Ухвала від 16.04.2025 по справі 639/1373/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 639/1373/21 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження апел.суду №11-кп/818/81/25 Доповідач: ОСОБА_2

Категорія: ч.2 ст.296 КК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

головуючого - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участі секретаря - ОСОБА_5 ,

прокурора - ОСОБА_6 ,

захисників - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

обвинувачених - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_11 , захисників обвинувачених ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_12 , ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_8 на вирок Жовтневого районного суду м. Харкова від 14 вересня 2023 стосовно ОСОБА_9 , ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 296 КК України у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12020220500000664 від 25.04.2020, -

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 14 вересня 2023 року ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Чугуїв Харківської області, громадянку України, українку, пенсіонерку, не заміжню, проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 , яка раніше судимою не була, визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 296 КК України та призначено їй покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

Згідно статті 75 КК України звільнено ОСОБА_9 від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 (два) роки.

На підставі частини 1 статті 76 КК України покладено на ОСОБА_9 , обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженку м. Пересічне Дергачівського району Харківської області, громадянку України, українку, офіційно не працюючу, не заміжню, проживаючу за адресою: АДРЕСА_2 , яка раніше судимою не була, визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 296 КК України та призначено їй покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

Згідно статті 75 КК України звільнено ОСОБА_10 від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 (два) роки.

На підставі частини 1 статті 76 КК України покладено на ОСОБА_10 , обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Згідно вироку, ОСОБА_9 20.04.2020 після 17 год., перебуваючи за місцем свого проживання у квартирі АДРЕСА_3 , разом зі своєю знайомою ОСОБА_10 розпивали алкогольні напої.

В ході сумісного вживання алкоголю у ОСОБА_9 виник злочинний умисел, спрямований на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та загальних норм поведінки, що повинно було супроводжуватися особливою зухвалістю, поєднаною зі спричиненням тілесних ушкоджень будь-якого ступеню тяжкості її сусідці ОСОБА_13 , яка мешкає на другому поверсі у квартирі АДРЕСА_4 вказаного будинку. При цьому ОСОБА_9 довела до відома ОСОБА_10 про свій намір.

У свою чергу, ОСОБА_10 , без попередньої змови на вчинення хуліганства, дала свою згоду прослідувати разом з ОСОБА_9 до місця мешкання потерпілої, а саме до поверхового майданчику, що розташований біля квартири АДРЕСА_5 .

Приблизно о 17 годині 30 хвилин ОСОБА_9 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, реалізуючи свій злочинний задум, разом із ОСОБА_10 спочатку прослідувала на сходовий майданчик другого поверху до вхідних дверей квартири АДРЕСА_4 та натиснула кнопку дзвінка вказаної квартири.

Після цього ОСОБА_13 , нічого не підозрюючи про протиправний задум ОСОБА_9 , відчинила вхідні двері своєї квартири, зупинившись у дверному отворі, а в коридорі знаходилися її малолітні діти: ОСОБА_14 , 2008 року народження і ОСОБА_15 , 2004 року народження.

Відразу ж ОСОБА_9 , реалізуючи свій злочинний задум, оцінивши ситуацію, що склалася, усвідомлюючи, що вона перебуває безпосередньо біля місця мешкання вищевказаних осіб, включаючи малолітніх дітей, у той час доби, коли всі члени сім'ї ОСОБА_16 проводили дозвілля за місцем свого проживання, діючи умисно, із хуліганських мотивів, грубо порушуючи громадський порядок та існуючі в суспільстві загальновизнані правила поведінки і моральності, бажаючи протиставити себе суспільству, прагнучи самоутвердитись за рахунок приниження мешканців вказаного житла, розпочала голосно висловлювати безпідставні образливі слова на адресу ОСОБА_13 , супроводжуючи їх ненормативною лексикою.

Тим часом ОСОБА_10 , без попередньої змови з ОСОБА_9 , але, діючи узгоджено, та, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, застосовуючи фізичну силу, схопила рукою вхідні двері, навмисно притиснувши дверима потерпілу до стіни, тим самим не даючи їй можливості залишити місце події та повернутися до своєї квартири.

Одночасно з цим ОСОБА_9 , демонструючи брутальну зневагу до загальноприйнятих норм моралі, показуючи свою зверхність, поводячись вкрай непристойно, розв'язно, нехтуючи мораллю і думкою оточуючих, розпочала виказувати висловлювання на адресу ОСОБА_13 матірною лайкою.

Тим часом, ОСОБА_13 від несподіванки та, злякавшись протиправних ОСОБА_9 , не чинила ніякого опору і не могла повернутися до житла, оскільки вхідні двері силою утримувала ОСОБА_10 .

Однак така поведінка ОСОБА_13 не вплинула на протиправні дії ОСОБА_9 за підтримки іншої співучасниці, ОСОБА_10 , яка своєю присутністю та діями здійснювала психологічний тиск на потерпілу, подавлюючи тим самим бажання до будь-якого можливого спротиву.

Так, ОСОБА_9 , бажаючи досягти бажаного для себе результату щодо втілення в життя злочинного задуму, вирішила проявити агресію, тобто вмотивовану деструктивну поведінку, що суперечить нормам і правилам життя людей у суспільстві, бажаючи завдати фізичної шкоди об'єкту нападу, ОСОБА_13 . Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_9 , діючи узгоджено з ОСОБА_10 , зневажливо ставлячись до громадського порядку та існуючих у суспільстві правил поведінки і моральності, усвідомлюючи протиправність свого задуму, проявляючи зухвалість, застосовуючи фізичне насилля, безпричинно, нанесла ОСОБА_13 по голові близько чотирьох ударів долонею правої руки, завдавши їй фізичного болю.

Саме в той же час ОСОБА_10 , оцінивши ситуацію, що склалася, перебуваючи поряд, в епіцентрі подій, бажаючи підтримати злочинні дії ОСОБА_9 , вирішила також приєднатись до останньої з метою вчинення хуліганства, поєднаного зі спричиненням тілесних ушкоджень раніше їй незнайомій ОСОБА_13 будь-якого ступеня тяжкості.

Реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_10 , діючи узгоджено з ОСОБА_9 , проявляючи зневажливе ставлення до громадського порядку та існуючих у суспільстві загальновизнаних правил поведінки і моральності, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, висловлюючись на адресу ОСОБА_13 матірною лайкою, нехтуючи тією обставиною, що поруч з останньою знаходилися її малолітні діти, які були налякані вчиненням агресивних та протиправних дій стосовно їх матері, проявляючи особливу зухвалість, застосовуючи фізичну силу, безпричинно, нанесла два удари долонею правої руки в ділянку голови потерпілої, завдавши їй фізичного болю.

Потім ОСОБА_10 , продовжуючи свої дії, не реагуючи на правомірні зауваження та вимогу припинити хуліганство, з боку сусідів, ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , які у зв'язку із вищевказаними подіями були змушені вийти зі своєї квартири АДРЕСА_6 , проявляючи зневажливе ставлення до громадського порядку та існуючих у суспільстві загальновизнаних правил поведінки і моральності, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, діючи з винятковим цинізмом та зухвало почала втискати в обличчя потерпілої ОСОБА_13 медичну маску, яку тримала у руці, завдаючи потерпілій фізичного болю та моральних страждань.

У свою чергу ОСОБА_9 , діючи узгоджено з ОСОБА_10 , не реагуючи на правомірні вимоги сусідів та малолітніх дітей потерпілої припинити хуліганські дії, силою схопила правою рукою за ліву руку ОСОБА_13 та почала тягнути до себе, тим самим спричинила синці на лівій руці потерпілої, при цьому викрикуючи на адресу останньої принизливі слова, які супроводжувала ненормативною лексикою.

Надалі ОСОБА_9 , проявляючи зневажливе ставлення до громадського порядку та існуючих у суспільстві загальновизнаних правил поведінки і моральності, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, діючи в групі з ОСОБА_10 , безпричинно нанесла лівою рукою, в якій також тримала предмет, а саме запальничку зовні схожу на пістолет, три удари в ділянку волосистої частини голови ОСОБА_13 , від яких потерпіла зазнала фізичного болю.

Продовжуючи свої хуліганські дії ОСОБА_9 разом із ОСОБА_10 , проявляючи зневажливе ставлення до громадського порядку та існуючих у суспільстві загальновизнаних правил поведінки і моральності, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, не зважаючи на присутність малолітніх дітей та сусідів, діючи узгоджено, з винятковим цинізмом та зухвалістю, разом нанесли не менше 5-ти прицільних ударів ногами по ногам ОСОБА_13 , спричинивши тим самим синці на ногах потерпілої.

Після цього ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , досягнувши бажаного результату та злочинної мети, а саме побиття ОСОБА_13 на сходовому майданчику багатоквартирного будинку, припинили свої протиправні хуліганські дії, які тривали більше 10 хвилин, привернули увагу інших мешканців будинку, які робили ОСОБА_9 та ОСОБА_10 зауваження щодо необхідності припинення протиправних дій, крім того останні своїми протиправними діями налякали дітей, які з метою припинення протиправних дій вказаних осіб почали кликати на допомогу.

Таким чином, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у зазначений вище період часу, в результаті грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю у відношенні ОСОБА_13 та її малолітніх дітей, завдали потерпілій побоїв та спричинили їй тілесні ушкодження у вигляді: синців на лівій руці, ногах, садна на тлі синця та правій стопі, які у сукупності за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, тривалість яких не перевищує 6-ти діб.

Вказані судово-медичні підсумки підтверджено висновками судово- медичних експертиз № 09-1666/2020 від 18.05.2020 та № 09-3185/2020 від 16.10.2020.

Не погодившись з оскаржуваним вироком, прокурор у кримінальному провадженні та захисники обвинувачених ОСОБА_10 - адвокат ОСОБА_8 , ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_12 подали апеляційні скарги.

