07.04.2025 Справа №607/4302/25 Провадження №3/607/2130/2025
місто Тернопіль
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Вийванко О.М., за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу, яка надійшла з Тернопільського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючої в АДРЕСА_1 , не працюючої,
за ч. 2 ст. 173-2; ч. 2 ст. 173-2; ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Тернопільським районним управлінням поліції Головного управління національної поліції в Тернопільській області направлено до суду матеріали справи про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2; ч. 2 ст. 173-2; ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 423600 від 26.02.2025 вбачається, що 19.01.2025 близько 12:00 год за адресою АДРЕСА_2 гр. ОСОБА_1 вчинила відносно батька спільної дитини ОСОБА_2 в присутності дочки ОСОБА_3 , 2019 р.н., домашнє насильство психологічного та фізичного характеру, а саме, виражала словесні образи та нанесла декілька подряпин в ділянку шиї та обличчя, внаслідок чого була завдана шкода психічному та фізичному здоров'ю, чим порушила вимоги пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
Також з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 423844 від 26.02.2025 вбачається, що 19.01.2025 близько 12:00 год за адресою АДРЕСА_2 гр. ОСОБА_1 вчинила відносно батька спільної дитини ОСОБА_2 в присутності неповнолітньої дитини гр. ОСОБА_4 домашнє насильство психологічного та фізичного характеру, а саме, виражала словесні образи та нанесла декілька подряпин в ділянку шиї та обличчя, внаслідок чого була завдана шкода психічному та фізичному здоров'ю, чим порушила вимоги пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
Крім цього, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 423599 від 26.02.2025 вбачається, що 19.01.2025 близько 12:00 год за адресою АДРЕСА_2 гр. ОСОБА_1 вчинила відносно батька спільної дитини ОСОБА_2 домашнє насильство психологічного та фізичного характеру, а саме, виражала словесні образи та нанесла декілька подряпин в ділянку шиї та обличчя, внаслідок чого була завдана шкода психічному та фізичному здоров'ю, чим порушила вимоги пунктів 3, 14, 17 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні даних адміністративних правопорушень не визнала та пояснила, що будь-які дії, пов'язані з домашнім насильством відносно ОСОБА_2 та дітей не вчиняла.
Заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оглянувши та дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до статті 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Диспозиція частин 1, 2 статті 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за дії, пов'язані з вчиненням домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого та за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.
Відповідно до пунктів 2, 3, 14, 17 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі - Закону), дитина, яка постраждала від домашнього насильства (далі - постраждала дитина), - особа, яка не досягла 18 років та зазнала домашнього насильства у будь-якій формі або стала свідком (очевидцем) такого насильства. Домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи. Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
До основних напрямів реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству відноситься, зокрема, належне розслідування фактів домашнього насильства, притягнення кривдників до передбаченої законом відповідальності та зміна їхньої поведінки (п. 4. ч. 2 ст. 5 Закону), а суд є суб'єктом, на якого покладаються функції із здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.
Відповідно до ст. 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненням особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до вимог п. "а" ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення повинен бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.
Як вбачається з практики Європейського суду з прав людини, положення Конвенції стосуються й обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення. Вказана судова інстанція приймає до свого провадження і заяви щодо рішень судів про накладення на осіб адміністративних стягнень, оскільки вважає, що в силу суворості санкцій такі справи за суттю є кримінальними, а адміністративні покарання фактично носять кримінальний характер з усіма гарантіями ст.6 Конвенції (п.55 рішення у справі «Гурепко проти України»; п.21 рішення у справі «Надточій проти України»).
Таким чином, суперечливий виклад суті адміністративного правопорушення, є порушенням права на захист через те, що особа позбавлена можливості знати від якого звинувачення їй захищатися.
При цьому, Європейський Суд з прав людини у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
В наданих суду матеріалах даної справи не зазначено жодних фактичних даних, які б свідчили про наявність в діях ОСОБА_1 об'єктивної сторони правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 173-2; ч. 2 ст. 173-2; ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, зокрема, остання у судовому засіданні пояснила, що будь-яких дій, пов'язаних з домашнім насильством, вона відносно ОСОБА_2 та дітей не вчиняла. Доказів на спростування обставин вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 173-2; ч. 2 ст. 173-2; ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, судом не здобуто та потерпілою стороною не надано.
Відтак, докази на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 об'єктивної сторони правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 173-2; ч. 2 ст. 173-2; ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні, а нормами КУпАП не покладено на суд обов'язку збирання доказів у справі, а тому суд, у відповідності до принців дизпозитивності та безсторонності, приймає рішення у справі на підставі наявних у ній доказів.
Положеннями ст.ст. 7, 254, 279 КУпАП визначено, що суд здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення та вирішує питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності лише в межах протоколу про адміністративне правопорушення складеного щодо неї.
Згідно з вимогами ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Згідно з вимогами ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Беручи до уваги те, що ОСОБА_1 не вчиняла жодних дій відносно ОСОБА_2 та дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , пов'язаних з домашнім насильством, передбачених ч. 2 ст. 173-2; ч. 2 ст. 173-2; ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, вважаю, що в її діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2; ч. 2 ст. 173-2; ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, у зв'язку із чим провадження в справі за вказаною статтею слід закрити.
На підставі наведеного, керуючись статтями 247, 280, 283, 284, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,
Справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2; ч. 2 ст. 173-2; ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення - провадженням закрити, у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 КУпАП, якщо апеляційної скарги не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду апеляційним судом.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.
Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня винесення постанови до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
СуддяО. М. Вийванко