Справа № 946/2213/25 Провадження № 3/946/777/25
21 квітня 2025 року суддя Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області Присакар О.Я., ознайомившись з адміністративними матеріалами, які надійшли з військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , військовослужбовця, мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Згідно протоколу серії ПдРУ № 262695, ОСОБА_1 26.01.2025 року порушив вимоги абзаців 2, 3, 5 пункту 5 глави 1, абзаців 10, 17 пункту ІІ глави 2 розділу ІІ Інструкції про службу прикордонних нарядів ДПСУ, затвердженої наказом МВС України від 19.10.2015 року № 126 (зі змінами), а саме недотримання складу наряду дисципліни та правопорядку, залишення без нагляду предметів екіпіровки, відволікання від несення служби під час несення служби в п/н «Пост спостереження», тобто скоїв адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, заяв, клопотань до суду не надав, причини неявки не повідомив, про місце і час розгляду справи був сповіщений належним чином.
Справу може бути розглянуто під час відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (ч. 1 ст. 268 КУпАП).
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції України і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно з ч. 2 ст. 7 КпАП України провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Статтею 245 КпАП України передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно зі ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації, в Україні з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан строком на 30 діб, в подальшому був неодноразово продовжений і діяв на вказані дати.
Відповідно до ст.ст. 11, 16, 17 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців, крім іншого, такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників).
Кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
На військовослужбовців під час перебування на бойовому чергуванні, у внутрішньому і гарнізонному наряді, а також під час виконання інших завдань покладаються спеціальні обов'язки. Ці обов'язки та порядок їх виконання визначаються законами і статутами Збройних Сил України, а також іншими нормативно-правовими актами, що приймаються на основі законів і статутів Збройних Сил України.
Як встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_1 26.01.2025 року порушив вимоги абзаців 2, 3, 5 пункту 5 глави 1, абзаців 10, 17 пункту ІІ глави 2 розділу ІІ Інструкції про службу прикордонних нарядів ДПСУ, затвердженої наказом МВС України від 19.10.2015 року № 126 (зі змінами), а саме недотримання складу наряду дисципліни та правопорядку, залишення без нагляду предметів екіпіровки, відволікання від несення служби під час несення служби в п/н «Пост спостереження», тобто скоїв адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.
Відповідно до довідки № 08/196, наданої 18.03.2025 року начальником відділу кадрів військової частини НОМЕР_1 , підтверджено, що ОСОБА_1 дійсно проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, згідно у Указом Президента України від 24.02.2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», у Державній прикордонній службі України з 25.12.2024 року (наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 25.12.2024 року № 403-ОС).
Частиною другою статті 172-15 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.
Недбале ставлення до служби передбачає невиконання або неналежне виконання службових обов'язків через недбале чи несумлінне ставлення до них. При цьому, якщо особа не мала реальної можливості взагалі проявити ставлення до своїх службових обов'язків, то не можна говорити про те, що воно було недбалим чи несумлінним (хвороба, відсутність досвіду, нетривалість служби). Недбале ставлення військової службової особи до своїх службових обов'язків характеризує, перш за все, об'єктивну сторону вчиненого і виявляється в тому, що за наявності в особи реальної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби, винний або взагалі не діє, не виконує службові обов'язки, або хоча і діє, але виконує ці обов'язки неналежним чином, не відповідно до закону або відповідно до нього, проте неякісно, неточно, неповно, несвоєчасно, поверхово, всупереч з установленим порядком і тією обстановкою, що склалася, тощо.
Верховний Суд України у своїй постанові від 21.05.2021 року справі № 185/12161/15-к вказав, що , при встановленні недбалого ставлення до військової служби у формі невиконання службових (посадових) обов'язків необхідно встановити, що винний зобов'язаний був вчинити ті дії, невиконання яких ставиться йому за вину. Військова службова особа може відповідати за недбале ставлення до військової служби лише у тому випадку, коли вона не тільки повинна була через свій службовий обов'язок виконати ті чи інші дії, але й могла, тобто мала реальну можливість виконати їх належним чином. Якщо військова службова особа перебувала у таких умовах, за яких не мала фактичної можливості належно виконати свої службові (посадові) обов'язки, то відповідальність за недбале ставлення до військової служби виключається.
