Справа № 947/3443/25
Провадження № 2-а/947/75/25
16.04.2025 року
Київський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого - судді Гниличенко М.В.
за участю секретаря - Тіщенко О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Одеса в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, суд -
21.01.2025 року до Київського районного суду м. Одеси звернувся позивач ОСОБА_1 із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови № 1746 від 29.08.2024 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210 КУпАП.
В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що він не згоден з постановою відповідача, вважає її протиправною, прийнятою з порушенням вимог актів законодавства України, оскільки відсутні докази, які б могли підтвердити провину ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП, а також відповідачем порушені процедурні приписи законодавства при прийнятті вказаної постанови, тому вона підлягає скасуванню, а провадження по адміністративній справі закриттю.
Відповідно до автоматизованої системи документообігу адміністративну справу було розподілено судді Київського районного суду м. Одеси Гниличенко М.В.
Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 23.01.2025 року було прийнято адміністративний позов до розгляду, відкрито провадження по даній адміністративній справі, витребувано від ІНФОРМАЦІЯ_2 копії матеріалів адміністративної справи, на підставі яких складено постанову № 1746 від 29.08.2024 року
про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210 КУпАП, та призначено справу до розгляду.
Суд зауважує про те, що відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_3 ухвалу суду про витребування доказів виконано не було, правом на подання відзиву та бути присутнім у судовому засіданні та надавати усні або письмові пояснення відповідач не скористався, доводи позову не спростовано.
Учасники процесу належним чином повідомлялись про розгляд справи у відповідності до ст.ст.124-130 КАС України.
Позивач ОСОБА_1 до судового засідання не з'явився, належним чином повідомлявся, через канцелярію суду надав заяву, якою просив розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримав./а.с.22/
Крім того, позивачем до канцелярії суду було надано клопотання про залучення до матеріалів справи копії рішення Київського районного суду м.Одеси від 03.04.2025 року, яким скасовано постанову № 1907 від 07.09.2024 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП та провадження по справі закрито. Також, позивачем надано заяву про залучення до матеріалів справи копії оскаржуваної постанови № 1746 від 29.08.2024 року./а.с.26,28/
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 до судового засідання не з'явився, належним чином повідомлявся шляхом направлення судової повістки до електронного кабінету відповідача, користувачем якого він є, проте будучі обізнаним про розгляд справи, будь-яких заяв з процесуальних питань не подавав, причини неявки суду невідомі.
З урахуванням положень ч.1 ст.205 КАС України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.
29 серпня 2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 , відносно ОСОБА_1 була винесена постанова № 1746 про притягнення до адміністративної відповідальності за скоєне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП./а.с.36/
У мотивувальній частини постанови зазначено, що ОСОБА_1 порушив вимоги абзацу другого частини десятої статті 1 Закону України «Про військовий облік і військову службу», пункти 7,7-1, 14, 16-2, 18, 20, 23, 25, 31, 34 частини першої статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», а саме: не уточнив протягом 60 днів з дня набрання чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, не повідомив про зміни облікових даних, а саме: місце проживання та місце перебування; номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти; від цифрований образ обличчя особи; відомості про досвід роботи за спеціальністю; відомості про притягнення до кримінальної відповідальності (повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, направлення обвинувального акту до суду); відомості про наявність судимості (зняття чи погашення судимості); відомості про володіння іноземними мовами; відомості про проходження програм підвищення кваліфікації, перепідготовки; відомості про примусове виконання рішення щодо особи-боржника (реквізити та відомості виконавчого документа); відомості про наявність права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
При дослідженні тексту постанови № 1746 від 29.08.2024 року вбачається, що відсутня підпис ОСОБА_1 про отримання ним вказаної постанови, однак вказано, що копію вказаної постанови направлено поштою 30.08.2024 року та проставлено підпис ОСОБА_3 .
Проте, позивач у позові зазначає, що він не був присутній при складанні відносно нього протоколу, або постанови при розгляді адміністративної справи, тому було заявлено клопотання про витребування матеріалів адміністративної справи. До ІНФОРМАЦІЯ_2 його не запрошували, та будь-які повістки, постанови йому не вручали та не надсилали.
У постанові вказано, що на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 17000,00 грн., який повинен бути сплачений у 15 денний строк з дня вручення даної постанови. Також, вказано, що постанова може бути оскаржена відповідно до ст.ст.287-289 КУпАП у вищому органі або до відповідного суду протягом 10 днів з дня її винесення.
Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Як вбачається із позову, позивач 21.01.2025 року через Електронний суд отримав постанову про відкриття виконавчого провадження Київським відділом ДВС у м.Одесі Південного МЮ (м.Одеси) про стягнення з нього на користь ІНФОРМАЦІЯ_4 штрафу за порушення правил військового обліку у подвійному розмірі у сумі 34000 грн.
До позову додано постанову Головного державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Гульчак А.С. про відкриття виконавчого провадження від 20.01.2025 року № НОМЕР_3 про стягнення штрафу з ОСОБА_1 за порушення правил військового обліку в подвійному розмірі у сумі 34000,00 грн./а.с.7/
Судом встановлено, що відповідно інформації про виконавче провадження від 21.01.2025 року стало відомо про виконавче провадження № НОМЕР_3 та ОСОБА_1 своєчасно через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом про визнання постанови протиправною та її скасування, що свідчить про дотримання десятиденного строку оскарження постанови № 1746 від 29.08.2024 року./а.с.8/
Відповідно до ч.3 ст.210 КУпАП передбачено відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, що тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Об'єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері виконання військового обов'язку і несення військової служби. Об'єктивна сторона правопорушення виражається у порушенні законодавства України про військовий обов'язок і військову службу, а саме, у порушенні правил військового обліку; не перебування на обліку за місцем проживання, роботи чи навчання; неприбуття на виклик до військового комісаріату без поважних причин або несвоєчасному поданні в обліковий орган відомостей про зміну свого місця проживання, освіти, місця роботи, посади; не оформлення військово-облікових документів; зміна місця проживання у воєнний час без дозволу ІНФОРМАЦІЯ_3 тощо.
Суд звертає увагу на те, що за Законом №3696-IX ІНФОРМАЦІЯ_3 звільнені від обов'язку складати протоколи за ст.ст. 210, 210-1 КУпАП. Це означає, що ІНФОРМАЦІЯ_3 має право одразу виносити постанову про накладення штрафу.
Однак, суду невідомо чи складався відносно позивача протокол про притягнення його до адміністративної відповідальності, оскільки ухвалу суду про витребування доказів, зокрема витребування матеріалів адміністративної справи, не було виконано, тому суд не мав можливості перевірити дотримання вимог законодавства при складанні протоколу, якщо такий складався.
Зокрема, процедуру складання ІНФОРМАЦІЯ_3 протоколів та оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, зокрема про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку визначає Інструкція зі складання ІНФОРМАЦІЯ_3 протоколів та оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, затверджена Міністерством оборони України від 01 січня 2024 року № 3.
Отже, законодавцем імперативно визначено чітку та послідовну процедуру розгляду справ про адміністративне правопорушення, порушення якої є підставою для визнання дій суб'єкта владних повноважень неправомірними, а відтак й для скасування його рішення про притягнення до відповідальності.
Пунктом 2 Інструкції зазначено, що уповноважені посадові особи ІНФОРМАЦІЯ_3, яким надано право складати протоколи про адміністративні правопорушення (додаток 1) (далі - протокол), передбачені статтями 210, 210-1-1, 211 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), визначаються наказами керівників відповідних ІНФОРМАЦІЯ_3.
Пунктом 3 Інструкції зазначено, що керівники відповідних ІНФОРМАЦІЯ_3 забезпечують здійснення уповноваженими посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_3 заходів,спрямованих на отримання персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Суд вважає, що відповідач при винесенні оскаржуваної постанови № 1746 від 29.08.2024 року жодним чином не перевірив та не довів неможливість отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних військовозобов'язаного шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи. Жодних доказів неможливості отримання інформації з державних реєстрів відповідачем до постанови не долучено.
Пунктом 6,8 Інструкції Розділу II зазначено, що до протоколу долучаються докази, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Докази, які долучаються до протоколу, повинні містити достовірну інформацію, відповідати вимогам законодавства та правилам діловодства. Обов'язок щодо збирання доказів та оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення покладається на уповноважену особу, яка складає протокол. Складений протокол та матеріали про адміністративне правопорушення формуються у справу про адміністративне правопорушення.
При цьому, протокол та постанова ІНФОРМАЦІЯ_3 не можуть бути єдиними доказами притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч.5 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Порядком визначено процедуру перевірки військово-облікових документів громадян. Під час перевірки військово-облікового документа ( військово-облікового документа в електронній формі) разом з документом, що посвідчує особу, уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський здійснює фото- і відеофіксацію процессу пред'явлення та перевірки документів із застосуванням тенічних приладів та засобів фото-та відеофіскації.
