Справа № 333/6405/24
Провадження № 1-кп/333/771/24
14 квітня 2025 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд міста Запоріжжя у складі колегії суддів: головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, кримінальне провадження, яке 04.06.2024 внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 22024080000000902, відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Новомиколаївка, Мелітопольського району, Запорізької області, громадянки України, українки, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої, обвинуваченої у вчиненні злочинів передбачених ч.2 ст. 111, ч.5 ст. 111-1 КК України, за участі прокурора ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 , -
Громадянка України ОСОБА_5 , діючи умисно, із власних корисливих мотивів та з метою підтримання окупаційної влади, встановленої збройними формуваннями російської федерації, маючи проросійські погляди та критичне ставлення до діючої законної влади в Україні, достовірно усвідомлюючи протиправність своїх дій та передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків, в період листопада 2022 року (більш точна дата та час не встановлені), перебуваючи на території Семенівської сільської територіальної громади Мелітопольського району Запорізької області, яка з 25.02.2022 та на час складання обвинувального акту є тимчасово окупованою представниками збройних формувань держави-агресора російської федерації (далі за текстом - зф держава-агресор рф) територією України, прийняла пропозицію невстановлених осіб із числа представників зф та окупаційної адміністрації держави-агресора рф та добровільно зайняла посаду мовою оригіналу "старосты" пов'язана з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій у незаконному органі влади мовою оригіналу "Новониколаевского старостинского округа Семеновского сельского поселения Мелитопольского района Запорожской области"), створеному на тимчасово окупованій території за адресою: Запорізька область, Мелітопольський район, с. Новомиколаївка, вул. Миру, 6.
Таким чином, громадянка України ОСОБА_5 , за викладених вище обставин, вчинила злочин, передбачений ч. 5 ст. 111-1 КК України - колабораційна діяльність, тобто добровільне зайняття громадянином України посади, пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора.
Окрім цього, громадянка України ОСОБА_5 , у період часу з 22.08.2023 по 27.11.2023 перебуваючи на території с. Новомиколаївка Мелітопольського району Запорізької області, будучи проросійськи налаштованою особою, діючи умисно усвідомлюючи протиправність своїх дій, направлених на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, передбачаючи невідворотне настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, добровільно та ініціативно надала згоду на допомогу представникам іноземної держави - представникам зф держави-агресора рф, позивний " ОСОБА_8 " (встановлений як громадянин рф ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та особі на ім'я " ОСОБА_10 " (встановлений як громадянин російської федерації ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ) у проведенні підривної діяльності проти України в умовах воєнного стану, шляхом збору та надання інформації про осіб з числа місцевих мешканців с. Новомиколаївка Мелітопольського району Запорізької області, які чинять активний спротив представникам окупаційної влади держави-агресора рф, діють на тимчасово окупованій території Запорізької області та/або приймають участь у захисті територіальної цілісності України від російської агресії в лавах Сил Оборони України.
Таким чином, громадянка України ОСОБА_5 , за викладених вище обставин, вчинила злочин, передбачений ч. 2 ст. 111 КК України - державна зрада, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України, шляхом надання представникам іноземної держави допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчинена в умовах воєнного стану.
Судовий розгляд у межах даного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченої ОСОБА_5 ( ОСОБА_12 ), яка показань суду не давала та будь-яких клопотань від останньої на адресу суду не надходило.
При цьому суд враховує, що на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 18.06.2024 у межах даного кримінального провадження проводилось спеціальне досудове розслідування.
Під час досудового розслідування повістки про виклик ОСОБА_5 на 27.05.2024, 28.05.2024, 29.05.2024 та повідомлення про підозру публікувалися в засобах масової інформації - газеті "Урядовий кур'єр" (№ 105 від 23.05.2024), повістки про виклик ОСОБА_5 на 20.07.2024, 22.07.2024, та повідомлення про завершення досудового розслідування публікувалися в засобах масової інформації - газеті "Урядовий кур'єр" (№ 144 від 17.07.2024), на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, копії процесуальних документів, що підлягали врученню ОСОБА_5 , на виконання вимог ч.2 ст.297-5 КПК України, направлялись та вручались захиснику - адвокату ОСОБА_7 , що був забезпечений державою з Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги.
З огляду на зазначене, орган досудового розслідування вживав всіх можливих передбачених КПК України заходів для виклику та розшуку ОСОБА_5 , щоб забезпечити останній можливість безпосередньо та через захисника реалізовувати усі права підозрюваного на стадії досудового розслідування.
На підставі ухвали Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 24.10.2024 відносно ОСОБА_5 здійснювалось спеціальне судове провадження. У судовому засіданні приймав участь захисник ОСОБА_7 , який був захисником на стадії досудового розслідування і обізнаний з матеріалами кримінального провадження.
Судом також вживалися заходи про виклик обвинуваченої для забезпечення права на захист та доступ до правосуддя, у зв'язку із чим в судові засідання остання викликалася у порядку ст. 323 КПК України. Повістки про її виклик були опубліковані у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - у газеті "Урядовий кур'єр" та шляхом здійснення публікації про виклик на офіційному веб-сайті суду.
Суд вважає, що наявні у справі чисельні документи свідчать про відмову ОСОБА_5 , належним чином повідомленої про розпочате щодо неї кримінальне провадження, від реалізації права предстати перед судом та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само свідчать про її намір ухилитися від кримінальної відповідальності.
В той же час, ухилення обвинуваченої від правосуддя суд розцінює як реалізацію останньою невід'ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п."g" п.3 ст.14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст.63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.
Захисник обвинувачуваної ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_7 у судовому засіданні зазначив, що не мав можливості зв'язатися з обвинуваченою та з'ясувати у неї правову позицію щодо пред'явленого обвинувачення.
Водночас, захисник ОСОБА_7 у судовому засіданні, реалізуючи право обвинуваченої на захист, висловив свою позицію з приводу пред'явленого обвинувачення. На думку захисника, винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень не доведена поза розумним сумнівом допустимими та належними доказами. Стороною обвинувачення не надано належних, допустимих та переконливих доказів добровільності зайняття ОСОБА_5 відповідної посади y незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території. Свідки сторони обвинувачення не повідомили за яких обставин ОСОБА_5 могла зайняти посаду, в достатньому обсязі не підтвердили факт добровільного виконання обвинуваченою обов'язків у незаконному правоохоронному органі влади. Натомість свідок ОСОБА_13 повідомила, що ОСОБА_5 повідомляла їй про свою співпрацю з окупаційною адміністрацією "Бо інакше буде гірше для неї та її рідних і близьких". Така обставина може свідчити, що обвинувачена зайняла посаду у незаконному органі влади на тимчасово окупованій території та надала списки місцевих мешканців, які чинять активний спротив, під тиском та примусом з боку окупаційної влади держави-агресора рф. Захисник зазначив, що пред'явлене обвинувачення за ч.2 ст.111 КК України не є конкретним, не вказано в чому саме полягала підривна діяльність його підзахисної. Вважає, що склад цього злочину утворює лише підривна діяльність, яка вчиняється на підконтрольній Україні території. Захисник припустив, що можливо списки, які передавала обвинувачена були дезінформацією, а обвинувачення ґрунтується на припущеннях. Отже, його підзахисна за вказаними статтями підлягає виправданню.
Відповідно до ч.2 ст.7 КПК України зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у частині першій цієї статті, з урахуванням особливостей, встановлених законом.
Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч.3 ст.323 КПК України) суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, сприяє забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст.2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.
Разом з тим, суд враховує, що тимчасова окупація з боку РФ частини території України, яка розпочалася із збройного конфлікту, викликаного російською військовою агресією, починаючи з 20 лютого 2014 року та повномасштабного вторгнення РФ на територію України 24 лютого 2022 року, а також анексія з боку РФ частини території України є загальновідомими фактами, які за хронологією подій: а) констатовані нормативними, хоча і засудженими з точки зору міжнародного права, актами РФ, а також "нормативними актами" самопроголошених суб'єктів на території України, законність яких не визнається державою Україна, проте прийнятих судом у даному випадку до уваги, оскільки вирішується питання про відповідальність за вчинення кримінального правопорушення, внаслідок якого були прийняті такі акти; б) встановлені національними нормативно-правовими актами, які є обов'язковими для застосування на території України; в) засуджені міжнародними актами колективного реагування, у зв'язку з чим ці факти не потребують окремого доказування в межах даного кримінального провадження.
Відповідно до наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376 "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією", село Новомиколаївка Семенівської сільської територіальної громади Мелітопольського району Запорізької області, визнане тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України з 25.02.2022.
Також загальновідомим є факт створення на окупованих територіях України окупаційних адміністрацій, правоохоронних та інших владних органів.
Встановлені судом обставини підтверджуються показами свідків, отриманих під час їх допиту, а також дослідженими документами.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 суду показав, що йому відомо як в жовтні 2022 році ОСОБА_5 добровільно зайняла посаду "старосты Новониколаевского старостинского округа Семеновского сельского поселения Мелитопольского района Запорожской области" та надавала представникам зф держави-агресора рф інформацію про місцевих мешканців с. Новомиколаївка Мелітопольського району Запорізької області, які приймали участь в АТО, ООС, про "афганців" та проукраїнські налаштованих громадян. Також свідок повідомив, що обвинувачена займалася виборами на тимчасово окупованій території, готувала списки, виконувала інші обов'язки на цій посаді. Свідок зазначив, що він є старостою вказаної територіальної громади, був обраний на цю посаду згідно норм українського законодавства, до червня 2022 року перебував у вказаному селі на тимчасово окупованій території і добре знає, що там відбувається, хто і чим займається.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 суду показала, що є донькою ОСОБА_5 , вони разом виїхали з тимчасово окупованої території до м. Запоріжжя, через деякий час її мати поїхала за кордон, а згодом повернулася до с. Новомиколаївка Мелітопольського району Запорізької області, де вона одружилася із ОСОБА_15 та змінила прізвище на " ОСОБА_5 ". Свідок зазначила, що вона періодично спілкується з обвинуваченою через застосунки на мобільному телефоні. Так ОСОБА_5 їй особисто зізналася, що працює на посаді старости села, отримала паспорт громадянина РФ та співпрацює з окупаційною владою. Свідок вказала, що з обвинуваченою має різні погляди на події, щодо тимчасової окупації їх села.
Під час судового розгляду були досліджені наступні документи:
- група документів, що засвідчують відповідність окремих проведених слідчих (розшукових) та процесуальних дій вимогам закону та належними особами, початок і рух кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів, наявність інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, такі як: витяги з Єдиного реєстру досудових розслідувань; повідомлення про вчинення кримінального правопорушення; рапорт оперуповноваженого про виявлення кримінального правопорушення; постанови про створення групи слідчих, яким доручено проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні; доручення керівника органу досудового розслідування про проведення досудового розслідування; постанови про зміну групи слідчих, яким доручено проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні; постанови про призначення (визначення та зміну) групи прокурорів у кримінальному провадженні; постанови про доручення проведення слідчих (розшукових) дій; постанови прокурора про об'єднання та виділення матеріалів досудового розслідування в окреме кримінальне провадження, тощо (т.1 а.с.156-186);
- ухвала слідчого судді Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 08.07.2024 по справі № 331/3666/24, згідно якої до ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру (т.1 а.с.111-125);
- ухвала слідчого судді Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 29.05.2024 по справі № 331/1151/23, згідно якої накладено арешт на майно, а саме на земельні ділянки, що належать ОСОБА_5 (т.1 а.с.191-193);
- постанова слідчого про доручення на проведення слідчих (розшукових) дій та листи оперативних підрозділів щодо його виконання, згідно яких ними було встановлено, що ОСОБА_5 добровільно зайняла посаду "старосты Новониколаевского старостинского округа Семеновского сельского поселения Мелитопольского района Запорожской области" та надала представникам зф держави-агресора рф, позивний " ОСОБА_8 " (встановлений як громадянин рф ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та особі на ім'я " ОСОБА_10 " (встановлений як громадянин російської федерації ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ) інформацію про осіб з числа місцевих мешканців с. Новомиколаївка Мелітопольського району Запорізької області, які чинять активний спротив представникам окупаційної влади держави-агресора рф, діють на тимчасово окупованій території Запорізької області та/або приймають участь у захисті територіальної цілісності України від російської агресії в лавах Сил Оборони України; також встановлено, що ОСОБА_5 , перебуваючи на тимчасово окупованій території, 14.10.2022 одружилася та змінила прізвище на "Хруп" (т.1 а.с.194-201);
- протоколи пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 13.05.2024, згідно з якими свідок ОСОБА_14 серед пред'явлених фотознімків впізнав ОСОБА_5 , про яку давав покази на допиті (т.1 а.с.202-207);
- протокол огляду від 29.08.2023 з відповідними фототаблицями та оптичним диском DVD-R зі збереженими файлами, згідно якого слідчим, за участю спеціаліста ОСОБА_18 , оглянуто зміст публікацій і фото з Telegram-каналів "Администрация Мелитопольского района", "За!ТВ.Новости Запорожской области", "Новониколаевский округ" які опубліковані у вільному доступі всесвітньої мережі Інтернет. На вказаних Інтернет-ресурсах було виявлено та збережено 7 постів, які містять інформацію щодо участі "старосты Новониколаевского округа" ОСОБА_5 в різних заходах, що проводилися посадовцями незаконних органів влади, створених на тимчасово окупованій території Запорізької області (т.1 а.с.208-216);
- ухвала слідчого судді Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 21.02.2023 по справі № 331/1151/23, згідно якої надано слідчим тимчасовий доступ до електронних поштових скриньок, що перебуває у володінні ТОВ "Укрнет" та протокол тимчасового доступу до речей і документів від 03.03.2023 з додатками (т.2 а.с.1-7);
- протокол огляду від 15.07.2024, згідно якого слідчим оглянуто диск DVD-R, який долучено як додаток до протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 03.03.2023. В ході огляду у вхідному повідомленні з електронної поштової скриньки виявлено файл із назвою "Характеристика Франчук", що є документом складеним 10.11.2022 "старостой Новониколаевского округа" ОСОБА_5 (т.2 а.с.8-12);
- клопотання слідчого про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії та ухвала слідчого судді Запорізького апеляційного суду ЄУН 4807/7899/23 від 12.12.2023. Вказаною ухвалою надано дозвіл на проведення у відношенні ОСОБА_5 негласної слідчої (розшукової) дії, а саме: зняття інформації з електронних інформаційних систем - відомостей з облікового запису месенджеру "Telegram" з нікнеймом " ОСОБА_19 ", який зареєстрований на абонентський номер оператора мобільного зв'язку НОМЕР_1 , що знаходиться в її користуванні (т.2 а.с.13-15);
- протокол зняття інформації з електронних інформаційних систем № 59/14/82т від 11.01.2024, додаток до нього - флеш-накопичувач microSD, із серійним номером "3В2307НРА CNB05C10TMA0303" № 59/14-459т від 11.01.2024. За результатами проведення вказаної негласної слідчої (розшукової) дії у мобільному додатку "Telegram" користувача ОСОБА_5 , під обліковим записом з ім'ям " ОСОБА_19 " та в переписці якої міститься інформація щодо співробітництва з окупаційною владою на тимчасово окупованій території. Під час огляду повідомлень в чаті під час особистого листування із абонентом, який використовує номер оператору мобільного зв'язку НОМЕР_2 підписаний як " ОСОБА_10 полиция интернат", якому 27.11.2023 о 12 год. 52 хв. надала інформацію наступного змісту (орфографію збережено) - " ОСОБА_20 , автомобиль К1А SORENTO, серый цветом, НОМЕР_11, телефон НОМЕР_3 . Украинский номер: НОМЕР_4 ; НОМЕР_12. ОСОБА_21 украинские номера: НОМЕР_5 ; НОМЕР_6 , русский номер НОМЕР_7 ", як осіб які є проукраїнськи налаштованими місцевими мешканцями с. Новомиколаївка Мелітопольського району Запорізької області та можуть входити до агентурної мережі, які допомагають Силам Оборони України на території Мелітопольського району Запорізької області. В ході подальшого огляду повідомлень, які були відправлені в чаті під час особистого листування із абонентом, який користується номером оператору мобільного зв'язку НОМЕР_8 , та підписаний як " ОСОБА_8 ", виявлено наступне. 24.11.2023 в період часу з 18 год. 16 хв. по 18 год. 25 хв. обвинувачена надіслала повідомлення у вигляді 7-ох фотознімків екрану персонального комп'ютера, на яких відображена інформація про проукраїнськи налаштованих місцевих мешканців с. Новомиколаївка Мелітопольського району Запорізької області із зазначенням адрес проживання та детальним описом про кожного мешканця, з метою знищення агентурної мережі серед місцевого населення та недопущення вчинення активних дій опору по відношенню до окупаційної влади держави-агресора рф на території Мелітопольського району Запорізької області. Окрім цього, 26.11.2023 у період часу з 08 год. 20 хв. по 08 год. 21 хв. ОСОБА_5 здійснила відправлення повідомлення вказаному абоненту у вигляді 2-х фотознімків екрану персонального комп'ютера, на яких відображено інформацію про місцевих мешканців с. Новомиколаївка Мелітопольського району Запорізької області, які починаючи із 2014 року приймали участь у проведенні антитерористичної операції/операції Об'єднаних сил, із зазначенням повних установчих даних вказаних громадян та місця їх реєстрації (т.2 а.с.16-69);
- протокол огляду від 02.05.2024, згідно якого слідчим, за участю спеціаліста ОСОБА_22 , оглянуто особистий профіль в соціальній мережі "Однокласники", який зареєстрований під іменем " ОСОБА_23 ", який є військовослужбовцем збройних сил РФ. В результаті огляду зафіксовано інформація, в тому числі фотознімки про вказану особу (т.2 а.с.70-98);
- протокол огляду від 03.05.2024, згідно якого слідчим оглянуто обліковий запис користувача застосунку " ОСОБА_24 " за номером оператора мобільного зв'язку " НОМЕР_8 " та його фотознімок (т.2 а.с.100-102);
- лист управління державної міграційної служби України в Запорізькій області від 06.06.2023 № 2301.2.-3392/23.1-23, відповідно до якого, за наявними даними ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, документована паспортом громадянина України серії НОМЕР_9 , від 12.10.2016 виданим Мелітопольським міським відділом УДМС України в Запорізькій області та паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_10 , виданим 11.06.2022 органом 2328. Заява ОСОБА_5 про видачу паспорта громадянина України та облікова картка на неї (т.2 а.с.103-105);
- документи, що характеризують особу обвинуваченої чи містять інформацію щодо неї, а саме: лист органу ДРАЦС щодо наявних в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян відносно ОСОБА_5 актових записів про її народження, укладення і розірвання шлюбу і народження доньок; довідки щодо відсутності судимостей обвинуваченої; довідки від лікаря нарколога та лікаря психіатра щодо відсутності обвинуваченої на їх обліку; довідка про те, що обвинувачена не є депутатом місцевої ради (т.2 а.с.120-129).
Надаючи правову оцінку дослідженим доказам, суд враховує наступне.
Відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Відповідно до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Статтею 92 КПК України передбачено, що обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого. Обов'язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає.
Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів, що передбачено ст. 85 КПК України.
Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом (ст. 86 КПК України).
Достовірність доказів - це їхня здатність правильно та об'єктивно відображати інформацію про певні факти.
Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення (ст. 94 КПК України).
Оцінюючи показання свідків, що були отримані в порядку передбаченому КПК України, шляхом безпосереднього допиту в судовому засіданні під час судового розгляду даного кримінального провадження, суд враховує, що вказані особи особисто знайомі з обвинуваченою, їм достовірно відомо, що вона добровільно зайняла посаду у незаконному органі влади, який було створено на тимчасово окупованій території Запорізької області. Свідок ОСОБА_14 також повідомив про факти співпраці обвинуваченої з представниками рф, надання їм інформації про проукраїнські налаштованих місцевих мешканців тощо. Тобто вказані свідки повідомили фактичні дані як щодо події кримінального правопорушення так і винуватості обвинуваченої у його вчиненні, а також розповіли про обставини за яких вони стали свідками вказаних подій, тому суд вважає такі покази належними та допустимими доказами і приймає їх як такі, що прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для цього кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Оцінюючи надані сторонами кримінального провадження документи з точки зору належності, допустимості, достовірності, суд приходить до висновку про те, що всі вони за своїм змістом несуть інформацію, яка має доказове значення, зокрема підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, тобто є належними доказами в розумінні ст. 85 КПК України.
При цьому, суд відхиляє доводи захисника обвинуваченого про відсутність належних та достатніх доказів добровільного зайняття ОСОБА_5 посади в незаконних органах влади, надання представникам Російської Федерації допомоги в проведенні підривної діяльності проти України та наявності відповідних складів злочину.
Такого висновку суд дійшов виходячи з наступного.
Суд вважає, що обвинувачена усвідомлювала факт окупації та агресії з боку Російської Федерації, створення окупаційною владою незаконних органів, зайняття посади у незаконному органі, створеному на тимчасово окупованій території, надання представникам Російської Федерації допомоги в проведенні підривної діяльності проти України здійснювала свідомо, умисно, добровільно за власним волевиявленням. Про вказані обставини свідчать покази свідків і досліджені документи, зокрема матеріали НСРД, які в сукупності з іншими доказами є допустимими і достовірними. Покази свідка ОСОБА_13 , яка є донькою обвинуваченої і особисто дізналася від неї про зайняття посади старости в селі достатньо свідчать про те, що ОСОБА_5 добровільно обійняла вказану посаду. Покази свідка ОСОБА_14 також вказують на співпрацю обвинуваченої з окупаційною адміністрацією.
У матеріалах провадження відсутні об'єктивні дані, які б давали обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_5 діяла не добровільно, виконувала обов'язки під психічним впливом та фізичним примусом, та дії були необхідними для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожувала їй чи іншим особам, або інтересам держави.
Також суд враховує і те, що обвинувачена ОСОБА_5 після виїзду з тимчасово окупованої території України, в подальшому добровільно повернулася туди.
Вказані обставини у сукупності вказують на необґрунтованість доводів захисника ОСОБА_7 , який заперечував добровільність зайняття посади обвинуваченої ОСОБА_5 у незаконно створеному органі влади на тимчасово окупованій території та допомоги у проведенні підривної діяльності проти України. Інші доводи захисника також відхиляються судом як помилкові, такі що не ґрунтуються на нормах закону.
Слід зазначити, що чинний КПК не містить заборони щодо встановлення тих чи інших обставин на підставі сукупності непрямих (стосовно конкретного факту) доказів, які хоча й безпосередньо не вказують на відповідну обставину, але підтверджують її поза розумним сумнівом на основі логічного аналізу їх сукупності та взаємозв'язку.
Як засвідчує судова практика, доказування тих чи інших обставин злочину досить часто ґрунтується не на основі одного чи кількох прямих доказів, а на аналізі саме сукупності всіх, у тому числі непрямих доказів, на підставі чого й робиться висновок про доведеність поза розумним сумнівом або недоведеність (згідно з цим стандартом доказування) факту вчинення злочину конкретною особою.
Таким чином, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд приходить до висновку про те, що діяння, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_5 , мали місце, ці діяння містять склади злочинів, передбачених ч.2 ст.111, ч.5 ст.111-1 КК України, обвинувачена вина у їх вчиненні, тому вважає за необхідне ухвалити обвинувальний вирок і призначити покарання обвинуваченій.
Обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_5 , відповідно до ст. 66 КК України, судом не встановлено.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_5 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нового кримінального правопорушення (ст.65 КК України).
При призначенні ОСОБА_5 покарання суд враховує обставини, характер та ступінь суспільної небезпеки скоєних нею злочинів, які віднесені до категорії тяжких і особливо тяжких злочинів, об'єктом яких стали суспільні відносини, пов'язані зі збройною агресією росії та національною безпекою України, мотиви вчинених нею кримінальних правопорушень, наявність прямого умислу, наслідки вчинених нею діянь, її ставлення до вчиненого, відсутність обставин, що пом'якшують чи обтяжують покарання, позицію сторони обвинувачення та захисту з приводу покарання, також суд враховує характеристику особи обвинуваченої, яка полягає в тому, що вона є особою працездатного віку, одружена, немає на утриманні неповнолітніх дітей, не перебуває на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра, до кримінальної відповідальності раніше не притягувалась, переховується на тимчасово окупованій території України.
З урахуванням усіх обставин, загальних засад призначення покарання, приймаючи до уваги, що обвинувачена вчинила даний злочин умисно, усвідомлюючи свої дії, які направлені на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України в умовах воєнного стану, суд вважає, що обвинуваченій ОСОБА_5 необхідно призначити покарання в межах санкції ч. 5 ст. 111-1 КК України у вигляді позбавлення волі на певний строк з конфіскацією майна та з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю; за ч.2 ст.111 КК України призначити покарання у вигляді позбавлення волі на строк передбачений санкцією цієї частини статті з конфіскацією майна; визначити остаточне покарання із застосуванням ч.1, ч.2 ст. 70 КК України, по сукупності кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим. Цей захід примусу внесе корективи в соціально-психологічні властивості обвинуваченої, нейтралізує негативні настанови та змусить додержуватись положень Закону про кримінальну відповідальність і позбавить можливості вчиняти нові злочини.
При цьому, визначаючи розмір призначеного покарання, суд враховує той факт, що обвинувачена ОСОБА_5 як громадянка України, вчинила злочин в період встановленого в Україні воєнного стану, що суперечить порядку, встановленому Конституцією України, і що свідчить про те, що злочин має підвищену суспільну небезпечність, вчинила цей злочин умисно з прямим умислом, а тому суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченої неможливе без реального відбування покарання.
Також з огляду на вчинення ОСОБА_5 суспільно-небезпечних кримінальних правопорушень у сфері злочинів проти основ Національної безпеки України, а також відсутність обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого нею кримінальних правопорушень, суд, при призначенні покарання обвинуваченій, не вбачає підстав для застосування положень ст.ст.69, 75 КК України.
Такий висновок узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним ("Скоппола проти Італії" від 17 вересня 2009 року).
Оскільки суд дійшов висновку про призначення ОСОБА_5 основного покарання у вигляді позбавлення волі, то строк відбування нею покарання слід рахувати з часу її фактичного затримання.
Строк додаткового покарання слід обчислювати відповідно до ч. 3 ст. 55 КК України.
Враховуючи те, що ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 08.07.2024 в порядку, визначеному ч. 6 ст. 193 КПК України, обвинуваченій обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, вказаний запобіжний захід до набрання вироком законної сили слід залишити незмінним.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся. Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.297-1, 323, 368, 370-371, 373, 374 376, 395, 532 КПК України, -
ОСОБА_5 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України та призначити їй покарання у вигляді 8 (восьми) років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати будь-які посади в правоохоронних органах, органах державної влади та місцевого самоврядування, а також організаціях, що надають публічні послуги строком на 14 (чотирнадцять) років, з конфіскацією всього майна, що належить їй на праві власності.
ОСОБА_5 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України та призначити їй покарання у вигляді 15 (п'ятнадцяти) років позбавлення волі, з конфіскацією всього майна, що належить їй на праві власності.
На підставі ст. 70 КК України по сукупності кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_5 визначити остаточне покарання у вигляді 15 (п'ятнадцяти) років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати будь-які посади в правоохоронних органах, органах державної влади та місцевого самоврядування, а також організаціях, що надають публічні послуги строком на 14 (чотирнадцять) років, з конфіскацією всього майна, що належить їй на праві власності.
Строк відбування основного покарання у вигляді позбавлення волі обчислювати ОСОБА_5 з моменту її фактичного затримання в порядку виконання цього вироку.
До набрання вироком законної сили ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишити без змін.
Строк додаткового покарання у вигляді позбавлення права обіймати будь-які посади в правоохоронних органах, органах державної влади та місцевого самоврядування, а також організаціях, що надають публічні послуги обчислювати з моменту відбуття ОСОБА_5 основного покарання у вигляді позбавлення волі.
Вирок суду може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд міста Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Інформацію про ухвалення вироку розмістити у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті суду.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3