Справа № 947/9930/25
Провадження № 2-а/947/132/25
22.04.2025 року м. Одеса
Київський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді Скриль Ю.А.,
за участі секретаря судового засідання Остапчук О.Є.,
за участі:
представника позивача - Натальченка О.М.,
розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанов по справам про адміністративні правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП,
Короткий зміст позовних вимог
13.03.2025 позивач звернувся до Київського районного суду м. Одеси з адміністративним позовом до відповідача, у якому просить скасувати постанови від 09.09.2024 № 1873 та від 10.09.2024 №172, а також стягнути судові витрати у вигляді надання правничої допомоги та сплати судового збору.
В своєму позові позивач посилається на те, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі ІНФОРМАЦІЯ_2 ) полковника ОСОБА_2 №1873 від 09.09.2024 позивача, ОСОБА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. за ч 3 ст.210 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) за те, що останнім порушено вимоги абз. 2 ч.10 ст.1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", пункти 16-2, 18, 20, 23, 25, 31, 34 частини першої статті 7 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів", а саме: не уточнив протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у ІНФОРМАЦІЯ_1, не повідомив про зміни облікових даних, а саме: відомості про досвід роботи за спеціальністю: відомості про притягнення до кримінальної відповідальності (повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, направлення обвинувального акту до суду): відомості про наявність судимості (зняття чи погашення судимості): відомості про володіння іноземними мовами: відомості про проходження програм підвищення кваліфікації, перепідготовки: відомості про примусове виконання рішення щодо особи-боржника (реквізити та відомості виконавчого документа): відомості про наявність права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Персональні дані передбачені пунктами 7, 7і, 14 частини першої статті 7 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів", повідомлені за допомогою додатка «Резерв+».
Іншою постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 №172 від 10.09.2024 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 25 500 грн. за ч. 3 ст. 210 КУпАП за те, що останнім порушено вимоги ч.ч. 1, 2 статті 17 Закону України «Про оборону України», норм законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в частині не виконання конституційного обов'язку громадянина щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності Україні, відмова від проходження військової служби.
Позивач не погоджуючись з вказаними постановами, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню в зв'язку з неповним з'ясуванням обставин справи, грубим порушення права на захист, та не наданням доказів скоєння правопорушення, оскільки під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, в оскаржуваній постанові від 09.09.2024 №1873 службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_4 при перевірці відомостей щодо оновлення своїх військово-облікових даних позивачем ОСОБА_1 та відповідно при розгляді вчиненого адміністративного правопорушення не було враховано норми примітки до ст.210 КУпАП.
Так, згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» для формування бази даних Реєстру Центральна виборча комісія, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, подають шляхом електронної взаємодії Держателю Реєстру відомості, передбачені статтею 7 цього Закону, стосовно усіх громадян України віком від 18 до 60 років. До Реєстру вносяться відомості, визначені статтею 6 цього Закону, одержані від призовників, військовозобов'язаних та резервістів або шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені частиною третьою статті 14 цього Закону.
Відповідно до ч. 3 ст. 14 ЗУ «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є - державні органи, передбачені цією частиною.
Так, згідно ст.14-1 ЗУ «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» Електронний кабінет - це персональний кабінет (захищений відокремлений веб-сервіс), за допомогою якого призовнику, військовозобов'язаному, резервісту, який пройшов електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації про його персональні та службові дані, а також до послуг. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.
Одним з видів електронного кабінету військовозобов'язаних є мобільний застосунок «Резерв+» (адміністратором якого є Міністерство оборони України), за допомогою якого можна оновлювати свої дані без відвідування ТЦК та СП.
Згідно даних мобільного застосунку «Резерв+» позивач ОСОБА_1 без порушення вимог чинного законодавства України вчасно здійснив оновлення своїх даних, а саме 11.07.2024.
Відповідно до примітки ст. 210 КУпАП, положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Ураховуючи викладене, відповідач при винесені оскаржуваної постанови від 09.09.2024 № 1873 жодним чином не перевірив та не довів неможливість отримання ним необхідних персональних даних ОСОБА_1 шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Крім того, згідно з наведеними вище правових положень позивач вважає, що провадження у справі про адміністративне правопорушення розпочинається зі складення у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, протоколу про адміністративне правопорушення, і їй вручається копія такого протоколу. Про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення особа повідомляється не пізніше як за три доби до дати розгляду справи.
В процесі розгляду справи особа, яка притягується до адміністративної відповідальності має право користуватися правами передбаченими статтею 268 КУпАП.
Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Отже, саме на уповноважену посадову особу покладається обов'язок з'ясувати чи поінформовано особу. У разі неналежного поінформування особи, яка притягується до відповідальності, уповноважена особа не може розпочинати розгляд справи.
Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення.
Для інформування особи про час та місце розгляду справи можуть використовуватися різні способи: рекомендований лист, телеграма, телефакс, телефонограма, особисте вручення повідомлення представникам. Множинність способів повідомлення дозволяє уповноваженій посадовій особі обрати один або декілька способів, які забезпечують поінформованість особи.
Обов'язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. Такий обов'язок вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи, та не подала клопотання про відкладення розгляду справи.
Крім того, згідно ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
За правилами ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Наведена норма передбачає покладення на відповідача, як суб'єкта владних повноважень, тягаря доказування наявності складу адміністративного правопорушення у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка у протилежному випадку вважається добросовісною.
Так, відповідно до виписного епікризу № 5924 від КНП «Одеський обласний медичний центр психічного здоров'я» Одеської обласної ради від 07.03.2025 хворий ОСОБА_1 в період з 07.09.2024 по 16.09.2024 перебував на денному стаціонару закладу, куди був госпіталізований (діагноз - розлад адаптації з порушенням емоцій та поведінки з елементами установчої поведінки) після його доставлення каретою швидкої допомоги після 5-ти денного перебування в ІНФОРМАЦІЯ_5 .
При цьому, позивач ОСОБА_1 наполягає на тому, що другий протокол про адміністративне правопорушення № 172 він не підписував, про це йому нічого не відомо, оскільки його було складено без його участі та відома. Відповідно про дату та час розгляду даного нібито вчиненого адміністративного правопорушення його належним чином представниками ІНФОРМАЦІЯ_6 повідомлено не було.
З урахуванням наведеного, а також враховуючи перебування останнього на стаціонарному лікуванні з зазначеним діагнозом, позивач ОСОБА_1 фактично не знав про розгляд справи про нібито вчинене ним адміністративне правопорушення та не міг бути присутнім при розгляді його справи в ІНФОРМАЦІЯ_5 10.09.2024 та надати будь-які клопотання про його перенесення.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 28.03.2025 поновлено строк звернення до суду з адміністративним позовом та відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Фактичні обставини, встановлені судом
Судом встановлено, що начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 складено постанови № 1873 від 09.09.2024 та № 172 від 10.09.2024 відносно ОСОБА_1 та визнано позивача винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП і накладено штрафи в сумі 17 000 грн та 25 500 грн відповідно.
Відомості про складання протоколів про вчинення адміністративних правопорушень в матеріалах відсутні та сторонами не надані.
Постановою № 1873 від 09.09.2024 за справою про адміністративне правопорушення на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 17 000 грн.
Відповідно до фабули вчиненого правопорушення ОСОБА_1 порушив вимоги абз. 2 ч.10 ст.1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", пункти 16-2, 18, 20, 23, 25, 31, 34 частини першої статті 7 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів", а саме: не уточнив протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у ІНФОРМАЦІЯ_1, не повідомив про зміни облікових даних, а саме: відомості про досвід роботи за спеціальністю: відомості про притягнення до кримінальної відповідальності (повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, направлення обвинувального акту до суду): відомості про наявність судимості (зняття чи погашення судимості): відомості про володіння іноземними мовами: відомості про проходження програм підвищення кваліфікації, перепідготовки: відомості про примусове виконання рішення щодо особи-боржника (реквізити та відомості виконавчого документа): відомості про наявність права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Персональні дані передбачені пунктами 7, 7і, 14 частини першої статті 7 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів", повідомлені за допомогою додатка «Резерв+».
У графі «Підпис особи, яка притягується до адміністративної відповідальності» навпроти « ОСОБА_1 » міститься рукописний текст «направлено поштою 09.09.24, а також штапм ІНФОРМАЦІЯ_7 «вих.№8828 від 17.09.2024».
Таким чином, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 при розгляді адміністративного правопорушення та винесенні постанови № 1873 від 09.09.2024 був фактично відсутній.
Відомості про складений протокол про адміністративне правопорушення відсутні.
Відповідно до сформованого витягу з електронного кабінету мобільного додатку «Резерв +» вбачається, що відомості про оновлення своїх облікових даних ОСОБА_1 внесені 11.07.2024 та міститься відмітка про вчасне оновлення облікових даних.
Зокрема позивачем оновлено та уточнено запитувані системою дані, у тому числі прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, місце фактичного проживання, номер телефону та адресу електронної пошти, спеціальність, звання.
Факт своєчасного оновлення персональних даних позивачем через використання електронного кабінету додатку «Резерв +» також підтверджується описовою частиною постанови № 1873 від 09.09.2024.
Постановою від 10.09.2024 № 172 по справі про адміністративне правопорушення на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 25 500 грн.
Відповідно до фабули вчиненого правопорушення ОСОБА_1 порушив вимоги ч.1,2 статті 17 Закону України «Про оборону України», норм законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в частині не виконання конституційного обов'язку громадянина щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності Україні, відмова від проходження військової служби.
У графі «Підпис особи, яка притягується до адміністративної відповідальності» навпроти « ОСОБА_1 » міститься рукописний текст «направлено поштою 11.09.24, а також штамп ІНФОРМАЦІЯ_7 «вих.№8839 від 17.09.2024».
Таким чином, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 при розгляді адміністративного правопорушення та винесенні оскаржуваної постанови № 172 був відсутній.
Відомості про складений протокол про адміністративне правопорушення відсутні та сторонами не наданий.
Оцінка аргументів позивача
Відповідно до ст. 8 Основного Закону Україна є правовою державою, де визнається і діє принцип верховенства права. Згідно з положеннямист.129 Конституції Українисуддя, здійснюючи правосуддя, єнезалежним та керується верховенством права.
Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Згідно з ч.1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до постанови від 09.09.2024 № 1873 по справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП, тобто порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку вчинене в особливий період у вигляді: не уточнення у встановлений строк своїх облікових даних.
Згідно з ч. 3 ст. 210 КУпАП передбачена відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, яке тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів; громадян. Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
При цьому положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Відповідно до постанови від 10.09.2024 № 172 по справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП, а саме: порушення норм законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в частині не виконання конституційного обов'язку громадянина щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності Україна, відмова від проходження військової служби.
Як вже зазначалось судом вище, згідно з ч. 3 ст. 210 КУпАП передбачена відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, та не передбачає відповідальності за порушення норм законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Відповідальність за вказане правопорушення передбачене ст.210-1 КУпАП.
Згідно зі ст.246 КУпАП, порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим кодексом та іншими законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 255 КУпАП, у справах про адміністративні правопорушення, розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у статтях 222 - 244-21, 244-24 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи цих органів
Згідно зі ст. 235 КУпАП ІНФОРМАЦІЯ_1 розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені ІНФОРМАЦІЯ_1 розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники ІНФОРМАЦІЯ_1.
При розгляді адміністративних справ керівники ІНФОРМАЦІЯ_1 повинні керуватись положеннями ст.ст. 245, 280 КУпАП, відповідно до яких завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у ст.ст. 251, 252 КУпАП, зобов'язані з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом і правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності.
Натомість, в порушення ст.ст. 245, 251, 252, 280КУпАП керівник ІНФОРМАЦІЯ_4 повно і об'єктивно не з'ясував обставини справи, не з'ясував чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також не з'ясував інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, належним чином не оцінив докази по справі.
