Житомирський апеляційний суд
Справа №274/7271/23 Головуючий у 1-й інст. Большакова Т. Б.
Категорія 45 Доповідач Талько О. Б.
04 березня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді: Талько О.Б.,
суддів: Коломієць О.С., Шевчук А.М.,
за участю секретаря Антоневської В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 274/7271/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Публічного акціонерного товариства "Національна страхова компанія "Оранта" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, за апеляційними скаргами представника ОСОБА_2 - адвоката Сєчка Валерія Леонардовича, на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 16 липня 2024 року та додаткове рішення цього ж суду від 9 жовтня 2024 року, які ухвалені під головуванням судді Большакової Т. Б..,-
У жовтні 2024 року позивач звернувся до суду із позовом, в якому зазначив, що відповідно до обвинувального акта в кримінальному провадженні №12020060050000777, 25.10.2020 року, близько 17 години, ОСОБА_2 , керуючи технічно справним автомобілем марки «ВМW 520D», державний знак НОМЕР_1 , рухаючись по автодорозі «Виступовичі-Житомир-М.Подільський», по смузі напрямку села Жежелів, Козятинського району, Вінницької області, перевищив дозволену швидкість в межах населеного пункту, проявив безпечність та неуважність, в результаті чого, неподалік будинку № 4 по вулиці Братів Марускевичів в селі Хажин, Бердичівського району, Житомирської області, допустив зіткнення передньою частиною керованого ним автомобіля із лівою боковою частиною транспортного засобу марки «Ореl Zafira», державний знак НОМЕР_2 , під його керуванням, який здійснював маневр лівого розвороту із правого узбіччя, в напрямку села Жежелів, що призвело не лише до заподіяння тілесних ушкоджень пасажирам автомобіля «Ореl Zafira», а й заподіяно йому матеріальної та моральної шкоди. Для відновлення пошкодженого автомобіля необхідно 187967 грн, компенсація за моральні страждання становить 50000 грн.
На момент дорожньо-транспортної пригоди між ОСОБА_2 та ПАТ «НАСК ОРАНТА» укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 31.08.2020 року, за умовами якого страховик зобов'язався у разі виникнення страхового випадку за шкоду, заподіяну майну, відшкодувати 130 000 грн.
За висновком судового експерта Житомирського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС від 25.12.2020 року №11/2-1119 вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля, станом на дату ДТП 25.10.2020 року, з урахуванням ПДВ становить 187967,05 грн. На момент звернення до суду відповідачами матеріальна шкода не відшкодована.
ОСОБА_1 зазначає, що внаслідок ДТП йому завдано моральну шкоду, яка полягає у пережитому під час дорожньої пригоди нервовому стресі, душевних стражданнях, переживаннях за стан здоров'я пасажирів, які отримали тілесні ушкодження, за пошкодження транспортного засобу, який був одним із джерел доходів для його сім'ї, виникнення незручностей, пов'язаних з цим, в тому числі, необхідністю залишення родини та виїзду на заробітки до Польщі.
При визначенні розміру компенсації за моральні страждання просив суд врахувати ступінь вини відповідача, глибину душевних страждань, те, що він позбавлений можливості здійснювати підприємницьку діяльність у зв'язку із пошкодженням автомобіля, небажання відповідача в добровільному порядку відшкодувати хоча б якусь суму збитків.
Таким чином, просив суд стягнути з ПАТ « НАСК « Оранта» на свою користь 130000 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок пошкодження автомобіля «Оpel Zafira», державний знак НОМЕР_2 .
Також просив стягнути із ОСОБА_2 57967 грн на відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної в результаті пошкодження автомобіля, а також 50000 грн на відшкодування моральної шкоди.
Окрім того, просив стягнути із ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 13420 грн, 7500 грн., сплачених за проведення автотоварознавчого дослідження, а також 10000 грн витрат на правничу допомогу.
Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 16 липня 2024 року позов задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 57967 грн матеріальної шкоди, заподіяної в результаті пошкодження автомобіля «Оpel Zafira», державний знак НОМЕР_2 , під час дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 25.10.2020 року.
Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5000 грн моральної шкоди.
У задоволенні решти позовних вимог до ОСОБА_2 відмовлено.
У задоволенні позовних вимог до ПАТ "Національна страхова компанія "Оранта" про відшкодування майнової шкоди відмовлено.
Додатковим рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 9 жовтня 2024 року стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 629,66 грн витрат зі сплати судового збору та 1984,50 грн, сплачених за проведення автотоварознавчого дослідження.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - адвокат Сєчко В.Л., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь Багнюка 57967 грн матеріальної шкоди, заподіяної в результаті пошкодження автомобіля «Оpel Zafira», державний знак НОМЕР_2 , під час дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 25.10.2020 року.
Зокрема, зазначає, що, відмовляючи у задоволенні позовних вимог до ПАТ «НАСК « Оранта», суд виходив з того, що позивач пропустив річний строк звернення до страхової компанії, а тому має право на відшкодування даної шкоди за рахунок ОСОБА_2 .
Вважає помилковим висновок суду про те, що позивач має право на відшкодування завданої йому шкоди у розмірі 130000 грн за рахунок ОСОБА_2 .
При цьому, суд виходив з того, що висновком експерта № 33/05/23 автотоварознавчого дослідження від 01.06.2023 року встановлено, що ринкова вартість автомобіля Оpel Zafira», державний знак НОМЕР_2 , на час дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 25.10.2020 року, становить 185790,54 грн., вартість відновлювального ремонту з урахуванням ПДВ становить 388806,33 грн, вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 187967,05 грн. Цим же висновком експерт встановив, що вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Оpel Zafira», державний знак НОМЕР_2 , станом на 25.10.2020 року становить 185 790,54 грн. Вартість утилізації автомобіля Оpel Zafira», державний знак НОМЕР_2 , станом на 25.10.2020 року становить 57 249,26 грн.
Представником ОСОБА_2 двічі протягом судового засідання заявлялося клопотання про виклик в судове засідання експерта для дачі пояснень щодо даного висновку, оскільки він складений без врахування всіх обставин справи і механізму ДТП. Проте суд безпідставно відхилив дані клопотання спочатку як передчасні, а у подальшому мотивував свою відмову тим, що відповідач самостійно міг провести експертне дослідження пошкодженого автомобіля.
Під час допиту в судовому засіданні свідка ОСОБА_1 було встановлено і також підтверджується фототаблицею до висновку експерта, що двигун і права частина, (в тому числі ходова частина пошкодженого автомобіля) зовсім цілі і експерту необхідно було врахувати дані факти під час визначення утилізаційної вартості автомобіля як металобрухту.
Під час експлуатації автомобіля довгий час не замінювалося лобове скло, воно має безліч подряпин, внутрішня обшивка кузова також має безліч подряпин, що в свою чергу може бути підставою для зменшення ринкової вартості автомобіля на 1,5-3 %.
Відповідно до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 25.10.2020 року на автомобілі марки «Оpel Zafira», державний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 час дорожньо-транспортної пригоди були виявлені та зафіксовані наступні ушкодження: деформація лівих задніх дверцят, деформація лівого заднього крила, деформація лівої частини заднього бамперу, розбиття скла лівих задніх дверцят. Інших пошкоджень на автомобілі «Оpel Zafira», державний знак НОМЕР_2 , виявлено і зафіксовано не було.
Окрім того, представником відповідача була подана також апеляційна скарга на додаткове рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 9 жовтня 2024 року, в якій він просить скасувати додаткове рішення в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 629,66грн витрат зі сплати судового збору та 1984,50 грн витрат на автотоварознавче дослідження скасувати.
Зокрема, зазначає, що, оскільки розмір ліміту страхового відшкодування перевищує розмір завданої позивачу в результаті ДТП шкоди, і становить 128 541,28 грн. ( 185 790,54-57 249,26), суд безпідставно прийняв рішення про стягнення з ОСОБА_2 коштів на відшкодування матеріальної шкоди. Кошти в сумі 57967,00 грн. які просив стягнути позивач, - це кошти на відновлювальний ремонт пошкодженого автомобіля. Експерт встановив, що пошкоджений автомобіль відновленню не підлягає, оцінив залишкову вартість автомобіля марки «Opel Zafira», д.н.з. НОМЕР_2 , як вартість металобрухту, натомість позивач просить стягнути кошти на відновлювальний ремонт автомобіля, який не підлягає ремонту.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Судом встановлено, що 25 жовтня 2020 року, близько 17 год., ОСОБА_2 , керуючи технічно справним автомобілем «BMW 520D», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить громадянину Республіки Польща ОСОБА_3 , рухався по автодорозі «Виступовичі-Житомир-М.Подільський», в смузі для руху в напрямку с. Жежелів, Козятинського району, Вінницької області. Неподалік будинку №4 по вул. Братів Марускевичів в с.Хажин, Бердичівського району, водій ОСОБА_2 проявив безпечність та неуважність, й в порушення вимог 12.4 Правил дорожнього руху України, рухаючись в межах населеного пункту, перевищив допустимо дозволену швидкість руху, внаслідок чого допустив зіткнення передньою частиною керованого ним автомобіля із лівою боковою частиною автомобіля марки «Opel Zafira», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , який здійснював маневр лівого розвороту із правого узбіччя вказаної автодороги в напрямку до с.Жежелів. Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «Opel Zafira» д.н.з НОМЕР_2 ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження у вигляді садна на правій кисті, які відносяться до легких тілесних ушкоджень. Крім цього, ОСОБА_4 отримала травми шийного відділу хребта у вигляді нестабільного перелому правого поперечного відростка 5 шийного хребця, перелому лівого черепного відростка 6 шийного хребця зі зміщенням, що призвело до деформації поперечних отворів та корінцевого нейродистрофічного синдрому, які відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості.
25 жовтня 2020 року відомості про вказану ДТП внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №12020060050000777 відносно ОСОБА_2 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
30 грудня 2020 року затверджено обвинувальний акт, у якому зазначено, що порушення водієм ОСОБА_2 вимог 12.4 Правил дорожнього руху України знаходиться в прямому причинно-наслідковому зв'язку із створенням аварійної обстановки, виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками. Своїми необережними діями, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій ОСОБА_4 середньої тяжкості тілесне ушкодження, ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.286 КК України.
Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 29 листопада 2023 року у справі № 274/293/21, яка набрала законної сили 7 грудня 2023 року, клопотання сторони захисту задоволено. Звільнено ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 286 КК України закрито. Процесуальні витрати віднесено на рахунок держави.
Цивільний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 14027 грн та моральної шкоди в сумі 50000 грн залишено без розгляду, роз'яснено учасникам процесу можливість звернення до суду щодо даного позову в порядку цивільного судочинства. Речові докази, після набрання ухвалою законної сили, а саме: - автомобіль марки "BMW 520D" н.з НОМЕР_3 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу за номером НОМЕР_4 , належить Староста Познанскі та на території України перебуває у користуванні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - повернуто ОСОБА_2 ; - автомобіль "Opel Zafira" н.з. НОМЕР_2 - повернуто ОСОБА_1 .
На момент вказаної дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ПАТ «НАСК « Оранта» згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ( страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю - 260000 грн., за шкоду, заподіяну майну - 130000 грн., франшиза - 2500 грн.).
26 жовтня 2020 року ОСОБА_2 повідомив ПАТ « НАСК « Оранта» про вказану дорожньо-транспортну пригоду.
Відповідно до висновку судового експерта Демешок В.Ю. №33/05/23 від 01.06.2023 року, в результаті ДТП, яке мало місце 25.10.2020 року, пошкоджено належний ОСОБА_1 автомобіль марки "Opel Zafira", державний знак НОМЕР_2 .
Ринкова вартість вказаного автомобіля становить 185790 грн. 54 коп.
Вартість відновлювального ремонту цього транспортного засобу станом на час вказаної ДТП, з урахуванням ПДВ, визначена у розмірі 388806 грн. 33 коп.
Вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля, станом на дату ДТП 25.10.2020 року, з урахуванням ПДВ, становить 187967,05 грн.
Вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля "Opel Zafira", державний знак НОМЕР_2 , становить 185790 грн. 54 коп.
Вартість утилізації цього автомобіля ( залишкова вартість) становить 57249 грн. 26 коп..
Позивач, допитаний як свідок, пояснив, що до часу скоєння ДТП надавав послуги з перевезення людей, з 17.05.2019 року використовував цей автомобіль як таксі. 25.10.2020 року отримав замовлення і в цей день сталася ДТП з автомобілем під керуванням ОСОБА_2 . Були 2 машини швидкої допомоги, які доставили пасажирів до лікарні, а авто забрали на штрафмайданчик до грудня 2022 року. Авто було єдиним джерелом його доходу. На час ДТП був зареєстрований як ФОП. З серпня 2021 року по березень 2022 року перебував на заробітках закордоном, а потім був призваний на військову службу. В свою чергу він зробив автотоварознавче дослідження, відповідачі запрошувалися, однак не з'явились. Крім цього він оплатив обстеження потерпілій. По даний час до страхової за виплату страхового відшкодування не звертався.
Свідок ОСОБА_5 , який є сином позивача, пояснив, що він прибув на місце ДТП, автомобіль батька був з побитою лівою стороною. Винуватцем ДТП був ОСОБА_2 .. Далі авто забрали на штрафмайданчик і в грудні 2022 року його забрали. Їздити на ньому не можливо. Додатково пояснив, що у батька була ліцензія на перевезення, а коли сталося ДТП, він не зміг отримувати дохід і тоді виїхав на заробітки.
