21 квітня 2025 рокуСправа №160/2408/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коренева А.О.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якій просить:
визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) щодо невнесення даних громадянина України ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ) про його зняття (виключення) з військового обліку (присвоєння йому статусу «невійськовозобов'язаний») в реєстри територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) внести дані громадянина України ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ), про його зняття (виключення) з військового обліку (присвоєння йому статусу «невійськовозобов'язаний») в реєстри територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не є військовозобов'язаним, що підтверджується записом «невійськовозобов'язаний» у Тимчасовому посвідченні № НОМЕР_3 (замість військового квитка). З Тимчасового посвідчення № НОМЕР_3 (замість військового квитка) вбачається запис про рішення медичного огляду ВЛК, на підставі якого ОСОБА_1 було визнано непридатним до військової служби, надано статус «невійськовозобов'язаний» відповідно до гр. 1 ст. 59 п. б наказів МОУ № 2-1994 та № 207-1999 (Непридатні до військової служби зі зняттям з військового обліку). У зв'язку зі змінами до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» від 14.08.2008 № 402 від 14.10.2024 року Позивачем було подано до відповідача заяву про внесення відомостей до реєстрів ТЦК та СП з відображенням інформації щодо зняття (виключення) ОСОБА_1 з військового обліку (присвоєння статусу «невійськовозобо'язаний»), як захід досудового врегулювання спору. Однак, відповідач жодної відповіді на подана заяву позивачу не надав. ОСОБА_1 уважає протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з чим звернувся з позовом до суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Вказана ухвала суду доставлена до електронного кабінету відповідача 03.02.2025.
Цією ж ухвалою суд надав строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Відзив на позовну заяву ОСОБА_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 до суду в установлений строк не надійшли.
У силу вимог частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Розглянувши подані позивачем документи, з'ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів судом встановлені наступні обставини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , 1987 року народження, згідно тимчасового посвідченні № НОМЕР_3 (замість військового квитка) знято з обліку ІНФОРМАЦІЯ_3 03.05.2006 року «за ст. 37 п.5а-зу». 03.04.2006 комісією при АНДніпровському РВК визнаний непридатним до в/служби із зняттям з військового обліку по гр. 1 ст. 59б Розкладу хвороб наказу МОУкраїни № 2-1994 р. та № 207-1999 р.» (а.с. 6).
28.12.2024 ОСОБА_1 звернувся із заявою до ІНФОРМАЦІЯ_4 про внесення відомостей до реєстрів ТЦК та СП з відображенням інформації щодо зняття (виключення) з військового обліку (присвоєння статусу «невійськовозобов'язаний»), у якій просив: оновити дані щодо ОСОБА_1 в реєстрах ТЦК та СП з відображенням інформаціі щодо зняття (виключення) з військового обліку (присвоєння статусу «невійськовозобов'язании»); повідомити про внесення відомосте до реєстрів ТЦК та СП з відображенням інформації щодо зняття (виключення) ОСОБА_1 з віиськового обліку (присвоєння статусу «невіиськовозобовязаний») (а.с.5, 8-9).
Позивач, уважає протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання будь-якої відповіді на подану заяву та не внесення відомостей до реєстрів ТЦК та СП з відображенням інформації щодо зняття (виключення) ОСОБА_1 з військового обліку допустив протиправну бездіяльність, тому звернувся з цим позовом до суду.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 (позивач) є громадянином України, що підтверджується паспортом, копія якого надана до матеріалів справи.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу», ч.1 ст.1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку (ч.3 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»).
Приписами ч.7 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» регламентовано, що виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
Так, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації (п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №154 від 23.02.2022 (далі Положення №154).
Згідно з п.9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів; оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов'язаним та резервістам; розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.
Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів визначений Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів затвердженим постановою КМУ від 30.12.2022 № 1487.
Відповідно до пункту 79 Порядку районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки: організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього; організовують оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, приписки до призовної дільниці, взяття на військовий облік, призначення на особливий період, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям; організовують та забезпечують зберігання облікової документації призовників, військовозобов'язаних та резервістів, персональних даних, які містяться в них; - забезпечують громадян військово-обліковими документами та зберігання зданих або вилучених у призовників, військовозобов'язаних та резервістів військово-облікових документів.
Аналізуючи наведені норми, суд зазначає, що відповідач організовує та веде військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці, здійснює взяття, зняття та виключення з військового обліку в установленому порядку.
Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів визначає Закон України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» від 16.03.2017 № 1951-VIII (далі - Закон № 1951-VIII). Цей Закону регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі - призовники, військовозобов'язані та резервісти).
Відповідно до ст. 1 Закону № 1951-VIII Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - автоматизована інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Статтею 2 Закону № 1951-VIII визначено, що одним з основних завдань Реєстру є ведення військового обліку громадян України.
Відповідно до частини 8 статті 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи Служби зовнішньої розвідки України та розвідувального органу Міністерства оборони України.
Тобто, Закон України Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» визначає та покладає певні права та обов'язки на районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до пункту 22 Порядку взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, підрозділах Служби зовнішньої розвідки здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Як зазначено вище, у тимчасовому посвідченні невійськовозобов'язаного № НОМЕР_3 (замість військового квитка), яке видане позивачу ІНФОРМАЦІЯ_3 , вказано, що позивач 03.05.2006 знятий з в/обліку за ст.37 п.5а
Так, стаття 37 частина п'ята пункт «а» Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у редакції станом на час зняття позивача з військового обліку, і яка була вказана, як підстава для зняття позивача з військового обліку, містила такі норми: виключенню з військового обліку у військових комісаріатах підлягають громадяни визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.
Отже, позивач у 2006 році був визнаний неприданим до військової служби з виключенням з військового обліку.
Згідно з пунктом 81 Порядку №1487 взяття на військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється за їх особистої присутності (крім випадків, визначених у пунктах 15, 15-1 цього Порядку та підпункті 10-1 пункту 1 додатка 2). При цьому взяття на військовий облік здійснюється за умови наявності паспорта громадянина України (паспорта громадянина України для виїзду за кордон у випадку подання заяви про взяття на військовий облік через закордонну дипломатичну установу України згідно з підпунктом 10-1 пункту 1 додатка 2) та військово-облікового документа у разі, якщо він видавався та не був втрачений.
Особиста присутність призовників, військовозобов'язаних та резервістів для зняття або виключення з військового обліку у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів не обов'язкова.
Таким чином, взяття призовників, військовозобов'язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки на військовий облік здійснюється за їх особистої присутності, на відміну від виключення або зняття їх з військового обліку, коли їх присутність не є обов'язковою.
Суд установив, що 28.12.2024 року позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_5 із заявою, у якій просить оновити дані щодо нього в реєстрах ТЦК та СП, в тому числі з метою відображення інформації щодо його зняття з військового обліку (присвоєння йому статусу «невійськовозобов'язаний») та повідомити про внесення відомостей до реєстрів ТЦК та СП з відображенням інформації щодо зняття (виключення) ОСОБА_1 з військового обліку (присвоєння йому статусу «невійськовозобов'язаний»). До вказаної заяви, позивач долучив копії наступних документів: паспорта; РНОКПП; тимчасового посвідчення.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що відповідач відповіді на заяву позивача про внесення відомостей до реєстрів ТЦК та СП з відображенням інформації щодо зняття (виключення) з обліку не надав, рішення за наслідком розгляду цієї заяви не прийняв.
Суд зазначає, що у даних правовідносинах суб'єкт владних повноважень не може утриматись від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції.
З урахуванням вищевикладеного суд, вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність до ІНФОРМАЦІЯ_5 , щодо не розгляду заяви позивача від 28.12.2024 року про внесення відомостей до реєстрів ТЦК та СП з відображенням інформації щодо зняття (виключення) ОСОБА_1 з військового обліку (присвоєння статусу «невійськовозобов'язаний» у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання внести дані громадянина України ОСОБА_1 про його зняття (виключення) з військового обліку (присвоєння йому статусу «невійськовозобов'язаний») в реєстри територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 2 статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов'язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.
Тобто, дискреційні повноваження це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Відповідно до Рекомендацій Ради Європи № R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятих Кабінетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він уважає найкращим за конкретних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.
Водночас, адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб'єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції.
Суд звертає увагу на те, що в даних спірних правовідносинах відповідач рішення у встановлений законодавчій спосіб за заявою позивача не приймав.
Отже, позовна вимога про зобов'язання внести дані громадянина України ОСОБА_1 про його зняття (виключення) з військового обліку (присвоєння йому статусу «невійськовозобов'язаний») в реєстри територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, задоволенню не підлягає, оскільки суд у спірних правовідносинах не може перебирати на себе повноваження іншого органу.
Враховуючи обставини справи, суд вважає належним та достатнім способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_5 розглянути заяву позивача від 28.12.2024 про внесення відомостей до реєстрів ТЦК та СП з відображенням інформації щодо зняття (виключення) з обліку та прийняти відповідне рішення за результатом розгляду заяви.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд доходить висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.
Щодо питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на викладені норми, часткове задоволення позовних вимог, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає судовий збір у розмірі 484,48 грн.
Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262, 292 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду та неприйняття рішення за заявою ОСОБА_1 про внесення відомостей до реєстрів ТЦК та СП з відображенням інформації щодо зняття (виключення) з обліку ОСОБА_1 з військового обліку (присвоєння статусу «невійськовозобов'язаний»).
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянути заяву ОСОБА_1 28.12.2024 року про внесення відомостей до реєстрів ТЦК та СП з відображенням інформації щодо зняття (виключення) з обліку резуна ОСОБА_2 з військового обліку (присвоєння статусу «невійськовозобов'язаний»), з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн 48 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.О. Коренев