Справа № 646/12039/24 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження апел.суду №11-кп/818/867/25 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ч.1 ст.263, ч. 1 ст. 129 КК України
16 квітня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду м. Харкова апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні Слобідської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_9 та захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Червонозаводського районного суду м. Харкова від 24 грудня 2024 року стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12024221140001057 від 20.09.2024 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 263, частиною 1 статті 129 КК України,
Вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 24 грудня 2024 року ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у селищі Белочі Рибницького району республіки Молдова, громадянина Молдови, із повною загальною середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , несудимого, визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 263, частиною 1 статті 129 КК України, та призначено йому покарання: - за частиною 1 статті 263 КК України - у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки; - за частиною 1 статті 129 КК України - у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік. Відповідно до частини 1 статті 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_8 покарання в виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки. Початок відбування покарання з 10 жовтня 2024, зараховано у строк покарання попереднє ув'язнення із 10 жовтня 2024 по день набрання вироком законної сили із розрахунку одному дню попереднього ув'язнення відповідає один день позбавлення волі.
Продовжено ОСОБА_8 запобіжний у виді тримання під вартою в Державній установі "Харківський слідчий ізолятор" без визначення застави до набрання вироком законної сили.
Згідно вироку 16.09.2024 ОСОБА_8 , перебуваючи біля річки «Лопань» неподалік будинку № 7 по вул. Новодесятисажневій міста Харкова, помітив у кущах на березі річки полімерний пакет, всередині якого побачив предмет, схожий на гранату Ф-1. Реалізуючи свій умисел, спрямований на незаконне придбання, носіння та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу, діючи умисно та протиправно, з мотивів реалізації власних потреб, переслідуючи мету використання бойових припасів, взяв гранату Ф-1, яка відноситься до категорії бойових припасів, тобто придбав у вказаний спосіб бойовий припас, та почав безперервно незаконно носити при собі та зберігати його у своєму рюкзаку без передбаченого законом дозволу, продовжуючи пересуватись вулицями міста Харкова, маючи можливість його застосувати. Після цього ОСОБА_8 , у період часу з 16.09.2024 по 19.09.2024 включно, реалізуючи умисел на незаконне носіння та зберігання бойового припасу без передбаченого законом дозволу, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, з метою власного використання, 19.09.2024, близько 19 год. 00 хв., приніс вказану гранату Ф-1 за адресою спільного на той час проживання з ОСОБА_10 , тобто до приватного домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , де у подальшому його протиправні дії були припинені співробітниками СВ ВП №1 ХРУП №1 ГУ НП в Харківській області, які в ході слідчої дії, а саме: огляду місця події, проведеного у період часу з 19 години 57 хвилин по 20 годину 09 хвилин 19.09.2024 виявили та вилучили вказану гранату Ф1, яка згідно з висновком судової вибухово-технічної експертизи № КСЕ-19/121-24/28061 від 27.09.2024 є бойовим припасом. Крім того, ОСОБА_8 19.09.2024, близько 19 год. 00 хв., продовжуючи реалізацію свого умислу, спрямованого на незаконне носіння та зберігання бойового припасу, а саме: гранати Ф-1, яку він приблизно 16.09.2024, знайшов поблизу річки «Лопань» у місті Харкові, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходився на території приватного домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , належного ОСОБА_10 , разом із якою мешкав з 2018 року по 19.09.2024 за вказаною адресою та перебував у фактичних шлюбних відносинах. Далі, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків та в ході лайки із ОСОБА_10 , що виникла на грунті ревнощів, ОСОБА_8 , у період часу орієнтовно з 19.00 по 19.57, дочекавшись доки потерпіла ОСОБА_10 покине житлове приміщення будинку АДРЕСА_1 та вийде на подвір'я приватного домоволодіння, діючи умисно, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись на території подвір'я вказаного домоволодіння, належного ОСОБА_10 , разом із якою мешкає тривалий час, дістав з рюкзаку гранату Ф1 та, тримаючи останню у правій руці, демонструючи таким чином ОСОБА_10 свої наміри та вимагаючи продовження їхніх приватних стосунків в якості співмешканців у майбутньому, проти чого потерпіла заперечувала в ході сварки, почав погрожувати вчинення вибуху шляхом приведення в дію гранати Ф1, висловивши