Так, КУпАП чітко визначає форму і основні елементи змісту протоколу про адміністративне правопорушення. Зокрема, згідно ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Суть адміністративного правопорушення має містити зазначення, в тому числі, ознак суб'єктивної та об'єктивної сторін правопорушення, які дадуть змогу співвіднести вчинене діяння з диспозицією нормативного акту, який передбачає відповідальність за порушення (кваліфікувати діяння за певною статтею (частиною статті) КУпАП).
Як встановлено судом, ОСОБА_1 інкримінується правопорушення за ч. 2 ст. 172-15 КУпаП, а саме недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.
Кваліфікування діянь особи за вказаною нормою обов'язково має містити у собі факт, як вчинення діяння військовою службовою особою щодо недбалого ставлення до військової служби, так і вчинення таких діянь в умовах воєнного стану.
Проте, як вбачається зі змісту протоколу, протокол не містить зазначення відомостей про час вчинення правопорушення та про вчинення ОСОБА_1 діянь в умовах воєнного стану.
Вказане виключає можливість встановити наявність ознак адміністративного правопорушення саме за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, як про таке зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до частин першої - третьої статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Одночасно сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. The United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».
Щодо обґрунтованості поширення на вказану категорію справ гарантій Конвенції необхідно зазначити наступне. Якість складання протоколу є дуже важливою стадією оформлення справи про адміністративне правопорушення й фактично є «обвинуваченням» держави щодо особи, що потребує належного до цього ставлення. Відповідно, уповноваженим особам необхідно дотримуватись правил та процедур під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, прав та гарантій особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, належному фіксуванні доказів вчинення правопорушення та їх зберіганні тощо.
У справах проти України Європейський Суд розглядав питання про віднесення правопорушень, передбачених КУпАП, до «кримінального аспекту» в розумінні Конвенції, що, з огляду на суворість передбаченого покарання правопорушення, не є незначним та такі адміністративні провадження слід вважати по суті кримінальними та такими, що вимагають застосування всіх гарантій ст. 6 Конвенції.
Одночасно практика Європейського суду з прав людини щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення зосереджена навколо фундаментальних засад здійснення правосуддя у справах про адміністративні правопорушення, зокрема, забезпеченні дотримання положень Конвенції в частині реалізації ст. 6, яка гарантує кожному право на справедливий суд.
Стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011, заява №16347/02).
За таких умов, суд вважає, що зазначена в протоколі про адміністративне правопорушення кваліфікація за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП не знайшла свого об'єктивного підтвердження.
Крім цього, в протоколі зазначено, що ОСОБА_1 залишив без нагляду предмети екіпіровки, відволікався від несення служби під час несення служби в п/н «Пост спостереження.
На підтвердження вчинення ОСОБА_1 правопорушення, був наданий висновок службового розслідування по факту порушення правил несення служби в прикордонних нарядах 26.01.2025 військовослужбовцями відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б).
З висновку вбачається, що солдат ОСОБА_2 перед заступанням на службу, вказав на відсутність особистого мобільного телефону. Під час огляду особистих речей мобільного телефону виявлено не було.
З письмових пояснень ОСОБА_1 від 06.02.2025 року вбачається, що особистий мобільний телефон під час несення служби знаходився у вимкненому стані та не використовувався.
Таким чином, матеріали справи не містять доказів використання ОСОБА_1 26.01.2025 року мобільного телефону, під час під час несення служби в п/н «Пост спостереження».
При цьому, висновок службового розслідування по факту порушення правил несення служби в прикордонних нарядах 26.01.2025 військовослужбовцями відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б), не містить фактів залишення ОСОБА_1 без нагляду предметів екіпіровки, та він з цього приводу не надавав письмових пояснень.
З урахуванням чого суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, що є безумовною підставою для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
У справі «Barbera, Messeguand Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставинах, відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_3 має бути закрито, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1, 7, 9, 172-15, 245, 247, 251, 252, 268, 280, 283 КУпАП, -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення.
Суддя: О.Я.Присакар