При вирішенні даного спору суд першої інстанції виходив з того, що позивач втратив право на отримання відшкодування від страховика, оскільки він у встановлений законом строк не звернувся до страхової компанії й не надав доказів того, що ним було здійснено розумних, необхідних та достатніх заходів щодо такого відшкодування та неподання заяви до страховика було зумовлене обставинами, які не залежали від його дій. Таким чином, суд дійшов до висновку про те, що у спірних правовідносинах відповідальність за спричинену шкоду слід покласти лише на винуватця ДТП.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком.
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, дією чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті ( частина перша статті 1167 ЦК України).
Пунктом 1 частини першої статті 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Статтею 1192 ЦК України передбачено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі ( передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до положень статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою ( страховим відшкодуванням).
За змістом статей 9,22-31,35,36 Закону України « Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» настання страхового випадку ( скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом №1961-IV у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування ( зокрема, у випадках, передбачених у статті 37 цього Закону), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Відповідно до пункту 1 статті 35.1 Закону України « Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику ( у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону,- МТСБУ) заяву про стразове відшкодування.
Згідно з пунктом 36.1 статті 36 даного Закону страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Відповідно до підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України « Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
Матеріали справи свідчать, що позивач не звертався до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування.
ОСОБА_2 повідомив ПАТ « НАСК « Оранта» про настання вказаної дорожньо-транспортної пригоди 26 жовтня 2020 року.
Закон передбачає, що потерпілий, який володіє правом на майнове відшкодування заподіяної йому шкоди, повинен вчинити ряд активних дій, які б свідчили про його волевиявлення щодо здійснення цього права. Вказані активні дії потерпілого закон пов'язує, зокрема, із поданням заяви про страхове відшкодування впродовж визначеного законом строку (підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV), зі сприянням у визначенні характеру та розміру збитків (стаття 33-1 Закону № 1961-IV). Відтак право потерпілого на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком узятих на себе зобов'язань не є безумовним, а пов'язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що, у свою чергу, законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної ДТП (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 910/7449/17 (провадження № 12-104гс18)). В іншій постанові Великої Палати Верховного Суду зроблено висновок, що зазначений у підпункті 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV річний строк є преклюзивним і поновленню не підлягає (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 465/4287/15 (провадження № 14-406цс19). Поняття «преклюзивні строки» здійснення регулятивного суб'єктивного права (строк подання заяви про страхове відшкодування до страховика) не є тотожним поняттю «позовна давність» (строк захисту порушеного права особи).
Підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV визначає наслідком пропуску потерпілою особою річного строку подання заяви до страховика про страхове відшкодування, право страховика на відмову у виплаті регламентних виплат.
Разом з тим, ані Закон №1961-IV, ані ЦК України, ані будь-який інший закон не передбачає в цьому випадку припинення взагалі права потерпілої особи на отримання відшкодування або на задоволення позову як, наприклад, передбачено ЦК України при пропуску позовної давності. Водночас, ЦК України передбачається також поновлення, зупинення, переривання позовної давності (статті 263-264, стаття 267 ЦК України). Сплив строку, протягом якого потерпіла особа може реалізувати своє регулятивне суб'єктивне право (у цьому випадку протягом одного року) за рахунок страховика (страхової компанії), призводить до неможливості отримання страхового відшкодування від особи, що застрахувала відповідальність винної в ДТП особи в позасудовому порядку. Однак, законодавством не передбачено в цьому випадку припинення взагалі права на відшкодування шкоди, ані у повному обсязі, ані в обсязі страхового відшкодування. Тоді, як згідно із частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявила сторона у спорі, є підставою для відмови в позові. Крім того, немає підстав вважати, що річний строк звернення з заявою про виплату страхового відшкодування є спеціальним строком позовної давності, передбаченим статтею 258 ЦК України, оскільки це суперечить змісту зазначеної норми, яка не передбачає встановлення спеціальної позовної давності в інших випадках, ніж випадки, передбачені в цій нормі . З огляду на те, що пропуск річного строку звернення із заявою до страховика (страхової компанії) не зазначений у законодавстві (стаття 12 ЦК України) як підстава для припинення матеріального права, цей строк не може бути розцінений як преклюзивний і такий, що припиняє існуюче право на отримання відшкодування шкоди в розмірі регламентних виплат взагалі. Аналізуючи норми законодавства стосовно добросовісної поведінки всіх учасників правовідносин (стаття 13 ЦПК України) та принципу повного відшкодування шкоди (стаття 1166 ЦК України), Велика Палата Верховного Суду з огляду на відсутність норми закону, що передбачає припинення в цьому випадку цивільного права на відшкодування, та з урахуванням із загального права особи на захист права в суді (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) дійшла висновку, що при добросовісній поведінці потерпілої особи та доведеності, що річний строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, особа може отримати таке відшкодування, пред'явивши вимогу до страховика (страхової компанії) в судовому порядку протягом строку позовної давності.».
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 червня 2019 року у справі №65/4621/16 зазначила, що у системному зв'язку зі статтею 36 положення підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону №1961-IV щодо неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених цим пунктом строків як підстави для відмови у відшкодуванні стосуються випадків. Коли впродовж цих строків потерпілий взагалі не здійснював волевиявлення, спрямованого на одержання компенсації - не звертався ані до страховика ( або МТСБУ), ані до суду. Якщо ж особа впродовж цих строків подала позовну заяву до суду, вона здійснила відповідне волевиявлення, обравши на власний розсуд один із альтернативно можливих способів захисту свого порушеного права. Крім того, у підпункті 37.1.3. пункту 37.1 статті 37 Закону №1961-IV передбачено іншу підставу для відмови у відшкодуванні - невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на його отримання, своїх обов'язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика ( МТСБУ) встановити факт ДТП, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди. Отже, у зазначеній нормі втілено загальний принцип недопустимості формального підходу до вирішення питання про здійснення або нездійснення компенсації і надання пріоритету зовнішній формі юридично значущих дій або бездіяльності над їх змістом і наслідками. Адже підставою для відмови у відшкодуванні визнаються не будь-які порушення регламентованої цим Законом процедури, а лише ті, що призвели до неможливості встановити обставини, які мають істотне значення для вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для здійснення виплат і визначення їх розміру.
Як встановлено судом, наступного дня після вказаної ДТП ОСОБА_2 письмово повідомив ПАТ « НАСК « Оранта» про настання страхового випадку.
Отже, страховик мав можливість встановити обставини, які мають істотне значення для вирішення питання щодо виплати страхового відшкодування, й неподання позивачем заяви про страхове відшкодування впродовж року після даної ДТП, не призвело до неможливості страховика встановити факт цієї ДТП, причини, обставини та розмір заподіяної шкоди.
Слід також зазначити, що кримінальне провадження №№12020060050000777 стосовно ОСОБА_2 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, тривало з 25 жовтня 2020 року й до 29 листопада 2023 року. Позивач звернувся до суду з даним позовом 17 серпня 2023 року, пред'явивши також вимоги й до страховика, відтак відсутні підстави стверджувати про те, що його поведінка була недобросовісною та призвела до втрати ним права на отримання страхового відшкодування.
Таким чином, покладання обов'язку з відшкодування матеріальної шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування та сплачував страхові внески й після настання ДТП письмово повідомив страховика про вказану подію, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. Відтак, обов'язок щодо відшкодування матеріальної шкоди в межах передбаченого полісом ліміту слід покласти на ПАТ НАСК « Оранта».
Щодо визначення розміру страхового відшкодування, слід зазначити наступне.
Згідно зі статтею 30 Закону України « Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необгрунтованим. Ремонт вважається економічно необгрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом ( рапортом), звітом ( актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.
Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Долучений до матеріалів справи висновок експерта №33/05/23 автотоварознавчого дослідження від 1 червня 2023 року свідчить про те, що належний позивачеві автомобіль "Opel Zafira", державний знак НОМЕР_2 , є фізично знищеним, оскільки його ринкова вартість до вказаної ДТП є значно меншою, ніж відновлювальний ремонт цього транспортного засобу.
Отже, розмір матеріальної шкоди, завданої позивачеві внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди становить 126041 грн. 28 коп.( різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, з урахуванням франшизи,- 185790,54 грн. - 57249,26 грн. - 2500 грн.).
При вирішенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції, врахувавши обставини справи та з огляду на принципи розумності, виваженості й співмірності дійшов обгрунтованого висновку про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Враховуючи вищезазначене, рішення та додаткове рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення, - про часткове задоволення позовних вимог.
Судовий збір підлягає розподілу пропорційно до задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 259,268,367,374,379,381-384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Сєчка Валерія Леонардовича, задовольнити.
Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 16 липня 2024 року та додаткове рішення цього ж суду від 9 жовтня 2024 року,- скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову.
Стягнути із Публічного акціонерного товариства "Національна страхова компанія "Оранта" на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 126041,28 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5000 грн на відшкодування моральної шкоди.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Національна страхова компанія "Оранта" на користь ОСОБА_1 1260,41 грн судових витрат.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 500 грн судових витрат.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча Судді: