Заводський районний суд м. Запоріжжя
Справа № 332/2739/24
Провадження № 2/332/172/25
Рішення
Іменем України
16 квітня 2025 р. м. Запоріжжя
Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді: Яцуна О.С.,
при секретарі судового засідання: Дубачовій А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Працевитий Геннадій Олександрович, до Акціонерного товариства «Кредобанк», треті особи - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Моргун Олександр Сергійович, приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Хохлов Кирило Костянтинович, про захист прав споживачів шляхом визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
Встановив:
У травні 2024 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Працевитий Геннадій Олександрович, звернулась до суду з позовом до Акціонерного товариства «Кредобанк», треті особи - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Моргун Олександр Сергійович, приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Хохлов Кирило Костянтинович, про захист прав споживачів шляхом визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, що в подальшому було уточнено.
В обґрунтування уточненого позову ОСОБА_1 зазначила, що 27.01.2020 між нею та АТ «Кредобанк» було укладено кредитний договір № 29782/2020, за умовами якого їй було надано кредит.
3 метою забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним кредитним договором між ними був укладений Договiр застави вiд 06.08.2020, посвiдчений приватним нотарiусом Львiвського мiського нотарiального округу Юрковою О.А. за реєстровим номером 388, вiдповiдно до умов якого позичальником було надано у заставу автомобiль марки SKODA, модель ОСТАVIA, рік випуску 2020, кузов № НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_2
3 сайту Автоматизованої системи виконавчого провадження позивачу стало вiдомо про внесення до реєстру боржникiв iнформацiї щодо неї, в зв'язку з виконанням виконавчого провадження.
Приватним виконавцем на запит адвоката, який представляє інтереси позивача, було надано вiдповiдь, з якої було встановлено, що виконавче провадження було вiдкрито на пiдставi виконавчого напису нотарiуса.
15.03.2024 АТ «Кредобанк» звернулось до приватного нотарiуса Львiвського мiського нотарiального округу Моргуна О.С. iз заявою про вчинення виконавчого напису, через неналежне виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань по кредитному договору.
14.12.2023 приватним нотарiусом Львiвського мiського нотарiального округу Моргуном О.С. було вчинено виконавчий напис № 2744 про звернення стягнення iз заставодавця ОСОБА_1 на користь АТ «Кредобанк» предмета застави - автомобiля марки SKODA, модель OCTAVIA, рік випуску 2020, кузов № НОМЕР_1 , в рахунок погашення заборгованостi за кредитним договором № 29782/2020 вiд 27.01.2020.
У подальшому на пiдставi вищезазначеного виконавчого напису приватним виконавцем виконавчого округу Запорiзької областi Хохловим К.К. було вiдкрито виконавче провадження № 74510154, накладено арешт на майно боржника.
Позивач вважає, що виконавчий напис слiд визнати таким, що не підлягає виконанню, з тих пiдстав, що стягувачем не було направлено на адресу боржника вимогу про стягнення боргу, на момент вчинення оскаржуваного виконавчого напису заборгованість за кредитним договором не була безспірною. Крім того, представник позивача просив врахувати можливе подання доказів понесених витрат в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України.
Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі з огляду на те, що для вчинення виконавчого напису банком повністю дотримано процедуру, визначену законодавством, нотаріусу надано всі, передбачені для вчинення виконавчого напису, документи. Зазначає, що досудові вимоги були надіслані на адресу позивача, що встановлено та підтверджено нотаріусом під час перевірки пакету документів банку. Додаткова угода між банком та ОСОБА_1 підписана 07.04.2021, а виконавчий напис вчинено приватним нотаріусом 14.02.2023, отже нотаріусу надано додаткову угоду і надано докази порушення умов додаткової угоди на день вчинення виконавчого напису. Нотаріусу надано докази щодо наявності заборгованості на день вчинення виконавчого напису. Для спростування факту наявності спірності заборгованості позивач має довести що саме на день вчинення виконавчого напису існувала спірна заборгованість, тобто інша сума ніж та, що вказана у виконавчому написі нотаріуса. Вказаного позивачем не зроблено, доводи відповідача в цій справі не спростовані. Відповідач категорично заперечує щодо заявлених позивачем розміру вказаних витрат на правову допомогу з огляду на їх безпідставність та недоведеність.
Від приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Моргуна О.С. надійшли письмові пояснення, згідно яких він просить відмовити у задоволенні позову. Свою позицію обґрунтовує тим, що оскаржуваний виконавчий напис був вчинений ним згідно вимог чинного законодавства на договорі застави, нотаріально посвідченому Юрковою О.А., приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу, 06.08.2020 за реєстровим № 388. Стягувач АТ «Кредобанк» 14.12.2023 подало йому пакет документів задля вчинення виконавчого напису, посилаючись на невиконання позивачем вимог кредитного договору, що полягає у неповерненні суми кредиту з простроченими відсотками. ОСОБА_1 була ознайомлена з правовими наслідками невиконання умов договору застави.