Так судом встановлено, що відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України. Основним завданням Реєстру є ідентифікація призовників, військовозобов'язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України (п. 1 ч. 1 ст. 2 вказаного Закону).
Згідно з ч.1 ст.6 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів; службові дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
До персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать: 1) прізвище, відомості про зміну прізвища; 2) власне ім'я (усі власні імена), відомості про зміну власного імені; 3) по батькові (за наявності);4) дата народження;5) місце народження; 6) стать; 7) місце проживання та місце перебування;7-1) номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти; 8) відомості про батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників та інших представників, а також дітей (прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), дата народження) - за згодою призовника, військовозобов'язаного, резервіста; 8-1) відомості про сімейний стан особи та членів її сім'ї (прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), а також дітей); 9) реквізити паспорта громадянина України та паспорта громадянина України для виїзду за кордон (серія, номер, дата видачі, орган, що видав, строк дії); 9-1) відомості про громадянство (зміну громадянства); 10) відомості про смерть особи або оголошення особи померлою чи визнання її безвісно відсутньою; 11) відомості щодо обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною (поновлення дієздатності); 12) відомості про зайнятість (код ЄДРПОУ та місцезнаходження підприємства, установи, організації, місце роботи, посада, стаж роботи); 13) реєстраційний номер облікової картки платника податків; 14) відцифрований образ обличчя особи; 15) відомості про дату виїзду за межі України та дату повернення на територію України; 15-1) відомості про переміщення особи на тимчасово окуповану територію України (дата та напрямок); 16) відомості про освіту та спеціальність; 16-1) відомості про форму навчання здобувачів позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої та післядипломної освіти; 16-2) відомості про досвід роботи за спеціальністю; 17) відомості про встановлення, зміну групи інвалідності; 17-1) відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов'язку; 18) відомості про притягнення до кримінальної відповідальності (повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення);19) відомості про притягнення до кримінальної відповідальності на підставі обвинувального вироку суду, що набрав законної сили; 20) відомості про наявність (відсутність) судимості; 21) унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі; 22) відомості про статус ветерана війни; 23) відомості про володіння іноземними мовами; 24) відомості про дозвіл на зберігання та носіння зброї; 25) відомості про проходження програм підвищення кваліфікації, перепідготовки; 26) відомості про документи, оформлені для виїзду за кордон на постійне проживання, або залишення на постійне проживання за кордоном, або повернення в Україну; 27) реквізити посвідчення водія (серія, номер, дата видачі, орган, що видав, строк дії, категорія); 28) реквізити посвідчення тракториста-машиніста (серія, номер, дата видачі, орган, що видав, категорія); 29) реквізити кваліфікаційного посвідчення члена палубної команди судна внутрішнього плавання, іншого кваліфікаційного документа, яким підтверджуються професійні компетентності для безпечної експлуатації судна внутрішнього плавання, міжнародного посвідчення на право управління прогулянковим судном, посвідчення судноводія малого судна/водного мотоцикла, іншого документа, що надає право на управління прогулянковим судном, малим судном, водним мотоциклом (серія, номер, дата видачі, орган, що видав, строк дії, кваліфікація); 30) реквізити свідоцтва пілота повітряного судна (серія, номер, дата видачі, орган, що видав, строк дії, категорія); 31) відомості про особу, зниклу безвісти за особливих обставин; 32) відомості про внутрішньо переміщену особу; 33) відомості про наявність права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації (ч. 1 ст. 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» в редакції від 04.04.2024, що діяла на момент виклику позивача та винесення оскаржуваної постанови).
