Справа № 308/20711/24
17 квітня 2025 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі судді - Бедьо В.І., при секретарі - Меклеш В.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ужгород цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАКАРПАТТЯЕНЕРГОЗБУТ" про стягення заборгованості, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАКАРПАТТЯЕНЕРГОЗБУТ" про стягення заборгованості, в якій просить суд стягнути з ТОВ «ЗАКАРПАТТЯЕНЕРГОЗБУТ» (Код юр. особи: 41999833; Адреса: 88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, пл. Жупанатська, буд. 18) 16 747, 13 грн. (шістнадцять тисяч сімсот сорок сім гривень тринадцять копійок) основного боргу, інфляційних та 3%, а також судовий збір 1211,20 грн. на користь ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ).
Позов обгрунтовує наступним:
01 січня 2019 року між Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗАКАРПАТТЯЕНЕРГОЗБУТ» (далі - Відповідач; по умовам договору - Постачальник універсальних послуг) та ОСОБА_1 (далі - Позивач; по умовах договору - Споживач) було укладено два Договори № 120100147 та № 240270185, за якими останній отримав товар-електроенергію, вироблену СЕС Стягувача.
Позивач вказує на те, що стандартними обліково-фінансовими документами, підписаними сторонами без зауважень, підтверджується, що Боржником станом на зараз здійснено часткове погашення кредиторської заборгованості, однак воно здійснювалося із значним запізненням, що дає підстави не лише вимагати виплати решти боргу, але й також відшкодування втрат від інфляції та 3% за користування коштами. Згідно пар. 4.1. Договорів-додатків: Розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата за продану електричну енергію, вироблену в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії Приватним домогосподарством, здійснюється Постачальником універсальних послуг до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим. У разі несплати обсягу придбаної електричної енергії до 20 числа місяця, наступного з розрахунковим, Постачальник універсальних послуг зобов'язаний сплатити Споживачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Позивач зазначає, що якщо вартість товару Стягувача не сплачена до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, то на заборгованість нараховуються інфляційні та 3%.
Сума стягнень по Договору-додатку №120100147 - борг, інфляційні, 3%: 6237,39+3167,77+788,42=10193, 58 грн.
Сума стягнень по Договору-додатку №240270185 - борг, інфляційні, 3%: 315,59+4998,46+1239,50=6553, 55 грн.
Загалом за обома Договорами-додатками - борг, інфляційні, 3%: 6552,98+8166,23+2027,92=16747, 13 грн.
Позивач також вказує на те, що боржник є хронічним неплатником своїх боргових зобов'язань, що підтверджено, для прикладу, багатьма листами Регулятора НКРЕКП, та навіть систематично не надає стандартні обліково-фінансові документи згідно Договору, стосовно чого у Стягувача є велика кількість додаткових звернень, хоча СОФД мають надаватися Боржником згідно Договору і подібні звернення не є обов'язковими. Також в Ужгородському міськрайонному суді Закарпатської області на користь Стягувача вирішено ряд справ щодо стягнень боргів із санкціями.
Позивач є пенсіонером на загальних підставах та, як і його сім'я, відносяться до вразливої категорії Споживачів - ст. 25 «Про захист прав споживачів». В сім'ї Позивача на утриманні ще й малолітні донька та син 10-ти та 11-ти років, а також хвора дружина.
24.01.2025 року представником відповідача через систему «Електронний суд» було подано відзив на позовну заяву, яку сторона відповідача обгрунтовує наступним.
Відповідач повністю не визнає позовні вимоги, викладені у позовній заяві, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Зазначає, що у розрахунку боргу за Договором №120100147 від 01.01.2019, ОСОБА_2 стверджує, що заборгованість за період квітень 2024 року становить 2 693, 35 грн., проте за даними ТОВ «Закарпаттяенергозбут» заборгованість відсутня.
Так, згідно акту купівлі-продажу електроенергії, сума до сплати в травні 2022 становила 10 549,68 грн. (копія акту - додаток №7.1 до відзиву).
Товариством було сплачено на користь ОСОБА_1 з призначенням «Травень 2022 за договором №120100147 кошти на загальну суму 15 559, 25 грн. (копії платіжних інструкцій - додаток №7.2 до відзиву).15 559,25 - 10 549,68 грн. = 5 009,57 грн. - переплата, 2 693,35 грн. з яких були зараховані в спірний період квітень 2024 року.
Відтак, сума в розмірі 2 693,35 грн. закрила період в своїй частині від дати виникнення зобов'язання та вимоги Позивача про стягнення такої безпідставні.
У розрахунку боргу за Договором №120100147 від 01.01.2019, ОСОБА_2 стверджує, що заборгованість за період червень 2024 року становить 3 544,04 грн., проте за даними ТОВ «Закарпаттяенергозбут» заборгованість відсутня.
Так, за період червень 2024 за Договором - 1, Товариство сплатило на користь ОСОБА_1 26.12.2024 суму в розмірі 1 761,36 грн. та суму в розмірі 12 200,12 грн., разом 13 961,48 грн. (копії платіжних інструкцій - додаток №7.3 до відзиву).
Так, 11.07.2024 від ОСОБА_1 на адресу Товариства надійшов лист (вх. №3200/001-20) з додатками згідно з якого останній повідомив про відчуження свого приватного домогосподарства (житловий будинок та земельна ділянка) за адресою: АДРЕСА_2 від 24.06.2024 за договором дарування (копія листа та договору дарування - додаток №7.4 до відзиву).
Отже, в даному випадку, підстави для сплати коштів ОСОБА_1 за вироблену електричну енергію за Договором №120100147 від 01.01.2019 з 24.06.2025 відсутні та Товариство фіксує вироблені генеруючою установкою обсяги електричної енергії та сплатить кошти за такі новому власнику після оформлення у належному порядку Договору про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством з новим власником.
Окрім цього, Відповідач вказує на те, що наявність значних сум заборгованостей перед Товариством, що створені в основному у зв'язку з виконанням покладених на Товариство державою спеціальних обов'язків, обов'язків постачальника універсальних послуг значним чином впливає на неможливість Відповідача здійснювати розрахунки вчасно, оскільки основна частка обігових коштів Товариства формується в результаті надходжень від виконання таких функцій, рівень яких під час війни є вкрай низьким. Окрім учасників ринку електричної енергії, належним чином не здійснюють розрахунки і споживачами електричної енергії.
27.01.2025 року через систему «Електронний суд» позивачем було подано відповідь на відзив, який він мотивує наступним.
Вимога Відповідача, викладена у Відзиві на Позовну заяву, фактично межує з правовим нігілізмом, заперечує право Позивача на компенсацію шляхом стягнень за невчасний розрахунок Відповідача згідно взятих ним на себе зобов?язань по договорах.
Спроби нав?язати суду та сторонам процесу своє бачення договірних зобов?язань, відмінне від цивільного законодавства, шляхом здійснення односторонніх правочинів, заднім числом - позивачем не визнаються через їхню нікчемність.
???Відповідачу слід було спростувати чи визнати розрахунки Позивача, виконані на основі підходів, апробованих в Апеляційному суді Закарпатської області, . а не надавати якісь альтернативні; загальновживаним калькулятором для розрахунку стягнень за боргом є: https://calculator.in.ua/inflation-percent - механізм розрахунку там вказано, він загальновідомий;
Також позивач вказує на те, що 16 січня 2025 р. Апеляційним судом Закарпатської області винесено постанову у справі №308/8437/23, щодо стягнення заборгованості, інфляційних та 3% стягнень за договором №120100147, де судом визнано правильність підходів Позивача до нарахування стягнень. Позивач сподівається, що до закінчення поточного процесу вказана Постанова вступить у законну силу, подібно рішення апеляційної інстанції у справі №308/17457/23 щодо Договору
17 березня 2025 року позивачем до суду подано заяву про відшкодування судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи. Мотивує тим, що він оплатив правову допомогу в розмірі 10 000 грн., що підтверджується випискою з ПАТ «Ідея Банк», де відображено оплату ОСОБА_1 витрат на правову допомогу згідно з Договором № 04/01 по справі №308/20711/24, укладеного між Позивачем та АБ «Куруц і Партнери». Таким чином, позивач просить стягнути із відповідача 10 000 грн., витрат на правничу допомогу.
17 квітня 2025 року представником відповідача було подано клопотання, в якому просить відмовити ОСОБА_1 у відшкодуванні витрат на правову допомогу у повному обсязі. Посилається на те, що Постанові Великої Палати Верховного суду від 12.11.2019 у справі №904/4494/18 суд зазначив, що з огляду на те, що під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач разом з першою заявою по суті спору не подав суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які він очікує понести у зв'язку з розглядом справи, Велика Палата Верховного Суду відмовляє у відшкодуванні таких судових витрат. Вважає, що акт приймання-передачі наданих послуг підписано фіктивно, а тому витрати за таким не можуть бути відшкодовані.
Крім цього, 17 квітня 2025 року, представником відповідача було подано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, а саме копії платіжних інструкцій від 07.04.2025 року щодо сплати 3 496, 23 грн. і 616, 63 грн.
В судове засідання позивач не з'явився, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, клопотань про відкладення від нього не надходило.
З огляду на вищевикладене суд приходить до наступного висновку:
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Права та обов'язки сторін у даній справі виникли на підставі наступних договорів купівлі - продажу енергії за «зеленим» тарифом № 120100147 та № 240270185 від 01 січня 2019 року, який за своєю правовою природою є договором купівлі - продажу електричної енергії.
Договір укладений належним чином, підписаний повноважними особами, у встановленому порядку не визнаний недійсним, а отже є обов'язковим для сторін.
Спірні правовідносини врегульовані як загальними положеннями ЦК України, так і нормами спеціального Закону України "Про ринок електричної енергії" та низкою підзаконних нормативних актів.
Предметом розгляду у даній справі є матеріально-правова вимога про стягнення боргу за продажу електричну енергію та застосування наслідків прострочення виконання грошових зобов'язань у виді інфляційних втрат та відсотків річних
За ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч.1 ст. 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів: …. про купівлю-продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом (п.18).
Абзацом 18 ч.1 ст. 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) встановлено, що приватні домогосподарства здійснюють продаж виробленої електричної енергії за "зеленим" тарифом постачальнику універсальних послуг. Інші споживачі, у тому числі енергетичні кооперативи, здійснюють продаж виробленої електричної енергії за " зеленим" тарифом гарантованому покупцю.
Відповідно до п.4 ч.5 ст. 63 Закону України «Про ринок електричної енергії» (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) постачальник універсальних послуг зобов'язаний купувати електричну енергію, вироблену генеруючими установками приватних домогосподарств, встановлена потужність яких не перевищує величину, визначену для відповідних категорій генеруючих установок приватних домогосподарств відповідно до частини двадцять третьої статті 9-1 Закону України "Про альтернативні джерела енергії", за "зеленим" тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими приватними домогосподарствами, та у кожному розрахунковому періоді здійснювати пріоритетну оплату її вартості.
З матеріалів справи вбачається, що позивач продав відповідачу електроенергію, вироблену з альтернативних джерел енергії генеруючими електроустановками приватного домогосподарства.
Позивач зазначає, що якщо вартість товару Стягувача не сплачена до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, то на заборгованість нараховуються інфляційні та 3%.
Сума стягнень по Договору-додатку №120100147 - борг, інфляційні, 3%: 6237,39+3167,77+788,42=10193, 58 грн.
Сума стягнень по Договору-додатку №240270185 - борг, інфляційні, 3%: 315,59+4998,46+1239,50=6553, 55 грн.
Загалом за обома Договорами-додатками - борг, інфляційні, 3%: 6552,98+8166,23+2027,92=16747, 13 грн.
Суд вважає доведеним факт наявності заборгованості за договорами у розмірі 16747, 13 грн., що підтверджується актами купівлі-продажу електроенергії, виписками з банківського рахунку позивача, платіжними інструкціями.
Відповідач у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнав повністю, заперечив проти існування заборгованості перед позивачем за спірні періоди та не спростував її наявність відповідними доказами.
Відповідно до абз. 2 п. 4.1. Договору, оплата за продану електричну енергію, вироблену в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії приватним домогосподарством, здійснюється постачальником універсальних послуг до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Абзацом 3 п. 11.3.20 ПРРЕЕ (в редакції постанови НКРЕКП № 3 від 10.01.2024, що набрала чинності 12.01.2024 р. і є чинною на момент розгляду справи) встановлено, що розрахунок за придбану електричну енергію постачальник універсальних послуг здійснює не пізніше 25 числа місяця після закінчення розрахункового періоду на основі Акта купівлі-продажу електричної енергії.
Вказана норма неодноразово змінювалася. У первинній редакції, яка діяла до 07.10.2023 року, строк розрахунку становив 15 днів. Надалі постановою НКРЕКП № 1822 від 04.10.2023, що набрала чинності 07.10.2023 р., цей строк був змінений на 17 днів. Таким чином строк розрахунку, передбачений ПРРЕЕ, був різним у вказаних проміжках часу. Натомість у договорі, укладеному у 2021 році, строк залишився незмінним і становить 15 днів.
При вирішення конкуренції положення договору щодо строку розрахунку та нормами законодавства суд виходить з таких міркувань.
Згідно з пп. 5 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про ринок електричної енергії», основні умови діяльності учасників ринку електричної енергії та взаємовідносин між ними визначаються нормативно-правовими актами, що регулюють впровадження цього Закону, зокрема: правилами роздрібного ринку.
Відповідно до п. 1.1.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ), затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312. За змістом абз. 3 цього пункту, ці Правила є обов'язковими для виконання усіма учасниками роздрібного ринку.
Пунктом 11.3.6 ПРРЕЕ передбачено, що взаємовідносини між побутовим споживачем та постачальником універсальної послуги, пов'язані з продажем та обліком електричної енергії, виробленої генеруючими установками приватних домогосподарств, та розрахунками за неї, регулюються цими Правилами та договором про купівлю-продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом приватним домогосподарством, який є додатком 2 до укладеного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, Цивільним та Господарським кодексами України.
Згідно з п. 11.3.18 ПРРЕЕ умови та порядок оплати електричної енергії, виробленої генеруючою установкою (генеруючими установками) приватного домогосподарства, передбачені цими Правилами, зазначаються в договорі про купівлю-продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом приватним домогосподарством.
У відповідності до абз. 2 ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Виходячи з обов'язковості виконання норм ПРРЕЕ всіма учасниками ринку електричної енергії, а також з того, що порядок розрахунків між сторонами імперативно сформульовано в абз. 3 п. 11.3.20 ПРРЕЕ, суд констатує, що сторони не можуть відступати від положень ПРРЕЕ. Суд також враховує і той факт, що відносини на ринку електричної енергії є специфічними і підлягають чіткому врегулюванню з боку держави.
За своєю суттю договір про купівлю-продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом приватним домогосподарством є публічним договором. Форма такого договору затверджена у Додатку 6 до ПРРЕЕ.
Згідно з ч.ч. 5, 6 ст. 633 ЦК України, актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору. Умови публічного договору, які суперечать правилам, обов'язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними.
Враховуючи вищезазначене, суд робить висновок, що норми ПРРЕЕ мають перевагу над положеннями договору. Положення договору, які не відповідають ПРРЕЕ, є нікчемними і не можуть бути застосовані. З огляду на це, суд при визначенні строку розрахунків, буде керуватися абз. 3 п. 11.3.20 ПРРЕЕ у редакціях, які діяли у відповідні періоди.
При визначенні строку розрахунків суд також враховує, що 26.04.2022 року була прийнята постанова НКРЕКП №396, згідно з якою постачальник універсальних послуг зобов'язаний був забезпечити мінімальний гарантований розмір оплати не пізніше 60 днів після закінчення відповідного розрахункового періоду.
Відповідно до постанови НКРЕКП № 153 від 30.01.2023, яка набрала чинності 01.02.2023 року, скасовано Постанову НКРЕКП №396 та встановлено постачальникам електричної енергії, що виконують функцію постачальника універсальних послуг (далі - ПУП), забезпечити повну оплату вартості електричної енергії, виробленої генеруючими установками приватних домогосподарств в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими приватними домогосподарствами, купленої ПУП за "зеленим" тарифом у 2022 році: за березень 2022 року - до 25 березня 2023 року; за квітень 2022 року - до 25 квітня 2023 року; за травень 2022 року - до 25 травня 2023 року; за червень 2022 року - до 25 червня 2023 року; за липень 2022 року - до 25 липня 2023 року; за серпень 2022 року - до 25 серпня 2023 року; за вересень 2022 року - до 25 вересня 2023 року; за жовтень 2022 року - до 25 жовтня 2023 року; за листопад 2022 року - до 25 листопада 2023 року; за грудень 2022 року - до 25 грудня 2023 року.
У межах дії постанов № 396 та № 153, які є спеціальними нормативно-правовими актами в умовах дії в Україні правового режиму воєнного стану, положення п. 4.1. Договору № 240270185 щодо оплати за продану електричну енергію, вироблену в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії Приватним домогосподарством, до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, не застосовується.
Враховуючи вищезазначене, оскільки відповідачем було подано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, а саме копії платіжних інструкцій від 07.04.2025 року щодо сплати 3 496, 23 грн. і 616, 63 грн. з відповідача підлягають стягненню сума заборгованості: 16747, 13 - 3 496, 23 - 616, 63 = 12 634, 27 грн.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність у сторін договірних правовідносин щодо купівлі-продажу електричної енергії з кореспондуючими правами та обов'язками, які сторони не заперечують.
Крім цього, даний факт підтверджено актами приймання - передачі товару і договорами про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом.
Посилання відповідача на невиконання ПрАТ «НЕК «Укренерго» фінансових зобов'язань перед відповідачем, як на підставу невиконання останнім зобов'язань перед позивачем, суд вважає безпідставним, оскільки згідно зі ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
З наведеного вбачається, що кредитор не має нести негативні наслідки відносин боржника з його контрагентами. Крім того, вступаючи у договірні відносини, боржник несе ризики можливої відсутності на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, та відсутності у нього необхідних коштів.
Таким чином, посилання відповідача на те, що порушення грошового зобов'язання сталося не з його вини не приймається судом до уваги, оскільки невиконання ПрАТ «НЕК «Укренерго» укладеного з відповідачем договору не є підставою для невиконання відповідачем своїх грошових зобов'язань перед позивачем за відповідним договором, у тому числі в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару.
Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 21.06.2022 у справі № 910/9905/21 та у постанові КГС від 06.12.2022 року у справі № 910/14453/21.
Таким чином, зваживши у сукупності наведені вище докази, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки матеріали справи містять належні, допустимі та достатні докази, що свідчать про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості.
Обґрунтовуючи своє рішення, суд бере до уваги вимоги статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини.
Зокрема, у рішеннях у справах «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torijav. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначила, що «якість судового рішення залежить головним чином від якості його вмотивування. Виклад підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, але, насамперед, є гарантією проти свавілля. По-перше, це зобов'язує суддю дати відповідь на аргументи сторін та вказати на доводи, що лежать в основі рішення й забезпечують його правосудність; по-друге, це дає можливість суспільству зрозуміти, яким чином функціонує судова система» (пункти 34-35).
В контексті наведеної вище судової практики, суд вважає, що обґрунтування даного рішення є достатнім.
Щодо витрат на правничу допомогу, то в 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України зазначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов?язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч.3 ст. 137 ЦПК України, - детальний опис робіт розміру для відшкодування витрат на правничу допомогу зазначається в Акті приймання-передачі наданих послуг укладеного між ОСОБА_1 та АБ «Куруц і Партнери».
Позивач оплатив правову допомогу в розмірі 10 000,00 грн., що підтверджується випискою з ПАТ «Ідея Банк», де відображено оплата ОСОБА_1 витрат на правову допомогу згідно з Договором N? 04/01 по справі 308/20711/24, укладеного між Позивачем та АБ «Куруц і Партнери». Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню витрати на правничу допомогу в рощмірі 10 000 грн.
Вирішуючи питання щодо судових витрат, з огляду на положення ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню документально підтверджений судовий збір у сумі 1211, 20 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 128-131, 141, 259, 263-265, ч. 1 ст. 274. ч. 5 ст.279 ЦПК України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАКАРПАТТЯЕНЕРГОЗБУТ" про стягення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з Боржника, Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпаттяенергозбут" (ЄДРПОУ 41999833; Адреса: 88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, пл. Жупанатська, буд. 18) на користь Стягувача, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; Адреса: АДРЕСА_1 ) за Договорами-додатками №120100147 та №240270185 суму у розмірі, загалом за обома Договорами-додатками - борг, інфляційні, 3%: 12 634, 27 (Дванадцять тисяч шістсот тридцять чотири гривні, 27 копійок.
Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗАКАРПАТТЯЕНЕРГОЗБУТ» (Код юр. особи: 41999833; Адреса: 88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, пл. Жупанатська, буд. 18) на користь ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ) - 10 000,00 грн. витрат на правничу допомогу.
Стягнути з Боржника, Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпаттяенергозбут" (ЄДРПОУ 41999833; Адреса: 88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, пл. Жупанатська, буд. 18) суму сплаченого позивачем судового збору у розмірі 1211, 20 (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) грн.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Закарпатського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів (ст.ст. 354, 355 ЦПК України). Якщо в судовому засіданні проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони по справі:
Позивач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальність «ЗАКАРПАТТЯЕНЕРГОЗБУТ», місцезнаходження: 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Жупанатська, буд.18, код ЄДРПОУ 41999833.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду Бедьо В.І.