Від представника позивача надійшли додаткові письмові пояснення, в яких він, окрім вже зазначеного у позові, звертає увагу суду на те, що кредитором, при укладенні договору застави з позивачем, не було одночасно внесено запис до реєстру обтяжень рухомого майна щодо звернення стягнення. Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури зареєструвати в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомості про звернення стягнення на предмет застави. Така вимога узгоджується з ч. 1 ст. 27 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень». Разом з цим, вищевказаною нормою Закону визначений строк направлення боржнику письмового повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання. У зв'язку з тим, що стягувачем не було дотримано вимоги щодо реєстрації у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження, стверджувати щодо дотримання стягувачем строків направлення цього повідомлення, що повинно було бути направлено боржнику у строк, чітко визначений законом, а саме одночасно з реєстрацією відомостей - неможливо, а отже вказане повідомлення не має ніякої юридичної сили. Крім того, з матеріалів нотаріальної справи вбачається, що на підтвердження направлення повідомлення позивачеві стягувачем надано опис вкладення у цінний лист, однак з найменуванням «Досудова вимога…». З цього можна зробити висновок, що вміст цінного листа з описом вкладення відрізняється за назвою від прикладеного документу, який повинен бути направлений боржнику, що ставить під сумнів вірогідність направлення саме цього повідомлення. Матеріали нотаріальної справи містять розрахунок заборгованості, що здійснений без врахування додаткової угоди від 07.04.2021 та нового графіку погашення заборгованості.
Ухвалою суду від 08.05.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження, справу призначено до судового розгляду по суті, сторонам наданий строк для надання заяв по суті.
Ухвалою суду від 08.05.2024 за клопотанням сторони позивача забезпечений позов в рамках виконавчого провадження № 74510154.
Ухвалою суду від 19.09.2024 задоволено клопотання представника позивача про витребування у приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Моргуна О.С. доказів. Вимоги ухвали виконані останнім 15.11.2024.
Від представника позивача - адвоката Працевитого Г.О., надійшла заява про розгляд справи без його участі та без участі позивача, в разі неявки відповідача в судові засідання, не заперечують щодо заочного розгляду справи, позовні вимоги просять задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день, час та місце його проведення був повідомлений у встановленому законом порядку, причини неявки суду невідомі, у відзиві на позовну заяву просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Моргуном О.С. у своїх поясненнях зазначено про розгляд справи без його участі.
Приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Хохлов К.К. в судове засідання не з'явився, про день, час та місце його проведення був повідомлений у встановленому законом порядку, причини неявки суду невідомі, жодних клопотань від нього не надходило, пояснення ним не подані.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 27.01.2020 між ОСОБА_1 та АТ «Кредобанк» був укладений кредитний договір № 29782/2020, за умовами якого позивачеві наданий кредит в сумі 507 665,46 грн строком до 26.01.2027 (а.с. 151-153).
Між сторонами узгоджено графік погашення кредиту, що є Додатком 1 до вищевказаного Кредитного договору (а.с. 23 - зворотний бік).
3 метою забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним кредитним договором між ОСОБА_1 та АТ «Кредобанк» був укладений договiр застави вiд 06.08.2020, посвiдчений приватним нотарiусом Львiвського мiського нотарiального округу Юрковою О.А. за реєстровим номером 388, вiдповiдно до умов якого позичальником було надано у заставу автомобiль марки SKODA, модель ОСТАVIA, рік випуску 2020, кузов № НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_2 (а.с. 19-20).
07.04.2021 між сторонами укладено Договір про внесення змін та доповнень до Кредитного договору № 29782/2020 від 27.01.2020, яким змінено порядок погашення заборгованості. З моменту підписання цього додаткового договору Додаток 1 до кредитного договору № 29782/2020 від 27.01.2020 втрачає чинність (а.с. 22-23).
14.12.2023 приватним нотарiусом Львiвського мiського нотарiального округу Моргуном О.С. було вчинено виконавчий напис № 2744 про звернення стягнення iз заставодавця ОСОБА_1 на користь АТ «Кредобанк» предмета застави - автомобiля марки SKODA, модель OCTAVIA, рік випуску 2020, кузов № НОМЕР_1 , в рахунок погашення заборгованостi за кредитним договором № 29782/2020 вiд 27.01.2020 (а.с. 24).
На підставі вищевказаного виконавчого напису 21.03.2024 приватним виконавцем відкрито виконавче провадження № 74510154 (а.с. 58-60).
Постановою приватного від 25.03.2024 виконавця в рамках виконавчого провадження № 74510154 арештовано майно боржника (а.с. 61-62).
