22 квітня 2025 рокуСправа № 280/2893/25
м. Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Семененко М.О., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід судді Артоуз О.О. від розгляду справи №2802893/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
16 квітня 2025 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - відповідач), про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, відповідно до якої позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, встановленої п. 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або заходах з 01 листопада 2024 року по 31 грудня 2024 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату додаткової винагороди, встановленої п. 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або заходах з 01 листопада 2024 року по 31 грудня 2024 року
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.04.2025, справа передана на розгляд судді Артоуз О.О.
21.04.2025 позивачем подано заяву про відвід судді Артоуз О.О. (вх. №19220), в обґрунтування якої зазначено, що підставою для відводу є наявність обґрунтованих сумнівів у неупередженості та об'єктивності судді Артоуз О.О., що випливає як із характеру прийнятого ним процесуального рішення, так і зі способу застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні ухвали про залишення позовної заяви без руху від 21.04.2025. Так, на переконання позивача суддя Артоуз О.О. безпідставно застосував до спірних правовідносин положення статті 233 Кодексу законів про працю України щодо тримісячного строку звернення до суду. Це є грубою правовою помилкою, оскільки предметом спору є виплата додаткової грошової винагороди військовослужбовцю за участь у бойових діях відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022. Такі виплати є спеціальним видом грошового забезпечення військовослужбовців під час дії воєнного стану, що регулюється нормами спеціального законодавства, а не загальними положеннями трудового законодавства. Ухвалене суддею Артоуз О.О. рішення про залишення позову без руху з мотивів пропуску строку звернення до суду є необґрунтованим, суперечить чинному законодавству та вказує на необ'єктивність і формальний підхід судді при оцінці суті справи. Вказана поведінка судді фактично позбавляє позивача реального доступу до правосуддя, чим порушує основоположні права людини, гарантовані Конституцією України та міжнародними договорами. у своєму процесуальному рішенні суддя проявив формалізований та упереджений підхід до оцінки позовної заяви та доданих документів, без надання належної правової оцінки фактичним обставинам справи, без витребування необхідних документів, які могли б підтвердити мої доводи, та без врахування характеру та особливостей виконання військової служби в умовах воєнного стану. Навіть формальні недоліки позовної заяви, на які посилається суддя, могли бути усунуті без залишення позову без руху, шляхом витребування відповідних документів судом першої інстанції, що передбачено статтями 160, 161 та 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Однак суддя Артоуз О.О. необґрунтовано відмовив у реалізації цього процесуального права, чим порушив принцип доступності правосуддя та змагальності сторін. Всі зазначені обставини у сукупності створюють об'єктивні, обґрунтовані сумніви у неупередженості судді Артоуза О.О. та у можливості справедливого, незалежного та об'єктивного розгляду цієї справи ним надалі.
Ухвалою суду від 22.04.2025 визнано заяву про відвід судді Артоуз О.О. необґрунтованою та передано справу №280/2893/25 для вирішення питання про відвід судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу і підлягає визначенню у порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду заяви про відвід судді Артоуз О.О. (вх. №19220 від 21.04.2025) визначено суддю Запорізького окружного адміністративного суду Семененко Марину Олександрівну.
Відповідно до частини 3 та абзацу 1 частини 4 статті 40 КАС України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Згідно з частиною 8 статті 40 КАС України суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.
Частина 11 статті 40 КАС України визначає, що питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.
У заяві не наведено, та суддею не встановлено обґрунтованих підстав для вирішення питання про відвід у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, отже розгляд даної заяви здійснюється в порядку письмового провадження.
Розглянувши заяву про відвід (вх. №19220 від 21.04.2025), слід зазначити таке.
Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені у статті 36 КАС України, відповідно до частини 1 якої суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу (частина 2 статті 36 КАС України).
Стаття 37 КАС України визначає такі підстав відводу (самовідводу) судді:
1. Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді першої інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а також у новому її розгляді у першій інстанції після скасування попередніх рішення, постанови або ухвали про закриття провадження в адміністративній справі.
2. Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах першої і касаційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови або ухвали суду апеляційної інстанції.
3. Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах першої і апеляційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови або ухвали суду касаційної інстанції.
4. Суддя, який брав участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, не може брати участі в розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого в ній судового рішення, крім випадку, коли проведення врегулювання спору за участю судді було ініційовано суддею, але до закінчення встановленого судом в ухвалі про відкриття провадження у справі строку сторона заперечила проти його проведення.
5. Суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасоване судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду, винесеного за результатами нового розгляду цієї справи.
6. Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами у цій адміністративній справі. Положення цієї частини не застосовуються у випадку розгляду заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами з підстав, визначених пунктом 3 частини п'ятої статті 361 цього Кодексу, Великою Палатою Верховного Суду.
Частиною 4 статті 36 КАС України встановлено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Слід зазначити, що головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.
Стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно із законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб'єктивної.
Варто зауважити, що жодна норма національного законодавства не визначає зміст нормативної конструкції "неупередженість (безсторонність) судді", а тому під час з'ясування основних критеріїв неупередженості необхідно керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:
(і) "об'єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з'ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;
(іі) "суб'єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.
Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв'язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).
Водночас, наведені заявником підстави для відводу судді Артоуз О.О. зводяться до незгоди з процесуальним рішенням судді, яким позовну заяву залишено без руху, що відповідно до зазначених вище імперативних положень частини 4 статті 36 КАС України не може бути визнано обґрунтованою підставою відводу.
Слід наголосити, що незгода із судовим рішенням реалізується учасниками справи у процесуальний спосіб його оскарження, а не шляхом порушення питання про відвід судді, який таке процесуальне рішення ухвалив.
Отже, аргументи, якими заявник мотивує свою заяву, не викликають обґрунтованих сумнівів в об'єктивності та неупередженості судді, оскільки відсутні докази, які містили б належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення гарантій неупередженості судді як з погляду на "суб'єктивний критерій", так і з погляду на "об'єктивний критерій", сформульовані Європейським судом з прав людини.
Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій в ухвалі від 17.07.2020 у справі №826/11409/17.
Інших обставин, визначених статтею 36 чи статтею 37 КАС України, які б свідчили про наявність підстав для відводу судді Артоуз О.О. від розгляду справи №280/2893/25, у заяві не вказано, під час розгляду заяви таких обставин також не встановлено.
Враховуючи викладене, можна дійти висновку про необґрунтованість заяви про відвід судді Запорізького окружного адміністративного суду Артоуз О.О. від розгляду даної адміністративної справи, у зв'язку з чим заява задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 31, 36, 40, 241, 248 КАС України, суддя -
У задоволенні заяви (вх. №19220 від 21.04.2025) ОСОБА_1 про відвід судді Запорізького окружного адміністративного суду Артоуз Олесі Олександрівни від розгляду адміністративної справи №280/2893/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду не підлягає.
Суддя М.О. Семененко