на адресу ОСОБА_10 погрозу вбивством у вказаний спосіб. При цьому, ОСОБА_8 , усвідомлюючи і достовірно знаючи, що висловлені ним погрози та його дії здатні викликати побоювання за своє життя і здоров'я у ОСОБА_10 і бажаючи цього, з метою створення реальності своїм загрозам у свідомості потерпілої, висмикнув чеку з підривача гранати Ф1, утримуючи бойовий припас у правій руці, а чеку у лівій, продовжуючи висловлювати погрози щодо реального спричинення вибуху. ОСОБА_10 сприйняла слова і дії ОСОБА_8 як реальну загрозу життю та здоров'ю і намагалася сховатися від ОСОБА_8 , побоюючись за своє життя і здоров'я, всередині будинку, зачинивши за собою вхідні двері перед останнім та викликала працівників поліції. Не погодившись з вироком суду, захисник обвинуваченого та прокурор подали апеляційні скарги. Прокурор в апеляційній скарзі просить вирок суду скасувати в частині призначеного покарання, ухвалити новий вирок, яким призначити обвинуваченому за частиною 1 статті 263 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки; за частиною 1 статті 129 КК України - у виді обмеження волі на строк 2 роки. Відповідно до частини 1 статті 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_8 покарання в виді позбавлення волі на строк 4 роки. Прокурор вважає, що судом першої інстанції не враховано дані, що характеризують особу засудженого та характер вчинених ним дій, а його дії свідчать про антисоціальну поведінку. Захисник в апеляційній скарзі просить змінити вирок суду та застосувати положення статті 75, 76 КК України, звільнивши обвинуваченого від відбування покарання з іспитовим строком тривалістю 1 рік 6 місяців. В обгрунтування апеляційних вимог захисник посилається на те, що призначений судом першої інстанції строк покарання є занадто суворим. Потерпіла в судовому засіданні пояснила, що в неї був сімейний конфлікт з приводу ревнощів з її співмешканцем. На теперішній час вона примирилася з ним та бажає далі продовжувати сімейні відносини з ним. Просить суворо його не карати та призначити покарання з іспитовим строком. Обвинувачений на обліках у лікаря-нарколога та психіатра не перебуває, щиро розкаявся та висловив бажання продовжувати проживати з ОСОБА_10 . Судом апеляційної інстанції у обвинуваченого з'ясовано чи потребує він перекладача, на що ОСОБА_8 повідомив, що перекладач не потрібен, він добре розуміє українську мову. Заслухавши суддю - доповідача, пояснення обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу сторони захисту та заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, думку прокурора, яка підтримала апеляційну скаргу сторони обвинувачення та заперечувала проти задоволення апеляційної скарги захисника, дослідивши матеріали судового провадження та перевіривши оскаржуваний вирок, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційні скарги прокурора та захисника обвинуваченого задоволенню не підлягають, зважаючи на наступне. Висновки суду відносно фактичних обставин справи та кваліфікації дій обвинуваченого апелянтами не заперечуються, у зв'язку із чим суд апеляційної інстанції на підставі частини 1 статті 404 КПК України переглядає вирок суду в межах апеляційних скарг. Надаючи оцінку вироку в частині правильності призначення покарання обвинуваченому, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції достатньо та правильно врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та дані про особу обвинуваченого. З оскаржуваного вироку вбачається, що ОСОБА_8 свою винуватість у вчиненні інкримінованих злочинів визнав повністю, у вчиненому кається, засудив свою протиправну поведінку. У зв'язку з наведеним, судом першої інстанції обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого, згідно зі статтею 66 КК України, визнано щире каяття. При цьому, обставинами, які обтяжують покарання ОСОБА_8 , відповідно до статті 67 КК України є вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває в стані алкогольного сп'яніння та вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах. Суд першої інстанції, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_8 покарання, врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого, який не має зареєстрованого місця проживання на території України, не має постійного місця роботи, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем постійного проживання характеризується посередньо, раніше не був судимий, однак раніше притягався до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства. Судом також було враховано спосіб та знаряддя вчинення кримінальних правопорушень, особу потерпілої та місце скоєння кримінальних правопорушень. Виходячи з наведених обставин, суд першої інстанції не встановив підстав для застосування статті 69 КК України та вважав необхідним та достатнім призначити обвинуваченому покарання в мінімальних межах санкцій частини 1 статті 263 та частини 1 статті 129 КК України. Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції та підстав для задоволення апеляційних вимог як прокурора, так і захисника в ході апеляційного розгляду не було встановлено. Зокрема, дані, що характеризують особу обвинуваченого та на які посилається прокурор у своїй апеляційній скарзі, були в повному обсязі враховані судом першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченому. Посилання прокурора на те, що обвинувачений нібито систематично зловживає алкогольними напоями, матеріалами провадження не підтверджуються. Навпаки, відповідно до характеристики за місцем мешкання, ОСОБА_8 спиртними напоями не зловживає. Інших обгрунтованих даних, які б об'єктивно свідчили про неможливість досягнення мети покарання, призначеного судом першої інстанції, прокурором не наведено. Апеляційна скарга сторони обвинувачення не містить перконливих доводів на користь того, що покарання на один рік більше, аніж визначено судом першої інстанції як окремо за кожне правопорушення, так і за їх сукупністю, буде більш доцільним та необхідним для особистої та загальної превенції. У зв'язку із наведеним, судом апеляційної інстанції не встановлено підстав для призначення обвинуваченому більш суворого покарання, як про це просить сторона обвинувачення. Щодо апеляційних вимог сторони захисту про призначення обвинуваченому покарання із випробуванням на підставі статті 75 КК України, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Стаття 75 КК України передбачає, якщо суд, крім випадків засудження за окремі злочини, визначені цією статтею, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням. Питання щодо призначення покарання визначають форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер кримінального правопорушення, обставини справи, особу винного, а також обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання. Вирішення цих питань належить до дискреційних повноважень суду, що розглядає кримінальне провадження по суті, який повинен з урахуванням усіх перелічених вище обставин визначити вид і розмір покарання та ухвалити рішення. Суд апеляційної інстанції приймає до уваги, що обвинувачений раніше не був судимим. Разом з тим, як встановлено судом першої інстанції, обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення в стані алкогольного сп'яніння та щодо особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах. З огляду на обставини кримінальних правопорушень, у вчиненні яких ОСОБА_8 визнано винним, зокрема наявність у потерпілої реальних підстав побоюватися погрози, дані про особу обвинуваченого, інформацію про те, що обвинувачений раніше притягався до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, судом апеляційної інстанції не встановлено обставин, які б свідчили про можливість виправлення засудженого без відбування покарання. Посилання захисника на те, що потерпіла у кримінальному провадженні просила суворо не карати обвинуваченого, заслуговують на увагу, однак така позиція потерпілої не є визначальною при вирішенні питання щодо можливості застосування положень статті 75 КК України при призначенні обвинуваченому покарання, оскільки кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 129 КК України було вчинене загально-небезпечним способом із використанням бойового припасу. Враховуючи, що обвинувачений не лише знайшов бойовий припас у виді гранати, але й переніс його до подвір'я, де проживає потерпіла та погрожував вчиненням вибуху шляхом приведення в дію гранати, суд апеляційної інстанції вважає, що в даному випадку застосування положень статті 75 КК України буде недостатнім та не сприятиме виправленню обвинуваченого в подальшому. Відповідно до частини 2 статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Відповідно до норм статті 65 КК України та роз'яснень, наведених в пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції з урахуванням положень статтей 50, 65 КК України, з дотриманням вимог статті 70 КК України призначив той вид та розмір покарання, який є співмірним з тяжкістю вчинених кримінальних правопорушень та відповідає принципам індивідуалізації, є достатнім для виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Доводи апеляційних скарг прокурора та захисника вказаних висновків не спростовують. У зв'язку з наведеним, суд апеляційної інстанції вважає висновки суду першої інстанції мотивованими, тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені статтею 412 КПК України та які перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, колегією суддів не встановлено.
Керуючись статтями 405, пунктом 1 частини 1 статті 407, 418, 419 КПК України,-
Апеляційні скарги прокурора та захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Вирок Червонозаводського районного суду м. Харкова від 24 грудня 2024 року - залишити без змін. Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а особою, яка тримається під вартою, в той самий строк з дня отримання копії ухвали.
Головуючий:
Судді: