Справа № 761/12336/25
Провадження № 1-кс/761/8748/2025
15 квітня 2025 року місто Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
адвокатів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
власників майна ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_8 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024100100004706 від 04.12.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. ч. 1, 2 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК України,
установив:
До Шевченківського районного суду міста Києва надійшло (вхід. № 29550) клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_8 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024100100004706 від 04.12.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. ч. 1, 2 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК України.
Обґрунтовуючи клопотання про арешт майна, прокурор ОСОБА_8 зазначив про таке.
Слідчими Шевченківського УП ГУНП у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024100100004706 від 04.12.2024.
Під час досудового розслідування отримано відомості про причетність до вчинення вищевказаного кримінального правопорушення ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який незаконно збув наркотичний засібОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуваючи в салоні автомобіля «Renault» моделі «Meganе» д.н.з. НОМЕР_1 .
У зв'язку з вище викладеним, 12.03.2025 у органу досудового розслідування виник невідкладний випадок, пов'язаний із переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення, врятуванням майна та збереженням речових доказів, виявленням та фіксацією фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження, та підлягають доказуванню, що стало передумовою проникнення слідчого до обшуку автомобіля марки «Renault» моделі «Meganе» д.н.з. НОМЕР_1 .
Згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 власником транспортного засобу марки «Renault» моделі «Meganе» д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_3 , сірого кольору, категорія В, тип легковий, 2012 року випускує ОСОБА_9 .
Так, 12.03.2025 в період часу з 13 год 16 хв по 14 год 06 хв під час проведення обшуку в автомобілі марки «Renault» моделі «Meganе» д.н.з. НОМЕР_1 , працівниками поліції виявлено та вилучено:
- полімерний вакумований пакет із речовиною рослинного походження зеленого кольору;
- грошові кошти купюрами номіналом 500 та 200 гривень в сумі 10000 (десять тисяч) гривень в паперовому конверті;
- згорток фольги з речовиною рослинного походження;
- смартфон «One Plus» в чохлі чорного кольору, належний ОСОБА_6 ;
- мобільний телефон марки «Моторола» моделі ХТ 2307-1 в чохлі чорного кольору, IMEI1: НОМЕР_4 , IMEI2: НОМЕР_5 ;
- мобільний телефон IPhone моделі 13 Pro Max в чохлі чорного кольору IMEI: НОМЕР_6 із сім-картою мобільного оператора Київстар;
- зв'язка ключів в чохлі чорного кольору.
12.03.2025 ОСОБА_7 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
12.03.2025 ОСОБА_10 затримано в порядку ст. 298-2 КПК України
У зв'язку викладеним, для забезпечення збереження речових доказів, у сторони обвинувачення виникла необхідність у накладенні арешту на зазначене майно, що передбачено п. 1 ч. 2 ст. 170 України.
Відповідно до протоколу передачі справи раніше визначеному слідчому судді від 31.03.2025, слідчим суддею визначено ОСОБА_1 01.04.2025 клопотання разом з додатками передано слідчому судді з відділу організаційного забезпечення розгляду кримінальних справ Шевченківського районного суду міста Києва.
Прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав та просив задовольнити.
Адвокати ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , власники майна ОСОБА_6 та ОСОБА_7 заперечували проти задоволення клопотання прокурора та просили відмовити у його задоволенні.
Заслухавши думку учасників справи, дослідивши клопотання та додані на його обґрунтування матеріали, слідчий суддя приходить до такого висновку.
Так, слідчими Шевченківського управління поліції ГУНП у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024100100004706 від 04.12.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. ч. 1, 2 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК України.
Нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва у зазначеному кримінальному провадженні здійснюється, зокрема прокурорами Шевченківської окружної прокуратури міста Києва.
Звернення прокурора з клопотанням про арешт на зазначене тимчасово вилучене майно зумовлено необхідністю збереження речових доказів, оскільки вилучене майно має суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України).
Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Крім того, у випадку, передбаченому ч. 3 ст. 170 КПК України арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.
Отже, майно, яке за обґрунтованої підозри органу досудового розслідування, має одну або декілька ознак, наведених у ст. 98 КПК України, може набути статусу речового доказу за рішенням слідчого, яке відповідно до вимог ч. 3 ст. 110 КПК України приймається у формі постанови.
Постановою слідчого СВ ВП № 2 Шевченківського УП ГУНП у місті Києві ОСОБА_11 від 13.03.2025 майно, на яке сторона обвинувачення просить накласти арешт, визнано речовими доказами.
Згідно ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в цьому випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. Крім того, при вирішенні клопотання сторони обвинувачення, слідчий суддя враховує, що закон не вимагає, щоб докази на підтвердження вчинення кримінального правопорушення були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що ці докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого кримінального правопорушення. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в цьому кримінальному провадженні необхідно застосувати зазначений вид заходу забезпечення кримінального провадження з метою досягнення дієвості цього провадження та уникнення негативних наслідків.
Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження та збереження речових доказів.
Слідчий суддя вважає доведеним існування достатніх підстав вважати, що не накладення арешту на вилучене майно, зазначене прокурором у клопотанні, може призвести до його можливого відчуження на користь третіх осіб або настання інших наслідків, у зв'язку з чим не буде досягнута дієвість цього кримінального провадження.
Так, приймаючи до уваги вищевикладене та враховуючи правову кваліфікацію кримінальних правопорушень, за фактом вчинення якого розслідується кримінальне провадження та в межах якого подано це клопотання, фактичні обставини кримінального провадження, слідчий суддя з метою запобігання можливості приховування, перетворення та відчуження майна, яке відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, та визнано речовими доказами постановою слідчого від 13.03.2025, приходить до висновку про наявність достатніх підстав для накладення часткового арешту на вищезазначене майно.
Водночас у клопотанні прокурора про арешт майна належним чином не доведено те, що грошові кошти купюрами номіналом 500 та 200 гривень в сумі 10000 (десять тисяч) гривень в паперовому конверті, зв'язки ключів в чохлі чорного кольору, відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, та має значення як речові докази для кримінального провадження. Також не містить клопотання прокурора і жодних доказів того, що такий обсяг втручання в цій частині у власність виправдовує завдання кримінального провадження.
Керуючись статтями 2, 7, 8, 98, 170-173, 309, 395, 532 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя
постановив:
Клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_8 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024100100004706 від 04.12.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч.ч. 1, 2 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК України - задовольнити частково.
Накласти арешт на майно вилучене 12.03.2025 під час проведення обшуку автомобіля марки «Renault» моделі «Meganе» д.н.з. НОМЕР_1 , а саме на:
- полімерний вакумований пакет із речовиною рослинного походження зеленого кольору;
- згорток фольги з речовиною рослинного походження;
- смартфон «One Plus» в чохлі чорного кольору, належний ОСОБА_6 ;
- мобільний телефон марки «Моторола» моделі ХТ 2307-1 в чохлі чорного кольору, IMEI1: НОМЕР_4 , IMEI2: НОМЕР_5 ;
- мобільний телефон IPhone моделі 13 Pro Max в чохлі чорного кольору IMEI: НОМЕР_6 із сім-картою мобільного оператора Київстар.
В іншій частині клопотання - відмовити.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Крім того, відповідно до ст. 174 КПК України арешт може бути скасований повністю чи частково за заявленим клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисників, законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Слідчий суддя ОСОБА_1