Провадження № 11-сс/803/815/25 Справа № 202/2974/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
16 квітня 2025 року Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8
розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі, матеріали з кримінального провадження № 12024042240000132 за апеляційними скаргами прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури - ОСОБА_9 , захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03 квітня 2025 року, про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, стосовно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 28 ч.2 ст. 194 КК України,
Ухвалою слідчого судді від 03 квітня 2025 року продовжено стосовно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 30 травня 2025 року включно, та визначено заставу в розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Своє рішення слідчий суддя мотивував продовженням існування ризиків, що останній може: переховуватися від органів досудового розслідування або суду; незаконно впливати на інших підозрюваних, свідків в цьому кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення, а врахувавши обставини, які заважають завершити досудове розслідування та особу підозрюваного слідчий суддя продовжив запобіжний захід. Визначаючи розмір застави слідчий суддя врахував ризики, особу підозрюваного та обставини кримінального провадження.
В апеляційній скарзі прокурор просить визначити заставу в розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, оскільки визначена слідчим суддю застава не забезпечить належну поведінку підозрюваного. При цьому не взято до уваги вчинення злочину з корисливого мотиву. Прокурор зазначає, що розмір застави в 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб забезпечить високі стандарти охорони загально-суспільних права та інтересів в даному кримінальному провадженні і не порушить права підозрюваного.
В апеляційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою відмовити у застосуванні до ОСОБА_7 запобіжного заходу.
Вимоги апеляційної скарги обгрунтовані тим, що рішення слідчого судді незаконне, оскільки відсутні докази, які свідчать щодо не зменшення ризиків, наявність яких перешкоджають завершенню досудового розслідування. При цьому, клопотанням не доведено необхідність подальшого тримання під вартою ОСОБА_7 . Розмір застави є непомірно великим для ОСОБА_7 , та його визначення слідчий суддя не обґрунтував.
В апеляційному суді прокурор підтримав апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_9 , захисник та підозрюваний підтримали апеляційну скаргу адвоката.
Заслухавши головуючого суддю, пояснення учасників процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги, клопотання та надані до нього матеріали, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Висновки слідчого судді про продовження строку застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є правильними.
У відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Згідно з приписом п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Приписами ст. 178 КПК України передбачено що, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6)репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Статтею 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На підставі аналізу мотивувальної частини ухвали вбачається, що слідчий суддя зазначених вище вимог кримінального процесуального закону дотримався з огляду на наступні обставини.
Так, згідно до матеріалів клопотання ГУ НП України в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, зареєстрованому в ЄРДР за №12024042240000132 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч.2 ст. 194 КК України.( а.с.14)
08 січня 2025 року ОСОБА_7 затримано в порядку ст. 208 КПК України та повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 194 КК України.
09 січня цього року обрано ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
28 лютого 2025 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру за ч.2 ст. 28 ч.2 ст. 194 КК України.
Строк досудового розслідування продовжено до трьох місяців, і слідчий суддя продовжив ОСОБА_7 строк тримання під вартою в межах зазначеного строку.
Як вбачається з ухвали слідчого судді, ним зазначено про обґрунтованість підозри ОСОБА_7 , яка підтверджена на стадії застосування запобіжного заходу. При цьому, вказав, що наведені клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю доказів, які приведені у клопотанні слідчого.
Стосовно доводів апеляційної скарги захисника про відсутність ризиків, апеляційний суд зазначає таке.
Згідно з приписами ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Як видно з обґрунтованих висновків слідчого судді, викладених в мотивувальній частині ухвали, в даному кримінальному провадженні існують доведені органом досудового розслідування ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема:
- можливості переховування від органів досудового розслідування або суду, оскільки ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину має спеціальну середню освіту, не працевлаштований, розлучений. Підозрюваний хоч і має на утримані малолітню дитину та місце проживання, але вказаний ризик на даний час існує;
- щодо обставин можливого впливу на інших підозрюваних чи свідків у цьому ж кримінальному провадженні, апеляційний суд враховує, що ОСОБА_7 відомі анкетні дані таких осіб, протоколи допиту яких, в ому числі долучалися до клопотань слідчого. При цьому, апеляційний суд враховує встановлену КПК України, процедуру отримання показань від свідків у кримінальному провадженні, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК України, оскільки покази учасників кримінального провадження, які станом на даний час ще не допитані в судовому засіданні, мають істотне значення для проведення повного, всебічного та неупередженого досудового розслідування.
- можливість вчинення іншого кримінального правопорушення обумовлена тим, що ОСОБА_7 є раніше судимою особою, відповідно до підозри здійснив декілька епізодів злочину, як зазначалося раніше не працює.
Таким чином, колегія суддів приходить до переконання, що органом досудового розслідування була доведена неможливість застосування на даному етапі досудового розслідування відносно підозрюваного ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, для запобігання встановленим вище ризикам та забезпечення його належної процесуальної поведінки.
