Справа № 946/2869/25
Провадження № 1-кс/946/878/25
22 квітня 2025 року слідчий суддя Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 , за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
розглянувши у судовому засіданні клопотання слідчого Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області, про арешт майна, -
Слідчим відділом Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025162150000524 від 06.04.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 06.04.2025 до Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області надійшла заява про те, що 06.04.2025 року приблизно о 09:30 двоє невстановлених осіб чоловічої статті проникли до будинку за адресою.: м. Ізмаїл, вул.Казимира Малевича, 1, та здійснили напад на ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 погрожуючи застосуванням насильства та заволоділи грошовими коштами у сумі 92800 грн.
В ході досудового слідства, слідчим на підставі постав про зняття показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото-, кінозйомки відеозапису від 18.04.2025 року було знято показання із камер відеоспостереження, що розташовані за адресами: м. Ізмаїл, вул. Казимира Малевича, 2А, розпорядником якого є ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_1 , розпорядником якого є ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; АДРЕСА_1 , розпорядником якого є ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; АДРЕСА_2 розпорядником якого є ОСОБА_9 ; АДРЕСА_3 , розпорядником якого є ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; АДРЕСА_4 , розпорядником якого є ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; АДРЕСА_5 , розпорядником якого є ОСОБА_12 ; АДРЕСА_6 , розпорядником якого є ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; АДРЕСА_7 , розпорядником якого є ОСОБА_14 ; АДРЕСА_8 , розпорядником якого є ОСОБА_15 ; АДРЕСА_6 , розпорядником якого є ОСОБА_16 ; АДРЕСА_1 , розпорядником якого ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ; АДРЕСА_9 , розпорядником якого є ОСОБА_18 .
Враховуючи той факт, що вищезазначене майно має значення речового доказу по вищевказаному кримінальному провадженню, виникла необхідність накласти арешт на вказане майно.
Слідчий та прокурор про час та місце розгляду клопотання були повідомлені належним чином, однак в судове засідання не з'явились, в клопотанні зазначили про розгляд справи без їх участі.
В силу ст. 107 КПК технічні засоби фіксування процесу не застосовувалися.
Вивчивши матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, матеріали кримінального провадження, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання про арешт майна підлягає задоволенню.
Згідно ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Як передбачено п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається, в тому числі, з метою збереження речових доказів. Арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально - протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально-протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Частиною другою ст.173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
З урахуванням положень ст.ст. 2, 7 КПК України, при розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону.
Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Виходячи з наведеного та приймаючи до уваги, що завданням кримінального судочинства є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування кримінального правопорушення тощо, а також зважаючи на те, що вилучені вищевказані предмети мають значення речових доказів у кримінальному провадженні, та незастосування арешту щодо цього майна може призвести до зникнення, втрати або його пошкодження або настання інших наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню, слідчий суддя вважає що клопотання слідчого про арешт майна є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.170 - 173 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого СВ Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області, про арешт майна задовольнити.
Накласти арешт на вилучені на підстави постави слідчого про зняття показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото-, кінозйомки відеозапису:
- оптичний диск із відеозаписами з камер відеоспостереження, за адресою: АДРЕСА_1 , розпорядником якого є ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- оптичний дик із відеозаписами з камер відео спостереження за адресою: АДРЕСА_1 , розпорядником якого є ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- оптичний дик із відеозаписами з камер відео спостереження за адресою: АДРЕСА_1 , розпорядником якого є ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
- оптичний дик із відеозаписами з камер відео спостереження за адресою: АДРЕСА_2 розпорядником якого є ОСОБА_9 ;
- оптичний диск із відеозаписами з камер відеоспостереження за адресою: АДРЕСА_3 , розпорядником якого є ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;
- оптичний дик із відеозаписами з камер відеоспостереження за адресою: АДРЕСА_4 , розпорядником якого є ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ;
- оптичний дик із відеозаписами з камер відеоспостереження за адресою: АДРЕСА_5 , розпорядником якого є ОСОБА_12 ;
- оптичний дик із відеозаписами з камер відеоспостереження за адресою: АДРЕСА_6 , розпорядником якого є ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ;
- оптичний дик із відеозаписами з камер відеоспостереження за адресою: АДРЕСА_7 , розпорядником якого є ОСОБА_14 ;
- оптичний дик із відеозаписами з камер відеоспостереження за адресою: АДРЕСА_8 , розпорядником якого є ОСОБА_15 ;
- оптичний дик із відеозаписами з камер відеоспостереження за адресою: АДРЕСА_10 , розпорядником якого є ОСОБА_16 ;
- оптичний дик із відеозаписами з камер відеоспостереження за адресою: АДРЕСА_1 , розпорядником якого ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ;
- оптичний дик із відеозаписами з камер відеоспостереження за адресою: АДРЕСА_9 , розпорядником якого є ОСОБА_18 .
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти діб з дня проголошення або отримання.
Слідчий суддя: ОСОБА_1