Щодо вчинення виконавчого напису.
Відповідно до ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат», виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.
Згідно приписів ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Для правильного застосування положень ст. ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 27.03.2019 у справі № 137/1666/16-ц та від 02.07.2019 у справі № 916/3006/17.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затверджений 22.02.2012 наказом Міністерства юстиції України № 296/5 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).
Так, згідно пп. 2.1 п. 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів.
Отже, відповідно до змісту наведених вище норм законодавства, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, що полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому, нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником. Тобто відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Водночас, порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Щодо застави.
Згідно ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Відповідно до ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 20 Закону України «Про заставу» визначено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.
Відповідно до забезпечувального обтяження обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов'язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, а також в інших випадках, встановлених законом чи договором, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом (ст. 23 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, 01.01.2023).
Звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом (абз. 1 ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, 01.01.2023).
Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомості про звернення стягнення на предмет застави (абз. 3 ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, 01.01.2023).
Така вимога узгоджується з абз. 1 ст. 27 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», згідно з якою обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов'язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання. Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.
Тобто, законодавець визначив, що для звернення стягнення на предмет застави необхідно письмово повідомити боржника та зареєструвати в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомості про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.
Такі вимоги є імперативними і не можуть виконуватися на розсуд стягувача.
Разом з тим, з матеріалів нотаріальної справи, а саме з Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 88020471 від 14.12.2023 вбачається, що до реєстру внесено лише саме обтяження рухомого майна - автомобіля марки SKODA, модель OCTAVIA, рік випуску 2020, кузов № НОМЕР_1 , однак відсутнє зазначення про безпосереднє звернення стягнення на цей автомобіль. У Витягу в графі «звернення стягнення» зазначено «не зареєстровано» (а.с. 157).
Ухилення від надіслання боржнику повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання, реєстрації в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, а також недотримання 30-денного строку з моменту реєстрації в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження вважаються порушеннями, які унеможливлюють вчинення нотаріусом виконавчого напису про звернення стягнення на предмет застави.
Щодо повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання та безспірності заборгованості.
Як вже зазначалось вище, згідно абз. 1 ст. 27 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов'язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання. Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.
Відповідно до абз. 2 ст. 28 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», якщо протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження або іншого строку, встановленого за домовленістю обтяжувача та боржника, зобов'язання боржника, виконання якого забезпечене обтяженням, залишається невиконаним і в разі якщо предмет забезпечувального обтяження знаходиться у володінні боржника, останній зобов'язаний на вимогу обтяжувача негайно передати предмет обтяження у володіння обтяжувача.
Судом в ході розгляду справи встановлено, що стягувачем не було дотримано вимоги щодо реєстрації у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження, відповідно, неможливо встановити дотримання стягувачем строків направлення боржникові повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання.
Окрім цього, матеріали нотаріальної справи містять в собі «повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання № 85-11870329/23/1 від 21.06.2023», однак з опису вкладення у цінний лист вбачається, що на ім'я ОСОБА_1 направлялась «досудова вимога № 85-11870329/23/1 від 21.06.2023», тобто, можна дійти висновку, що вміст цінного листа з описом вкладення відрізняється за назвою від прикладеного документу, який повинен бути направлений боржнику, що ставить під сумнів вірогідність направлення саме цього повідомлення.
Матеріали справи також не містять і доказів отримання або неотримання позивачем вищезгаданого повідомлення.
Повідомлення іпотекодавця слід вважати здійсненим належним чином за умови, що він одержав або мав одержати повідомлення, але не одержав його з власної вини. Доказом належного здійснення повідомлення може бути, зокрема, повідомлення про вручення поштового відправлення з описом вкладення.
Вказане кореспондується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 23.06.2020 в рамках справи № 645/1979/15-ц.
Зареєстрованим місцем проживання позивача є Запорізька область, Василівський район, смт. Степногірськ, що з початком широкомасштабного вторгнення рф на територію України, систематично перебуває під обстрілами російських окупантів. У зв'язку з цим позивач виїхала з селища та, згідно довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 22.06.2022, її фактичним місцем проживання є Дніпропетровська область, с. Топила. Отже, позивач із загальновідомих причин не могла отримувати кореспонденцію за адресою, вказаною в кредитному договорі та договорі застави. Крім того, позивач зазначає, що банк неодноразово був повідомлений нею про зміну її місця проживання, спростувань та заперечень чого відповідачем не надано.
Разом з цим, суд зазначає наступне. У постанові від 27.03.2019 в рамках справи № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Як вбачається з матеріалів судової справи, кредитний договір між позивачем та відповідачем був укладений 27.01.2020, договір про внесення змін до нього - 07.04.2021. Останнім змінено порядок погашення заборгованості, шляхом укладення нового графіку погашення кредиту.
