Справа № 455/2886/24
Провадження № 2/455/185/2025
Іменем України
21 квітня 2025 року м. Старий Самбір
Старосамбірський районний суд Львівської області
у складі судді Титова А.О.,
за участю секретаря судових засідань Гавриляк О.Б.,
представники сторін в судове засідання не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу
за позовом ОСОБА_1 (далі за текстом - Позивач),
до ОСОБА_2 (далі за текстом - Відповідач),
про поділ майна подружжя, -
Позивач звернулась до суду з позовом до Відповідача про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, а саме - квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування своїх вимог Позивач вказує, що під час перебування у шлюбі з Відповідачем на підставі договору купівлі-продажу будинку від 31.05.2006 Відповідач придбав квартиру АДРЕСА_2 . Квартира була придбана за спільні кошти подружжя.
Рішенням Старосамбірського районного суду Львівської області від 17.01.2022 шлюб між сторонами було розірвано.
Вказане майно є спільною сумісною власністю подружжя та про його поділ між ними не досягнуто згоди.
Враховуючи вищевикладене, Позивач звернулась до суду з даним позовом та просить здійснити поділ об'єкту права спільної сумісної власності подружжя, а саме - квартири за адресою: АДРЕСА_3 , визнавши за Позивачем право власності на 1/2 цієї квартири та стягнути судові витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме судовий збір в розмірі 5120,00 грн.
В судовому засіданні 17.03.2025 Позивач позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити у поному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала, в судове засідання 16.04.2025 - не з'явилась.
Відповідач належним чином повідомлявся про місце, дату та час судових засідань засобами поштового зв'язку, в судові засідання 17.03.2025 та 16.04.2025 не з'явився, своїм правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався.
Суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи (частина 1 статті 280 ЦПК України).
Оскільки наявні всі процесуальні умови для ухвалення заочного рішення - судом здійснюється заочний розгляд справи.
Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 , виданого 21.11.1996 Виконкомом Добромильської міської Ради Львівської області, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб 21.11.1996 року, актовий запис №24. Прізвище дружини після державної реєстрації шлюбу ОСОБА_4 .
Також, з матеріалів справи вбачається, що сторони мають двох дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 17.01.2022 у справі № 455/1195/21 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.
Згідно з копією нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу квартири, укладеного 31.05.2006 року між продавцями - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 від імені якої діє батько - ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 від імені якого діє мати - ОСОБА_10 та покупцем - ОСОБА_2 , продавці передали у власність, а покупець прийняв квартиру АДРЕСА_2 .
Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого 11.07.2006 Самбірським міжміським бюро технічної інвентаризації №11187909, право власності на квартиру АДРЕСА_2 , зареєстровано за ОСОБА_2 .
Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав №374035888 від 12.04.2024 року, власником квартири, за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 .
Згідно висновку про вартість об'єкту оцінки до звіту про оцінку майна №030424-01 від 03.04.2024 року ФОП ОСОБА_12 - ринкова вартість житлової квартири за адресою АДРЕСА_1 складає 1 024 000,00 гривень.
Відповідно до вимог частини 3 статті 368 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 2 статті 372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Статтею 60 Сімейного кодексу України (далі - СК України) встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Частиною 1 статті 61 СК України встановлено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до частин 2, 4 статті 65 СК України при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
Частиною 1 статті 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Частинами 1, 2, 3 статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
За загальним правилом застосування презумпції спільності майна подружжя майно, набуте подружжям за час шлюбу, є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, і позивач не зобов'язаний доводити належність набутого за час шлюбу майна до майна подружжя. Той із подружжя, який порушує питання про спростування зазначеної презумпції, зобов'язаний довести обставини, що її спростовують.
Така правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17, в постанові Верховного Суду від 24 листопада 2021 року по справі № 654/4518/18.
На підставі вищенаведених доказів суд дійшов висновку про те, що придбане сторонами під час шлюбу майно, а саме: житлова квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , є об'єктом спільної сумісної власності подружжя і підлягає поділу в порядку статті 70 СК України.
Поділ між сторонами спірної житлової квартири шляхом визнання за кожною із сторін права власності на 1/2 частку квартири не порушує прав сторін, а також норми статей 70 СК України та 372 ЦК України. Вказана квартира належить сторонам на праві спільної сумісної власності, а тому обставинам справи відповідає переведення правого режиму спільної власності на цю житлову квартиру із сумісної власності без визначення часток співвласників в часткову власність із визначенням часток у праві власності.
Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Позивача до Відповідача про поділ спільного майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, підлягають задоволенню.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частини 1 та 2 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України).
З огляду на задоволення позовних вимог, документально підтверджені судові витрати Позивача зі сплати судового збору за подання позовної заяви в розмірі 5120,00 грн., - підлягають стягненню на її користь з Відповідача.
Керуючись статтями 258, 259, 263 - 265, 268, 272 ЦПК України, суд, -
Позов - задовольнити.
Здійснити поділ об'єкта права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а саме - квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 5120,00 грн.
Інформація про учасників справи
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_4 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .
Строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження
Повне заочне рішення суду складено та підписано 21.04.2025 без його проголошення у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи.
Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня складання повного заочного рішення суду. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення суду в загальному порядку, встановленому ЦПК України, апеляційна скарга на заочне рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Титов А.О.