ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"22" квітня 2025 р. справа № 300/1769/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Кафарського В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним і скасування рішення, а також зобов'язання до вчинення дій, -
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі - ГУ ПФУ в Полтавській області, відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі - ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, відповідач 2), в якому просить:
1) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ПФУ в Полтавській області №092250007496 від 04.02.2025 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 ;
2) зобов'язати Головне управління ПФУ в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального страхового стажу період навчання з 01.09.1989 по 28.02.1992 в Коломийському медичному училищі ім. І.Я. Франка та призначити пенсію за вислугу років відповідно до п. «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 28.01.2025.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що набула достатнього страхового стажу для призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у зв'язку із чим звернулась до пенсійного органу із заявою про призначення такої пенсії. Проте, пенсійним органом винесено рішення про відмову у призначенні пенсії, пославшись на недостатність спеціального стажу, який дає право на даний вид пенсії, а саме із необхідних не менше 26 років 6 місяців спеціального стажу станом на 11.10.2017 у позивача є 25 років 5 місяців 02 дні. При цьому, позивач вказує на те, що їй до загального трудового стажу відповідачем зараховано період навчання у Коломийському медичному училищі з 01.09.1989 по 28.02.1992 ( 2 роки 5 місяців 28 днів). Проте, цей період навчання протиправно не зараховано до спеціального стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років і саме у зв'язку із цим відповідачем зроблено помилковий висновок, що спеціального стажу позивача недостатньо для призначення пенсії за вислугою років.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.03.2025 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Головне управління ПФУ в Івано-Франківській області подало відзив на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 09.04.2025. У відзиві представник заперечила проти позовних вимог та зазначила, що позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню. Так, відмічено, що рішенням Головного управління ПФУ в Полтавській області №092250007496 від 04.02.2025 відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 . При цьому, звернуто увагу, що страховий стаж позивача обчислено тримвалістю 34 роки 10 місяців 21 день, з яких 25 років 05 місяців 02 дні - спеціальний стаж. Водночас, період роботи за сумісництвом та період навчання, на думку представника відповідача, до спеціального стажу не зараховується, оскільки чинним законодавством України це не передбачено. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с. 29-31).
ГУ ПФУ в Полтавській області також подало відзив на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 10.04.2025. У відзиві викладені заперечення щодо позивних вимог та зазначено аналогічні мотиви і міркування, вказані представником ГУ ПФУ в Івано-Франківській області (а.с. 35-38).
Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладених у заявах по суті справи, встановив наступне.
ОСОБА_1 , відповідно до копії паспорта громадянина України, який міститься у матеріалах справи, народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 8).
28.01.2025 позивач звернулася до Головного управління ПФУ в Івано- Франківській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Після опрацювання системою поданої заяви, згідно принципу екстериторіальності органом, що призначає пенсію, визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.
Так, згідно рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 04.02.2025 №092250007496 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років у зв'язку з відсутністю необхідного спеціального страхового стажу. Зокрема, зазначено, що спеціальний стаж позивача, який дає право на пенсію за вислугу років станом на 11.10.2017 становить 25 років 05 місяців 02 дні при необхідних 26 років 6 місяців (а.с. 14).
Вважаючи протиправним таке рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 04.02.2025 про відмову у призначенні пенсії, позивач звернулася до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в редакції, чинній на момент врегулювання спірних правовідносин.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Згідно з положеннями статті 4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, одним з видів загальнообов'язкового державного соціального страхування є пенсійне страхування. При цьому відносини, що виникають за цим видом соціального страхування, регулюються законами, прийнятими відповідно до цих Основ.
Водночас, у пункті 5 рішення №8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.
За приписами пунктів 1, 6 частини 1 статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду регулюють Закони України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ), від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).
Частинами 1 та 2 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно із частиною 4 статті 24 Закону №1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
В силу положень статті 2 Закону №1788-XII, цим Законом призначаються трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Відповідно до статті 51 Закону №1788-ХІІ, пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Статтею 52 Закону №1788-ХІІ встановлено, що право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров'я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту «е» статті 55.
Так, відповідно до підпункту «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Водночас з урахуванням Рішення Конституційного суду України від 04.06.2019 №2-р/2019 право виходу на пенсію за вислугу років незалежно від віку мають працівники освіти, які набули вислугу років на відповідних посадах, станом на:
- 01.04.2015 не менше 25 років;
- 31.12.2015 не менше 25 років 6 місяців;
- 11.10.2017 не менше 26 років 6 місяців.
Відповідно до статті 7 Закону №1788-ХІІ, пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.
Визначення періодів роботи, які зараховуються до спеціального стажу, здійснюється у відповідності до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 (зі змінами) на підставі записів трудової книжки та документів, що підтверджують стаж роботи, який дає право на призначення такого виду пенсії (довідки, копії первинних документів тощо).
Як слідує із матеріалів справи, в даному випадку набутий спеціальний стаж позивача за період з 10.03.1992 по 10.10.2017 не є спірним, оскільки робота з 10.03.1992 по 10.10.2017 на посадах акушерки та завідувачки фельдшерсько-акушерського пункту с. Грамотне Верховинського району враховано пенсійним органом як до загального, так і спеціального страхового стажу ОСОБА_1 . Вказане підтверджується розрахунком Форма РС-право, наявним у матеріалах справи (а.с. 15).
Водночас, спірним у даному випадку є не зарахування відповідачем 1 до спеціального страхового стажу позивача період її навчання з 01.09.1989 по 28.02.1992 в Коломийському медичному училищі ім. І.Я. Франка.