Зазначені норми законодавства вказують на прямий обов'язок, а не право, здійснювати фото-та відеофіскації перевірки документів уповноваженими особами.
Пунктом 9,10 Інструкції зазначено, що матеріали справи про адміністративне правопорушення подаються уповноваженою посадовою особою, яка склала протокол, керівнику територіального центру комплектування та соціальної підтримки, для її розгляду у порядку, визначеному КУпАП. Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки відповідно до статті 283 КУпАП виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Як визначено ст.235 Кодексу України про адміністративні правопорушення ІНФОРМАЦІЯ_3 та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію та інше.
Від імені ІНФОРМАЦІЯ_3 розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники ІНФОРМАЦІЯ_3.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до положень КУпАП вищевказані обставини встановлюються на підставі доказів.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (ст. 251 Кодексу України про адміністративне правопорушення).
Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначає, що відповідно до змін у Законі України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», які набули чинності 18 травня 2024 року, позивач своєчасно оновив свої персональні дані, про що до позову надано витяг Резерв+.
Дійсно в матеріалах справи є сформований витяг Резерв+ станом на 12.10.2024 року, з якого вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , є військовозобов'язаним, має звання лейтенанта, ВОС 042100, вчасно уточнив облікові дані, а саме 18.05.2024 року./ а.с.13/
Також, позивач у позові вказує, що 20 травня 2024 року він звернувся до відповідача з заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на підставі абзацу 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як особа яка не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, оскільки має батька із числа осіб з інвалідністю II групи.
Позивач зазначив, що до заяви були додані нотаріально засвідчені документи на підтвердження родинних стосунків та інвалідності батька, однак листом від 28.05.2024 року відповідач відмовив у розгляді заяви та повернув її.
Будучи незгодним з вказаним рішенням, він звернувся з відповідним позовом до Одеського окружного адміністративного суду, яким за наслідком справи №420/23572/24 ухвалено рішення, яким його позов було задоволено. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 20.05.2024 (вх. № 4915 від 28.05.2024) про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_6 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.05.2024 (вх. № 4915 від 28.05.2024) про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та прийняти рішення про надання або відмову у наданні відстрочки, з урахуванням висновків суду, викладених в судовому рішенні. /а.с.9/
Також позивач вказує, що 27 січня 2025 року через електронний суд отримав постанову про відкриття 23.01.2025 року виконавчого провадження № НОМЕР_4 Київським відділом ДВС у м.Одесі Південного МЮ (м.Одеси) про стягнення з нього на користь ІНФОРМАЦІЯ_2 штрафу за порушення правил військового обліку в подвійному розмірі у сумі 51000 грн. на підставі постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 № 1907 від 07.09.2024 року. Вважаючи вказану постанову незаконною, позивач звернувся до суду з позовом щодо оскарження вказаної постанови.
Рішенням Київського районного суду м.Одеси від 03.04.2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови №1907 по справі про адміністративне правопорушення від 07.09.2024 року було задоволено. Cкасовано постанову №1907 по справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07.09.2024 року відносно позивача, та провадження по справі закрито./а.с.28/
Позивач у позові зазначає, що оскаржувані постанови № 1746 від 29.08.2024 року та № 1907 від 07.09.2024 року є штучно створеними та є протидією на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.11.2024 року, яким його позов було задоволено. Тобто, вищевказані постанови було винесено вже після відкриття 07.08.2024 року провадження Одеським окружним адміністративним судом по справі № 420/23572/24.
Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до частини 1 статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.
Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Проте, із позову вбачається, що позивача про дату, час і місце розгляду адміністративного матеріалу повідомлено не було, чим було порушено права особи, що притягається до адміністративної відповідальності на надання доказів та пояснень, заявляти клопотання, користуватися правничою допомогою, чим було порушено принцип повноти та всебічності розгляду справи, крім того відповідачем не було належним чином досліджено та не відображено в постанові конкретний факт порушення позивачем правил військового обліку, у тексті постанови відсутнє обґрунтування застосування максимального розміру адміністративного стягнення, оскаржувана постанова не була вручена позивачу та засобами поштового зв'язку не направлялась, і не отримувалась. Сам лише факт складання постанови без обґрунтування її доказами не дає підстав для висновку про вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Верховний Суд у постановах від 31.03.2021 у справі № 676/752/17, від 21.03.2019 у справі № 489/1004/17, від 30.01.2020 у справах № 308/12552/16-а та № 482/9/17, від 06.02.2020 у справі № 205/7145/16-а зробив такі висновки: «Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема, передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.
