Справа № 603/152/25
Провадження №2/603/132/2025
16 квітня 2025 року м. Монастириська
Монастириський районний суд Тернопільської області у складі:
головуючого судді Гудкової Ю. Г.,
секретар судового засідання Сандалюк О. В.,
за відсутності сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі - ТОВ «Споживчий центр»), в інтересах якого діє Пархоменко М. А., звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 16.05.2024-100001244 від 16.05.2024 року в розмірі 31 000,00 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що 16.05.2024 року між ТОВ «Споживчий центр» і ОСОБА_1 укладено кредитний договір, на підставі якого відповідачу надано кредит у розмірі 10 000,00 грн строком на 140 днів із встановленням плати за користування кредитними коштами в розмірі 1 % в день, а також сплатою комісії за надання кредиту в розмірі 20 % від суми кредиту, тобто 2000,00 грн. Окрім того, сторони погодили розмір неустойки - 100,00 грн, що нараховується за кожен день невиконання (неналежного) виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного (неналежно) виконаного зобов'язання. Внаслідок порушення умов договору та неповернення суми кредиту в повному обсязі станом на 20.03.2025 року в ОСОБА_1 є заборгованість за вищевказаним кредитним договором на загальну суму 31 000,00 грн. На підставі наведеного позивач просить стягнути з ОСОБА_1 зазначений розмір заборгованості, а також 2422,40 грн сплаченого судового збору.
Представник позивача - Пархоменко М. А. у судове засідання не з'явилася, разом із позовом заявила клопотання про розгляд справи за відсутності представника ТОВ «Споживчий центр».
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, подала суду письмову заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» визнає частково та просить задовольнити позов у розмірі 26 000,00 грн, відмовивши у стягненні 5000,00 грн неустойки.
Судом установлено такі обставини.
16.05.2024 року між ТОВ «Споживчий центр» (кредитодавець) і ОСОБА_1 (позичальник) шляхом акцептування відповідачем пропозиції ТОВ «Споживчий центр» про укладення кредитного договору (оферти) (кредитної лінії), а також заявки кредитного договору (кредитної лінії), в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором Е741 укладено кредитний договір № 16.05.2024-100001244.
Зі змісту п. п. 2.1-2.2.3 пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) (кредитної лінії) від 16.05.2024 року видно, що зазначений електронний кредитний договір складається з таких електронних документів, які містять всі його істотні умови: пропозиція про укладення договору (оферта), розміщена на вебсайті кредитодавця у загальному доступі, а також в особистому кабінеті позичальника на вебсайті кредитодавця; заявка, сформована на сайті кредитодавця після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитодавцем; відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформована на сайті кредитодавця та підписана позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (коду), отриманого позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті.
Відповідно до п. 3.1 пропозиції про укладення вищевказаного кредитного договору (оферти) кредитодавець зобов'язався надати позичальникові кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти і комісію.
Пунктами 3.3-3.3.7 оферти передбачено, що дата надання кредиту, сума кредиту, строк, на який надається кредит, дата повернення кредиту, проценти за користування кредитом та графік платежів встановлюються у заявці, яка є невід'ємною частиною цієї оферти.
Так, у п. п. 1-9 заявки сторони визначили суму кредиту - 10 000,00 грн, строк, на який надається кредит - 140 днів з дати його надання (16.05.2024 року), дату повернення (виплати) кредиту - 02.10.2024 року, фіксовану незмінну процентну ставку в розмірі 1 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит, сплату комісії, пов'язаної з наданням кредиту, у розмірі 20 % від суми кредиту, тобто 2000,00 грн, а також графік платежів за договором.
Окрім того, п. 13 заявки передбачено сплату неустойки у розмірі 100,00 грн, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання.
В абз. 6 заявки також зазначено реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для надання коштів за цим та наступними договорами - 5168-74ХХ-ХХХХ-8643.
Згідно з абз. 3 відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору № 16.05.2024-100001244 (кредитної лінії) ОСОБА_1 підтвердила, що однозначно та безумовно приймає (акцептує) вищевказану пропозицію про укладення кредитного договору (оферту), невід'ємною частиною якої є заявка до кредитного договору № 16.05.2024-100001244 від 16.05.2024 року, з якими вона попередньо уважно ознайомилася.
