СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
(заочне)
ун. № 759/1087/25
пр. № 2/759/2250/25
09 квітня 2025 року м.Київ
Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Твердохліб Ю.О.
за участю секретаря судового засідання Вінцковської О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У січні 2025 року позивач Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київська міська державна адміністрація) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" звернувся з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути на користь позивача з відповідача заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 244 931, 87 грн, індекс інфляції в розмірі 104 729,15 грн, 3% річних у розмірі 27 243,95 грн; за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 86 018,04 грн, індекс інфляції в розмірі 13 414,54 грн, 3% річних у розмірі 5 554,64 грн; заборгованість за внесками за обслуговування вузла комерційного обліку у розмірі 137,83 грн, з плати за абонентське обслуговування для послуги з постачання теплової енергії в розмірі 403,79 грн, а всього 482 433, 81 грн та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 7 236,51 грн.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго».
Згідно договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 23.12.2022 року зареєстрований в реєстрі за №1384 встановлено, що нежилі приміщення (в літ. А) за № 1 по №2 (групи приміщень №126) (в літ. А) загальною площею 69,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 належать на праві власності ОСОБА_1 в період з 18.12.2013 року по 23.12.2022 року. ОСОБА_1 не зверталась до позивача для укладання договору про постачання теплової енергії, не виконала свій обов'язок щодо укладення договору про надання житлово-комунальних послуг постачання теплової енергії. Водночас, відсутність підписаного сторонами договору про постачання теплової енергії не звільняє осіб, які її використовують без укладення договору, від обов'язку оплати за фактично спожиту теплову енергію. Відповідач заборгованість не сплатив, будь-якої інформації щодо права користування/права власності на вищезазначену нерухоме майно до КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» не надала. Облік спожитої теплової енергії будинку за адресою: АДРЕСА_1 здійснюється за особовим рахунком НОМЕР_1 . За період постачання позивачем теплової енергії у гарячій воді при оформленні щомісячно рахунку-фактури останнім застосовувався затверджений тариф на теплову енергію, що підтверджується щомісячним обліковим записом до договору.
Відповідач взагалі не вносила плату за поставлену теплову енергію, в результаті чого за період жовтень 2018 року по березень 2021 року утворилась заборгованість з урахуванням коригування, яка станом на 02.01.2025 року становить 244 931,87 грн. Також, вважають, що відповідач повинен сплатити індекс інфляції за весь час прострочення у розмірі 104 729,15 грн та 3% річних у розмірі 27 243,95 грн.
30.09.2021 року позивач на офіційному веб-сайті КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» опублікував текст договору про надання послуг з постачання теплової енергії за формою, встановленою правилами, затвердженими постановою КМУ від 21.08.2019 року №830, з урахуванням змін, внесених постановою КМУ від 08.09.2019 року №1022.
Відповідач, яка є власником нежилих приміщень (в літ. А) за № 1 по №2 (групи приміщень №126) (в літ. А) загальною площею 69,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , після публікації тексту договору не прийняла рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклала з виконавцем комунальної послуги відповідний договір. Позивачем було розміщено повідомлення про місце опублікування тексту договору в загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг в приміщеннях ЦОК.
Отже, між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київська міська державна адміністрація) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" та власником нежитлового приміщення (в літ. А) за № 1 по №2 (групи приміщень №126) (в літ. А) загальною площею 69,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , яким є фізична особа ОСОБА_1 укладено індивідуальних договір про надання послуг з постачання теплової енергії, відповідно до якого виконавець зобов'язується надавати споживачу послуги відповідної якості, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строк і на умовах договору. Позивач виконав свої зобов'язання за договором та надав послуги з постачання теплової енергії .
Позивач вважає, що у відповідач також виник обов'язок сплатити вартість теплової енергії, витраченої на функціонування системи ГВП та витраченої на загально будинкові потреби опалення будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Однак відповідач не виконав свої зобов'язання за договором у повному обсязі та не сплатив вартість отриманої послуги з постачання теплової енергії повністю. Отже вважає, що відповідач має сплатити заборгованість за послуги з постачання теплової енергії за період з листопада 2021 року по грудень 2022 року у розмірі 86 018,04 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 13 414,54 грн та три відмотки річних у розмірі 5 554,64 грн.
Позивач вважає, що у відповідач також виник обов'язок сплатити внески за обслуговування вузла комерційного обліку послуг з постачання теплової енергії за період з 1 кварталу 2020 року по 3 квартал 2021 року в розмірі 137,83 грн.
Позивач вважає, що у відповідач також виник обов'язок сплатити плати за абонентське обслуговування для послуги з постачання теплової енергії за період з листопада 2021 року по листопад 2022 року у розмірі 403,79 грн, однак відповідач не виконала свої обов'язки. У зв'язку з вказаними обставинами просить позов задовольнити.
Процесуальні дії
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.01.2025 року визначено головуючого суддю Твердохліб Ю.О. (а.с. 235-236 т.1).
Ухвалою судді Святошинського районного суду м. Києва від 15.01.2025 року позовну заяву залишено без руху (а.с. 238-239 т.1).
Ухвалою судді Святошинського районного суду м. Києва від 20.01.2025 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін та витребувано докази у справі (а.с. 243 т.1).
Представник позивача Антонченко А. у судове засідання не з'явилась, направила до суду клопотання, у якому просила проводити судове засідання за її відсутності, позовні вимоги підтримує, проти заочного рішення суду не заперечує (а.с. 19 т. 2).
Відповідач ОСОБА_1 відзив на позовну заяву у встановлений строк не надала, в судове засідання не з'явилась, причини неявки суду невідомі, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений шляхом направлення кореспонденції на адресу реєстрації (а.с. 16, 17, 18 т.2) та оголошенням на офіційному сайті судової влади (а.с. 15 т.2). У встановлений судом строк, відповідач не скористалася своїм правом на подання відзиву, жодних заяв з процесуальних питань від сторони відповідача до суду не надходило.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Отже, зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та/або письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою частини п'ятої статті 279 та частини 8 статті 178 ЦПК України.
Враховуючи те, що сторони до судового засідання не з'явились, суд, керуючись ч.2 ст.247 ЦПК України, розглянув справу без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, керуючись вимогами ст.ст.130, 280 ЦПК України вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення.
Дослідивши докази в справі у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Фактичні обставини справи
Судом встановлено, що Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам, у зв'язку з чим КП«КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» здійснює з 01.05.2018 року надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Згідно договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 23.12.2022 року зареєстрований в реєстрі за №1384 встановлено, що нежилі приміщення (в літ. А) за № 1 по №2 (групи приміщень №126) (в літ. А) загальною площею 69,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , належали на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу нежилих приміщень, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального окуругу Іванчик І.І. 18.12.2013 року за реєстровим номером 4019 (а.с. 20-21).
Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права
Згідно зі ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом, тобто означена стаття встановлює презумпцію обов'язку власника нести усі витрати, пов'язані з утриманням належного йому майна, в тому числі, з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов'язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов'язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов'язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб.
Згідно із ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Тобто належним виконанням зобов'язання з боку відповідача є здійснення оплати за надані йому послуги, у розмірі та у валюті, визначеними договором.
Відповідно до змісту ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За змістом ч. 1 ст. 901 та ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язання.
Законом України «Про житлово-комунальні послуги» визначено основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.
Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків ї правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб'єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору.
Статтею 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що до житлово-комунальних послуг належать:1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку;2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.
Пунктом 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено зобов'язання споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами Закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Фактичне надання таких послуг підтверджується актами виконаних робіт.
З огляду на вищенаведені норми Закону, споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, при цьому відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 18.03.2019 року у справі № 210/5796/16-ц.
Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, як встановлено ч. 2 ст. 77 ЦПК України.
Згідно із ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦПК України, суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
Однак, відповідачем суду не надано жодних належних та допустимих доказів в заперечення позовних вимог, відсутності заборгованості за отримані послуги чи існування її в меншому розмірі ніж заявлено позивачем та/або доказів ненадання відповідних послуг.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає встановленим факт порушення прав позивача, тому позовні вимоги щодо стягнення заборгованості з відповідача підлягають задоволенню.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач будучи власником нежилих приміщень у спірний період не сплачувала за фактично спожиту теплову енергію, надану позивачем у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 244 931,87 грн, за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 86 018,04 грн; заборгованість за внесками за обслуговування вузла комерційного обліку у розмірі 137,83 грн, з плати за абонентське обслуговування для послуги з постачання теплової енергії в розмірі 403,79 грн, яка підлягає стягненню на користь позивача.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Беручи до уваги наведене та перевіривши наданий позивачем розрахунок суми штрафних санкцій, суд дійшов висновку, що штрафні санкції на підставі ст. 625 ЦК України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Повно та всебічно дослідивши обставини справи, оцінивши зібрані докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та такі, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Розподіл судових витрат
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, оскільки позов підлягає задоволенню, тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 7 236,51 грн судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 48, 76-82, 141, 229, 259, 263-265, 268, 273, 280-283, 353 ЦПК України, суд, -
Позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" заборгованість за спожиту теплову енергію за період з листопада 2021 року по листопад 2022 року у розмірі 244 931, 87 грн, індекс інфляції в розмірі 104 729,15 грн, 3% річних у розмірі 27 243,95 грн; за послуги з постачання теплової енергії за період з листопада 2021 року по грудень 2022 року у розмірі 86 018,04 грн, індекс інфляції в розмірі 13 414,54 грн, 3% річних у розмірі 5 554,64 грн; заборгованість за внесками за обслуговування вузла комерційного обліку у розмірі 137,83 грн, з плати за абонентське обслуговування для послуги з постачання теплової енергії за період з листопада 2021 року по листопад 2022 року в розмірі 403,79 грн, а всього 482 433 (чотириста вісімдесят дві тисячі чотириста тридцять три) гривні 81 копійка.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 7 236 (сім тисяч двісті тридцять шість) гривень 51 копійка.
За письмовою заявою відповідача, поданою до суду протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення, заочне рішення може бути переглянуто.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (ч. 2 ст. 354 ЦПК України).
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).
У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).
Учасники справи:
Позивач: Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО", ЄДРПОУ 40538421, адреса: м. Київ, пл.І.Франка, 5.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення виготовлено 22.04.2025.
Суддя Ю.О. Твердохліб