Встановлена в ухвалі слідчого судді наявність вищенаведених ризиків при розгляді апеляційної скарги не спростована, будь-яких доказів про зменшення або зникнення цих ризиків стороною захисту не надано.
Постановляючи ухвалу про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 , слідчий суддя врахував вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінальних правопорушень; тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим; дані про особу підозрюваного, який має середню спеціальну освіту, не працевлаштований, розлучений, має на утриманні малолітню дитину, має місце реєстрації за яким і мешкає, а також те, що матеріали клопотання не містять будь-яких даних, що поточний стан його здоров'я перешкоджає перебуванню в ізоляції від суспільства і дійшов до вірного висновку про задоволення клопотання органу досудового розслідування про продовження строку тримання під вартою.
При цьому, слідчий суддя врахував обставини наведені в клопотанні про продовження строку тримання під вартою, які заважають закінченню досудовому розслідуванню.
Доводи апеляційної скарги, що клопотання не відповідає положенням КПК України є безпідставними. Згідно вимог ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Клопотання слідчого таким вимогам відповідає.
На переконання апеляційного суду ухвала слідчого судді відповідає нормам КПК України, в якій слідчий суддя вказав про обґрунтованість підозри, перевірив докази, які долученні до клопотання, і які в ньому наведенні. Крім цього, зазначив підстави які підтверджують наявність ризиків. Навів обґрунтування неможливості застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Вирішуючи питання про визначений слідчим суддею розміру застави апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Згідно ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
За змістом вищевказаної статті визначення розміру застави є невід'ємною складовою частиною при вирішенні питання про застосовування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
КПК України визначає сукупність обставин, а також критерії, якими повинен керуватися слідчий суддя, суд при визначенні у кожному конкретному випадку розміру застави. Такими обставинами є: 1) всі обставини кримінального правопорушення; 2) майновий та сімейний стан підозрюваного, обвинуваченого; 3) інші дані про його особу (наприклад, поведінка під час кримінального провадження); 4) ризики, передбачені в ст. 177 КПК, а критеріями - те, що розмір застави: а) достатньою мірою гарантуватиме виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та, водночас, б) не буде завідомо непомірним для нього. Це означає, що, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати за рішенням суду про звернення застави у дохід держави утримувала підозрюваного, обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого - її внесення не призвело до втрати ним та його утриманцями засобів для гідного проживання людини.
Однак суд першої інстанції вищевказані норми процесуального закону залишив поза увагою та прийшов до передчасного висновку про доцільність зменшення розміру застави при продовження запобіжного заходу, як тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , а тому таке рішення не може бути визнано законним та обґрунтованим.
На переконання колегії суддів, приймаючи рішення про визначення ОСОБА_7 застави у розмірі 100 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, слідчий суддя належним чином не оцінивши ризиків, які визнав доведеними, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обґрунтовано підозрюється ОСОБА_7 , характер злочину, ступінь порушення цінностей у кримінальному провадженні, суспільну значимість протиправних дій, попереднє рішення апеляційного суду в якому вказано про обґрунтованість розміру застави в сумі визначеній під час застосування запобіжного заходу, у зв'язку з чим висновок слідчого судді про визначення застави в розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб є помилковим.
Так, на переконання колегії суддів необхідним та достатнім розміром застави, який відповідає вимогам ст.182 КПК України і здатний забезпечити утримування підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки і буде помірним для нього є раніше визначені 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що буде обґрунтовано та виправдано з урахуванням наявних ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Підстав вважати вказаний розмір застави, завідомо непомірним для підозрюваного, враховуючи стадію кримінального провадження колегія суддів не вбачає, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втратити заставу, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу захисника необхідно залишити без задоволення, а прокурора слід задовольнити. Ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу відповідно до ч.3 ст.407 КПК України.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу прокурора - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03 квітня 2025 року, якою продовжено стосовно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 30 травня 2025 року включно, та визначено заставу в розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.- скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого задовольнити, продовжити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 30 травня 2025 року включно та визначити суму застави в розмірів 200 (двісті) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 605 600 (шістсот пять тисяч шістсот) грн., яку підозрюваний, або інша фізична чи юридична особа може сплатити на депозитний рахунок Дніпровського апеляційного суду(отримувач коштів), код ЄДРПОУ 42270629, МФО 820172, Банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ, р/р UA098201720355219002001086699 в ГУДКС України в м. Київ, та надати документи, що підтверджує, слідчому, прокурору.
У разі сплати суми застави вважати, що до ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді застави і звільнити його з під варти та покласти обов'язки, передбачені ч.5 ст. 194 КПК України, а саме:
- не відлучатися за межі населеного пункту в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора, суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватися від спілкування зі свідками та іншими підозрюваними у кримінальному провадженні, за винятком участі у процесуальних діях, в тому числі за участю адвокатів;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Строк покладених обов'язків в разі внесення застави встановити до 30 травня 2025 року включно.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4