Прокурор в апеляційній скарзі не заперечуючи встановлених судом фактичних обставин кримінального правопорушення, просить вирок Жовтневого районного суду м. Харкова від 14.09.2023 скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням закону України, який не підлягає застосуванню, що потягло за собою призначення покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особам обвинувачених. Ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_9 та ОСОБА_10 за частиною 2 статті 296 КК України покарання у виді 2 років позбавлення волі. В іншій частині вирок залишити без змін.

В обґрунтування апеляційних доводів прокурор посилається на те, що кримінальне правопорушення, за скоєння якого визнано винними ОСОБА_19 та ОСОБА_10 хоч і належить до категорії нетяжких злочинів, проте являє собою підвищену суспільну небезпеку, оскільки при його вчиненні останні посягнули як на громадський порядок, так і на здоров'я потерпілої.

Апелянт вказує на те, що судом при вирішенні питання про звільнення ОСОБА_10 та ОСОБА_9 від призначеного покарання не враховано в повній мірі, що останні вчинили злочин у співучасті, їх поведінка після вчиненого злочину, які у вчиненому не покаялися, провину в інкримінованому кримінальному правопорушенні не визнали, перед потерпілою, яка була присутня в судових засіданням, не вибачились.

Також прокурор звертає увагу на те, що в мотивувальній частині вироку, як підстава застосування положень статті 75 КК України зазначено, що судом врахований стан здоров'я обвинувачених, проте не конкретизовано які саме обставини чи захворювання встановлені у обвинувачених та стали підставою звільнення їх від кримінальної відповідальності.

Крім того, судом при вирішенні питання щодо застосування при призначені покарань ОСОБА_19 та ОСОБА_10 положень статті 75 КК України не в повній мірі враховано, що у кожної із вказаних осіб відсутні обставини, що пом'якшують покарання, проте встановлена обставина, що обтяжує покарання - вчинення кримінального правопорушення особою, яка перебувала у стані алкогольного сп'яніння.

Прокурор вважає, що суд, приймаючи рішення щодо обґрунтованості звільнення ОСОБА_10 та ОСОБА_9 від відбування покарання на підставі статті 75 КК України, недостатньо врахував конкретні обставини його вчинення, особу обвинувачених та дійшов безпідставного висновку про можливість їх виправлення без реального відбування покарання.

Таким чином, призначене ОСОБА_10 та ОСОБА_9 покарання із застосуванням статті 75 КК України не відповідає загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Крім того, таке покарання не є достатнім і необхідним для виправлення засуджених та попередження вчинення ними нових злочинів, не відповідає ступеню тяжкості злочину і особам обвинувачених.

Захисник обвинуваченої ОСОБА_10 - адвокат ОСОБА_8 в апеляційній скарзі просить вирок Жовтневого районного суду м. Харкова від 14.09.2023 скасувати, ухвалити виправдувальний вирок у зв'язку із недоведеністю вчинення злочину, у якому обвинувачується ОСОБА_10 , відмовити у задоволенні цивільного позову потерпілої ОСОБА_13 у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що висновки суду першої інстанції щодо винуватості ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованого їй злочину не підтверджуються показами свідків ОСОБА_18 та ОСОБА_17 , які повідомили суду, що не бачили з боку ОСОБА_10 хуліганських дій. Крім того, відеозапис на диску DVD -R Titanum, який був зроблений свідком ОСОБА_18 та досліджений судом, також підтверджує невинуватість ОСОБА_10 .

Захисник звертає увагу на те, що у своїх постановах Верховний Суд спираючись на свою попередню практику, визначив, що означає стандарт доказування "поза розумним сумнівом". Окрім іншого, у постановах зазначено, що "суди повинні ретельно перевіряти доводи сторони захисту, які обґрунтовано ставлять під сумнів версію сторони обвинувачення. У випадку, якщо суд після такої перевірки відхиляє доводи сторони захисту, він має навести переконливі мотиви, які не залишають розумного сумніву у винуватості обвинуваченого. Разом з тим, якщо небезпідставні доводи сторони захисту не можуть бути спростовані з наведенням переконливих мотивів, які гуртуються на обставинах відповідного провадження, то це свідчить про існування розумного сумніву в доведеності винуватості особи.

Захисник обвинуваченої ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_12 в апеляційній скарзі просить вирок Жовтневого районного суду м. Харкова від 14.09.2023 скасувати, кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12020220500000664 від 25.04.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 296 КК України - закрити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги захисник вказує на те, що судом першої інстанції було порушено право на захист обвинуваченої ОСОБА_9 , оскільки під час судового розгляду ОСОБА_9 неодноразово зазначала про її бажання щодо здійснення її захисту саме захисником ОСОБА_12 , однак суд першої інстанції ігнорував зазначене бажання обвинуваченої. Крім того, судом першої інстанції безпідставно було відмолено захиснику ОСОБА_12 щодо участі в судовому розгляді в режимі відеоконференції, таке клопотання захисник обґрунтував тим, що він проходить службу в Збройних Силах України та фізично не може бути особисто присутнім у судових засіданнях, однак суд, відмовивши в задоволенні його клопотання здійснював судовий розгляд в режимі відеоконференції з захисником обвинуваченої ОСОБА_10 - адвокатом ОСОБА_20 , який перебував за межами України, що свідчить про упередженість суду, у зв'язку з чим, захисник ОСОБА_12 неодноразово звертався до суду першої інстанції із заявами про відвід судді ОСОБА_1 , в задоволенні яких було відмовлено.

Крім того, виклик у судові засідання захисника ОСОБА_21 здійснювався судом першої інстанції виключно направленням йому SMS- повідомлень на неналежний захиснику номер телефону, що свідчить про неналежне повідомлення захисника про дату та час судових засідань.

Захисник звертає увагу на те, що з аналізу матеріалів досудового розслідування та вироку вбачається, що під час судового розгляду було допитано потерпілу ОСОБА_13 , обвинувачену ОСОБА_9 , свідків ОСОБА_18 , ОСОБА_17 , досліджені письмові матеріали, та відмовлено у допиті свідків ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 .

Сторона захисту була позбавлена можливості брати участь у допиті потерпілої, обвинуваченої і свідків, дослідженні доказів, а також заперечувати проти відмови у допиті вищевказаних свідків. У сторони захисту навіть не було можливості подати до суду клопотання про допит певних осіб, дослідження доказів або вчинення інших процесуальних дій для підтвердження чи спростування обставин, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення, оскільки всі ці питання судом першої інстанції вирішувалися безпосередньо протягом двох судових засідань.

Також захисник посилається на відсутність в матеріалах судового провадження журналу судового засідання від 03.02.2022, під час якого визначався порядок дослідження доказів, допитувались обвинувачена ОСОБА_9 та потерпіла ОСОБА_13 , відсутня ухвала суду першої інстанції про визначення порядку судового розгляду.

На думку сторони захисту, суд першої інстанції неповно дослідив обставини кримінального провадження, а також надав доказам поверхневу оцінку, що вплинуло безпосередньо на судове рішення, як з точки зору правової кваліфікації, так і вирішення питання про міру покарання.

Апелянт зазначає, що проаналізувавши та надавши в сукупності оцінку всім матеріалам справи, з яких можливо встановити такі обставини, як нанесення тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_13 , сторона захисту приходить до висновку, що показання потерпілої містять істотні суперечності, неодноразово змінювалися, доповнювалися, у зв'язку із чим було проведено два слідчих експерименти та дві судово-медичні експертизи.

Судом першої інстанції не було надано належної оцінки показанням потерпілої ОСОБА_13 , не було уточнено наявні невідповідності щодо показань потерпілої, а також не надано можливості зробити це стороні захисту, фактично, усунувши останню від судового розгляду справи.

Захисник зауважує, що матеріали кримінального провадження містять істотні невідповідності щодо механізму, локалізації тілесних ушкоджень та кількості нанесених потерпілій ударів. Так само, невідповідність є і у висновках за результатами проведення двох судово-медичних експертиз.

Також не знайшло свого підтвердження висловлення погроз та образ обвинуваченою ОСОБА_9 на адресу потерпілої ОСОБА_13 , що підтверджується показами свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_18 та оглянутим під час судового засідання відеозаписом.

Захисник вважає, що судом першої інстанції було допущено істотні процесуальні порушення та не надано належної уваги тому, що органом досудового розслідування було порушено строки досудового розслідування, що є окремою і достатньою підставою для закриття кримінального провадження.

Захисник вважає, що у діях ОСОБА_27 відсутні ознаки складу кримінального правопорушення, у зв'язку з тим, що конфлікт між потерпілою ОСОБА_13 та обвинуваченою дійсно відбувся у публічному місці (під'їзд багатоповерхового будинку). Проте, саме дії обвинуваченої жодним чином не порушували громадський порядок, на відміну від дій потерпілої, яка кричала на обвинувачених, чим турбувала сусідів. Конфліктна ситуація між потерпілою та обвинуваченими тривала близько 10 хвилин (такий часовий проміжок вказувала потерпіла та її неповнолітня донька під час проведення допитів), а тому, зважаючи на швидкоплинність вказаної події, вбачається, що в даному випадку відсутнє «порушення громадського порядку, протягом значного проміжку часу». Між потерпілою та обвинуваченою ОСОБА_9 протягом тривалого часу існував конфлікт через те, що останні були сусідами, а поведінка ОСОБА_9 та спосіб життя останньої у своєму помешканні, на думку потерпілої, заважали їй нормально проживати.

Захисник вважає, що у діях ОСОБА_9 не було умислу, спрямованого на порушення громадського порядку, як і не було бажання протиставити себе оточуючим взагалі, показати свою зверхність, виразити явну зневагу до загальноприйнятих норм моралі і правил поведінки. Натомість, дії ОСОБА_9 були зумовлені особистими мотивами і викликані довготривалими неприязними стосунками із потерпілою.

За таких умов, у діях ОСОБА_9 відсутнє посягання на безпосередній об'єкт кримінального правопорушення, передбаченого частино 2 статті 296 КК України, а саме на суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки громадського порядку.