Зі змісту квитанції про електронний переказ коштів, виданої АТ КБ «ПриватБанк», видно, що на виконання умов кредитного договору № 16.05.2024-100001244 за допомогою системи LiqPay 16.05.2024 року на картковий рахунок НОМЕР_1 здійснено грошовий переказ у розмірі 10 000,00 грн.
Окрім того, до позовної заяви долучено паспорт споживчого кредиту, підписаний ОСОБА_1 16.05.2024 року за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором А741, а також скриншот із сайту Національного банку України щодо здійснення ідентифікації ОСОБА_1 за допомогою системи BankID.
Згідно з довідкою-розрахунком про стан заборгованості за кредитним договором № 16.05.2024-100001244 від 16.05.2024 року загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором складає 31 000,00 грн, з яких 10 000,00 грн - основний борг, 14 000,00 грн - проценти, нараховані за період з 16.05.2024 року до 02.10.2024 року, 2000,00 грн - комісія, 5000,00 грн - неустойка.
Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, вважає, що позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» слід задовольнити частково, виходячи з таких підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до правил ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2 ст. 638 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України).
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (ст. ст. 1046-1053 ЦК України), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору, що передбачено ч. 2 ст. 1054 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку (ч. 1 ст. 207 ЦК України).
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі, що передбачено абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття (ч. 1 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до абз. 1 ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Згідно з правилами абз. 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до приписів ч. 5 ст. 18 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та не розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.
Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з вимогами ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Встановлено, що 16.05.2024 року сторони в електронній формі уклали кредитний договір, на підставі якого позивач ТОВ «Споживчий центр» надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 10 000,00 грн на умовах строковості, зворотності та платності. Відповідач ОСОБА_1 отримала надані позивачем кошти, проте належним чином не виконала взяті на себе зобов'язання, чим допустила заборгованість. Наведені обставини відповідачем не заперечуються.
Отже, враховуючи вищевикладене, з огляду на те, що суду не надано доказів належного виконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором, відповідач ОСОБА_1 визнала позов частково, із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» слід стягнути заборгованість за кредитним договором № 16.05.2024-100001244 від 16.05.2024 року в розмірі 26 000,00 грн, з яких 10 000,00 грн - основний борг (заборгованість за тілом кредиту), 14 000,00 грн - заборгованість за процентами, 2000,00 грн - заборгованість за комісією.
Водночас, визначаючись із стягненням на користь ТОВ «Споживчий центр» заявленого розміру неустойки, суд погоджується із доводами відповідача та звертає увагу на таке.
Частиною 1 ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до правил ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
У зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022від 24.02.2022 року, затвердженого Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 року, на території України введено воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022 року строком на 30 діб, який надалі неодноразово було продовжено і який триває дотепер.
Згідно з приписами ч. 4 ст. 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
Так, п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Аналізуючи положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а також ст. ст. 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України, Верховний Суд у постанові від 18.10.2023 року (справа № 706/68/23) дійшов висновку, що дія п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України розповсюджується на кредитний договір.
Отже, тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється:
1) у періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;
2) у договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, у тому числі договір про споживчий кредит;
3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) зобов'язання. Такі наслідки полягають у тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі, якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Судом встановлено, що відповідно до довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 16.05.2024-100001244 від 16.05.2024 року до заборгованості ОСОБА_1 за вказаним договором, серед іншого, включено неустойку в розмірі 5000,00 грн. Оскільки зазначена сума неустойки нарахована ТОВ «Споживчий центр» у період дії в Україні воєнного стану, вона не підлягає стягненню з відповідача, а тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.
У силу вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» слід стягнути 2031,69 грн сплаченого судового збору, тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог (26 000,00 грн * 2422,40 грн / 31 000,00 грн).
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 223, 259, 263, 265, 268, 273, 280-282, 354 ЦПК України, ст. ст. 14, 205, 207, 526, 549, 610, 611, 625, 626, 628, 638, 639, 1049, 1050, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 16.05.2024-100001244 від 16.05.2024 року в розмірі 26 000 (двадцять шість тисяч) грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 2 031 (дві тисячі тридцять одну) грн 69 (шістдесят дев'ять) коп. сплаченого судового збору.
В задоволені решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження: вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, код ЄДРПОУ 37356833.
Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Повне рішення суду складено 21.04.2025 року.
Головуючий суддя Ю. Г. Гудкова