Справа №463/3448/25
Провадження №1-кс/463/3663/25
18 квітня 2025 року Личаківський районний суд м. Львова
слідчий суддя ОСОБА_1
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
скаржника ОСОБА_3
слідчого ОСОБА_4
в м. Львові,
розглянувши скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого Львівського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції у Львівській області про закриття кримінального провадження, -
до суду надійшла скарга на постанову старшого слідчого Львівського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_4 від 26 березня 2025 року про закриття кримінального провадження №12024141360000714 від 17 лютого 2024 року.
В обґрунтування скарги ОСОБА_3 зазначає, 14 квітня 2025 року отримав копію постанови старшого слідчого Львівського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_4 від 26 березня 2025 року про закриття кримінального провадження №12024141360000714 від 17 лютого 2024 року на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України. Вважає, що постанова підлягає скасуванню у зв'язку із тим, що орган слідства не відбирав у нього пояснень; не визнав його потерпілим у кримінальному провадженні; орган слідства збирав докази, відбирав пояснення не повідомивши скаржника, чим позбавив його процесуальних прав, передбачених ст.56 КПК України; висновки органу слідства у постанові суперечать фактичним обставинам справи.
Скаржник у судовому засіданні скаргу підтримав у повному обсязі, надав аналогічні пояснення. Додатково зазначив, що він отримував повістки слідчого, проте із запізненням, а тому до слідчої для допиту не з'являвся. Вважає, що між ним та ПрАТ «Львівобленерго» досі існують договірні відносини та у нього є переплата перед ПрАТ «Львівобленерго». У зв'язку з чим просив скаргу задовольнити.
Слідчий у судовому засіданні проти задоволення скарги заперечила. Вважає постанову законною та обґрунтованою. Підтримала зазначені в постанові мотиви для закриття провадження та надала аналогічні пояснення. Так, вказала, що нею було зібрано документи, щодо підтверджують правомірність відключення скаржника від електричної мережі та дають підстави для прийняття рішення про відсутність ознак кримінального правопорушення. Вона неодноразово викликала ОСОБА_3 для проведення допиту за наданим ним номером телефону та шляхом надіслання викликів поштовим зв'язком, проте такий за викликами не прибув, пояснень не надав. Просить в задоволенні скарги відмовити.
Заслухавши пояснення скаржника та слідчого, дослідивши матеріали скарги та оглянувши матеріали кримінального провадження, приходжу до наступного висновку.
Так, на досудовому провадженні за п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК України може бути оскаржено рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.
З метою виконання завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України, прийняттю слідчим рішення про закриття кримінального провадження має передувати вжиття ним всіх можливих заходів у передбаченому цим Кодексом порядку для з'ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Закриття кримінального провадження відповідно до положень Глави 24 КПК України є формою закінчення досудового розслідування, яке здійснюється внаслідок наявності обставин, що виключають кримінальне провадження, а тому рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після всебічного, повного та об'єктивного дослідження та оцінки слідчим всіх зібраних доказів, які стосуються цього провадження в сукупності.
Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень (ч. 2 ст. 9 КПК України).
Однією із підстав закриття кримінального провадження є встановлення відсутності в діянні складу кримінального правопорушення (п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України).
Правова природа аналізованого виду оскарження процесуального рішення слідчого та прокурора передбачає необхідність перевірки не лише дотримання процесуального порядку закриття кримінального провадження посадовими особами органів досудового розслідування, а й підстав його закриття.
Відповідно до вимог ст. 110 КПК України постанова слідчого, дізнавача, прокурора повинна містити зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови, мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення КПК України.
Тобто таке процесуальне рішення повинно відповідати фактичним обставинам, встановленим досудовим розслідуванням, зокрема, в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулась з метою захисту своїх прав та відповіді на всі поставлені нею питання, які обумовлюють відмову, зазначене є однією із гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу.
Своєю чергою слідчий суддя, на якого КПК України покладено обов'язок здійснювати судовий контроль за дотриманням прав, свобод і інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, зобов'язаний перевірити законність прийнятої слідчим постанови.
Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження.
Як вбачається із постанови старшого слідчого Львівського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_4 від 26 березня 2025 року, кримінальне провадження №12024141360000714 від 17 лютого 2024 року на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України - закрито.
Відповідно до положень п.2 ч.1 ст.284 КПК України, кримінальне провадження закривається у разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення. До такого висновку слідчий дійшла з огляду на результати слідства, зокрема, документів, на підставі яких було відключено від електропостачання ФОП ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1 , які долучено до матеріалів кримінального провадження.
Зокрема, слідчим встановлено, що між ВАТ «Львівобленерго» та Приватним підприємцем ОСОБА_3 було укладено договір №65285 про постачання електричної енергії та надання доступу до місцевої електромережі від 11.01.2002р., згідно умов договору одним з об'єктів електропостачання були нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .
Пунктом 2 Постанови №312 від 14.03.2018 р. Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг передбачено наступне: «Укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови».
Враховуючи вказану вище норму, між ПрАТ «Львівобленерго» та ФОП ОСОБА_3 було укладено публічний договір про надання послуг з розподілу електричної енергії на умовах договору про постачання електричної енергії №65285 від 11.01.2002 р., у зв'язку з тим, що ФОП ОСОБА_3 в січні 2019 року спожив 136 кВт*год електричної енергії, а відтак, своїми діями він приєднався до публічного договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, на умовах чинного договору про постачання електричної енергії.
Пунктом 11.1. Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії (публічний) передбачено, що цей Договір набирає чинності з дня приєднання Споживача до умов цього договору і діє до кінця поточного календарного року, якщо інший термін не зазначено заяві-приєднання. Договір вважається продовженим на кожен наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов».
Оскільки ПрАТ «Львівобленерго» тривалий час не отримувало даних щодо показників засобів обліку від споживача ФОП ОСОБА_3 , керуючись п.11.1 Договору надіслало ФОП ОСОБА_3 повідомлення про припинення дії договору про надання послуг з розподілу електричної енергії №203-07-5164 від 30.10.2023 та запропонувало укласти новий договір про надання послуг з розподілу електричної енергії, що підтверджується копією службового чеку ПАТ «Укрпошта» від 13.11.2023р. про скерування списку згрупованих відправлень та списком №106 згрупованих відправлень.
Враховуючи те, що у подальшому, між ПрАТ «Львівобленерго» та ФОП ОСОБА_3 не було укладено договору про надання послуг з розподілу електричної на 2024 рік, ПрАТ «Львівобленерго» керуючись п.7.5. Правил роздрібного ринку електричної енергії скерувало ФОП ОСОБА_3 попередження про припинення електроживлення №203-07-103 від 08.01.2024 у зв'язку із закінченням терміну дії договору, в якому було зазначено, що з 10.00 год. 25.01.2024 буде припинено електроживлення електроустановок ФОП ОСОБА_3 за адресою: м. Львів, вул. Краківська, 26, що стверджується службовим чеком ПАТ «Укрпошта» від 09.01.2024 та копією списку №155 згрупованих відправлень.
Враховуючи попередження про припинення електроживлення та згідно Завдання на припинення електроживлення споживачу №2214431140 - 25.01.2024 було припинено електроживлення електроустановок ФОП ОСОБА_3 по вул. Краківській, 26 шляхом від'єднання електричного кабелю від електричних мереж в розподільчому шиті, який знаходиться на 1-ому поверсі будинку, працівниками ПрАТ «Львівобленерго» ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , що стверджується відповіддю на запит слідчого.
Слідчим також встановлено, що 31.01.2024 ОСОБА_3 звертався до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) із скаргою дії ПрАТ «Львівобленерго» щодо припинення електроживлення за адресою: м. Львів, вул. Краківська, 26.
Листом №5267/20.3/9-24 НКРЕКП від 21.03.2024 повідомлено ОСОБА_3 , що для відновлення електроживлення приміщень за адресою: м. Львів, вул. Краківська, 26 ОСОБА_3 має впорядкувати свої договірні відносини з ОСР (ПрАТ «Львівобленерго») та електропостачальником шляхом надання документів, згідно з переліком, визначених положеннями п.2.1.8. глави 2.1. розділу ІІ та п.3.2.12 глави 3.2. розділу І ПРРЕЕ, та оплатити рахунок ОСР за вартість робіт з повторного підключення електроустановок.
Доводи скаржника про існування укладено між ВАТ «Львівобленерго» та Приватним підприємцем ОСОБА_3 «безстрокового» договору №65285 про постачання електричної енергії та надання доступу до місцевої електромережі від 11.01.2002 спростовуються долученим до матеріалів кримінального рішення Господарського суду Львівської області від 20 серпня 2014 року у справі №914/2306/14, в якому зазначено, що рішенням Господарського суду Львівської області від 12 лютого 2014 року по справі №5015/4956/21, яке постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06 травня 2014 року залишено без змін, встановлено, що укладений між сторонами договір №65285 про постачання електричної енергії та надання доступу до місцевої електромережі від 11.01.2002 р припинив свою дію у зв'язку із закінченням його строку (а.с. 102).
Відповідно до ч.1 ст.94 КПК України, слідчий за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Відповідно до ч.2 ст.9 КПК України, слідчий зобов'язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Виходячи із закріплених у ст. 2 КПК України завдань кримінального провадження, держава не наділяє заявників правом припису до правоохоронних органів щодо конкретних норм кримінального матеріального або процесуального законів, у межах яких, на їх думку, повинно здійснюватися провадження.
Також слід зауважити, що слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог КПК України, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень забороняється (ч. 5 ст. 40 КПК України).
Наведене цілком узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні по справі «Аль Фаєд проти Франції» від 02.10.2007 зазначив, що розбіжності, що виникали між слідчими та заявником, не вказували на існування недоліків чи перешкод, які б завадили компетентним органам з'ясувати ці обставини. Окрім того, невдоволення заявника рішеннями, схвалюваними суддями, слідчими під час провадження, не були достатньою підставою для визнання несправедливості процесу у контексті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У силу ч. 2 ст. 92 КПК України доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Основним засобом збирання доказів, повного та неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, досягнення його завдань є проведення слідчих (розшукових) дій.
Своєю чергою, ч. 1 і 2 ст. 223 КПК України визначено, що слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети.
Виходячи з наведеного, незгода особи з проведеними слідчими (розшуковими) діями під час досудового розслідування, їх видом (видами) та обсягом не є безумовним свідченням неповноти чи неправильності слідства.
Із врахуванням наведеного, слідчий суддя приходить до переконання, що доводи скаржника про незаконність оскаржуваної постанови є безпідставними та необґрунтованими, тоді як рішення слідчого є законним, обґрунтованим, таким що ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, а висновки слідчого відповідають обставинам кримінального провадження. Окрім цього, сам скаржник не зазначає, які додаткові слідчі чи процесуальні дії мали б бути вчинені в межах кримінального провадження, невчинення яких перешкоджає встановлення істини у справі.
Доводи скаржника про те, що у нього не було відібрано пояснення, спростовуються наявними у матеріалах кримінального провадження корінцями повісток з доказами направлення таких ОСОБА_3 (а.с. 41-47). Ба більше, сам скаржник в судовому засіданні підтвердив, що отримував повістки про виклик, проте надто пізно. Окрім цього, з пояснень слідчого, наданих в судовому засіданні, вбачається, що вона намагалась повідомити про виклик ОСОБА_3 за зазначеним ним самим у заявах номером телефону, проте на дзвінки останній не відповідав. Таким чином, достовірно знаючи про перебування в провадженні слідчого кримінального провадження, скаржник до слідчого для надання пояснень не з'являвся.
При цьому, на обґрунтованість прийнятого слідчим рішення не впливають ні показання особи, допитаної в статусі потерпілої, ні інші можливі подальші слідчі дії, оскільки в силу мотивів наведених слідчим, склад злочину відсутній і в подальшому підтримання державного обвинувачення по цьому провадженню виключається.
Таким чином, оскільки органом досудового розслідування встановлено відсутність в діяннях складу кримінального правопорушення і наведені мотиви такого висновку, тому постанова про закриття провадження є законною.
З огляду на вищевикладене, у задоволенні скарги слід відмовити.
Також слід зазначити, що відповідно до положень ч.2 ст.307 КПК України, ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора; 1-1) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
Таким чином, слідчий суддя за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування не наділений повноваженнями «змінити слідчого», для чого передбачена спеціальна процедура, визначена положеннями статтей 77, 81 КПК України.
Окрім цього, пунктом 5 ч. 1 ст. 303 КПК України передбачено, що на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим.
Натомість жодну постанову про відмову у визнанні потерпілим останній не оскаржує, а вирішення питання, щодо визнання скаржника потерпілим не віднесено до повноважень слідчого судді КПК України.
Тому, враховуючи наведене, вимога скаржника про визнання скаржника потерпілим у кримінальному провадженні також не підлягає до задоволення.
Оскільки, як зазначає сам скаржник, постанова слідчого про закриття кримінального провадження була отримана ним лише 14 квітня 2025 року, а скаргу подано вже 15 квітня 2025 року, а відтак строк на оскарження ним не пропущено.
Керуючись вимогами статтей 9, 284, 303, 306, 307, 372 Кримінального процесуального кодексу України, -
у задоволенні скарги ОСОБА_3 на постанову старшого слідчого Львівського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_4 від 26 березня 2025 року про закриття кримінального провадження №12024141360000714 від 17 лютого 2024 року - відмовити за безпідставністю.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку та строки, визначені статтею 395 КПК України протягом п'яти днів з дня її отримання шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст ухвали слідчого судді складено 22 квітня 2025 року о 10 годині 00 хвилин.
Слідчий суддя: ОСОБА_8