Апелянт звертає увагу, що спочатку дії ОСОБА_9 було кваліфіковано саме за частиною 1 статті 125 КК України та перекваліфікація її дій на частину 2 статті 296 КК України, є безпідставною та не підтверджується наявними в матеріалах кримінального провадження доказами. Вважає, що є необхідність у перекваліфікації дій ОСОБА_9 з частини 2 статті 296 КК України на частину 1 статті 125 КК України з подальшим закриттям кримінального провадження на підставі статті 417 КПК України, а саме у зв'язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності.

09.04.2024 о 08 годині 41 хвилині від захисника обвинуваченої ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_7 до канцелярії Харківського апеляційного суду за Вх. №7932/25 - Вх надійшло клопотання про повторний допит судом апеляційної інстанції потерпілої ОСОБА_13

16.04.2024 о 08 годині 15 хвилин від потерпілої ОСОБА_13 до канцелярії Харківського апеляційного суду за Вх. № ЕП-2117/25 - Вх надійшло клопотання, в якому потерпіла просила апеляційний розгляд проводити без її участі, оскільки вона перебуває за межами України та прибути в судове засідання не має змоги, надані нею в суді першої інстанції показання підтримує в повному обсязі, будь-яких доповнень не має. Просить апеляційні скарги захисників обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 залишити без задоволення, апеляційну скаргу прокурора - на розсуд суду.

16.04.2024 о 08 годині 27 хвилині від захисника обвинуваченої ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_7 до канцелярії Харківського апеляційного суду за Вх. № 8502/25 - Вх надійшло клопотання про повторний допит судом апеляційної інстанції свідків ОСОБА_18 , ОСОБА_17 , ОСОБА_25

16.04.2024 о 08 годині 42 хвилині від захисника обвинуваченої ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_7 до канцелярії Харківського апеляційного суду за Вх. № 8509/25 - Вх надійшло клопотання про повторне дослідження доказів судом апеляційної інстанції, а саме:

- довідки від 18.07.2022 про доставку SMS ОСОБА_12 на номер телефону НОМЕР_1 повідомлення про призначення дати судового засідання на 25.07.2022 ;

- довідки від 25.07.2022 про доставку SMS ОСОБА_12 на номер телефону НОМЕР_1 повідомлення про призначення дати судового засідання на 06.09.2022;

- довідки від 06.09.2022 про доставку SMS ОСОБА_12 на номер телефону НОМЕР_1 повідомлення про призначення дати судового засідання на 04.10.2022;

- довідки від 11.10.2022 про доставку SMS ОСОБА_12 на номер телефону НОМЕР_1 повідомлення про призначення дати судового засідання на 25.10.2022;

- довідки від 26.10.2022 про доставку SMS ОСОБА_12 на номер телефону НОМЕР_1 повідомлення про призначення дати судового засідання на 31.10.2022;

- довідки від 01.11.2022 про доставку SMS ОСОБА_12 на номер телефону НОМЕР_1 повідомлення про призначення дати судового засідання на 16.11.2022;

- довідки від 16.11.2022 про доставку SMS ОСОБА_12 на номер телефону НОМЕР_1 повідомлення про призначення дати судового засідання на 06.12.2022;

- журнал судового засідання від 06.12.2022;

- довідковий лист від 10.01.2023;

- відповідь на лист Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Луганській та Харківській областях;

- журнал судового засідання від 26.01.2023;

- розписку про повідомлення дати та часу судового засідання;

- журнал судового засідання від 06.03.2023 ;

- журнал судового засідання від 22.03.2023 ;

- розписку про повідомлення дати тачасу судового засідання;

- клопотання про проведення судового засідання по справі в режимі відеоконференції від 31.03.2023;

- журнал судового засідання від 04.04.2023;

- ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 14.04.2023 по справі №639/1373/21, якою відмовлено у задоволенні заяви захисника - адвоката ОСОБА_12 , про відвід судді Жовтневого районного суду м. Харкова ОСОБА_1 ;

- журнал судового засідання від 25.04.2023;

- ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 09.05.2023 по справі №639/1373/21, якою відмовлено у задоволенні заяви захисника - адвоката ОСОБА_12 , про відвід судді Жовтневого районного суду м. Харкова ОСОБА_1 ;

- журнал судового засідання від 10.05.2023 ;

- журнал судового засідання від 29.05.2023;

- ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 22.06.2023 по справі №639/1373/21, якою відмовлено у задоволенні заяви захисника - адвоката ОСОБА_12 , про відвід судді Жовтневого районного суду м. Харкова ОСОБА_1 ;

- клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції від 23.06.2023;

- журнал судового засідання від 27.06.2023 ;

- клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції від 29.06.2023;

- заяву ОСОБА_27 про відмову від захисника за призначенням від 04.07.2023 ;

- журнал судового засідання від 04.07.2023;

- клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференціі від 07.07.2023 ;

- журнал судового засідання від 11.07.2023;

- клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференціі від 17.07.2023;

- журнал судового засідання від 20.07.2023;

- клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференціі від 25.07.2023;

- журнал судового засідання від 01.08.2023 ;

- клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференціі від 02.08.2023;

- журнал судового засідання від 08.08.2023;

- клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференціі від 12.09.2023;

- журнал судового засідання від 13.09.2023 ;

- клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференціі від 14.09.2023 ;

- журнал судового засідання від 14.09.2023;

- довідковий лист від 10.01.2022;

- заяву про вчинення кримінального правопорушення від 20.04.2020;

- пояснення від 20.04.2020 потерпілої ОСОБА_13 ;

- висновок фахівця з питань судово-медичної експертизи ;

- протокол слідчого експерименту від 13.05.2020 ;

- висновок експерта №09-1666/2020 ;

- протокол другого слідчого експерименту від 13.10.2020;

- повторний висновок фахівця з питань судово-медичної експертизи №09-3185/2020 від 16.10.2020 ;

- диск, який визнано речовим доказом;

- обвинувальний акт від 26.02.2021;

- клопотання про повернення обвинувального акту від 02.11.2021;

- ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 02.11.2021 по справі №639/1373/21, якою відмовлено у задоволенні клопотання захисника обвинуваченої про повернення обвинувального акта ;

- клопотання представника потерпілої про зміну правової кваліфікації кримінального правопорушення від 05.06.2020 ;

- постанову про відмову у задоволенні клопотання представника потерпілої про зміну правової кваліфікації кримінального правопорушення ;

- вирок від 14.09.2023 в частині наданих суду показань свідків ОСОБА_18 , ОСОБА_17 , потерпілої ОСОБА_13 , обвинуваченої ОСОБА_27 ..

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення захисників та обвинувачених, які підтримали апеляційні скарги сторони захисту, просили їх задовольнити, заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, прокурора, який підтримав подану стороною обвинувачення апеляційну скаргу, заперечував проти задоволення апеляційних скарг захисників, дослідивши матеріали судового провадження та переглянувши судове рішення в межах апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційних скарг без задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зі статтею 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу, і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до статті 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до статті 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Із цього випливає, що суд при розгляді справи повинен дослідити докази як ті, що викривають, так і ті, що ставлять під сумнів винуватість обвинуваченого, проаналізувати їх та дати їм оцінку.

Враховуючи конкретні обставини кримінального провадження, перш ніж ухвалювати обвинувальний чи виправдувальний вирок, суд першої інстанції, з дотриманням норм статей 17, 22, 23 КПК України, повинен дослідити всі докази сторони обвинувачення та докази і позицію сторони захисту, надати їм належну, логічну оцінку, виходячи з вимог статей 91, 94 КПК України, та за наявністю підстав - визнати такі докази неналежними, недопустимими чи недостовірними, що в свою чергу унеможливить вибірковість їх оцінки.

Згідно з пункту 15 статті 7, статтею 22 КПК України, однією з засад кримінального провадження є змагальність сторін та свобода в поданні суду своїх доказів і у доведенні перед ним їх переконливості.

Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.

Вирішуючи заявлені захисником обвинуваченої ОСОБА_9 - адвокатом ОСОБА_7 клопотання щодо необхідності повторного дослідження доказів, допиту свідків та потерпілої, колегія суддів, керуючись положеннями частини 3 статті 404 КПК України, приймає до уваги обґрунтування заявлених клопотань, де захисник висловлює свою незгоду з оцінкою доказів, на які суд першої інстанції послався у вироку, а також вказує про необхідність дослідження доказів на підтвердження порушення судом першої інстанції права обвинуваченої ОСОБА_9 на захист, на що в свою чергу є апеляційними доводами захисника обвинуваченої ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_12 , та враховує постанову Верховного Суду від 09.07.2019 (справа № 676/603/17) де зазначено, що « … відповідно до положень статті 404 КПК, повторне дослідження доказів є правом, а не обов'язком суду». Така ж позиція підтримана і Великою Палатою Верховного Суду (справа № 640/6847/15-к).

При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що захисник просить дослідити, окрім іншого, довідки про доставку SMS - повідомлень адвокату ОСОБА_12 , журнали судових засідань, клопотання адвоката ОСОБА_12 про проведення судових засідань в режимі відеоконференції, які не є доказами у даному кримінальному провадженні у розумінні частини 3 статті 404 КПК України.

У зв'язку із наведеним, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення таких клопотань сторони захисту про повторне дослідження доказів та обставин кримінального провадження, повторний допит свідків та потерпілої.

Колегія суддів, дослідивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг захисників, дійшла висновку, що суд першої інстанції з достатньою повнотою, в межах визначеного судом обсягу, дослідив обставини вчинення обвинуваченими злочину, згідно пред'явленого обвинувачення, надав належну правову оцінку, правильно кваліфікував дії обвинувачених та обґрунтовано дійшов висновку про винуватість ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 296 КК України.

Апеляційні доводи захисників, які містять твердження про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, та відсутність в діях обвинувачених складу інкримінованого їм злочину, на думку суду апеляційної інстанції мають суто суб'єктивний характер та спрямовані на ухилення обвинувачених від кримінальної відповідальності, у зв'язку з обраною лінією захисту, що знайшло своє підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення.

Такі твердження апелянтів повністю спростовуються об'єктивними відомостями, дослідженими судом першої інстанції під час судового розгляду за участю сторін, та яким надана обґрунтована правова оцінка у оскаржуваному судовому рішенні.