Додаткова угода від 07.04.2021, новий графік погашення заборгованості та розрахунок сукупної вартості кредиту містяться і в матеріалах нотаріальної справи, проте розрахунок сукупної вартості кредиту здійснений без врахування підписаної додаткової угоди від 07.04.2021 та нового графіку погашення заборгованості (а.с. 22, 154).
Таким чином, суд дійшов до висновку, що розрахунок заборгованості, наданий стягувачем нотаріусу для вчинення виконавчого напису суперечить виставленому позивачу графіку погашення заборгованості, внаслідок підписання додаткової угоди від 07.04.2021, у зв'язку з чим подані документи не свідчать про відсутність спору щодо заборгованості.
Суд також погоджується з твердженнями сторони позивача про те, що відповідачем було безпідставно нараховано відсотки за кредитом після пред'явлення позивачу повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання з огляду на таке.
Відповідно до кредитного договору № 29782/2020 від 27.01.2020, датою остаточного погашення кредиту є 26.01.2027.
22.06.2023 АТ «Кредобанк» на адресу ОСОБА_1 було направлено повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання, вказавши строк повернення кредиту - 30 календарних днів з моменту направлення повідомлення, тим самим банк реалізував право на дострокове повернення кредиту. Тобто, у зв'язку з направленням вказаного повідомлення, строк повернення кредиту в цілому настав через 30 днів від дати його направлення - 22.07.2023, проте як вбачається з розрахунку заборгованості, який було надано стягувачем нотаріусу для вчинення виконавчого напису, банк продовжив нарахування відсотків за кредитом.
Згідно правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.03.2018 у справі № 444/9519/12, право банку нараховувати передбачені договором проценти за кредитом та неустойку припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України.
Таким чином, суд, встановивши порушення процедури звернення стягнення на заставлене майно на підставі виконавчого напису нотаріуса, дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Щодо відсутності відомостей про зареєстрований електронний кабінет у всіх сторін по справі, то суд вважає доводи відповідача викладеними з надмірним формалізмом.
Формалізм - це, здебільшого, позитивне оціночне поняття, яке означає обов'язок всіх суб'єктів (суд, учасники судового процесу, суб'єкт владних повноважень тощо) дотримуватися процедур, визначених законодавством, нехтування якими призводить до суттєвих негативних наслідків.
Надмірний формалізм - це, здебільшого, негативне оціночне поняття, яке означає безумовну вимогу дотримуватися процедур, визначених законодавством, у ситуації, за якої негативні наслідки поступаються принципу розумності (доцільності, раціональності).
Формалізм у процесі є позитивним й необхідним явищем, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу, проте надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду, не сприяє правовій визначеності, належному здійсненню правосуддя.
Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 01.07.2021 в рамках справи № 488/3753/17-ц, провадження № 61-17011сво19.
В рамках даної справи залишення позовної заяви без руху лише з тієї підстави, що позивачем та/або його представником не зазначені відомості про існування електронного кабінету у всіх учасників розгляду справи буде вважатися неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, адже вказані відомості не мають суттєвого впливу на розгляд справи безпосередньо по суті спору.
Окрім того, вказаний недолік врахований представником позивача, на підтвердження чого ним суду надана уточнена позовна заява, копії якої направлені всім учасникам справи (а.с. 117-122, 126).
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з тим, що вимоги позивача задоволені у повному обсязі, з відповідача на її користь підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 211,20 грн за звернення до суду з позовом та 605,60 грн - за подачу заяви про забезпечення позову, що в загальному розмірі становить 1 816,80 грн.
Стороною позивача заявлено про можливе подання доказів понесених витрат в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 137, 141, 142, 200, 206, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
Вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), від імені якої діє адвокат Працевитий Геннадій Олександрович, до Акціонерного товариства «Кредобанк» (місцерозташування: м. Львів, вул. Сахарова, буд. 78, ЄДРПОУ 09807862), треті особи - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Моргун Олександр Сергійович (місцерозташування: м. Львів, вул. Личаківська, буд. 29), приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Хохлов Кирило Костянтинович (місцерозташування: м. Запоріжжя, вул. Перша Ливарна, буд. 40, офіс 122), про захист прав споживачів шляхом визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 2744, вчинений 14.12.2023 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Моргуном Олександром Сергійовичем про звернення стягнення на рухоме майно - транспортний засіб: автомобіль марки SKODA, модель OCTAVIA, рік випуску 2020, кузов № НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 , в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 29782/2020, укладеним 27.01.2020 між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «Кредобанк», в розмірі 380 412,91 грн.
Стягнути з Акціонерного товариства «Кредобанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір в загальному розмірі 1 816,80 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Повний текст рішення складений 22.04.2025.
Суддя О.С. Яцун