З цього приводу суд зазначає наступне.
Досліджуючи матеріали справи судом встановлено, що відповідно до запису 1 у трудовій книжці позивача НОМЕР_1 , 10.03.1992 випускницю Коломийського медичного училища прийнято на посаду 0,5 ставки акушерки фельдшерсько-акушерського пункту с. Грамотне (а.с. 10).
При цьому, згідно з дипломом НОМЕР_2 від 28.02.1992, ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_2 ) у 1982 році вступила до Коломийського медичного училища ім. .І.Я. Франка та закінчила повний курс по акушерській спеціальності 28.02.1992 (а.с. 12).
Суд також зазначає, що розрахунком Форма РС-право підтверджується, що пенсійним органом зараховано період навчання з 01.09.1989 по 28.02.1992 (2 роки 5 місяців 28 днів) до загального страхового стажу ОСОБА_1 (а.с. 15).
В той же час, такий стаж не зараховано до спеціального стажу позивача.
Суд зауважує, що приписами п. «д» ч.3 ст.56 Закону «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Відповідно до частини 1 статті 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту», час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
У постанові Верховного Суду від 18.06.2020 у справі №676/3013/17 викладено висновок стосовно того, що час навчання в навчальному закладі зараховуються до спеціального страхового стажу, який, зокрема, дає право на пенсію за вислугу років.
Тобто, для зарахування періоду навчання до спеціального стажу необхідно, щоб особа після завершення навчання працевлаштуватись за професією, що дає право на призначення відповідної пенсії.
Як уже встановлено, ОСОБА_1 закінчила Коломийське медичне училище ім. .І.Я. Франка по акушерській спеціальності 28.02.1992 (а.с. 12).
Водночас, 10.03.1992 позивача прийнято на посаду акушерки фельдшерсько-акушерського пункту с. Грамотне (а.с. 10).
Тобто, після закінчення навчання по акушерській спеціальності (28.02.1992), позивач почала з 10.03.1992 працювати акушером, тобто на посаді, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, а тому суд дійшов висновку, що спірний період навчання з 01.09.1982 по 28.02.1992 підлягає зарахуванню до спеціального стажу ОСОБА_1 .
Із урахуванням вищевикладеного, суд вважає обґрунтованим доводи позивача щодо протиправного характеру рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №092250007496 від 04.02.2025 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 , у зв'язку із чим дане рішення підлягає скасуванню.
Таким чином, виходячи зі змісту позовних вимог та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що належним способом відновлення порушеного права позивача буде визнання протиправними і скасування спірного рішення та зобов'язання пенсійного органу зарахувати до страхового стажу позивача спірні періоди роботи та призначити пенсію за віком відповідно до п. «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Так, з огляду на встановлені у справі обставини щодо подання позивачем пенсійному органу разом із заявою від 28.01.2025 всіх необхідних документів, при наявності всіх встановлених законодавством умов для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років (набуття достатнього страхового стажу, з урахуванням спірного), суд дійшов висновку про те, що позивач не може бути позбавленою гарантованого Державою Україна пенсійного забезпечення, а тому, на думку суду, остання має право на призначення пенсії.
Відповідно до положень пункту 1 частини 1 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім випадків, зокрема, коли пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Таким чином, враховуючи встановлені обставини та те, що позивач звернулася із заявою про призначення пенсії 28.01.2025, то, відповідно, із цієї дати необхідно призначити їй пенсію.
Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.
У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Окрім цього, визначаючи відповідача, який має виконувати рішення зобов'язального характеру, суд виходить із такого.
Статтею 44 Закону України №1058 врегульований порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону України №1058, призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Відповідно до п. 1.1 Порядку 22-1 в редакції, що діяла на час звернення позивача до органу Пенсійного фонду, заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Пунктом 4.2 Порядку № 22-1 передбачено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Відповідно до п. 4.3 Порядку № 22-1, створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій.
Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Таким чином, органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення та перерахунки пенсій, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», суть якого полягає в опрацюванні заяв про призначення пенсій територіальними органами Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає особа.
Сторонами не заперечується, що заява позивача розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області, відтак на останнього й має бути покладено й обов'язок відновлення порушених прав позивача, оскільки саме відповідач 1 не виконав свого обов'язку щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (пункт 1); обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (пункт 3); безсторонньо (пункт 4); добросовісно (пункт 5); з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації (пункт 7); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (пункт 8); своєчасно, тобто протягом розумного строку (пункт 10).
Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у спірному випадку пенсійний орган не діяв на підставі закону, із урахуванням усіх обставин, які мають значення для вірного вирішення порушеного позивачем питання, у зв'язку із чим позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.
Згідно частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, яке винесло спірне рішення, на користь позивача частину сплаченого судового збору в розмірі 908,40 грн, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 13967927, вул. Гоголя, 34 , м. Полтава, 36014), Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, буд. 15, м. Івано-Франківськ, 76018) про визнання протиправним і скасування рішення, а також зобов'язання до вчинення дій - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №092250007496 від 04.02.2025 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 13967927, вул. Гоголя, 34 , м. Полтава, 36014) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) до спеціального страхового стажу період навчання з 01.09.1989 по 28.02.1992 в Коломийському медичному училищі ім. І.Я. Франка та призначити пенсію за вислугу років відповідно до п. «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 28.01.2025.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 13967927, вул. Гоголя, 34 , м. Полтава, 36014) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) сплачений нею судовий збір в розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн 40 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Відповідачам рішення надіслати через підсистему «Електронний суд».
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ «Мої справи».
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя /підпис/ Кафарський В.В.