Обов'язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов'язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.
Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення».
Виходячи із норм викладених в частині 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
При цьому саме суб'єкт владних повноважень несе тягар надання до суду всіх наявних доказів, і у випадку їх ненадання суд розглядає справу на підставі тих доказів і матеріалів які надані.
Таким чином, судом встановлено, що розгляд справи відбувся за відсутності позивача, якого не було своєчасно сповіщено про розгляд справ, що в силу приписів частини 1 статті 268 КУпАП виключало можливість розгляду справи.
Вирішуючи питання наслідків розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яку належним чином не повідомили про дату, Верховний Суд у постановах від 6.03.2018 у справі № 522/20755/16-а, від 30.09.2019 у справі № 591/2794/17, від 6.02.2020 № 05/7145/16-а та від 21.05.2020 у справі № 286/4145/15-а дійшов такого висновку: «Факт несвоєчасного повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням установленої процедури. Як наслідок, позивача позбавлено прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу».
За таких обставин, ураховуючи зазначені висновки Верховного Суду, суд дійшов висновку щодо протиправності оскаржуваної постанови та її скасування.
Процедурні порушення, зокрема, такі як розгляд справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яку належним чином не повідомили про дату розгляду, є самостійними, безумовними підставами для скасування постанови про притягнення такої особи до відповідальності.
Згідно з ч. 11 ст. 38 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», призовники, військовозобов'язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи, посади зобов'язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.
В силу абзаців 8, 10 підпункту 1 пункту 1 «Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» (додаток 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних та резервісті»), призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні: 8) особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів", а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"; 10) звіряти не рідше одного разу на п'ять років власні персональні дані з обліковими даними районних (міських) ІНФОРМАЦІЯ_3, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», до персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать: 1) прізвище; 2) власне ім'я (усі власні імена); 3) по батькові (за наявності); 4) дата народження; 5) місце народження; 6) стать; 7) місце проживання та місце перебування; 8) відомості про батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників та інших представників (прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), дата народження); 8-1) відомості про сімейний стан особи та членів її сім'ї (прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), а також дітей); 9) реквізити паспорта громадянина України та паспорта громадянина України для виїзду за кордон (серія, номер, дата видачі, орган, що видав, строк дії); 9-1) відомості про громадянство; 10) відомості про документи, що підтверджують смерть особи або визнання особи померлою чи безвісно відсутньою; 11) відомості щодо визнання особи недієздатною (поновлення дієздатності); 12) відомості про зайнятість (код підприємства, місце роботи, посада); 13) реєстраційний номер облікової картки платника податків; 14) відцифрований образ обличчя особи; 15) відомості про дату виїзду за межі України та дату повернення на територію України; 16) відомості про освіту та спеціальність; 17) відомості про стан здоров'я (у тому числі про встановлення, зміну групи інвалідності), що збираються з метою визначення придатності для виконання військового обов'язку; 18) відомості про притягнення до кримінальної відповідальності (повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення); 19) відомості про розгляд судом кримінальної справи, вирок, що набрав законної сили; 20) відомості про наявність (відсутність) судимості; 21) унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності); 22) відцифрований образ обличчя особи (за наявності).
Згідно Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року №303/2014, оголошено мобілізацію в Україні.
При цьому, починаючи з моменту оголошення Президентом України часткової мобілізації, відповідно до положень ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», законодавець пов'язує настання особливого періоду.
Також, Указом Президента України від 24.02.2022р № 64/2022 в Україні з 5:30 24 лютого 2022 року введений воєнний стан у зв'язку з військовою агресією російської федерації.
Згідно Указу Президента України № 65/2022 від 24.02.2022р постановлено про проведення загальної мобілізації.
У відповідності до положень ст. 1 ЗУ «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до п.п.2-3 «Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. N 1487, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період.
Диспозицією ч.1 ст.210 КУпАП передбачено відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
Частиною 2 вказаної статті встановлено, що відповідальність настає за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період.
Частиною 3 вказаної статті встановлено, що відповідальність настає за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Поряд з цим, як вбачається з мотивувальної частини оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 ст. 210 КУпАП, а саме у тому, що він не уточнював свої персональні дані з обліковими даними ІНФОРМАЦІЯ_3
Частиною 3 ст.210 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період.
Разом з тим, за змістом постанови, відповідальність за встановлені правопорушення передбачена ч.1 ст.210 КУпАП. Жодних посилань на кваліфікуючу ознаку вчинення правопорушення в умовах особливого періоду, що передбачена частиною 3 ст.210 КУпАП постанова не містить, як і не містить мотивації висновку про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності саме за частиною 3 ст.210 КУпАП.
Проте, із позову вбачається, що 18.05.2024 року позивачем було уточнено свої облікові дані за допомогою за стосунку «Резерв+», вказані дані у період з 18.05.2024 року по 29.08.2024 року не змінювались та знаходились у розпорядженні відповідача, як суб'єкта ведення Реєстру «Оберіг», про що було повідомлено позивачем уповноваженим особам відповідача.
Також, суд звертає увагу на те, що норми Кодексу України про адміністративні правопорушення зобов'язують призначати стягнення в межах, встановлених у санкції статті, що передбачає відповідальність за вчинене адміністративне правопорушення, та з урахуванням обставин, встановлених статтею 33 кодексу.
Статтею 27 КУпАП штраф визначено як грошове стягнення, що накладається на громадян, посадових та юридичних осіб за адміністративні правопорушення у випадках і розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
У санкціях статей (санкціях частин статей) КУпАП стягнення у виді штрафу визначено в неоподатковуваних мінімумах доходів громадян.
Зокрема, санкція ч.3 ст.210 КУпАП, за якою ОСОБА_1 визнано винуватим, передбачає стягнення у виді штрафу в розмірі від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Тобто, КУпАП чітко і послідовно вказує на єдиний вимір розміру стягнення у виді штрафу - неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Отже, при накладенні стягнення у виді штрафу в розмірі, передбаченому санкцією відповідної статті КУпАП, цей розмір визначається в певній кількості неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із визначенням його у грошовій сумі в перерахунку його розміру в гривнях, виходячи з вимог закону щодо визначення суми одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Разом з тим, накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за ч. 3 ст.210 КУпАП, посадова особа вимог закону щодо призначення стягнення у виді штрафу не дотрималась, і наклала штраф без визначення кількості неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, у грошовій сумі - 17000 грн.
З урахуванням наведеного, встановлення факту несвоєчасного повідомлення або неповідомлення з боку ІНФОРМАЦІЯ_2 особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про мобілізацію, про час та місце розгляду справи, недотримання відповідачем процедурних приписів законодавства України про адміністративні правопорушення є підставою для визнання вказаної постанови неправомірною та її скасування.
Суд наголошує, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні відносно суб'єкта владних повноважень.
Згідно з ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Недотримання відповідачем при розгляді справи про адміністративне правопорушення приписів передбачених, статтями 278, 279, 280 КУпАП, свідчить про невідповідність оскаржуваної постанови вимогам закону, також відповідачем не було вжито всіх заходів до повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин, що мали значення для правильного вирішення справи належним чином, та з огляду на відсутність доказів, які б у достатній мірі і беззаперечно свідчили про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП та його винуватість, суд вважає оскаржувану постанову незаконною та такою, що підлягає скасування.
Відповідно до норм чинного законодавства в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме порушення, зокрема одночасного притягнення позивача за ч.3 ст.210 КУпАП у вигляді винесення постанови № 1746 від 29.08.2024 року та постанови № 1907 від 07.09.2024 року, та накладення штрафних санкцій.
Дослідивши подані позивачем докази в сукупності, оцінивши їх за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд прийшов до висновку, що вина позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП не була доведена.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи, усі сумніви повинні трактуватись на користь особи, що притягується до відповідальності.
Отже, враховуючи відсутність належних, допустимих та достатніх доказів, які б свідчили про наявність в діях позивача ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210 КУпАП, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1ст. 247 КУпАП.
Також, на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 5-10, 13, 14, 72-77, 94, 241 246, 250, 255, 293, 295 КАС України суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_4 від 29 серпня 2024 року № 1746 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.3 ст.210 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 17000,00 гривень - скасувати, та провадження у справі закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у відшкодування витрат зі сплати судового збору 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок
Рішення може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення протягом десяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складено та підписано 22.04.2025 року.
Суддя М. В. Гниличенко