25.03.2025
Справа № 331/354/17
Провадження № 4-с/331/6/2025
25 березня 2025 року м. Запоріжжя
Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді: Антоненко М.В.
при секретарі: Байрамовій Д.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Акціонерного товариства «ПроКредит банк», в особі представника Артем'євої Ганни Олегівни, на дії державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кисліциної Юлії Дмитрівни, заінтересована особа: ОСОБА_1 , -
Згідно з Постановою Верховного Суду від 27.11.2024 р. (справа № 331/354/17) до Жовтневого районного суду міста Запоріжжя надійшли матеріали справи за скаргою Акціонерного товариства «ПроКредит банк», в особі представника - адвоката Артем'євої Г.О., яка діє на підставі довіреності від 21 листопада 2022 року, на дії державного виконавця Олександрівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кисліциної Ю.Д.
В обґрунтування поданої скарги, заявник вказує, що на примусовому виконанні у державного виконавця Олександрівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кисліциної Ю.Д. перебуває виконавче провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання рішення Жовтневого районного суду міста Запоріжжя у справі № 331/354/17 від 27.11.2017 року про звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості у загальній сумі 3341322 грн. 23 коп. Предметом іпотеки є: житловий будинок з гаражем літ. П-2, загальною площею 331,6 кв.м., житлова площа 68,9 кв.м., реєстраційний номер 279934723101, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка, загальною площею 0,0343 га, кадастровий номер 2310100000:01:003:0275, цільове призначення будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належать ОСОБА_1 . Вказаний предмет перебуває в іпотеці АТ «ПроКредит Банк», відповідно до Договору іпотеки № 316159-ДІ1 від 11.02.2014 року. Відомості щодо обтяження житлового будинку та земельної ділянки іпотекою за адресою: АДРЕСА_1 , що належить боржнику ОСОБА_1 на праві власності внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Заявник вказує, що 11.06.2021 року державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_3, а вже 09.11.2021 року державним виконавцем в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_3 було винесено постанову про опис та арешт майна боржника. В лютому 2023 року представник стягувача звернулася до державного виконавця Кисліциної Ю.Д. із заявою про передачу майна на реалізацію з прилюдних торгів, без отримання попередньої згоди на це органів опіки та піклування, у зв'язку з тим, що боржником, як іпотекодавцем, було порушено положення Договору іпотеки та норми чинного законодавства, які забороняють проведення реєстрації місця проживання особи в предметі іпотеки без попередньої згоди на вчинення таких дій від стягувача, як іпотекодержателя. В скарзі зазначено, що 13.03.2023 року стягувач отримав повідомлення від державного виконавця (вих. № 2/29,26-38/6 від 06.03.2023 року). У повідомлені державний виконавець зазначає, що отримав відповідь районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району, відповідно до якої - з метою захисту майнових та житлових прав та інтересів малолітнього ОСОБА_2 , орган опіки та піклування вважає за недоцільне надання дозволу на реалізацію будинку АДРЕСА_1 . Згідно листа-відповіді державного виконавця, у зазначеному вище будинку зареєстрований малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Наявність зареєстрованої у житловому будинку боржника ОСОБА_1 дитини унеможливлює, на думку державного виконавця, передачу зазначеного майна на реалізацію без дозволу органу опіки та піклування. Заявник вважає, що такі дії державного виконавця є незаконними та такими, що грубо порушують інтереси стягувача - АТ «ПроКредит Банк». В скарзі також зазначено, що в даній ситуації була відсутня згода іпотекодержателя на реєстрацію будь-яких осіб, в тому числі в предметі іпотеки, а також те, що малолітній ОСОБА_3 не є дитиною боржника ОСОБА_1 . Заявник також вказує, що в даній ситуації відсутня потреба в отриманні дозволу органу опіки та піклування. Виходячи із вищенаведеного, заявник просить суд визнати неправомірними дії державного виконавця Олександрівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кисліциної Ю.Д., в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_3, щодо відмови від проведення необхідних заходів для примусової реалізації житлового будинку з гаражем літ. П-2, загальною площею 331,6 кв.м., житлова площа 68,9 кв.м., реєстраційний номер 279934723101, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка, загальною площею 0,0343 га, кадастровий номер 2310100000:01:003:0275, цільове призначення будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що нал ежать ОСОБА_1 , та зобов'язати державного виконавця Олександрівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кисліцину Ю.Д. в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_3, без попередньої згоди органів опіки та піклування (районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району) провести усі необхідні заходи щодо примусової реалізації житлового будинку з гаражем літ. П-2, загальною площею 331,6 кв.м., житлова площа 68,9 кв.м., реєстраційний номер 279934723101, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельна ділянка, загальною площею 0,0343 га, кадастровий номер 2310100000:01:003:0275, цільове призначення будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належать ОСОБА_1 , що виражається у визначенні вартості арештованого майна та подальшої передачі на реалізацію з прилюдних торгів, шляхом підготовки та направлення необхідної заявки на реалізацію арештованого майна для її внесення в Систему інформаційного повідомлення про електронні торги.
