21.03.2025
Справа № 331/6525/24
Провадження № 2/331/613/2025
21 березня 2025 року місто Запоріжжя
Жовтневий районний суд міста Запоріжжя у складі:
головуючого судді: Антоненко М.В.
за участі секретаря судового засідання: Байрамової Д.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гоголя 143» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості, -
29 жовтня 2024 року до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя надійшла позовна заява Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гоголя 143» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 06.11.2024 у справі № 331/6525/24 відкрито провадження по справі, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 28 січня 2025 року на 09-00 годин.
29 листопада 2024 року представник позивача ОСББ «Гоголя 143» звернувся до суду із заявою про розгляд справи без участі позивача.
29 листопада 2024 року від представника позивача ОСББ «Гоголя 143» надійшло клопотання про закриття провадження по справі №331/6525/24 у зв'язку з відсутністю предмету спору та вирішення питання про розподіл судових витрат (понесені витрати на сплату судового збору та витрати на професійну правничу допомогу).
В обґрунтування клопотання зазначено, що відповідачі 08.10.2024 сплатили заборгованість у розмірі 10 000,00 грн. Також, 07.11.2024 відповідачами сплачено решту суми заборгованості, яка є предметом спору у даній справі. Враховуючи викладене, у зв'язку з тим, що предмет спору на даний час відсутній (заборгованість сплачено в повному обсязі), провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
27 січня 2025 року від відповідачів до суду надійшли письмові заперечення з проханням у задоволенні заяви позивача про закриття провадження, відмовити.
В запереченнях зазначено, що закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Поняття «юридичний спір» має тлумачитися широко, з урахуванням підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, ЄСПЛ зазначив, що відповідно до духу Конвенції поняття «спір про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Предмет позову розуміють як певну матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Тобто правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
З огляду на викладене відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або спірні питання врегульовано самими сторонами.
Суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред'явлення позову, так і після відкриття провадження у справі, коли на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Дослідивши клопотання та матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі з огляду на таке.
З долученої позивачем платіжної інструкції № 1653242904 від 08.11.2024 р. на суму 3000 грн. вбачається, що відповідачами сплачено залишок заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг повному обсязі.
Таким чином, на час розгляду справи заборгованість відповідачів перед позивачем, яка є предметом спору у справі, погашена у повному обсязі.
Підстави для закриття провадження у справі визначені у статті 255 ЦПК України.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Проте поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.
Поряд з цим за змістом пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд може закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо встановить, що предмет спору був відсутній на час пред'явлення позову.
Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред'явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв'язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).
Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.
Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 квітня 2019 року (справа № 456/647/18, провадження №61-2018св19), від 31 липня 2023 року (справа № 335/8285/22).
Відповідно до п.1 ч.2 ст.49 ЦПК України, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Як вбачається із заяви про закриття провадження у справі, виконання договірних зобов'язань відповідачем відбулося вже в процесі розгляду справи, що унеможливлює закриття провадження у справі через відсутність предмета спору. При цьому, суд вважає, що заява представника позивача про закриття провадження у справі фактично є заявою про відмову позивача від позову в зв'язку з погашенням боргу відповідачем.
З практики ЄСПЛ випливає, що у цивільному процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus).
Обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, встановлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу juranovitcuria. Тобто суд, з'ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну їх правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 08.06.2021 року по справі №662/397/15-ц.
Вивчивши матеріали справи, враховуючи те, що заборгованість відповідача перед позивачем була сплачена в процесі розгляду справи, що унеможливлює закриття провадження у справі через відсутність предмета спору, а заява представника позивача від 29.11.2024 фактично є заявою про відмову від позову у зв'язку з погашенням боргу, суд, з урахуванням класичного принципу jura novit curia, вважає за можливе задовольнити заяву позивача про закриття провадження у справі, проте із застосуванням положень п.4 ч.1 ст.255 ЦПК України.
Про закриття провадження у справі суд, в силу вимог ч.2 ст.255 ЦПК України, постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.
З платіжних інструкцій переказу коштів № 901 від 26.09.2024 р. та №912 від 24.10.2024 року вбачається, що ОСББ «Гоголя 143» за подання до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя позовної заяви було сплачено судовий збір в розмірі 3028 гривень.
У частині третій ст. 142 ЦПК України встановлено, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку, що з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь позивача ОСББ «Гоголя 143» необхідно стягнути судовий збір у розмірі 3028,00 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 4000, 00 грн.
Керуючись ст. ст. 255, 256 ЦПК України, суддя,-
Провадження у справі за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гоголя 143» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості - закрити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду в 15-денний строк з дня складення повного тексту ухвали суду.
Суддя: М.В. Антоненко