Судом встановлено, що в частині обставин правопорушення, установлених під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, в оскаржуваній постанові № 1873 відповідачем зазначена інформація про не уточнення протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, своїх персональних даних через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у ІНФОРМАЦІЯ_1, не повідомив про зміни облікових даних, а саме: відомості про досвід роботи за спеціальністю: відомості про притягнення до кримінальної відповідальності (повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, направлення обвинувального акту до суду): відомості про наявність судимості (зняття чи погашення судимості): відомості про володіння іноземними мовами: відомості про проходження програм підвищення кваліфікації, перепідготовки: відомості про примусове виконання рішення щодо особи-боржника (реквізити та відомості виконавчого документа): відомості про наявність права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
При цьому оскаржувана постанова не містить виклад обставин, установлених під час розгляду справи, суті адміністративного правопорушення та відомостей про спробу отримання зазначених неоновлених відомостей позивачем ОСОБА_1 держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, що не відповідає вимогам, встановленим ст. 283 КУпАП.
Окрім цього, згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», для формування бази даних Реєстру Центральна виборча комісія, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, подають шляхом електронної взаємодії Держателю Реєстру відомості, передбачені статтею 7 цього Закону, стосовно усіх громадян України віком від 18 до 60 років. До Реєстру вносяться відомості, визначені статтею 6 цього Закону, одержані від призовників, військовозобов'язаних та резервістів або шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені частиною третьою статті 14 цього Закону.
Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є - державні органи, передбачені цією частиною.
Відповідно до частини 3 ст. 14 Закону №1951-VIII актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.
Перелік органів, від яких органи ведення Реєстру одержують відповідну інформації наведено у абзацах 3-12 частини 3 статті 14 Закону №1951-VIII.
Органи ведення Реєстру одержують в електронному вигляді від:
1) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, - відомості, зазначені у пунктах 1-5, 8, 8-1, 10, 11 частини першої статті 7 цього Закону;
2) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, - відомості, зазначені у пунктах 1-7, 9, 9-1, 14, 21, 26 частини першої статті 7 цього Закону.
3) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, - відомості, зазначені у пунктах 12 і 13 частини першої статті 7 цього Закону;
4) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - відомості, зазначені у пунктах 15 і 15-1 частини першої статті 7 цього Закону;
5) центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері освіти і науки, - відомості, зазначені у пунктах 16 і 16-1 частини першої статті 7 цього Закону;
7) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, - відомості, зазначені у пунктах 12, 16-2, 17 частини першої статті 7 цього Закону;
8) органу прокуратури вищого рівня, що організовує та координує діяльність усіх органів прокуратури, забезпечує належне функціонування Єдиного реєстру досудових розслідувань та його ведення органами досудового розслідування, визначає єдиний порядок формування звітності про стан кримінальної протиправності і роботу прокурора з метою забезпечення ефективного виконання функцій прокуратури, - відомості, зазначені у пункті 18 частини першої статті 7 цього Закону;
9) Державної судової адміністрації України - відомості, зазначені у пунктах 11, 19 частини першої статті 7 цього Закону;
10) Міністерства внутрішніх справ України та інших центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України, - відомості, зазначені у пунктах 1-7, 9, 9-1, 14, 15, 15-1, 20, 20-1, 21, 24, 26, 27, 32 частини першої статті 7 цього Закону;
11) центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику, державну політику з питань банкрутства, у сфері нотаріату, організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державної реєстрації обтяжень рухомого майна, державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців, реєстрації статуту територіальної громади м. Києва, реєстрації статутів Національної академії наук України та національних галузевих академій наук, у сфері виконання кримінальних покарань та пробації, з питань утримання військовополонених, у сфері правової освіти населення; забезпечує формування державної політики у сфері архівної справи і діловодства та створення і функціонування державної системи страхового фонду документації; забезпечує реалізацію державної політики у сфері стягнення в дохід держави активів осіб, щодо яких застосовано санкції, - відомості, зазначені у пункті 31 частини першої статті 7 цього Закону;
12) центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері соціального захисту ветеранів війни, осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, постраждалих учасників Революції Гідності, членів сімей ветеранів та осіб, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", - відомості, зазначені у пункті 22 частини першої статті 7 цього Закону;
13) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах морського і внутрішнього водного транспорту, - відомості, зазначені в пункті 29 частини першої статті 7 цього Закону;
14) центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики в галузі цивільної авіації, - відомості, зазначені у пункті 30 частини першої статті 7 цього Закону;
15) центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері соціальної політики, загальнообов'язкового державного соціального та пенсійного страхування, соціального захисту населення, - відомості, зазначені у пунктах 7, 7-1, 8, 8-1, 11, 17, 33 частини першої статті 7 цього Закону;
16) центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у галузі реєстрації та обліку машин в агропромисловому комплексі, державного нагляду (контролю) у сфері агропромислового комплексу, - відомості, зазначені у пункті 28 частини першої статті 7 цього Закону;
17) централізованої системи державних установ, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, соціального захисту від безробіття, - відомості, зазначені у пунктах 1-4, 7, 13, 16-2, 25 частини першої статті 7 цього Закону;
18) інших державних органів - держателів (розпорядників, адміністраторів) інформаційно-комунікаційних систем, реєстрів, баз (банків) даних, крім тих, що містять відомості, зібрані під час виконання завдань оперативно-розшукової, контррозвідувальної та розвідувальної діяльності, - відомості, зазначені у частині першій статті 7 та у частині першій статті 8 цього Закону.
Таким чином, виходячи з вищевказаних норм Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», інформацію, яку не оновив позивач, відповідач отримує від уповноважених органів та з реєстрів, до яких має доступ в електронному вигляді (окрім пунктів 23 та 34 ч. 1 ст. 7 Закону №1951-VIII).
Однак, незважаючи на вищевикладені вимоги законодавства України відповідач в особі керівника ІНФОРМАЦІЯ_4 при винесені оскаржуваної постанови №1873 жодним чином не перевірив та не довів неможливість отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Жодних доказів неможливості отримання інформації з державних реєстрів відповідачем до п не долучено, суду не надані.
Незважаючи на те, що згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами по справі є пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, речові докази, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, в оскаржуваній постанові № 1873 не зазначено будь-яких доказів, на яких ґрунтується висновок про вчинення позивачем ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, а також не наведено їх оцінки.
Відзову на даний позов відповідачем не надано, хоча останньому копія позову надсилалася, про дату та час судових засідань був повідомлений належним чином.
Водночас судом встановлено, що позивач ще 11.07.2024 через електронний кабінет мобільного застосунку «Резерв+» належним чином оновив свої облікові дані.
Надаючи оцінку наявності чи відсутності порушення позивачем абз. 2 ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та пунктів 16-2, 18, 20, 23, 25, 31, 34 частини першої статті 7 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів", суд дійшов таких висновків.
Відповідно до абз. 2 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідні районні (міські) ІНФОРМАЦІЯ_1), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
Однак, згідно описової частини зазначеної постанови № 1873 зазначено, що позивачем ОСОБА_1 не уточнено протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у ІНФОРМАЦІЯ_1, що передбачено абз.1 ч.10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
З 19.05.2024 Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-ХІІ визначено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у ІНФОРМАЦІЯ_1; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством (ч. 10 ст. 1 цього Закону).
Отже, позивач мав право уточнити персональні дані за власним вибором або через центр надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у ІНФОРМАЦІЯ_1.
Формування та відображення військово-облікового документа в електронній формі здійснюється автоматично за умови наявності у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей, визначених у пункті 8 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа.
Жодних відомостей щодо попереднього належного виклику ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 для оновлення даних в рамках розгляду адміністративної справи так і під час судового розгляду не встановлено.
Ураховуючи викладене, відповідач при винесені оскаржуваної постанови №1873 від 09.09.2024 жодним чином не перевірив та не довів неможливість отримання ним необхідних персональних даних ОСОБА_1 шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Відповідно до оскаржуваної постанови від 10.09.2024 № 172 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП, проте за порушення норм законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, як зазначено в оскаржуваній постанові, передбачена відповідальність за ст. 210-1 КУпАП.
Отже судом встановлена невірна кваліфікація відповідачем складу адміністративного правопорушення, що свідчить про відсутність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Вирішуючи питання наслідків розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яку належним чином не повідомили про дату, Верховний Суд у постановах від 06.03.2018 у справі № 522/20755/16-а, від 30.09.2019 у справі № 591/2794/17, від 06.02.2020 № 05/7145/16-а та від 21.05.2020 у справі № 286/4145/15-а дійшов такого висновку: «факт несвоєчасного повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням установленої процедури. Як наслідок, позивача позбавлено прав, передбачених Конституцією України та КупАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу».
Таким чином, порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є також підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Отже, з урахуванням встановлених обставин, наданих стороною позивача пояснень, доводів і аргументів та досліджених судом доказів, суд дійшов висновку про відсутність в діях позивача ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 210 КУпАП, за які його піддано стягненню у виді штрафів в розмірі 17000 грн. та 25 500 грн.
Крім того, згідно зі ст. 62 Конституції України всі сумніви тлумачаться на користь особи, яка притягається до відповідальності.
Пунктом 1 частини 1 статті 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Так, ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч.3 ст.6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
Стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011, заява № 16347/02).
Таким чином, судом визнається обов'язкова відповідність судового процесу у справах про притягнення особи до адміністративної відповідальності таким засадам, як верховенство права, законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, безпосередність дослідження доказів.
Відповідно до вимог ч.1ст. 293 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Окрім цього, частиною 4 статті 159 КАС України передбачено, що неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Ураховуючи, що ухвалами Київського районного суду м. Одеси від 28.03.2025 та 02.04.2025 поновлено строк звернення до суду з адміністративним позовом та відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи та запропоновано відповідачу надати відзив на адміністративний позов, у зв'язку з чим судовий розгляд у справі відкладався. Однак відзив на позов суду не наданий, про причини його неподання суду відповідач не повідомив, як і не повідомив про причини неявки у судові засідання, призначені на 02.04.2025 та 17.04.2025. За таких обставин суд кваліфікує неподання суб'єктом владних повноважень ІНФОРМАЦІЯ_8 в м. Одеса відзиву на позов без поважних причин як визнання позову.
Судові витрати
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, ураховуючи наявність підстав для задоволення позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 605,60 грн. та підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі - ІНФОРМАЦІЯ_7 в м. Одеса.
Щодо витрат на правничу допомогу
У статті 134 КАС України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.
Аналогічна позиція висловлена об'єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).
На підтвердження витрат на правничу допомогу позивача надано договір про надання правничої допомоги від 07.03.2025, відповідно до якого зазначено про фіксовану гонорар у розмірі 10 000,00 грн.
У свою чергу, відповідно до частин шостої та сьомої статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.
Клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката відповідачем не подано.
У постанові Верховного Суду від 22.11.2019 р. у справі №910/906/18 зазначено, що суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
Схожі висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18), постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15-ц, від 26 вересня 2018 року у справі № 753/15683/15, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 червня 2019 року у справі № 910/3929/18 та інших».
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Ураховуючи складність справи, беручи до уваги те, що позовні вимоги задоволені, а клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу надано не було, суд вважає можливим стягнути з відповідача 10 000,00 грн витрат на правничу допомогу.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 134, 241, 243, 246, 250, 255 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 про скасування постанов № 1873 від 09.09.2024 та № 172 від 10.09.2024 по справам про адміністративні правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП задовольнити.
Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 від 09.09.2024 №1873, якою накладено адміністративне стягнення на ОСОБА_1 , а справу про адміністративне правопорушення закрити.
Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 від 10.09.2024 №172, якою накладено адміністративне стягнення на ОСОБА_1 , а справу про адміністративне правопорушення закрити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі - ІНФОРМАЦІЯ_7 в АДРЕСА_1 , судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі - ІНФОРМАЦІЯ_7 в АДРЕСА_1 , кошти судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до ст. 286 КАС України подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_10 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 .
Рішення складене та підписане 22.04.2025.
Суддя Ю. А. Скриль