Справа № 466/4938/17
Провадження № 2-с/466/45/25
«14» березня 2025 року м. Львів
Суддя Шевченківського районного суду м. Львова Глинська Д.Б. розглянувши заяву ОСОБА_1 , інтереси якого представляє ОСОБА_2 , про скасування судового наказу у справі №466/4938/17 за заявою Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго» про видачу судового наказу про солідарне стягнення з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 заборгованості за послуги централізованого опалення, інфляційні втрати та 3% річних,
13 березня 2025 року ОСОБА_1 , інтереси якого представляє ОСОБА_2 , звернувся до суду із заявою, в якій просить суд поновити строк для подання заяви про скасування судового наказу та скасувати судовий наказ від 13 липня 2017 року у справі № 466/4938/17.
В обґрунтування заяви заявник вказує, що заявлені вимоги ЛМКП «Львівтеплоенерго» є необґрунтованими. Він, ОСОБА_1 , за адресою реєстрації: АДРЕСА_1 не проживає з 2004 року, а тому не користується послугами, які надає стягувач за вказаною адресою. Він з 2004 року фактично проживав за адресою проживання свого опікуна ОСОБА_5 - АДРЕСА_2 . Відтак, вважає, що між сторонами наявний спір про право, а тому просить скасувати судовий наказ від 13 липня 2017 року у справі № 466/4938/17.
Крім того, просив визнати поважною причину пропуску та поновити строк на подачу заяви про скасування судового наказу, оскільки копію судового наказу він не отримував, бо в даній квартирі він фактично не проживає з 2004 року. Про наявність даного судового наказу йому стало відомо від приватного виконавця після блокування його банківських рахунків.
Дослідивши заяву про скасування судового наказу, матеріали додані до неї, приходжу до наступного висновку.
Судом встановлено, що 13 липня 2017 року Шевченківським районним судом м. Львова у цивільній справі № 466/4938/17 видано судовий наказ, яким солідарно стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 на користь ЛМКП «Львівтеплоенерго» заборгованість за послуги з централізованого опалення у розмірі 7 017,37 грн., інфляційні витрати у розмірі 151,95 грн., 3% річних у розмірі 31,37 грн., а всього 7200,69 грн., а також 800,00 грн. судового збору.
Із матеріалів справи встановлено, що листом від 13 липня 2017 року №БО-1 Шевченківським районним судом боржникам скеровано копію судового наказу разом із доданими матеріалами (а.с.17).
Як вбачається з довідки №1954 з місця проживання про склад сім'ї і реєстрації, яка видана ЛКП «Збоїща -408» 16 травня 2017 року, у квартирі АДРЕСА_3 , зареєстровано троє осіб, зокрема, ОСОБА_1 (а.с.5).
У розпорядженні Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради №1465 від 23.12.2004 із внесеними змінами від 07.04.2005 зазначено, що ОСОБА_5 призначено опікуном ОСОБА_1 та опікуну слід нести обов'язки щодо збереження житла малолітнього за адресою: АДРЕСА_1 .
Як вбачається з копії акту, який виданий 05 листопада 2024 року головою ОСББ «Грінченка-10» Алексевич Н.Я., боржник ОСОБА_1 не проживає за адресою: АДРЕСА_1 з 2004 року та фактично проживає - АДРЕСА_4 .
Однак, як вбачається із Витягу з реєстру територіальної громади ОСОБА_1 лише з 18 жовтня 2024 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 .
У заяві про скасування судового наказу заявник ОСОБА_1 посилається на те, що він з 2004 року проживав за адресою: АДРЕСА_2 . Однак, не надає жодних доказів на підтвердження даних доводів.
Заявником ОСОБА_1 до заяви про скасування судового наказу долучено копію декларації №0001-6Е67-Х900 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, яка підписана 13 жовтня 2020 року. У даній декларації ОСОБА_1 зазначає адресу фактичного місця проживання - АДРЕСА_2 . Таким чином, дана копія декларації підтверджує лише той факт, що заявник не проживав за адресою місця реєстрації з 13.10.2020.
Отже, за період виникнення заборгованості за отримання послуг з централізованого опалення з 01.07.2014 по 30.04.2017, заявник ОСОБА_1 був зареєстрований у квартирі АДРЕСА_3 та, відповідно, отримував послуги за які виникла заборгованість.
Відповідно до частини першої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Згідно з пунктом 5 частини 5 статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Частиною 1 статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до частини 1 статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Частиною 3 статті 167 ЦПК України встановлено, що судовий наказ оскарженню в апеляційному порядку не підлягає, проте може бути скасований у порядку, передбаченому цим розділом.
Згідно з ч.1 ст.170 ЦПК України боржник має право протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього кодексу.
У пункті 3 частини 5 статті 170 ЦПК України встановлено, що до заяви про скасування судового наказу додається клопотання про поновлення пропущеного строку, якщо заява подається після спливу строку, передбаченого частиною першою цієї статті.
Відповідно до частини 6 статті 170 ЦПК України у разі подання неналежно оформленої заяви про скасування судового наказу суддя постановляє ухвалу про її повернення без розгляду не пізніше двох днів з дня її надходження до суду.
Заява боржника про скасування судового наказу, яка подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 170 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстави для поновлення строку для подання цієї заяви. ( ч. 2 ст. 171 ЦПК України).
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків на звернення до суду (справа «Стаббігс та інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
У своїй практиці Європейський суд з прав людини вказує на те, що право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-X).
Європейський суд з прав людини зазначає, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (рішення у справі «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року заява № 3236/03).
При цьому, ЦПК України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Таким чином, у кожному випадку, суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного й обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише за умови особливих непереборних обставин.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Водночас, слід звернути увагу, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 року. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Крім того, суд звертає увагу, що ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про скасування судового наказу від 13 липня 2017 року із спливом понад сім років з моменту його видачі судом та не надав жодних доказів на підтвердження доводів, які викладені у заяві.
Таким чином, суд не вбачає підстав для поновлення строку для подання заяви про скасування судового наказу, оскільки боржником не наведено ґрунтовних поважних причин пропуску строку, в зв'язку з чим відмовляє в задоволенні клопотання та повертає заяву про скасування судового наказу.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 44, 160, 167, 170, 171, 258-261 ЦПК України,
відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_1 , інтереси якого представляє ОСОБА_2 , про поновлення пропущеного строку для подання заяви про скасування судового наказу від 13 липня 2017 року у справі №466/4938/17 за заявою Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" про солідарне стягнення з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 заборгованості за послуги з централізованого опалення, інфляційних втрат та 3% річних.
Заяву ОСОБА_1 , інтереси якої представляє ОСОБА_2 , про скасування судового наказу від 13 липня 2017 року у справі №466/4938/17 за заявою Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" про солідарне стягнення з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 заборгованості за послуги з централізованого опалення, інфляційних втрат та 3% річних - повернути заявнику без розгляду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання до Львівського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Львова.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: Д. Б. Глинська