Ухвалою Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 20 грудня 2024 року відкрито провадження у справі ( т.3, а.с.5).
Представник Акціонерного товариства «ПроКредит банк» надав суду заяву про слухання справи без його участі, в якій зазначив , що вимоги викладені в скарзі підтримує в повному обсязі.
Державний виконавець Олександрівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кисліцина Ю.Д. у судове засідання не з'явилась, про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлялась належним чином та у встановленому законом порядку шляхом направлення судової повістки до електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд».
23 березня 2023 року до канцелярії суду державним виконавцем Кисліциною Ю.Д. було подано заперечення на подану скаргу (т.1,а.с.52-54), разом із копією матеріалів виконавчого провадження № НОМЕР_3 (т.1,.а.с.58-147). 7 березня 2023 року до канцелярії суду було подано заяву, в якій державний виконавець просить суд розглянути справу за її відсутності, у задоволенні скарги відмови у повному обсязі, та окремо зазначає, що нею здійснено всі заходи по виконанню рішення суду згідно норм Закону України «Про виконавче провадження» і нею не порушено законних прав та інтересів стягувача (т.1., а.с.157).
Заінтересована особа ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилась, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялась належним чином та у встановленому законом порядку шляхом направлення судової повістки на останнє відоме місце проживання. Через канцелярію суду представник заінтересованої особи Білоус Г.Б. надав заяву, в якій просить суд розглянути справу за відсутності заінтересованої особи та без фіксації судового процесу. Проти задоволення вимог, які викладені у скарзі, заперечує (т.1, а.с.158).
У постанові Верховного Суду від 14 лютого 2024 року (справа № 752/5040/19, провадження № 61-17634 св 23) зазначено, що повернення судової повістки з відміткою поштового оператора про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси, вважається підтвердженням належного повідомлення учасника справи, а днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки.
Дослідивши матеріали скарги разом з додатками, заперечення державного виконавця, а також матеріали виконавчого провадження, у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення скарги по суті, суд приходить до настпупних висновків.
За змістом ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Судом встановлено, що на підставі виконавчого листа Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 27 листопада 2017 року (а.с.146), який був направлений стягувачем АТ «ПроКредит Банк» разом з заявою про відкриття виконавчого провадження від 03 червня 2021 року (а.с.141-142), старшим державним виконавцем Олександрівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Кисліциною Юлією Дмитрівною 11 червня 2021 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_3 (т.1,а.с.140).
Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , яке видано Шевченківським районним у місті Запоріжжі відділі державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) 08 липня 2021 року, вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_3 , матір'ю вказана - ОСОБА_4 , а батьком - ОСОБА_5 (т.1, а.с.126).
Як вбачається з копії довідки № 113-16832135 про реєстрацію місця проживання особи, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з 08 липня 2021 року по теперішній час (т.1, а.с.124).
Також, відповідно до копії довідки № 113-16833250 про реєстрацію місця проживання особи, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (т.1.,а.с.125).
Згідно довідки № 113-16918764, ОСОБА_6 (боржник по справі), ІНФОРМАЦІЯ_5 , також зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , з 24 лютого 2012 року по теперішній час (т.1., а.с.123).
З наведених документів слід, що малолітній ОСОБА_3 з моменту реєстрації його народження, а саме з 08 липня 2021 року зареєстрований за місцем реєстрації своєї матері ОСОБА_4 , а саме за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 26 жовтня 2022 року, в задоволенні подання головного державного виконавця Олександрівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Кисліциної Юлії Дмитрівни про встановлення порядку виконання рішення було відмовлено, мотивуючи тим, що державний виконавець зобов'язаний в разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, повинен отримати попередню згоду органу опіки та піклування або відповідне рішення суду, про яке, зокрема, зазначено у заяві на реалізацію арештованого майна (а.с.76-77).
Відповідно до листа Районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району, на запит № 296/6 від 10.01.2023 року, про надання дозволу органу опіки та піклування на реалізацію нерухомого майна боржника ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , районна адміністрація Запорізької міської ради по Олександрівському району повідомляє наступне. Статтею 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» проголошено, що держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.
Статтею 177 Сімейного кодексу України визначено, що батьки малолітньої не мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти такі правочини щодо її майнових прав: укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, щодо майна, власником (співвласником) та/або користувачем якого є дитина; видавати письмові зобов'язання від імені дитини; відмовлятися від майнових прав дитини. Батьки мають право дати згоду на вчинення неповнолітньою дитиною правочинів, передбачених частиною другою цієї статті, лише з дозволу органу опіки та піклування.
Дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається органом опіки та піклування після перевірки, що проводиться протягом одного місяця, і лише в разі гарантування збереження права дитини на житло. Органи опіки та піклування можуть відмовити у наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини у випадках, якщо ними встановлено, що вчинення правочину призведе до звуження обсягу існуючих майнових прав дитини та/або порушення охоронюваних законом інтересів дитини. Безпосередньо порядок, терміни і перелік документів, що подаються для отримання дозволу органу опіки та піклування на вчинення правочину з нерухомим майном, право власності чи користування яким мають діти, визначено Порядком провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866 (зі змінами).
Питання про можливість надання дозволу органу опіки та піклування на подальшу реалізацію нерухомого майна боржника, ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , в якому зареєстрована та має право користування малолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 18.01.2023 розглянуто на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при районній адміністрації.
Встановлено, що у листі державного виконавця відсутні відомості про гарантування збереження житлових прав цієї дитини при реалізації майна боржника, немає згоди батьків/законних представників дитини на вчинення вказаного правочину, крім того відсутні документи, визначені вказаним вище Порядком провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини. Враховуючи вказані вище обставини і вимоги законодавства України, районна адміністрація Запорізької міської ради по Олександрівському району як орган опіки та піклування, діючи виключно в інтересах малолітньої дитини, вважає недоцільним надавати дозвіл на реалізацію нерухомого майна боржника, ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , в якому зареєстрована та має право користування малолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1.,а.с.66-67).
Як вбачається із змісту заяви АТ «ПроКредит Банк» (вих. № 2023/03/02-1 від 03.02.2023 року), яка адресована Олександрівському відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), стягувач просить сформувати та направити організатору торгів ДП «СЕТАМ» заявку на реалізацію нерухомого майна, що належить боржнику ОСОБА_1 на праві власності, а саме: житловий будинок з гаражем літ. П-2, загальною площею 331,6 кв.м., житлова площа 68,9 кв.м., реєстраційний номер 279934723101, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку, загальною площею 0,0343 га, кадастровий номер 2310100000:01:003:0275, цільове призначення будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з метою примусового виконання рішення Жовтневого районного суду міста Запоріжжя у справі № 331/354/17 (а.с.61-63).
Відповідно до листа-відповіді № 2/29.26-38/6 від 06.03.2023 року, який адресовано представнику стягувача, вбачається, що державний виконавець Олександрівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кисліцина Юлія Дмитрівна повідомила, що 03.02.2023 року надійшла відповідь від районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району про відмову у наданні дозволу на примусову реалізацію житлового будинку. Зазначена обставина ускладнює виконання судового рішення, адже відсутній дозвіл органу опіки та піклування на вчинення правочину щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким має дитина. Відповідно до пункту 3 розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5, заявка на реалізацію арештованого майна подається разом із такими документами (в електронній або паперовий формі): у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, - копія дозволу органів опіки та піклування або відповідне рішення суду.
Отримання попередньої згоди органів опіки та піклування на реалізацію майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, є необхідним обов'язком виходячи з норм законів, які передбачають такий механізм як попереджальний для захисту прав дітей. Виходячи з вищевикладеного державним виконавцем не може бути направлена заявка на реалізацію майна без дозволу органу опіки та піклування (т.1, а.с.59-60).
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Суд визначає в межах, встановлених ЦПК України, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо (частина перша статті 11 ЦПК України).
Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина перша статті 18 ЦПК України).
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (частина перша статті 1 Закону України «Про виконавче провадження»). Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до абзацу сьомого пункту 3 розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 29 червня 2016 року № 2831/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 року за № 1301/29431 (далі - Порядку реалізації майна) у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, заявка на реалізацію арештованого майна подається разом із копією дозволу органів опіки та піклування або відповідним рішенням суду (в електронній або паперовий формі).
Згідно із абзацом першим пункту 2 розділу VII Порядку реалізації майна реалізація предмета іпотеки здійснюється відповідно до вимог цього Порядку з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом та Законом про іпотеку.
У разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (пункт 28 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень). Це кореспондує положенням пункту 3 розділу ІІ цієї Інструкції.
Вимога про отримання дозволу державним виконавцем від органу опіки та піклування на реалізацію майна, право власності на яке або право користування яким належить малолітній дитині, встановлена задля додаткового забезпечення захисту прав цієї дитини, зокрема передбачених статтями 17 та 18 Закону України «Про охорону дитинства», статтею 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» від можливого порушення.
Захист відповідних прав дитини забезпечує орган опіки та піклування в межах своїх повноважень, приймаючи рішення про надання зазначеного дозволу або відмову у наданні зазначеного дозволу державному виконавцю, а також суд у випадку звернення до нього уповноваженої особи щодо дій державного виконавця та/або органу опіки та піклування.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово зауважував у своїх рішеннях, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які у державі, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін (наприклад, справа «Жовнер проти України» від 29 червня 2004 року, заява № 56848/00, § 33). Право на звернення до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби правова система держав-учасниць Конвенції допускала, що судове рішення, яке набрало законної сили та є обов'язковим для виконання, залишалося би невиконаним по відношенню до однієї зі сторін всупереч її інтересам. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.
Частиною першою статті 40 Закону України «Про іпотеку» в редакції, чинній на час укладення договору іпотеки, передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.
Пункт 1 частини п'ятої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що боржник зобов'язаний утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.
Згідно із пунктом 4.2.1 договору іпотеки від 11 лютого 2014 року іпотекодавець має право виключно на підставі та умовах попередньої письмової згоди іпотекодержателя відчужувати предмет іпотеки, передавати його у користування, оренду, іпотеку та здійснювати інші дії, які відповідно до законодавства України можуть вчинятись виключно на підставі згоди іпотекодержателя.
За даними Єдиного державного реєстру судових рішень, які є у вільному доступі, рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 27 листопада 2017 року у цій справі, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Запорізької області від 07 червня 2018 року та постановою Верховного Суду від 16 березня 2020 року, позов ПАТ «ПроКредит Банк» до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_7 , про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено.
Звернено стягнення на нерухоме майно, що перебуває в іпотеці Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк», відповідно до договору іпотеки № 316159-ІД1 від 11 лютого 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Вовк І. І., зареєстрованого в реєстрі за № 1351, а саме: житловий будинок, з гаражем літ. П-2, загальною площею 331,6 кв. м, житлова площа 68,9 кв. м, реєстраційний номер 279934723101, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку, загальною площею 0,0343 га, кадастровий номер 2310100000:01:003:0275, цільове призначення - будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належать ОСОБА_1 , у рахунок погашення кредитної заборгованості за Рамковою угодою № FW1602.524 від 11 лютого 2014 року, укладеним у її межах договором про надання траншу № 1602.44030/FW1602.254 від 11 лютого 2014 року, на загальну суму заборгованості 3 341 322,23 грн, з яких: 1 699 131,74 грн - борг за капіталом; 67 369,99 грн - борг за процентами за графіком; 285 947,95 грн - борг за процентами за час прострочення; 1 288 872,55 грн - пеня, шляхом продажу на прилюдних торгах, згідно з Законом України «Про виконавче провадження» за початковою ціною не менше, ніж 3 347 738,00 грн.
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_3 , матір'ю вказана - ОСОБА_4 , батьком - ОСОБА_5 (т.1.,а. с. 126).
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з 08 липня 2021 року дотепер (довідка № 113-16832135 від 03 листопада 2021 року) ( т.1., а. с. 124).
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (довідка № 113-16833250 від 03 листопада 2021 року, з якої дати не вказано) (т.1.,а. с. 125).
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (довідка № 113-16918764 від 03 листопада 2021 року, з 24 лютого 2012 року) ( т1, а. с. 123).
З матеріалів справи відомо, що боржник ОСОБА_1 дала згоду на реєстрацію місця проживання ОСОБА_3 у спірному будинку через 4 роки після ухвалення рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки без згоди іпотекодержателя та через 27 днів після відкриття виконавчого провадження (11 червня 2021 року).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2021 року у справі № 755/12052/19 (провадження № 14-113цс21), на яку заявник посилається в касаційній скарзі, вказано, що «на відміну від виконання судових рішень, які безпосередньо передбачають звернення стягнення на конкретно визначене житлове приміщення у конкретно визначений спосіб, для інших судових рішень, які передбачають загальне право стягнення боргу (в тому числі солідарного) з боржника (його поручителя) на визначену суму зобов'язань, отримання Держвиконавцем відповідного дозволу органу опіки та піклування є обов'язковим у силу самого факту існування права власності або права користування неповнолітньої дитини щодо нерухомого майна, яке реалізується в рамках виконавчого провадження. Захист відповідних прав неповнолітньої дитини забезпечує орган опіки та піклування в межах своїх повноважень, приймаючи рішення про надання зазначеного дозволу або відмову у наданні зазначеного дозволу Держвиконавцю, а також суд у випадку звернення до нього уповноваженої особи щодо дій Держвиконавця та/або органу опіки та піклування. Зазначене стосується також і дій приватних виконавців».
У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про необхідність отримання державним (приватним) виконавцем дозволу органу опіки і піклування на примусову реалізацію житлової нерухомості, право на користування якою мають діти, однак саме у цій справі не погодилася з доводами скаржниці, оскільки дійшла висновку, що у її онуків житлові права на її нерухомість не виникли з огляду на недобросовісні дії скаржниці щодо реєстрації місця проживання власних онуків саме з метою перешкоджання виконавчому провадженню.
Подібний висновок викладено також у постановах Верховного Суду від 20 березня 2023 року у справі № 757/61151/21-ц (провадження № 61-8513св22), від 19 квітня 2023 року у справі № 569/11562/15-ц (провадження № 61-11292св22).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 вересня 2020 року в справі 757/13243/17 (провадження № 14-711цс19) підтримала правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 504/294/14-ц (провадження № 6-2940цс15), який зводиться до такого: правочин, що вчинений батьками (усиновлювачами) щодо нерухомого майна, право власності на яке чи право користування яким мають діти, за відсутності обов'язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування може бути визнаний судом недійсним (частина шоста статті 203, частина перша статті 215 ЦК України) за умови, якщо буде встановлено, що оспорюваний правочин суперечить правам та інтересам дитини, - звужує обсяг існуючих майнових прав дитини та/або порушує охоронювані законом інтереси дитини, зменшує або обмежує права та інтереси дитини щодо жилого приміщення, порушує гарантії збереження права дитини на житло. Сам по собі факт відсутності обов'язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування на укладення оспорюваного правочину не є безумовною підставою для визнання його недійсним (пункти 88-90).
Верховний Суд у постанові від 08 червня 2021 року у справі № 607/8145/18 (провадження № 61-6249св20), посилаючись на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 06 травня 2019 року у справі № 639/5828/15-ц (провадження № 61-29627св18), від 06 листопада 2019 року у справі № 346/432/16-ц (провадження № 61-29148св18) та від 19 червня 2019 року у справі № 695/2714/15-ц (провадження № 61-29000св18), зазначив, що чинним законодавством не передбачено обмежень при реалізації права власника на розпорядження майном в залежності від того чи мають право на користування ним інші особи, зокрема, малолітні діти, якщо власник не є їх батьком (матір'ю) або ж особою, яка замінює останніх.
Статтею 7 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року визначено, що дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім'я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування.
Держави-учасниці забезпечують здійснення цих прав згідно з їх національним законодавством та виконання їх зобов'язань за відповідними міжнародними документами у цій галузі, зокрема, у випадку, коли б інакше дитина не мала громадянства.
Згідно із частиною першою статті 144 СК України батьки зобов'язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану. Невиконання цього обов'язку є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає (частина четверта статті 29 ЦК України).
Цьому кореспондує абзац другий частини другої статті 13 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин).
Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою (частини перша та третя статті 160 СК України).
Статтею 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей» передбачено, що держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.
За змістом цієї норми закону, а також статей 17, 18 Закону України «Про охорону дитинства», статті 177 СК України дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах - обов'язок батьків. З метою гарантування декларованого державою пріоритету інтересів дитини закон передбачає додаткові засоби контролю з боку держави за належним виконанням батьками своїх обов'язків, установлюючи заборону для батьків малолітньої дитини вчиняти певні правочини щодо її майнових прав без попереднього дозволу органу опіки та піклування.
Системний аналіз статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», статті 17 Закону України «Про охорону дитинства» дає підстави для висновку про те, що попередній дозвіл органу опіки та піклування при відчуженні нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким, в разі використання його як житла, має дитина, надається лише в разі, коли власниками відчужуваного майна є батьки або особи, які їх замінюють, а також коли останні укладають угоди від імені неповнолітніх.
Учасники провадження були обізнані як зі змістом Постанови Верховного Суду від 27.11.2024 р. (справа № 331/354/17), так із часом та містом судових засідань в суді першої інстанції, призначених на 03.02.2025 р., 25.03.2025 р. до суду не з'явились, доказів на підтвердження дати реєстрації матері неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , яка є сестрою боржника ОСОБА_1 , у спірному будинку. В зв'язку з їх неявкою, суд позбавлений можливості з'ясувати, чи такі дії з боку боржника відбулися з метою подальшої реєстрації ОСОБА_3 у спірному будинку для унеможливлення примусового виконання рішення суду, яке набрало законної сили, з урахуванням того, що право користування житловим приміщенням малолітньої дитини у цій справі є похідним від права користування таким приміщенням її матір'ю.
Статтею 450 ЦПК України, встановлений двадцятиденний строк розгляду скарги з дня прийняття її до розгляду, а неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду.
Верховний Суд у постанові від 30.11.2022 у справі № 759/14068/19 зазначає, що попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов'язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Верховний Суд зазначає, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано право на справедливий і публічний розгляд справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Між тим, згідно позиції Європейського суду з прав людини, яка викладена в рішенні від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України», нездатність суду ефективно проти діяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Разом з цим, суд зауважує, що в межах виконавчого провадження № НОМЕР_3 виконується рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, а малолітня дитина не є близьким родичем боржника, реєстрація дитини у спірному будинку відбулася у зв'язку з проживанням у цьому будинку її матері.
З огляду на викладене, враховуючи надані суду належні та допустимі докази, а також беручи до увагу практику Верховного Суду у цій категорії справ, суд дійшов висновку про обґрунтованість скарги Акціонерного товариства «ПроКредит банк», в особі представника - адвоката Артем'євої Г.О., яка діє на підставі довіреності від 21 листопада 2022 року, на дії державного виконавця Олександрівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кисліциної Ю.Д.
Керуючись ст. ст. 255, 447-451 ЦПК України, суд
Скаргу Акціонерного товариства «ПроКредит банк», в особі представника Артем'євої Ганни Олегівни, на дії державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кисліциної Юлії Дмитрівни, заінтересована особа: ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправними дії державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кисліциної Ю.Д., в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_3, щодо відмови від проведення необхідних заходів для примусової реалізації житлового будинку з гаражем літ. П-2, загальною площею 331,6 кв.м., житлова площа 68,9 кв.м., реєстраційний номер 279934723101, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка, загальною площею 0,0343 га, кадастровий номер 2310100000:01:003:0275, цільове призначення будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належать ОСОБА_1 .
Зобов'язати державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кисліцину Ю.Д. в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_3, без попередньої згоди органів опіки та піклування (районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському районі) провести усі необхідні заходи щодо примусової реалізації житлового будинку з гаражем літ. П-2, загальною площею 331,6 кв.м., житлова площа 68,9 кв.м., реєстраційний номер 279934723101, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка, загальною площею 0,0343 га, кадастровий номер 2310100000:01:003:0275, цільове призначення будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належать ОСОБА_1 , що виражається у визначенні вартості арештованого майна та подальшої передачі на реалізацію з прилюдних торгів, шляхом підготовки та направлення необхідної заявки на реалізацію арештованого майна для її внесення в Систему інформаційного повідомлення про електронні торги.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду в 15-денний строк з дня складення повного тексту ухвали суду.
Суддя: М.В. Антоненко