Як вбачається з матеріалів судового провадження допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_9 свою вину у вчиненні інкримінованого їй злочину не визнала. Повідомила, що показання та претензії потерпілої ОСОБА_13 є брехнею, оскільки її пальцем ніхто не чіпав. Ні до того, ні після. До неї взагалі ніхто не торкався.

Також ОСОБА_9 повідомила, що колись на початку шостої години ранку вона виходила вигуляти кота і зустріла біля її дверей ОСОБА_13 з чоловіком, які робили їй зауваження з приводу того, що ОСОБА_9 дуже шумно вранці ходить по своїй квартирі. ОСОБА_13 заважало все: як я стілець рухаю в кухні, в кімнаті шумно. Крім цього, ОСОБА_13 сидить цілими днями на вентиляційній віддушині і слухає буквально все, про що розмовляю, хто прийшов, хто пішов, що роблю та збирає якийсь компромат. ОСОБА_9 могла 100 разів написати заяву на ОСОБА_13 , коли та приходила з якимось чоловіком до неї, ногами розбивали двері, казали: «виходь», «виходь сюди, відчиняй двері, що ти зачинилась» та висловлювались нецензурною лексикою.

До ОСОБА_9 неодноразово приїжджала поліція, вона відкривала двері і казала: заходьте, дивіться, сиджу я та 2 кота. Вони приїжджали та від'їжджали, тому що нічого не відбувалось кримінального та протизаконного.

В той день, ОСОБА_9 спустилась до потерпілої, сказалаїй.: «ОСОБА_35, дресируванню я не піддаюся, мене дресирувати не потрібно, коли мені вставати, коли мені лягати, коли мені розмовляти, коли мені що робити». ОСОБА_13 у той день була неадекватна, взагалі вивалилася з дверей, а ОСОБА_9 просто хотіла з нею поспілкуватись, казала: «вийди сюди».

Також ОСОБА_9 повідомила, що в той день вона з ОСОБА_10 на кухні пили пиво, а ОСОБА_13 увесь день била по батареї, ставила у вентиляційну віддушину якусь «бандуру» на таку гучність, що стіни просто розвалювались. ОСОБА_9 з ОСОБА_10 сиділи, і не чули навіть один одного. У них закінчились цигарки і ОСОБА_9 сказала ОСОБА_10 : «давай зараз спустимося купимо цигарки та я зайду до неї і поговорю, коли це закінчиться». ОСОБА_9 взяла запальничку у виді пістолета в руку - вона велика, до кишені просто не вмістилася - і разом із ОСОБА_10 пішли до ОСОБА_13 . ОСОБА_13 вивалилась, а не вийшла, її пальцем ніхто не чіпав, кажу їй «вийди на майданчик, давай поговоримо, коли це беззаконня закінчиться, що ти хочеш взагалі».

На запитання прокурора ОСОБА_9 повідомила, що з іншими сусідами вона не має конфліктів. Живе одна з 2006 року. 20 квітня 2020 року до зустрічі з ОСОБА_13 вона з ОСОБА_10 випили 2-3 пляшки пива. Спілкувались з ОСОБА_13 5-6 хвилин. Ні ОСОБА_9 , ні ОСОБА_10 тілесні ушкодження ОСОБА_13 не наносили.

ОСОБА_9 запальничку у виді пістолета взяла, оскільки йшли купляти цигарки, а за одно зайшли до ОСОБА_13 . Запальничку у виді пістолета тримала в руці, оскільки вона має розмір приблизно 20 см і не вмістилась у сумочку. Під час їх конфлікту з ОСОБА_13 підходили сусідки з четвертого поверху ОСОБА_28 та її донька ОСОБА_29 , яка щось знімала на телефон. Ніяких зауважень ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ніхто не робив. Після цього ОСОБА_9 та ОСОБА_10 купили цигарки та повернулись до ОСОБА_9 продовжувати пити пиво.

На запитання захисника ОСОБА_12 обвинувачена ОСОБА_9 повідомила, що конфлікти з ОСОБА_13 відбувались через шум, який завдавала ОСОБА_9 , і ОСОБА_13 з цих підстав часто викликала поліцію. З іншими сусідами у неї конфліктів нема. В той день, коли трапився цей інцидент, ОСОБА_13 «поставила бандуру у вентиляційний отвір», тобто дуже гучно включала музику. ОСОБА_9 вважає, що тілесні ушкодження ОСОБА_13 отримала у себе в квартирі, оскільки була у нетверезому стані.

На запитання представника потерпілої - адвоката ОСОБА_30 обвинувачена ОСОБА_9 повідомила, що 20.04.2020 коли вона з ОСОБА_10 підійшли до дверей ОСОБА_13 , вона попросила ОСОБА_13 вийти на майданчик поговорити. ОСОБА_13 була у сильному алкогольному сп'янінні, не могла зробити крок ані вліво, ані вправо, вона трималась за одвірок. ОСОБА_9 взяла ОСОБА_13 за руку і сказала їй вийти на майданчик. ОСОБА_13 стала кричати «допоможіть, допоможіть вбивають». На крик ОСОБА_13 вийшли сусіди, були пару хвилин. ОСОБА_13 дала ОСОБА_10 ляпаса, а ОСОБА_9 вона тілесні ушкодження не наносила.

Обвинувачена ОСОБА_10 у судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованого їй злочину не визнала та відмовилась давати показання, відповідно до положень статті 63 Конституції України.

Захисник обвинуваченої ОСОБА_10 - адвокат ОСОБА_8 у судовому засіданні зазначав, що вина обвинувачених у вчиненні інкримінованого їм злочину не доведена, а тому їх слід виправдати, цивільний позов потерпілої залишити без задоволення.

Незважаючи на таку позицію обвинувачених, суд першої інстанції на її спростування, належним чином проаналізував і оцінив зібрані у справі докази, якими і обґрунтував своє рішення.

Колегія суддів вважає, що досудове розслідування та судовий розгляд проведено з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, а висновки суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованого їм злочину ґрунтуються на зібраних у справі доказах, які відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються сукупністю досліджених у судовому засіданні та оцінених судом, з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв'язку й детально наведеними у вироку доказами.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав правильну оцінку показанням допитаних під час судового розгляду потерпілої ОСОБА_13 та свідків: ОСОБА_18 , ОСОБА_17 та обгрунтовано послався на них у вироку.

Потерпіла ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснила, що вона працює вчителем, проживала у своїй квартирі, тепер уже у колишній своїй квартирі, на жаль, так склалася ситуація, так як вони відчували постійний дискомфорт - постійний шум, який заважав їм. У якийсь момент часу, вона попросила людину, що живе зверху над її квартирою, не заважати їм хоча б уночі, тому що у неї діти і вони хочуть спати. Але з того часу все різко змінилося. Вони довго терпіли, а потім ОСОБА_13 сказала: «будь ласка, ну не заважайте хоча б уночі» і після цього вона стала об'єктом нападок.

Потім настало 20 квітня 2020 року, ОСОБА_13 була вдома з дітьми, коли подзвонили у двері, вона підійшла, глянула в вічко, чудово впізнала ОСОБА_9 , і з нею поряд ще був хтось. ОСОБА_13 відкрила двері, які відчиняються на майданчик, і тут друга жінка просто зачиняє ці двері, затискає ОСОБА_13 праве плече і залишаюся на сходовій клітці. ОСОБА_9 хапає ОСОБА_13 за ліву руку, перехоплює за халат, просто виволакує останню. В лівій руці ОСОБА_9 тримала пістолет і каже: «Виходь, сука, стріляти не буду якщо вийдеш». Одна її витягувала, а друга блокувала дверима. ОСОБА_9 залишалася затиснутою у дверному отворі. Її діти кричали. Старша дочка підбігла почала затаскувати її в квартиру. Перед ОСОБА_13 постійно був пістолет. ОСОБА_9 казала: «Зі мною тільки «на Ви», ти зрозуміла, сука».

У ОСОБА_13 за спиною були її діти, старша затягувала її до квартири. ОСОБА_31 тицяла пістолетом їй по голові. В цей момент з'явилися сусідки і сказали: «досить, все це вже набридло, досить, відпустіть її». Ті їй щось відповіли і сусідки піднялися на сходовий проліт між 2 та 3 поверхами. ОСОБА_9 та ОСОБА_10 зовсім ніяк не відреагували, а навпаки посилили свої дії. ОСОБА_13 зігнулася, заплющила очі, нахилила голову, тому що її дуже лякав цей пістолет і вона не знала чого чекати в цю секунду. ОСОБА_9 та ОСОБА_10 були явно п'яні, із запахом, зі скляними очима, з агресивною, незв'язною мовою, запах їй був фізично чутний. ОСОБА_13 зігнулася, а ОСОБА_9 та ОСОБА_10 вдвох паралельно почали її бити. Били ногами, били руками, обидві її ноги вони били просто «з носака» по ногах, утримуючи її і не даючи їй просто піти. Коли це все почалося ОСОБА_13 встигла помітити, що в правій руці у другої невідомої їй особи, маску, якою явно користувалися (тому що вона вигнутої форми, вона не була плоскою, її одягали на обличчя). Вона махала цією маскою, потім її взяла і просто в обличчя ОСОБА_13 цією маскою прокрутила з усіма цими приказками «сука» та іншими принизливими образами.

ОСОБА_13 наполягала, що предмет в руках у ОСОБА_9 вона сприймала як пістолет. Пізніше ОСОБА_13 відчула на секунду фізичне послаблення дверей і змогла залізти (не зайти, а залізти) у свою квартиру і зачинила двері.

На запитання прокурора потерпіла ОСОБА_13 повідомила, що ці події відбувались за адресою АДРЕСА_7 , приблизно о 17:00-17:30 год. Вона з родиною приїхали туди влітку 2017 року. На початку зими у 2018 році вона перший раз звернулася до своєї сусідки зверху ОСОБА_9 (оскільки о 5:45 ранку було гучно чути як розсипалися пляшки) з проханням не шуміти у такий ранній час. Це була перша зустріч ОСОБА_13 з ОСОБА_9 , на що остання сказала «Пішла геть, ходити сюди не треба, я тут господиня, я у своїй квартирі, я тут робитиму те, що я хочу». І власне ця лінія у різній формі агресії і продовжилася. ОСОБА_13 не конфліктувала, вона просила ОСОБА_9 як матір, як людина, що просто хоче спокійно спати та відпочивати у своїй квартирі. ОСОБА_9 завжди реагувала агресивно, завжди з приниженням, завжди з нецензурщиною, майже завжди в п'яному вигляді.

Також ОСОБА_13 повідомила, що ОСОБА_10 вона раніше не знала і не бачила. Вперше побачила її 20.04.2020 разом із ОСОБА_9 .

Внаслідок нападу ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . ОСОБА_13 отримала синці на правій і лівій нозі, коліні і нижче, на лівій руці були синці. ОСОБА_9 та ОСОБА_10 вона жодних ушкоджень не завдавала.

Свідками цих подій були її діти та дві сусідки, які засняли ці події на телефон. Ці сусідки безпосередньо робили зауваження ОСОБА_9 та ОСОБА_10 припинити дії проти ОСОБА_13 , однак вони на ці зауваження не реагували.

Того ж дня до ОСОБА_13 прийшов брат ОСОБА_32 , почав ображати і сказав, що зітре ОСОБА_13 у порошок, і щоб вона заткнулася та не чіпала його сестру.

На запитання захисника ОСОБА_12 потерпіла ОСОБА_13 повідомила, що протягом 2018-2019 років вона разів 10-12 зверталась до поліції з приводу дій ОСОБА_33 .

В той день, коли ОСОБА_9 подзвонила їй в двері, вона бачила, що це ОСОБА_9 і ще одна незнайома їй людина. Вона відчинила двері, оскільки вважала, що ОСОБА_9 прийшла до неї просто поспілкуватись. Однак, коли вона відчинила двері, то побачила в руках ОСОБА_9 пістолет. Саме так вона його сприймала - як пістолет. Великий, сірий, блискучий.

За цими подіями спостерігали сусіди зверху, які фіксували це все на телефон, а саме дівчина, яка молодша за них.

На запитання захисника ОСОБА_20 потерпіла ОСОБА_13 повідомила, що перша конфліктна ситуація з ОСОБА_9 сталася ще у лютому 2018 року, однак вона не може сказати, що у неї з ОСОБА_9 були стійкі неприязні відносини по відношенню одна до одної. Одного разу, коли ОСОБА_9 кричала у під'їзді «допоможіть, допоможіть», ОСОБА_13 була дома і викликала «швидку». Був період коли вони навіть вітались.

ОСОБА_10 , крім того що утримувала ОСОБА_13 дверима, ще й била її по ногам і втирала використану маску в лице.

Свідок ОСОБА_18 допитана у судовому засіданні, повідомила, що в той день вона за мамою (свідок ОСОБА_17 ) була вдома. У під'їзді пролунав крик, дитина кричала «Допоможіть!». Вони відчинили двері, вийшли в під'їзд, почули, що кричить дитина. Вони живуть на 4 поверсі, спустилися на 2 поверх на сходову клітку між 2 та 3 поверхом. Побачили, що в квартирі на 2 поверсі, де жила ОСОБА_34 , відчинені двері в дверях стояла ОСОБА_35 (вона стояла на порозі, частиною тіла на своєму порозі, частиною на сходовому майданчику), її за шию тримала сусідка ОСОБА_9 і намагалась разом з ОСОБА_10 витягнути ОСОБА_13 на сходовий майданчик. ОСОБА_13 чинила опір ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . ОСОБА_9 тримала в руках схожий на пістолет предмет, який був дуже схожий на справжній. Дитина продовжувала кричати, сусідка ОСОБА_35 кричала «Допоможіть, знімайте, викликайте поліцію будь ласка».

ОСОБА_18 почала знімати на відео і разом з мамою казали, що зараз викличуть поліцію, вимагали зупинитись, але бійка не припинилася, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на крики та зауваження не реагували. Це відео ОСОБА_18 через месенджер пізніше відправила ОСОБА_13

ОСОБА_9 та ОСОБА_10 намагалися витягнути із квартири ОСОБА_36 , погрожували схожим на пістолет предметом. ОСОБА_18 набрала 102, викликала поліцію і з матір'ю піднялися до себе в квартиру. Потім приїхала поліція, але до них поліція так і не заходила в квартиру. Після цього до них у квартиру ще піднімалися сусідка ОСОБА_9 , намагалася їм стукати у двері, говорила «Відкрийте, вийдіть, давайте поговоримо», але вони двері не відчиняли.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_17 повідомила, що в той день вона з донькою (свідок ОСОБА_18 ) були у своїй квартирі та почули у під'їзди крик дитини, дівчинка кричала про допомогу. Вони вийшли подивитись, спустились, побачили, що в дверях квартири ОСОБА_13 стояла вона та ще 2 жінки і з'ясовували відносини. Дівчинка кричала та просила допомоги, а її мати - ОСОБА_13 просила викликати поліцію. Свідок ОСОБА_17 та її донька попросили, щоб вони припинили цю сутичку, на що їм сказали, щоб вони не втручалися в цю справу. Але свідок ОСОБА_17 та її донька все одно вирішили викликати поліцію тому, що там була дитина.

На запитання прокурора свідок ОСОБА_17 уточнила, що коли вона зі своєю донькою вийшли з квартири, то побачили, як ОСОБА_13 стояла в дверях з донькою, а 2 жінки, які присутні у залі судових засідань - ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , намагались витягнути ОСОБА_13 із квартири чи з дверей. Дівчинка кричала, мабуть їй було страшно за мати. Усі події тривали приблизно 10 хвилин. Донька свідка ОСОБА_17 - ОСОБА_18 знімала події на телефон. В руці у ОСОБА_9 був предмет, схожий на пістолет - свідок ОСОБА_17 сприймала його як справжній пістолет. Поліцію викликала її донька - ОСОБА_18 . Коли поліція прибула на місце події, конфлікт вже був вичерпаний.

На запитання обвинуваченої ОСОБА_10 свідок ОСОБА_17 підтвердила, що бачила, як ОСОБА_9 та ОСОБА_10 витягували ОСОБА_13 з її квартири.

Колегія суддів дійшла висновку, що показання свідків, попереджених про кримінальну відповідальність і безпосередньо допитаних під час судового розгляду, є стабільними протягом усього розгляду і узгоджуються з іншими матеріалами кримінального провадження, які в свою чергу свідчать про винуватість ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованого їм діяння.

Згідно частини 4 статті 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу.

Також судом першої інстанції співставлено, проаналізовано і покладено в основу обвинувального вироку відомості, що містяться у:

- заяві ОСОБА_13 від 20.04.2020 начальнику Новобаварського ВП ГУНП в Харківській області, відповідно до якої ОСОБА_13 просить органи поліції вжити заходів до її сусідки ОСОБА_9 , яка 20.04.2020 погрожувала їх фізичною розправою та нанесла тілесні ушкодження по нозі;

- рапорті ст. інспектора Новобаварського ВП ГУНП в Харківській області від 20.04.2020, відповідно до якого 20.04.2020 отримано заяву та зареєстровано ЄО за № 6529. Фабула ЄО: 20.04.2020 о 18:59 надійшло повідомлення зі служби 102 за адресою: АДРЕСА_7 , Бригада № НОМЕР_6 Лікар ОСОБА_50, тел. НОМЕР_2 , потерпіла ОСОБА_13 , тел. НОМЕР_3 , діагноз: забій м'яких тканин тильної поверхні правої стопи, забій м'яких тканин обох гомілок; дата скоєння 20.04.2020 18:57; пояснення: конфлікт між сусідами, побила сусідка ОСОБА_9 з 10 квартири за цією ж адресою; стан здоров'я: задовільний;

- рапорті ст. інспектора Новобаварського ВП ГУНП в Харківській області від 20.04.2020, відповідно до якого 20.04.2020 отримано заяву та зареєстровано ЄО за № 6533. Фабула ЄО: 20.04.2020 о 20:22 надійшло повідомлення зі служби 102 за адресою: АДРЕСА_8 ОСОБА_37 , тел. НОМЕР_2 , потерпіла ОСОБА_9 , тел. НОМЕР_4 , діагноз: алкогольне отруєння; дата скоєння 20.04.2020 20:23; пояснення: сварилася із сусідко. ОСОБА_35 з 6 квартири; стан здоров'я: задовільний (подія 102 № 53702919) Подія №53703062 (приєднано до подія 102 № 53702919) дата скоєння: 20.04.2020 20:25, місце скоєння: АДРЕСА_9 , потерпіла ОСОБА_10 ; Бригада № НОМЕР_6 ОСОБА_37 , діагноз: алкогольне отруєння;

- листі КПП ХОР «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» від 15.06.2020 (з долученими до нього копіями карт виїзду швидкої медичної допомоги ф. 110/о), відповідно до якого 20.04.2020 о 18:39 до служби «103» надійшов виклик з тел. (НОМЕР_7, за адресою: АДРЕСА_7 , до ОСОБА_13 . Виклик обслуговувала бригада екстреної медичної допомоги № НОМЕР_6 у складі лікаря ОСОБА_38 , фельдшера ОСОБА_39 , водія ОСОБА_40 . Також 20.04.2020 о 19:35 до служби «103» надійшов виклик з тел. (НОМЕР_8, за адресою: АДРЕСА_9 , до ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . Виклик обслуговувала бригада екстреної медичної допомоги № НОМЕР_6 у складі лікаря ОСОБА_41 , молодшої медичної сестри ОСОБА_42 , водія ОСОБА_43 ;

- цифрових копіях повідомлень (лист від 26.10.2020 №6595/119-25/01-2020 з додатком), які надійшли до служби «102» 20.04.2020 о 18:28 та 20:21 з номеру (НОМЕР_9 від лікарів БШМД № НОМЕР_6 ОСОБА_37 і ОСОБА_51 та о 20:20 з номеру НОМЕР_4 від громадянки, яка представилась як ОСОБА_9 щодо подій за адресою: АДРЕСА_9 ;

