Провадження № 11-сс/803/457/25 Справа № 201/1613/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
21 квітня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді-доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку дистанційного судового провадження в залі суду в м. Дніпрі матеріали досудового розслідування № 22025130000000040 за апеляційною скаргою прокурора відділу Луганської обласної прокуратури ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 11 лютого 2025 року відмову у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Ровеньки, Луганської області, громадянина України, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 438 КК України, -
Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 11 лютого 2025 року, було відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС 3 відділення слідчого відділу 3 управління ( з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях ОСОБА_10 , погодженого прокурором у кримінальному провадженні - прокурором відділу Луганської обласної прокуратури ОСОБА_8 , поданого в межах кримінального провадження № 22025130000000040, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 січня 2025 року, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 438 КК України.
Слідчий суддя в обґрунтування свого рішення зазначив, що стороною обвинувачення під час розгляду не доведено наявність достатніх підстав вважати, що ОСОБА_9 виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, а додані до клопотання матеріали не містять достатніх даних на підтвердження цього факту.
Слідчий суддя вказав, що фактично всі докази, якими слідчий обгрунтовує підозру ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого злочину зібрані упродовж періоду з 2023 року по серпень 2024 року, однак повідомлення про підозру ОСОБА_9 складене слідчим лише в січні 2025 року.
Слідчий суддя вважав, що наведені обставини у сукупності свідчать про неналежне виконання органом досудового розслідування своїх службових обов'язків щодо своєчасного, повного та всебічного проведення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні у розумні строки. Вважав, що підстави для задоволення клопотання слідчого відсутні.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, прокурор подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та ухвалити нову, якою застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком без визначення розміру застави.
Вважає, що ухвала є незаконною та такою що підлягає скасуванню.
У доповненнях до апеляційної скарги, прокурор зазначив, що кримінальне провадження внесено до ЄРДР на підставі відповідної постанови прокурора 17.01.2025 року за № 22025130000000040. Статус підозрюваного підтверджується наявністю нового кримінального провадження, яке з'явилося внаслідок виділення матеріалів стосовно підозрюваного та наявністю матеріалів провадження, що свідчать про забезпечення належного повідомлення ОСОБА_9 про підозру.
На думку апелянта, твердження слідчого судді про недотримання положень кримінального процесуального законодавства щодо участі підозрюваного у судовому засіданні під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою та не вручення такого клопотання останньому не відповідає фактичним обставинам справи.
Вказує, що слідчий та прокурор зверталися до слідчого судді з клопотання про обрання запобіжного заходу, а не його застосування. Зважаючи на викладене та обставини справи у цілому виконання вимог ч. 1 ст. 193 та ч. 2 ст. 184 КПК України є не можливо і в даному випадку необхідно керуватися ч. 6 ст. 193 КПК України (розгляд клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного).
Констатація слідчого судді про неоголошення підозрюваного ОСОБА_9 у міжнародний розшук є достовірною, однак згідно з ч. 6 ст. 193 КПК України це не є обов'язковою умовою для розгляду клопотання про тримання під вартою за його відсутності.
Постановою слідчого від 17.01.2025 ОСОБА_9 оголошено в розшук на підставі ст. 281 КПК України. Міжнародний розшук розпочинається лише після публікації «червоної картки» Інтерполу, для чого потрібна ухвала слідчого судді про тримання під вартою.
Згідно зі ст. 575 КПК України, екстрадиція допускається лише за наявності такої ухвали. Статут Інтерполу також забороняє будь-яке політичне, військове, релігійне чи расове втручання.
Неможливість вручення повістки про виклик та письмового повідомлення про підозру ОСОБА_9 , у спосіб інший окрім як публікації їх в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора обґрунтовується тим, що з лютого 2014 року до цього часу триває міжнародний збройний конфлікт, викликаний збройною агресією Російської Федерації (далі - РФ) проти України та окупацією частини території України. Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих РФ, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22.12.2022 року № 309 вся територія Ровеньківського району Луганської області є тимчасово окупованою з 07.04.2014, а отже здійснити виклик підозрюваного у відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 4-7 ст. 135 КГП України наразі неможливо.
Зважаючи на викладене органом досудового розслідування забезпеченого дотримання вимог кримінального процесуального законодавства щодо належного повідомлення ОСОБА_9 про його виклик до слідчого для вручення письмового повідомлення про підозру.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення прокурора на підтримку доводів поданої апеляційної скарги, який просив скасувати ухвалу слідчого судді та застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення розміру застави, на підставі ч. 6 ст. 193 КПК України; думку захисника, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги з доповненнями, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.
Колегія суддів вважає, що зазначених вимог закону не дотримано слідчим суддею місцевого суду.
