Провадження № 33/803/1084/25 Справа № 199/2964/25 Суддя у 1-й інстанції - Дяченко І.В. Суддя у 2-й інстанції - Мудрецький Р. В.
21 квітня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі судді: Мудрецького Р.В., за участю: особи стосовно якої закрито провадження - ОСОБА_1 , потерпілої ОСОБА_2 , переглянувши апеляційну скаргу останньої, на постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 березня 2025 року, якою стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,-
закрито провадження за ч.1 ст. 173-2 КУпАП,-
Відповідно до протоколу серія ВАД № 413609 від 27.02.2025, ОСОБА_1 17.02.2025 о 20:30 годині, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , вчинила відносно своєї невістки ОСОБА_2 домашнє насильство психологічного характеру, а саме: погрожувала та висловлювалась нецензурною лайкою.
Постановою суду від 10 березня 2025 року закрито провадження стосовно ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю складу правопорушення, так як в протоколі не розкрито об'єктивну сторону правопорушення, а саме, яку шкоду спричинено потерпілій.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати постанову та прийняти нову, якою визнати винною ОСОБА_1 .
Вимоги апеляційної скарги обгрунтовані тим, що рішення суду І інстанції незаконне, так як розгляд справи проведено неповно, без надання можливості залучити в якості свідка ОСОБА_3 . Крім цього, суд безпідставно зазначав, що стосовно апелянтки є вирок, оскільки рішення не вступило в законну силу і не стосується подій даної справи. Апелянтка також вказує, що квартира де на даний час проживає вона з чоловіком належить останньому і свекрусі на праві спільної сумісної власності в рівних частках.
До початку судового засідання ОСОБА_1 надіслала заперечення в якому просила залишити без задоволення апеляційну скаргу, так як висновки суду І інстанції є правильними.
В апеляційному суді ОСОБА_2 підтримала вимоги апеляційної скарги, а ОСОБА_1 заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши учасників перегляду, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи про адміністративне правопорушення, законність та обґрунтованість постанови суду, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Під час апеляційного перегляду ОСОБА_2 заявила клопотання про допит свідка ОСОБА_3 , в задоволенні якого апеляційний суд вважає за необхідне відмовити, оскільки наявних матеріалів достатньо для прийняття рішення апеляційним судом, що викладено далі.
Рішення суду І інстанції, яким закрито провадження стосовно ОСОБА_1 за відсутністю складу правопорушення за ч.1 ст. 173-2 КУпАП, є правильним.
Згідно приписів статті 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданням цього Кодексу, зокрема є охорона прав і свобод громадян, власності, встановленого правопорядку, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Лавенте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що, оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення в першу чергу зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, а також чи винна дана особа в його вчиненні і чи підлягає вона адміністративній відповідальності, і лише після цього вирішувати питання про можливість накладення адміністративного стягнення.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.
Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Як видно з матеріалів справи, суддя суду першої інстанції, детально вивчивши матеріали та обставини справи, давши їм належну оцінку, прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Згідно ч. 1 ст. 173-2 КУпАП вчинення насильства в сім'ї - це умисне вчинення будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Об'єктивна сторона правопорушення виражається в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконанні захисного припису особою, стосовно якої він винесений, не проходженні корекційної програми особою, яка вчинила насильство в сім'ї (матеріальний склад).
Під час апеляційного перегляду була допитана ОСОБА_2 , яка пояснила, що саме 17 лютого 2025 року ОСОБА_1 не відбувалася сварка, подібні дії відбувалися раніше до вказаної дати. Тобто, апелянтка не підтверджує, що в дату, яка зазначена в протоколі відносно неї відбувалися дії домашнього насильства.
Крім цього, ОСОБА_1 також зазначила, що того дня, вона не погрожувала та не виражалася нецензурною лайкою стосовно своєї невістки ОСОБА_2 . Розмова відбувалася лише з сином щодо несплати комунальних платежів.
Разом з цим, із заяви ОСОБА_2 про вчинення домашнього насильства видно, що з боку ОСОБА_1 відбулася провокація та економічне насилля з приводу несплати комунальних послуг. Тобто, заявою підтверджуються пояснення ОСОБА_1 , що вона не вчиняла сварки з невісткою.
Інших об'єктивних доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення матеріали справи не містять. На відеозаписі, який наявний в матеріалах справи не зафіксовано розмови між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Вчинення будь-яких діянь фізичного, психологічного чи економічного характеру повинно бути підтверджено поясненнями свідків, потерпілих або іншими доказами, що є необхідним елементом складу даного правопорушення.
Крім цього, за правилами ст. 256 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення повинен містити суть правопорушення, тобто виклад складу правопорушення за ч.1 ст. 173 КУпАП, в даному випадку. Однак, об'єктивна сторона даного правопорушення працівниками поліції не розкрита в повному обсязі, так як не встановлено, яким чином погрожувала ОСОБА_1 своїй невістці. Між цим, в протоколі зазначено про вчинення психічного насилля, в той час коли заяву ОСОБА_2 подавала за вчинення економічного насильства. Тому, протокол не можливо вважати належним та допустимим доказом.
Отже, підстав для скасування постанови районного суду не встановлено, а висновки місцевого суду не спростовані, що ОСОБА_1 не вчиняла домашнього насильства, оскільки обставини зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення не підтверджені “поза розумним сумнівом».
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду без змін.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 березня 2025 року, якою стосовно ОСОБА_1 закрито провадження за ч.1 ст. 173-2 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу правопорушення - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду Р.В.Мудрецький