.4.2 - При прийманні документів орган, що призначає пенсію:
1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;
2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;
3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Отже, звернення щодо переведення на інший вид пенсії здійснюється шляхом подання заяви до територіального органу ПФ України.
Така заява може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал електронних послуг ПФ України (далі - вебпортал) з використанням кваліфікованого електронного підпису.
Стосовно вирішення вимог про зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» суд враховує наступне.
Відповідно до вимог процесуального закону суд має право визнати бездіяльність суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язати вчинити певні дії. Суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
При цьому застосування такого способу захисту у цій справі вимагає з'ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для призначення йому спірної пенсії.
Разом з тим, наведених обставин судом не встановлено. Оцінка правомірності відмови у переведенні позивача на інший вид пенсії стосувалася лише тих мотивів, які наведені відповідачем у листі №1000-0202-8/115252 від 01.08.2023 р.
Однак, під час судового розгляду не встановлено у повній мірі, чи ці мотиви є вичерпними і чи дотримано позивачем усіх інших умов для призначення такої пенсії.
Вказані дії (в тому числі перевірка заявленого стажу) належать до повноважень пенсійного органу і суд позбавлений можливості за таких умов вирішувати питання про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Також суд приходить до переконливого висновку про те, що не буде належним способом захисту та відновлення прав позивача у цій справі зобов'язання відповідача повторно розглянути відповідну заяву позивача про переведення на інший вид пенсії.
Водночас, зобов'язання зарахування певних періодів роботи до страхового стажу позивача буде призводити до відновлення права позивача на пенсійне забезпечення, сприятиме своєчасному вирішенню спірного питання і унеможливить виникнення умов для безпідставної тяганини через дії відповідача.
Вирішуючи наведений спір, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову.
Враховуючи викладене, належить визнати протиправною та скасувати відмову ГУ ПФУ у Київській обл., яка викладена у листі №1000-0202-8/115252 від 01.08.2023 р., та зобов'язати ГУ ПФУ у Київській обл. зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби, що дає право на призначення пенсії за віком згідно Закону України «Про державну службу», періоди роботи в органах державної податкової служби з 16.06.1994 р. по 05.06.2023 р.; решта позовних вимог задоволенню не підлягає.
Щодо розподілу судових витрат.
Позивач звільнений від сплати судового збору, тому розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати відмову, ОСОБА_1 , в переведенні на пенсію державного службовця, №1000-0202-8/115252 від 01.08.2023 року ГУ ПФУ у Київській області.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати ОСОБА_1 , до стажу державної служби, що дає право на призначення пенсії за віком згідно Закону України «Про державну службу», періоди роботи в органах державної податкової служби з 16.06.1994 р. по 05.06.2023 р. з урахуванням двох довідок про складові заробітної плати від 12.06.2023 року за №10-36-10-02/86 та №10-36-10-02/87, виданих Головним управлінням ДПС у Київській області.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Я.В. Горобцова
Горобцова Я.В.