Мотивуючи своє рішення про відмову у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_9 на підставі ч. 6 ст. 193 КПК України, слідчий суддя в ухвалі зазначив, що органом досудового розслідування не дотримано вимог кримінального процесуального закону при виклику ОСОБА_9 до слідчого, повідомлення його про підозру, а також відсутність достатніх підстав вважати, що підозрюваний виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України.
При цьому, аргументував своє рішення тим, що ОСОБА_9 у міжнародний розшук не оголошувалась, а тому з огляду на вимоги ч. 6 ст. 193 КПК, слідчий суддя може здійснити розгляд клопотання та обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного лише у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором тощо.
Крім того зазначив, що органом досудового розслідування не вжито жодного заходу щодо належного повідомлення ОСОБА_9 про його виклик до слідчого та вручення підозри, зокрема, не вжиті заходи щодо встановлення зареєстрованого місця проживання підозрюваного, членів його сім'ї, наявності у нього мобільного телефону, електронної адреси, тощо.
Між тим з такими висновками слідчого судді не погоджується колегія суддів апеляційного суду виходячи з наступного.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів. Одним з таких заходів є запобіжні заходи.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Згідно вимог ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Як зазначено у п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як, до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Як зазначено у п. 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01.11.1950 року, ратифікованою Україною 17.07.1997 року, нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, як:
b) законний арешт або затримання особи за невиконання законного припису суду або для забезпечення виконання будь-якого обов'язку, встановленого законом;
c) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Відповідно до ст. 17 Закону України № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду, як джерело права, а статтею 18 цього Закону встановлено порядок посилання на Конвенцію та практику Суду.
Поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та зважаючи на положення, закріплені у ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», слідчим суддям слід враховувати позицію ЄСПЛ, відображену зокрема у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої, стандарт доказування «обґрунтована підозра» передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об'єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, №182).
Згідно усталеної практики ЄСПЛ «обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими вона обґрунтовується, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент учинення (рішення у справі «Wloch v. Poland», п.109).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Згідно ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
З огляду на матеріали судового провадження, в провадженні слідчого відділу 3 управління (з дислокацією у м.Сєвєродонецьк Луганської області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях перебувають матеріали кримінального провадження № 22025130000000040 від 17.01.2025 року за підозрою ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України.
Колегія суддів вважає, що обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_9 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України підтверджується сукупністю наданих стороною обвинувачення доказів, зокрема:
- протоколом допиту потерпілого ОСОБА_11 від 27.02.2023, який розповів про обставини його незаконної мобілізації та зазначив про безпосередню причетність до цього ОСОБА_9 ;
- протоколом пред'явлення для впізнання за фотознімками за участю потерпілого ОСОБА_11 ;
- протоколом допиту потерпілого ОСОБА_12 від 09.09.2024, який розповів про обставини його незаконної мобілізації за зазначив про безпосередню причетність до цього ОСОБА_9 ;
- протоколом пред'явлення для впізнання за фотознімками за участю потерпілого ОСОБА_12 ;
- протоколом допиту потерпілого ОСОБА_13 від 27.02.2023, який розповів про обставини його незаконної мобілізації та зазначив про безпосередню причетність до цього ОСОБА_9 ;
- протоколом пред'явлення для впізнання за фотознімками за участю потерпілого ОСОБА_13 ;
- протоколом допиту потерпілого ОСОБА_14 від 27.02.2023, який розповів про обставини його незаконної мобілізації та зазначив про безпосередню причетність до цього ОСОБА_9 ;
- протоколом пред'явлення для впізнання за фотознімками за участю потерпілого ОСОБА_14 ;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_15 від 09.09.2024, який розповів, що 04.10.2022 підписував «контракт о прохождении военной службы» в кабінеті військового комісаріата м. Ровенки ОСОБА_9 ;
- протоколом пред'явлення для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_15 ;
- протоколом огляду інтернет-ресурсу від 05.07.2024, а саме відеохостингу «Youtube» каналу « ОСОБА_16 » на якому ІНФОРМАЦІЯ_2 розміщено відеозапис під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_3 ». Під час огляду виявлено виступ «начальника отдела воєнного комиссариата города ОСОБА_17 »;
- протоколом огляду інтернет-ресурсу від 05.07.2024, а саме відеохостингу «Youtube» каналу « ОСОБА_16 » на якому ІНФОРМАЦІЯ_4 розміщено відеозапис під назвою «Митинг-реквием, посвященный 75-летию создания подпольной организации «Молодая гвардия». Під час огляду виявлено виступ з підписом « ОСОБА_18 начальник отдела воєнного комиссариата ЛНР по АДРЕСА_1 »;
- протоколом огляду інтернет-ресурсу від 06.07.2024, а саме відеохостингу «Youtube» каналу « ОСОБА_16 » на якому ІНФОРМАЦІЯ_5 розміщено відеозапис під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_6 ». Під час огляду виявлено виступ «начальника отдела воєнного комиссариата луганской народной республики по городу Ровеньки подполковника ОСОБА_9 »;
- протоколом огляду інтернет-ресурсу від 08.07.2024, а саме сайту «Луганский информационный центр», на якому ІНФОРМАЦІЯ_7 розміщено публікацію під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_8 "За отвагу" защитника Республики из Антрацита». Оглядом вказаної публікації встановлено, шо вона містить інформацію наступного змісту «...медаль За отвагу (матери погибшего защитника ЛНР) Мирославе Иосифовне Варне вручил начальник отдела военного комиссариата ЛНР города ОСОБА_19 »,
- протоколом огляду інтернет-ресурсу від 09.07.2024, а саме сайту «Луганский информационный центр», на якому ІНФОРМАЦІЯ_9 розміщено публікацію під назвою «Глава ЛНР наградил посмертно защитников Республики из Антрацитовского района» Оглядом вказаної публікації встановлено, що вона містить інформацію наступного змісту «...В церемонии принял участие начальник отдела военного комиссариата ЛНР по Ровенькам и Антрацитовскому району подполковник ОСОБА_18 »;
- протоколом огляду інтернет-ресурсу від 09.07.2024, а саме сайту «Луганский информационный центр», на якому ІНФОРМАЦІЯ_9 розміщено публікацію під назвою «Глава ЛНР посмертно наградил медалью защитника Республики из Антрацитовского района» Оглядом вказаної публікації встановлено, шо вона містить інформацію наступного змісту «...Медаль «За отвагу» матери погибшего защитника ЛНР ОСОБА_20 передали глава администрации Антрацита и Антрацитовского района ОСОБА_21 и начальник отдела военного комиссариата Республики по региону ОСОБА_18 »;
- протоколом огляду інтернет-ресурсу від 10.07.2024, а саме сайту «Луганский информационный центр», на якому 15.02.2020 розміщено публікацію під назвою «Жители ЛНР в 31-ю годовщину вывода войск из ДРА почтили память воинов-интернационалистов (ФОТО)». Оглядом вказаної публікації встановлено, шо вона містить інформацію наступного змісту «...Начальник отдела воєнного комиссариата по Ровенькам подполковник ОСОБА_18 отметил, что восемь воинов-афганцев в 2014 году встали на защиту Республики, двое из которых погибли в ходе конфликта»;
- протоколом огляду інтернет-ресурсу від 10.07.2024, а саме сайту «Луганский информационный центр», на якому ІНФОРМАЦІЯ_10 розміщено публікацію під назвою «Республика отметила четвертую годовщину освобождения Дебальцево (ФОТО)». Оглядом вказаної публікації встановлено, шо вона містить інформацію наступного змісту «...Благодаря нашим храбрым воинам мы имеем возможность находиться здесь, вспоминать о пережитых событиях и говорить слова благодарности этим отважным защитникам», - сказал начальник отдела военного комиссариата ЛНР по Ровенькам ОСОБА_18 »;
- висновком портретної експертизи № 465 від 15.08.2024, згідно з яким на наданих на дослідженнях у якості порівняльного матеріалу файлах, зображена одна й та сама особа;
- протоколом огляду інтернет-ресурсу від 29.08.2024, а саме відеохостингу «Youtube» каналу «Ровеньки Медиа» на якому ІНФОРМАЦІЯ_11 розміщено відеозапис під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_12 ». Під час огляду виявлено виступ з підписом « ОСОБА_18 военный комиссар города»;
- протоколом огляду інтернет-ресурсу від 12.09.2024, в ході якого оглянуто публікацію з назвою «Медалью отмечен начальник отдела воєнної о комиссариата» (мовою оригіналу) розміщена 09.11.2020 у вільному доступі на вебсайті «Муниципальный округ муниципальное образование Антрацитовскии муниципальный округ Луганской Народной Республики». Оглядом вказаної публікації встановлено, шо вона містить інформацію наступної о змісту «С ері ей Вязовой проходит воєнную службу в должности начальника отдела воєнного комиссариата Луганской Народной Республики по городу Ровеньки с момента его образования, с 24 ноября 2014 года» та іншими матеріалами досудового розслідування в загальній сукупності.
При цьому, апеляційний суд зазначає, що на даній стадії кримінального провадження суд позбавлений можливості аналізувати матеріали кримінального провадження та добуті органом досудового розслідування докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатність для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Водночас, колегія суддів вважає, що прокурором доведено наявність існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливості підозрюваного ОСОБА_9 переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків та потерпілих, вчинити інше кримінальне правопорушення, або продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється.
Так, про наявність існування ризику того, що підозрюваний ОСОБА_9 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, свідчить тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, вагомість наявних доказів про вчинення ним злочину, неприбуття на виклик до слідчого та прокурора три рази, та не повідомлення органу досудового розслідування та прокурора про причини і неможливість прибуття, а також спосіб вчинення злочину, який був вчинений умисно, під час воєнного стану, що має негативні наслідки для всієї територіальної громади та України в цілому, знаходячись на окупованій території та який полягає у співпраці з окупаційною адміністрацією країни-агресора рф.
Про наявність ризику, щодо незаконного впливу на свідків та потерпілих, з боку ОСОБА_9 свідчить те, що останній разом із потерпілими проживає на тимчасово окупованій території Луганської області та може здійснювати на них тиск, схиляти потерпілих як особисто, так і через інших осіб до дачі неправдивих показань, шляхом погроз, умовлянь, відання злочинних наказів, тощо.
Про наявність існування ризику того, що підозрюваний ОСОБА_9 може вчинити інше кримінальне правопорушення, або продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється, свідчить те, що підозрюваний на теперішній час перебуває на території України, яка перебуває під контролем окупаційної адміністрації, активно співпрацює з представниками держави-агресора та фактично своїми діями підтверджує намір продовжити скоєне нею кримінальне правопорушення, що надає йому можливість скоїти інше кримінальне правопорушення за відсутності контролю з боку влади України.
Разом з цим, апеляційний суд вважає, що стороною обвинувачення цілком доведено факт перебування підозрюваного ОСОБА_9 на окупованій території, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» № 1207-VII від 15.04.2014 тимчасово окупована російською федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування російської федерації та окупаційна адміністрація російської федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування російської федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації рф.
Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28.02.2025 №376, територія м. Ровеньки Луганської області, з 07.04.2014 року є тимчасово окупованою територією України.
Крім того, в ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_9 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , тобто на території, яка віднесена до тимчасово окупованої російською федерацією території України.
Відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, у вигляді тримання під вартою.
З огляду на вищенаведене колегія суддів вважає, що стороною обвинувачення доведено, що ОСОБА_9 набув статусу підозрюваного у даному кримінальному провадженні, підозра є обґрунтованою, наявні ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також факт того, що сукупність доказів у своєму зв'язку вказують на достатність підстав вважати, що підозрювана перебуває на тимчасово окупованій території України, тобто встановлено достатні підстави для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу за відсутності підозрюваного, відповідно до приписів ч. 6 ст. 193 КПК України.
Згідно абз. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.
Оскільки ОСОБА_9 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України та перебуває на тимчасово окупованій території України, розмір застави апеляційним судом не визначається.
Згідно ч. 4 ст. 197 КПК України, у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого на підставі частини шостої статті 193 цього Кодексу строк дії такої ухвали не зазначається.
Визначення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, тобто визначення, таким чином строку тримання особи під вартою, здійснюється лише під час застосування щодо особи запобіжного заходу, що відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України, можливе після затримання особи, а слідчий суддя, суд не пізніш як через сорок вісім годин з часу доставки такої особи до органу досудового розслідування, зобов'язаний розглянути питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід за обов'язкової присутності такого підозрюваного, обвинуваченого.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Підсумовуючи вищенаведене колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга, з доповненнями, прокурора підлягає задоволенню, а ухвала слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 грудня 2024 року підлягає скасуванню на підставі п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 409, ч. 1 ст. 411 та ч. 1 ст. 412 КПК України, у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладеним у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, з постановленням апеляційним судом нової ухвали про задоволення клопотання слідчого та обрання відносно ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, без визначення застави, на підставі ч. 6 ст. 193 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.176-178, 183, 193 та ст.ст. 404, 405, 407, 409, 411, 412, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу прокурора відділу Луганської обласної прокуратури ОСОБА_8 , - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 лютого 2025 року про відмову у задоволенні клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання старшого слідчого в ОВС 3 відділення слідчого відділу 3 управління ( з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях ОСОБА_10 , погодженого прокурором у кримінальному провадженні - прокурором відділу Луганської обласної прокуратури ОСОБА_8 , поданого в межах кримінального провадження № 22025130000000040, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 січня 2025 року, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 438 КК України, на підставі ч. 6 ст. 193 КПК України, - задовольнити.
В порядку ч. 6 ст. 193 КПК України обрати ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави та строку дії ухвали.
Роз'яснити, що згідно з положеннями ч. 6 ст.193 КПК України, після затримання особи і не пізніше як через сорок вісім годин з часу доставки її до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора відділу Луганської обласної прокуратури ОСОБА_8 .
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4