- висновку фахівця з питань судово-медичної експертизи від 21.04.2020 №376-2020, згідно якого, на підставі даних огляду за заявою ОСОБА_13 , у неї мали місце наступні ушкодження: синці на лівій руці, ногах; садно на тлі синця на правій стопі. Ці ушкодження утворились; синці - від травматичної дії тупих твердих предметів механізмом удар або удар стиснення, садно на тлі синця - за механізмом удар-третя-ковзання. Вищевказані тілесні ушкодження, враховуючи їх морфологічні характеристики, могли бути отримані протягом доби до моменту огляду. За ступенем тяжкості - синці, садно на тлі синця викликали незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше 6-ти днів, і за цією ознакою відповідно до пунктів 2.3.2. «Б», 2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеня тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України від 17.01.1995 №6, відносяться до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень;

- протоколі огляду місця події від 08.05.2020 та додатками до нього, згідно якого у присутності понятих, за участі власника приміщення ОСОБА_9 було оглянуто квартиру АДРЕСА_3 , та виявлено запальничку у вигляді пістолету в металевій оправі із позначками на ньому: НОМЕР_10 та коробку чорно-синього кольору (картонну), у якій зберігалась зазначена запальничка;

- заяві ОСОБА_9 від 08.05.2020, відповідно до якої вона добровільно видає запальничку у вигляді пістолету в металевій оправі та коробку чорно-синього кольору (картонну), у якій зберігалась зазначена запальничка, для долучення в якості речового доказу;

- протоколі огляду предметів від 08.05.2020, згідно якого було оглянуто вилучені в ході проведення огляду місця події 08.05.2023 квартири АДРЕСА_3 , картонну коробку чорно-синього кольору (на чорному фоні коробки зазначено: CHOICE нижче вказано SEASON SELECTION, нижче з правого боку ієрогліфи та цифри 2002; нижче на синьому фоні зліва візерунок зі стрілами та кругами, поруч зазначені п'ять зірок та під ними напис НОМЕР_11), в якому знаходиться предмет зовні схожий на пістолет, у металевій оправі чорного кольору, який виявився запальничкою із позначками на ньому: НОМЕР_10. Також, в коробці під підкладкою червоного кольору знаходиться пластиковий утримувач (сувенірний);

- постанові слідчого від 08.05.2020, відповідно до якого картонну коробку чорно-синього кольору (на чорному фоні коробки зазначено: CHOICE нижче вказано SEASON SELECTION, нижче з правого боку ієрогліфи та цифри 2002; нижче на синьому фоні зліва візерунок зі стрілами та кругами, поруч зазначені п'ять зірок та під ними напис НОМЕР_11), в якому знаходиться предмет зовні схожий на пістолет, у металевій оправі чорного кольору, який виявився запальничкою із позначками на ньому: НОМЕР_10. Також, в коробці під підкладкою червоного кольору знаходиться пластиковий утримувач (сувенірний), визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12020220500000664 від 25.04.2020;

- ухвалі слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 15.05.2020, відповідно до якої накладено арешт на майно, яке вилучено 08.05.2020 під час огляду місця події квартири АДРЕСА_3 , належного ОСОБА_9 , а саме: картонну коробку чорно-синього кольору (на чорному фоні коробки зазначено: CHOICE нижче вказано SEASON SELECTION, нижче з правого боку ієрогліфи та цифри 2002; нижче на синьому фоні зліва візерунок зі стрілами та кругами, поруч зазначені п'ять зірок та під ними напис НОМЕР_11), в якому знаходиться предмет зовні схожий на пістолет, у металевій оправі чорного кольору, який виявився запальничкою із позначками на ньому: НОМЕР_10. Також, в коробці під підкладкою червоного кольору знаходиться пластиковий утримувач (сувенірний);

- протоколі проведення слідчого експерименту від 13.05.2020 та додатку до нього, проведеного за участю потерпілої ОСОБА_13 , яка в присутності понятих показала та розповіла про обставини, що мали місце 20.04.2020 приблизно о 17-30 за адресою: АДРЕСА_7 , а також показала спосіб спричинення їй тілесних ушкоджень обвинуваченими ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ;

- висновку експерта №09-1666/2020 від 18.05.2020, згідно якого на підставі даних судово-медичної експертизи ОСОБА_13 , у останньої встановлені наступні тілесні ушкодження: синці на лівій руці, ногах; садно на тлі синця на правій стопі. Ці ушкодження утворились; синці - від травматичної дії тупих твердих предметів механізмом удар або удар стиснення, садно на тлі синця - за механізмом удар-третя-ковзання. Вищевказані тілесні ушкодження, враховуючи їх морфологічні характеристики, могли бути отримані протягом доби до моменту огляду, 21.04.2020. За ступенем тяжкості - синці, садно на тлі синця викликали незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше 6-ти днів, і за цією ознакою відповідно до пунктів 2.3.2. «Б», 2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеня тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України від 17.01.1995 №6, відносяться до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень. Показання ОСОБА_13 дані нею при проведенні слідчого експерименту в цілому не суперечать наявним судово-медичним даним в частині способу спричинення та механізму утворення встановлених у неї тілесних ушкоджень на лівому плечі, гомілках, колінних суглобах та правій стопі;

- клопотанні ОСОБА_13 від 13.05.2020, в якому вона просить долучити до матеріалів справи компакт диск DVD-RTitanum погроз на її адресу з боку її сусідки ОСОБА_9 ;

- протоколі огляду предметів від 14.05.2020, відповідно якого проведено огляд DVD-R Titanum на якому знаходиться відеозапис, під час перегляду якого було встановлено, що місцем конфлікту є міжповерховий майданчик, на відео знаходиться три жінки, одна з яких в лівій руці тримає предмет схожий на пістолет та махає ним у різні боки. За межами відео чутно як розмовляє ще якась жінка, але остання знаходиться поза межами видимості камери;

- постанові слідчого від 14.05.2020, відповідно до якого DVD-R Titanum визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12020220500000664 від 25.04.2020;

- протоколі проведення слідчого експерименту від 13.10.2020 та додатку до нього, проведеного за участю потерпілої ОСОБА_13 , яка в присутності понятих показала та розповіла про обставини, що мали місце 20.04.2020 приблизно о 17-30 за адресою: АДРЕСА_7 , а також показала спосіб спричинення їй тілесних ушкоджень обвинуваченими ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ;

- висновку експерта №09-3185/2020 від 16.10.2020, згідно якого на підставі даних судово-медичної експертизи ОСОБА_13 , у останньої встановлені наступні тілесні ушкодження: синці на лівій руці, ногах; садно на тлі синця на правій стопі. Ці ушкодження утворились; синці - від травматичної дії тупих твердих предметів механізмом удар або удар стиснення, садно на тлі синця - за механізмом удар-третя-ковзання. Вищевказані тілесні ушкодження, враховуючи їх морфологічні характеристики, могли бути отримані протягом доби до моменту огляду, 21.04.2020. За ступенем тяжкості - синці, садно на тлі синця викликали незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше 6-ти днів, і за цією ознакою відповідно до пунктів 2.3.2. «Б», 2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеня тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України від 17.01.1995 №6, відносяться до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень. Показання ОСОБА_13 дані нею при проведенні слідчого експерименту від 13.10.2020 в цілому не суперечать наявним судово-медичним даним в частині способу спричинення та механізму утворення встановлених у неї тілесних ушкоджень;

- матеріалах ЄО №6182 від 14.04.2020, № 18376 від 07.10.2019, № 2018 від 25.03.2019, № 4155 від 12.03.2019, № 3618 від 03.03.2019, №3659 від 04.03.2019, №2889 від 19.02.2019, №2865 від 18.02.2019, №2544 від 13.02.2019, №2367 від 10.02.2019 за викликами та заявами ОСОБА_13 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_7 , до Новобаварсього ВП ГУНП в Харківській області з проханнями вжити заходів до її сусідки ОСОБА_9 , яка за місцем мешкання вчиняє правопорушення, гучно слухає музику, вчиняє з нею сварки, погрожує розправою тощо. Зокрема, за результатами розгляду матеріалів ЖЄО № 4155 від 12.03.2019,№ 3618 від 03.03.2019, №3659 від 04.03.2019,№2367 від 10.02.2019 за заявами ОСОБА_13 були складені адміністративні протоколи щодо ОСОБА_9 за статтями 173, 182 КУпАП;

- відповіді т.в.о. начальника СВ ВП №1 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області від 23.02.2021 на адвокатський запит адвоката ОСОБА_12 №30аз від 18.02.2021, відповідно до якої у період часу з 2019 по 2021 до ВП №1 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області жодних звернень ОСОБА_9 про вчинення кримінальних правопорушень ОСОБА_13 не надходило.

Відповідно до статті 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Відповідно до статті 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів провадження, наведені вище докази, були отримані органом досудового розслідування у встановленому КПК України порядку.

Надаючи оцінку вищезазначеним доказам, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про їх належність, допустимість та достовірність, з точки зору достатності та взаємозв'язку, що в свою чергу підтверджує вину ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованого їм кримінального правопорушення за наведених вище обставин, яка доведена поза розумним сумнівом, та підтверджується показаннями потерпілої, свідків, а також сукупністю інших зібраних по кримінальному провадженню доказів.

Колегія суддів вважає, що зазначені докази сумнівів у їх достовірності не викликають, викладені в них відомості є такими, що мають значення для встановлення фактів і обставин вчиненого кримінального правопорушення, що було ретельно досліджено судом першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції дійшов вмотивованого та обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_9 та ОСОБА_10 кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 296 КК України, і у вироку суду першої інстанції, в повній відповідності до вимог частини 3 статті 374 КПК України наведено докази, на яких ґрунтується висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_9 та ОСОБА_10 за пред'явленим обвинуваченням, які суд дослідив та оцінив із дотриманням положень статті 94 КПК України.

В основу обвинувального вироку покладено виключно ті докази, що не викликають сумнівів у їхній достовірності. Зі змісту вказаного вироку вбачається, що суд першої інстанції у мотивувальній частині вироку виклав формулювання обвинувачення, визнаного доведеним, встановив і зазначив місце, час, спосіб вчинення злочину, його наслідки.

Судом першої інстанції повністю дотримані вимоги чинного законодавства, досліджено усі обставини кримінального провадження та оцінено надані докази з точки зору належності, допустимості і достовірності, а сукупність наданих стороною обвинувачення доказів, з точки зору достатності та взаємозв'язку, можуть бути покладені в основу обвинувального вироку, оскільки стороною захисту не доведено наявність підстав для виправдання обвинувачених за пред'явленим обвинуваченням, з урахуванням доводів, наведених в апеляційних скаргах захисників.

Щодо доводів апеляційної скарги захисника обвинуваченої ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_12 про порушення права на захист обвинуваченої, а саме неналежне повідомлення захисника про дату та час судового розгляду, необґрунтована відмова в здійсненні судового розгляду в режимі відеоконференції, відсутність захисника при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню, та порядку їх дослідження, суд апеляційної інстанції вважає їх безпідставними, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, а саме довідок про доставку SMS - повідомлень захиснику обвинуваченої ОСОБА_9 - адвокату ОСОБА_12 на номер телефону НОМЕР_5 , захисник був повідомлений про дату та час судових засідань, що в свою чергу підтверджується наявними в матеріалах провадження клопотаннями захисника про неможливість прибуття в судове засідання, відкладення судового розгляду, та призначення судових засідань в режимі відеоконференцій із зазначенням дати та часу судових засідань, що в свою чергу підтверджує належне повідомлення та обізнаність захисника про дату судових засідань (т.1 а.с. 34, 45, 46, 54, 149, 166, т.2 а.с. 62, 105, 135, 142, 158, 170, 178, 183, 188, 190).

Щодо відмови судом першої інстанції у проведенні судових засідань в режимі відеоконференції з захисником ОСОБА_12 з використанням власних засобів, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що 05.12.2022 до канцелярії Жовтневого районного суду м. Харкова надійшло клопотання захисника ОСОБА_12 про проведення судового засідання в режимі відеооконференції. Відповідно до журналу судового засідання від 06.12.2022 суд першої інстанції вважав за неможливе проводити судове засідання в режимі відеоконференції та відклав судове засідання на іншу дату.

Також в судовому засіданні 04.04.2023 було відмовлено в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_12 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції за допомогою власних засобів, судовий розгляд відкладено на іншу дату.

Як вбачається з листа направленого суддею Жовтневого районного суду м. Харкова ОСОБА_1 захиснику ОСОБА_12 , суд мотивував свою відмову в задоволенні вищевказаного клопотання тим, що захисником в клопотанні не зазначено виняткових і виключних підстав та обставин, які б унеможливлювали забезпечення права обвинуваченої ОСОБА_9 на захист.

Крім того зі змісту вироку суду першої інстанції вбачається, що суд першої інстанції в мотивувальній частині вироку навів обґрунтування прийнятого рішення щодо відмови захиснику ОСОБА_12 в участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою власних засобів, та вказав, що захист обвинуваченої ОСОБА_9 (за договором) здійснював адвокат ОСОБА_12 .

Захисник за договором обвинуваченої ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_12 неодноразово не з'являвся у судові засідання, у зв'язку із чим судовий розгляд неодноразово відкладався.

У судовому засіданні 26.01.2023 обвинувачена ОСОБА_9 повідомила, що участь її захисника - адвоката ОСОБА_12 неможлива через службу у Збройних Силах України.

Керуючись вимогами частини 3 статті 324 КПК України у судовому засіданні 26.01.2023 обвинуваченій ОСОБА_9 було запропоновано обрати собі іншого захисника, однак у судовому засіданні 06.03.2023 обвинувачена ОСОБА_9 повідомила, що вона не обрала собі іншого захисника, оскільки не має такої можливості та заперечувала проти проведення розгляду справи без захисника.

У правовому висновку, викладеному в постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду у справі № 748/479/20, провадження № 51-2509 км 22, зокрема, зазначено: «Положеннями статті 335 КПК України передбачено зупинення судового провадження лише у випадках, коли для проходження військової служби під час мобілізації був призваний виключно обвинувачений, тому апеляційний суд роз'яснив обвинуваченому його право укласти угоду з іншим захисником та надав для цього час. Проте, засуджений такою можливістю не скористався, із жодним захисником угоди не уклав, не надав суду доказів на підтвердження того, що він дійсно має попередню домовленість із конкретним захисником. За таких обставин апеляційний суд дотримався вимог закону, призначив обвинуваченому захисника з Регіонального центру із надання безоплатної вторинної правової допомоги, який брав безпосередню участь у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції».

З огляду на викладене, не зважаючи на положення статті 52 КПК України, згідно яких участь захисника у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 296 КК України, не є обов'язковою, однак, з метою забезпечення права на захист обвинуваченої ОСОБА_9 , ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.03.2023 було залучено захисника за призначенням.

На виконання цієї ухвали дорученням Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Луганській та Харківській областях від 08.03.2023 призначено адвоката ОСОБА_44 для здійснення захисту обвинуваченої ОСОБА_9 .

04.04.2023 у судовому засіданні з метою забезпечення дотримання прав обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які беруть участь у розгляді справи перебуваючи безпосередньо у залі суду (не в режимі відеоконференції), суд визнав обов'язковою участь їх захисників також безпосередньо у залі суду разом із їх підзахисними та відмовив у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_12 щодо подальшого розгляду справи за його участі у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

У судові засідання, призначені на 13.04.2023, 25.04.2023 та 10.05.2023 адвокат ОСОБА_12 не з'явився.

Наказом директора Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Луганській та Харківській областях від 24.04.2023 № 141 припинено надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_9 з 24.04.2023 (підстава: доповідна записка адвоката ОСОБА_44 від 21.04.2023).

За таких обставин, ураховуючи правовий висновок, викладений у постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду у справі № 748/479/20, провадження № 51-2509 км 22, хоч згідно з положеннями статті 52 КПК України участь захисника у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 296 КК України, не є обов'язковим, однак, з метою забезпечення права на захист обвинувачених, ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 10.05.2023 було залучено захисників за призначенням. На виконання цієї ухвали дорученнями Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Луганській та Харківській областях від 26.05.2023 призначено адвоката ОСОБА_45 для здійснення захисту обвинуваченої ОСОБА_9 та адвоката ОСОБА_8 для здійснення захисту обвинуваченої ОСОБА_10 .

04.07.2023 у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_9 у присутності адвоката ОСОБА_45 згідно з положеннями статті 54 КПК України відмовилась від останнього. Захисник за договором обвинуваченої ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_12 всупереч вищезазначеному ухваленому 04.04.2023 у судовому засіданні рішенню (відповідно до якого було визнано обов'язковою участь захисників обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 також безпосередньо у залі суду разом із їх підзахисними та відмовлено у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_12 щодо подальшого розгляду справи за його участі у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів) безпосередньо в судові засідання не з'являвся. Суд враховуючи положення статті 52 КПК України не призначав іншого захисника та визнав можливим проведення розгляду справи за його відсутності.

У зв'язку із наведеним, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вжито всіх необхідних засобів для забезпечення обвинуваченим ОСОБА_9 та ОСОБА_10 права на захист, а незгода обвинуваченої ОСОБА_9 із залученням їй іншого захисника та не забезпечення нею участі в судових засіданнях її захисника за договором - адвоката ОСОБА_12 , можна розцінювати як зловживання обвинуваченою своїми процесуальними правами, з метою затягування строків розгляду кримінального провадження.

Щодо посилання захисника ОСОБА_12 на відсутність його в судових засіданнях при визначені обсягу доказів, які підлягають дослідженню, порядок їх дослідження та допиту обвинуваченої, потерпілої та свідків, суд апеляційної інстанції, зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, а саме журналу судового засідання та звукозапису до нього від 03.02.2022 судом першої інстанції за участі обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та їх захисників - адвокатів ОСОБА_20 та ОСОБА_12 було визначено обсяг доказів, які підлягають дослідженню, порядок їх дослідження, допитано обвинувачену ОСОБА_9 та потерпілу ОСОБА_13 , що свідчить про безпідставність доводів захисника ОСОБА_12 .

Також суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що судові засідання на які посилається захисник у поданій апеляційній скарзі та клопотанні про повторне дослідження доказів, а саме: 06.12.2022; 10.01.2023; 26.01.2023; 06.03.2023; 22.03.2023; 04.04.2023; 25.04.2023; 10.05.2023; 29.05.2023; 27.06.2023; 01.08.2023; 08.08.2023 були відкладені на іншу дату у зв'язку із неявкою у судові засідання обвинувачених, захисників та свідків.

Як вбачається з журналу судового засідання від 04.07.2023 до суду першої інстанції вкотре не прибув захисник ОСОБА_12 , надав до суду клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, суд відмовив в задоволенні вказаного клопотання та вирішив проводити судове засідання без участі захисника ОСОБА_12 , проти чого не заперечувала обвинувачена ОСОБА_9

11.07.2023 в судове засідання не прибув захисник ОСОБА_12 , суд першої інстанції, заслухавши думку обвинуваченої ОСОБА_9 , яка відмовилась від надання відповіді, та не наполягала на відкладенні судового розгляду, на місці ухвалив проводити судове засідання за відсутності захисника ОСОБА_12 , який вкотре не прибув у судове засідання. Під час судового засідання за участі обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та захисника ОСОБА_8 було допитано свідка ОСОБА_18 , якій учасники судового розгляду мали змогу задавати питання.

20.07.2023 в судове засідання не прибули захисники ОСОБА_12 та ОСОБА_8 , суд заслухавши думку обвинувачених ОСОБА_10 , яка вважала за можливе здійснювати судовий розгляд за відсутності її захисника, ОСОБА_9 , яка відмовилась від надання відповіді, не наполягала на відкладенні судового засідання, на місці ухвалив проводити судове засідання за відсутності захисників. Під час судового засідання було допитано свідка ОСОБА_17 , якій учасники судового розгляду мали змогу задавати питання.

Перевіркою звукозаписів вказаних судових засідань встановлено, що обвинувачені ОСОБА_9 та ОСОБА_10 скористалися своїми процесуальними правами та ставили питання свідкам, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції не встановив обставин, які б свідчили про порушення процесуальних прав обвинувачених під час судових засідань.

Щодо доводів апеляційної скарги захисника про наявність невідповідностей щодо механізму, кількості та локалізації нанесених потерпілій ОСОБА_13 обвинуваченими ОСОБА_9 та ОСОБА_10 тілесних ушкоджень, суд апеляційної інстанції вважає їх необґрунтованими та такими, що жодним чином не впливають на кваліфікацію дій обвинувачених, з огляду на наступне.

Об'єктивна сторона хуліганства полягає у грубому порушенні громадського порядку, тобто у вчиненні активних дій. КК України не пов'язує наявність хуліганства з його вчиненням у громадських місцях. Таким чином, громадський порядок може бути порушений і за відсутності сторонніх осіб чи у присутності лише потерпілого. Однак вчинення хуліганських дій у присутності інших людей, є однією із ознак, яка вказує на грубість порушення громадського порядку.

Тобто з врахуванням місця, способу та вчинення обвинуваченими протиправних дій, які відбувались на сходовому майданчику багатоповерхового будинку, обвинувачені ОСОБА_9 та ОСОБА_10 своїми діями порушили саме громадський порядок, а отже локалізація, механізм та кількість тілесних ушкоджень не впливає саме на кваліфікацію вчиненого злочину, оскільки наявність тілесних ушкоджень підтверджуються висновками судово - медичних експертиз від 21.04.2020 № 376-2020, 18.05.2020 № 09-1666/2020; 16.10.2020 № 09-3185/2020, які були предметом дослідженні та оцінки судом першої інстанції.

Щодо доводів захисника про порушення строків досудового розслідування, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів досудового розслідування відповідно до рапорту старшого слідчого Новобаварського ВП ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_46 25.01.2021 за дорученням прокурора Новобаварського відділу Харківської місцевої прокуратури №2 досудове розслідування по матеріалам кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12020220500000664 від 25.04.2020 було завершено, та сторонам відкрито доступ до матеріалів досудового розслідування відповідно до статті 290 КПК України, про що підозрюваних ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та її захисника ОСОБА_12 було повідомлено рекомендованим листом з прописним описом.

Крім цього, до запитів на відкриття матеріалу були долучені повістки про виклик на 10:00 годину 29.01.2021, 01.02.2021, 02.02.2021, однак в зазначені дні та час, для ознайомлення з матеріалами, ані підозрювана ОСОБА_10 , ані ОСОБА_9 та її захисник ОСОБА_12 , не прибули (т. 2 арк. к.п. 373).

09.02.2021 слідчий СВ Новобаварського ВП ГУНП в Харківській області крапітан поліції ОСОБА_47 за погодженням з прокурором Новобаварського відділу Харківської місцевої прокуратури №2 ОСОБА_48 , звернулись до суду з клопотанням в якому просили встановити строк для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12020220500000664 від 25.04.2020 підозрюваним ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , та її захиснику - адвокату ОСОБА_12 строком до 15.02.2021.

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова ОСОБА_49 від 17.02.2021 встановлено, що 25.01.2021 стороною обвинувачення досудове розслідування по кримінальному провадженні було завершено, прийнято рішення про відкриття матеріалів іншій стороні.

Відповідно до ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 17.02.2021, підозрюваним ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та захиснику ОСОБА_12 26.01.2021 направлено запити щодо надання доступу до матеріалів, які підлягають відкриттю, а також повістки про виклик на 10:00 годину 29.01.2021, 01.02.2021 та 02.02.2021 з метою ознайомлення з матеріалами досудового розслідування по вказаному кримінальному провадженню.

Як зазначено в мотивувальній частині вказаної ухвали слідчого судді, на вищевказані виклики підозрювані ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , а також захисник ОСОБА_12 не з'явились, що визнавалось в судовому засіданні останнім.

Слідчий суддя дійшов висновку про часткове задоволення клопотання старшого слідчого СВ Новобаварського ВП ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_47 та встановлення стороні захисту у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12020220500000664 від 25.04.2020, а саме підозрюваним ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та захиснику - адвокату ОСОБА_12 строку для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування по вказаному кримінальному провадженню тривалістю 7 (сім) робочих днів, перебіг якого розпочинається з наступного дня, що слідує за днем проголошення даної ухвали, тобто до 26 лютого 2021 року включно.

Роз'яснено стороні захисту, що після спливу вказаного строку вона буде вважатися такою, що реалізувала своє право на доступ до матеріалів досудового розслідування (т. 2 арк. к.п. 390-391).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до матеріалів кримінального провадження направлення слідчим повісток про виклик підозрюваних ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та її захисника - адвоката ОСОБА_12 для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження та запиту про надання доступу до матеріалів, у зв'язку із завершенням досудового розслідування підтверджується накладними «Укрпошта», фіскальними чеками «Укрпошта» та описом вкладень (т.2 арк. к.п. 283 -288).

Відповідно до протоколів про надання доступу до матеріалів (додаткових матеріалів) досудового розслідування від 26.02.2021 підозрювані ОСОБА_10 , ОСОБА_9 за участі захисника - адвоката ОСОБА_12 ознайомленні з матеріалами кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12020220500000664 від 25.04.2020 у повному обсязі.

У зв'язку із наведеним, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що стороною обвинувачення виконані вимоги статті 290 КПК України та направлення обвинувального акту до суду першої інстанції було здійснено в межах строку досудового розслідування.

Перевіряючи вирок в межах апеляційної скарги прокурора щодо правильності призначення покарання ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції достатньо та правильно врахував ступінь тяжкості вчиненого ними злочину та особу винних, а також відсутність обставин, що пом'якшують покарання, та наявність обставин, що обтяжують покарання.

Відповідно частини 2 статті 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Згідно статті 65 КК України та роз'яснень, наведених в пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Суд апеляційної інстанції вважає, що при призначенні ОСОБА_9 та ОСОБА_10 покарання, суд першої інстанції діяв з дотриманням вимог статтей 50,65 КК України та врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу обвинувачених, а саме: ОСОБА_9 , яка на спеціалізованих обліках не перебуває, пенсіонерка, незаміжня, неповнолітніх та непрацездатних осіб на утриманні не має, раніше судимою не була.

ОСОБА_10 заміжня, офіційно не працевлаштована на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, неповнолітніх та непрацездатних осіб на утриманні не має, раніше судимою не була.

Відповідно до статті 66 КК України, обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , судом першої інстанції не встановлено, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.

Обставин, які відповідно до статті 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , судом першої інстанції визнано вчинення кримінального правопорушення особою, яка перебувала у стані алкогольного сп'яніння, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.

При цьому, суд апеляційної інстанції вважає, що вищевстановленні обставини судом першої інстанції чітко, логічно та мотивовано викладені у мотивувальній частині вироку при призначенні покарання обвинуваченим.

Призначення винній особі певного виду та розміру покарання є виключно дискреційним повноваженням суду.

На думку суду апеляційної інстанції, застосування до обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 покарання у виді позбавлення волі зі звільненням їх від відбування покарання з іспитовим строком є ефективним, сприятиме їх виправленню та застережить обвинувачених від порушення покладених на них судом першої інстанції обов'язків та вчинення нових правопорушень.

Апеляційні доводи прокурора про відсутність достатніх підстав для звільнення обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 від відбування покарання з випробуванням, оскільки останні вчинили злочин, який являє собою підвищену суспільну небезпеку, оскільки при його вчиненні останні посягнули як на громадський порядок, так і на здоров'я потерпілої, на думку суду апеляційної інстанції є безпідставними та такими що суперечать положенням статті 50 КК України.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги прокурора щодо безпідставного звільнення обвинувачених від призначеного покарання з випробуванням та можливе виправлення обвинувачених лише в умовах ізоляції від суспільства, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що вони мають суто суб'єктивний характер, оскільки згідно відомостей кримінального провадження та поданої апеляційної скарги, об'єктивно відсутні інші обставини, які не були враховані та ретельно дослідженні судом першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції враховує позицію потерпілої ОСОБА_13 , яка висловлена нею у поданому суду апеляційної інстанції клопотанні від 16.04.2025, яка при розгляді апеляційної скарги прокурора покладалася на розсуд суду.

Призначене судом першої інстанції покарання у той спосіб, як це зазначено у вироку, на думку суду апеляційної інстанції, є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_9 та ОСОБА_10 та попередження вчинення ними нових злочинів, а тому відповідає вимогам статтей 50, 65 КК України, за своїм видом, розміром є справедливим та співмірним, з урахуванням віку обвинувачених.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з апеляційними доводами прокурора про необхідність призначення ОСОБА_9 та ОСОБА_10 покарання без застосування положень статті 75 КК України внаслідок суспільної небезпечності вчиненого злочину та фактичних обставин його скоєння, оскільки наведені вище дані про особу обвинувачених, свідчать про можливість звільнення обвинувачених від відбування покарання з випробуванням.

У зв'язку із наведеним, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дослідивши надані сторонами кримінального провадження докази, оцінивши кожний доказ за своїм внутрішнім переконанням, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого частиною 2 статті 296 КК України.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б підставами для скасування чи зміни судового рішення при перевірці цього кримінального провадження, судом апеляційної інстанції не встановлено, що є підставою для відмови в задоволенні поданих апеляційних скарг прокурора, та захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_12 .

Керуючись статтями 405; пунктом 1 частини 1 статті 407; 418; 419 КПК України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги прокурора, захисників обвинувачених ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_12 , ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_8 - залишити без задоволення.

Вирок Жовтневого районного суду м. Харкова від 14.09.2023 стосовно обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_10 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий:

Судді: