Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області
Справа № 695/3123/24
номер провадження 2/695/406/25
16 квітня 2025 року м. Золотоноша
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:
головуючого - судді Середи Л.В.,
за участю:
секретаря - Оніщенко Н.В.
представника відповідача - адвоката Побиванця Ю.В.,
відповідача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золотоноші у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів на утримання малолітніх дітей та дружини, -
У серпні 2024 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів на утримання малолітніх дітей та утримання дружини.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що рішенням Ананіївського районного суду Одеської області від 04.02.2021 року із позивача стягуються аліменти в розмірі 1/4 від всіх видів доходів на утримання доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Крім того, рішенням Золотоніського міськрайонного суду від 10 червня 2024 року з позивача стягнуто на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/6 від всіх видів доходів позивача до досягнення дитиною повноліття. Вказаним рішенням суду також стягнуто з позивача аліменти на утримання дружини відповідачки по справі у розмірі 1/6 від всіх видів доходів позивача до досягнення дитиною ОСОБА_5 трирічного віку тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Позивач наполягає, що розмір аліментів, які стягуються із нього є надмірним, оскільки загалом з нього проводиться стягнення по існуючим рішенням суду аліменти на утримання дітей та відповідачки по справі в розмірі 58,3 % усіх доходів позивача, що на думку позивача являється перевищенням максимального можливого розміру стягнення аліментів згідно із ст. 128 КЗпП України. А тому позивач просить змінити розмір аліментів, які стягуються із нього на утримання його дітей до 1/3 частини усіх його видів доходів до повноліття старшої дочки ( ОСОБА_6 ), а після її повноліття стягувати аліменти у розмірі 1/4 частини всіх його доходів на утримання молодшої дочки ( ОСОБА_7 ). Аліменти на дружину позивач просить стягувати у розмірі 1000 грн. щомісячно до досягнення молодшою дочкою ( ОСОБА_7 ) трирічного віку.
За цих підстав позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою судді від 22.08.2024 року відкрито провадження у даній справі. Постановлено провести розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням ( викликом ) сторін та призначено судове засідання.
У судове засідання позивач не з'явився, однак скерував до суду заяву у якій заявлений позов підтримав, розгляд справи просив проводити за його відсутності.
Відповідач ОСОБА_1 та її представник, адвокат Побиванець Ю.В. у судовому засіданні проти задоволення позову заперечували посилаючись на те, що матеріали справи не містять жодних доказів зміни матеріального становища позивача (зменшення розміру заробітної плати, зміни місця роботи чи наявність нових утриманців, тощо). Із наданої позивачем довідки про доходи вбачається, що навіть після відрахувань усіх обов'язкових платежів із заробітної плати позивача у останнього залишається близько 20 000 грн. коштів, що на думку сторони відповідача є цілком достатнім для задоволення його повсякденних потреб. Також просили врахувати, що відповідачка змушена витрачати кошти для утримання (сплати комунальних послуг та погашення заборгованості за комунальні послуги) спільного і з позивачем будинку, а спільні діти сторін по справі потребують додаткових коштів для лікування у яких позивач не бажає брати участі взагалі.
Суд, вислухавши пояснення відповідача та її представника, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
У судовому засіданні встановлено, що 13.07.2022 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було зареєстровано шлюб, що стверджується свідоцтвом про шлюбу серії НОМЕР_1 .
Встановлено, що сторони по справі мають двох спільних дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 ..
Рішенням Ананьївського районного суду Одеської області від 04.02.2021р. було вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісяця з дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.
Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 10.06.2024 року було вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 в розмірі 1/6 частки з усіх видів заробітку , але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного вік, починаючи з дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття. Крім того, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання в розмірі 1/6 частки з усіх видів заробітку , починаючи з дня пред'явлення позову і до досягнення ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Вищевказані судові рішення набрали законної сили.
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом ( ч. 4 ст. 82 ЦПК України ).
Звертаючись до суду з вищевказаними позовними вимогами про зменшення розміру аліментів, позивач вважає розмір аліментів доволі значним та таким, що підлягає зменшенню, оскільки він не в змозі сплачувати аліменти в такому розмірі, який сплачує на даний час. Загальний розмір виплат, які він має нести, становить більше 1/2 від доходів позивача, що само собою, ставить його у скрутне матеріальне становище.
Відповідно ч.ч. 1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів ), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.
Частиною 5, 6 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України закріплений конституційний обов'язок батьків утримувати своїх дітей. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно із ст. 179 СК України, аліменти, одержані на дитину, є власністю того з батьків, на ім'я кого вони виплачуються, і мають використовуватися за цільовим призначенням.
Статтею 180 Сімейного кодексу України встановлений обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти ) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або в твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначені розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення, тощо.
Аналогічне роз'яснення щодо обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів, надане судам Пленумом Верховного Суду України в абз. 3 п. 17 Постанови "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" № 3 від 15 травня 2006 року.
Згідно з ч. 1 ст. 192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
При цьому, для збільшення чи зменшення розміру аліментів достатньо хоча б однієї із вказаних обставин.
Пункт 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснює, що відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ч. 2 ст. 182 СК України).
Положення статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» зазначають: кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Статтею 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Враховуючи зміст ст. ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із погіршенням матеріального становища платника аліментів, останній може подати до суду заяву про зменшення розміру аліментів.
Таким чином, за наявності відповідних обставин, батько дитини може подати до суду заяву про зменшення розміру аліментів.
Слід зазначити, що Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Верховний Суд України в постанові від 05 лютого 2014 року в справі №6-143цс13 дійшов висновку, що з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна-розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Аналіз вказаних норм свідчить, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.
Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Доведення саме вказаних обставин є підставою для перегляду визначеного судом розміру аліментів, у тому числі, і шляхом зміни способу їх стягнення.
Відповідного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 липня 2019 року, справа № 415/4386/16-ц, провадження № 61-21056св18.
Аналіз змісту даної норми дає підстави для висновку, що зміна розміру аліментів у бік зменшення можлива за обов'язкової сукупності наступних обставин.
По-перше, відбулася зміна матеріального стану платника, в результаті якого у нього погіршився матеріальний стан (зменшився його дохід чи у його розпорядженні залишається менша сума грошових коштів, чи виникли грошові зобов'язання, які потребують додаткових матеріальних витрат тощо), або змінився сімейний стан (одруження, народження дітей, поява інших утриманців тощо).
По-друге, такі зміни у матеріальному стані платника аліментів мають бути істотними.
По-третє, вказані обставини мають виникнути виключно після ухвалення судового рішення про стягнення аліментів, оскільки презюмується, що при визначенні аліментів суд встановлює дійсні обставини, в тому числі передбачені ст. 182 СК України щодо наявності утриманців тощо, які необхідні для визначення розміру аліментів.
Частиною 4 статті 273 ЦПК України передбачено, що якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Позовні вимоги позивача про зміну розміру стягнення аліментів ґрунтуються на тому, що наявні два виконавчих документи на підставі яких з нього стягується аліменти, що разом становлять 58.3% його заробітку (доходу), що ставить його у скрутне матеріальне становище.
Свідченням матеріального становища платника аліментів, є величина витрат на утримання позивачем своєї дружини та двох дітей.
Однак, під зміною сімейного стану розуміється з'явлення у сім'ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов'язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про зміну розміру та способу стягнення аліментів, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я платника аліментів. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Однак, з боку позивача не було надано суду жодного належного та допустимого доказу того, що в нього відбулися зміни матеріального або сімейного стану, погіршення здоров'я та не зазначено інших обставин щодо можливого зменшення розміру аліментів, які були стягнуті судовим рішенням (судовими рішеннями ) з останнього.
Та відповідно доказів, що такі зміни відбулися вже після того, як були ухваленні вищевказані судові рішення.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій ( ч. 4 ст. 12 ЦПК України ).
Саме на позивача покладено процесуальний обов'язок довести заявлені позовні вимоги.
Також, суд звертає увагу позивача, що відповідно до ч.3 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 % заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати, у разі стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У такому випадку розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 %.
Отже, загальна частка, яка стягується вищевказаними рішеннями суду на двох неповнолітніх дітей відповідає нормі Закону України «Про виконавче провадження», що регулює загальний розмір можливих відрахувань з заробітку боржника із заробітної плати, який не може перевищувати 70 % , а тому посилання позивача на норми ст. 128 КЗпП України суд вважає необґрунтованими.
Також судом досліджено довідку про доходи №141 від 16.12.2024р., яка подана позивачем. Із змісту вказаної довідки судом вбачається, що загальна сума доходу за винятком утримань та аліментів позивача за 12 місяців 2024 р. склала 346 832,64 грн., що є достатнім для задоволення повсякденних потреб позивача.
Важливо також наголосити, що судова практика містить висновки і щодо того, що факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов'язку по утриманню дитини (відповідний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі №755/14148/18, від 09 вересня 2021 року у справі № 554/3355/20).
Вказаної позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 23 грудня 2019 року у справі № 344/10971/16-ц, провадження № 61-46794св18.
Так, кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Отже, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини.
Такої позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 20 грудня 2021 року у справі № 681/15/21, провадження № 61-15542св21.
Висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11 березня 2020 року у справі № 759/10277/18 (провадження 61-22317св19) зводяться до того, що інтереси дитини превалюють над майновим становищем платника аліментів.
Відповідно ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з врахуванням досліджених обставин справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.
Частиною 1 статті 131 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. п. 1, 2 ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача. У разі відмови в позові - на позивача.
При зверненні до суду з позовною заявою позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 1211.20 грн.
Оскільки позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, не підлягають стягненню і судові витрати з відповідача на його користь.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 51, 124 Конституції України, ст. 179, ст. ст. 180-184, 192 СК України, ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. ст. 4, 10, 13, 18, 19, 81, 82, 89, 133, 141, 160, 263-265, 273, 274, 353-355 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів на утримання малолітніх дітей та дружини - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду.
Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення складено 21 квітня 2025 року.
Суддя : Середа Л.В.