Справа № 752/14596/22
Провадження № 2-н/761/88/2025
про відмову у видачі судового наказу
21 березня 2025 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Мальцев Д.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» про видачу судового наказу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку,-
До Шевченківського районного суду м. Києва за підсудністю з Голосіївського районного суду м.Києва в порядку наказного провадження надійшла заява ОСОБА_1 до Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» про видачу судового наказу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати у розмірі 94 639,49 грн. та середнього заробітку за час затримки розрахунку у розмірі 58 926,00 грн.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.04.2023 року матеріали справи передані на розгляд судді Макаренко І.О.
На підставі розпорядження № 01-08-689 від 20.03.2025 року щодо повторного автоматизованого розподілу справи № 752/14596/22 за підписом керівника апарату Шевченківського районного суду м. Києва Зборщік А.О., протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.03.2025 року, матеріали позову передані на розгляд судді Мальцеву Д.О.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно положень ч. 1 ст. 160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 161 ЦПК України, судовий наказ може бути видано, зокрема, якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Відповідно до ст. 117 КЗпПУ при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Згідно із ч. 1 ст. 117 КУпПУ в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Звертаючись до суду з цією заявою стягувач обґрунтовує її тим, що оскільки боржником не було виплачено при звільнені стягувачу заробітну плату, з боржника підлягає до стягнення середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпПУ.
Разом з цим, до матеріалів заяви стягувачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що сума середнього заробітку яку просить стягнути стянгувачем визнана боржником та є безспірною.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 163 ЦПК України у заяві про видачу судового наказу, зокрема, повинно бути зазначено: вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 163 ЦПК України до заяви про видачу судового наказу додаються, зокрема: інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Проте, всупереч п. 4 ч. 3 ст. 163 ЦПК України, заявник на підтвердження викладених в заяві обставин не надав до неї докази, які б їх підтверджували.
Також, зі змісту ст. 161 ЦПК України випливає, що для видачі судового наказу вимоги заявника мають стосуватися лише стягнення грошової суми. Спори, що виникають на підставі інших вимог, розглядають за правилами позовного провадження. У п.3 ч.1 ст.165 ЦПК України законодавець зазначив, що лише на підставі однієї з вимог ст. 161 може бути видано судовий наказ. Другою дуже важливою умовою для застосування наказного провадження є необхідність, щоб із заяви та поданих документів заявника вбачалося виникнення або порушення права грошової вимоги, а вимоги заявника мають бути безспірними.
Відтак, безспірними є вимоги заявника, що випливають із зазначених і неоспорюваних цивільно-правових відносин. Отож, вимоги заявника викладаються у заяві про видачу судового наказу та підтверджуються відповідними документами, які своєю чергою мають бути вагомими, переконливими і такими, що не викликають підозри щодо їх достовірності.
Разом з цим, з наданих заявником документів не вбачається безспірність грошових вимог, оскільки обставини на які вона посилається не підтверджені доказами.
Виходячи з вищенаведеного, з матеріалів заяви не вбачається відсутність спору щодо суми стягнення, оскільки заявницею не додано достатніх документів, які б підтверджували їх безспірність.
Відтак, судом вбачається порушення вимог ст. 163 ЦПК України.
Згідно п.1 ч.1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 167 ЦПК України, за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Таким чином, беручи до уваги те, що заява про видачу судового наказу не відповідає вимогам ст. 163 ЦПК України, у видачі такого наказу слід відмовити.
Роз'яснити стягувачу, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 ч.1 ст. 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою вимогою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення недоліків.
Згідно п.1 ч.1ст.353 ЦПК України ухвала суду першої інстанції щодо відмови у видачі судового наказу може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Керуючись ст.ст. 163,165,166,353 ЦПК України, -
Відмовити у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» про видачу судового наказу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Ухвала суду може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 261 ЦПК України.
Суддя: