Справа № 727/742/25
Провадження № 2/727/597/25
(повне)
16 квітня 2025 року м.Чернівці
Шевченківський районний суд м.Чернівці в складі:
головуючої судді Бойко М.Є.,
за участю:
секретаря судових засідань Васківчук В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, цивільну справу за позовною заявою МКП «Чернівцітеплокомуненерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії,
У січні 2025 року позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача на користь МКП «Чернівцітеплокомуненерго» заборгованість за надані послуги за опалення місць загального користування будинком в сумі 1333,67 грн., 587,76 грн. плату за абонентське обслуговування, 24,24 грн., - втрат від інфляційних процесів, 6,38 грн. - три відсотки річних та 2 422,40 грн. судового збору.
Такі позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем його обов'язку по сплаті одержаних та спожитих послуг з теплопостачання.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 31 січня 2025 рокуу справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін.
20.02.2025 року відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог МКП "Чернівцітеплокомуненерго". В обґрунтування такої своєї позиції зазначає, що позивачем не доведено, а ним заперечується факт повідомлення у встановлений законом спосіб про розміщення тексту публічного договору приєднання на офіційному веб-сайті МКП «Чернівцітеплокомуненерго», починаючи з 01.11.2021 року - дати, з якої, на думку позивача, такий договір мав набути чинності. Також, на його адресу не надходили жодні рахунки за нібито надані комунальні послуги, на офіційному вебсайті позивача відсутня будь-яка інформація щодо їх якості, умов та обсягів споживання в будинку АДРЕСА_1 . Отже, він не погоджується із наданим позивачем розрахунком заборгованості, враховуючи відсутність у матеріалах справи його деталізації та первинних бухгалтерських документів, а також - не підтвердження відповідними документами факту їх надання.Крім цього, відповідач вказав у відзиві, що частина позовних вимог заявлена МКП «Чернівцітеплокомуненерго» з пропуском строку позовної давності,
25.02.2025 року представник позивача подала до суду через систему «Електронний суд» відповідь на відзив на позов, в якій позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити. Вказала, що МКП «Чернівцітеплокомуненерго» здійснює нарахування за послуги з теплопостачання місць загального користування та забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення, при цьому не здійснюючи жодних додаткових нарахувань. Зазначила, що обсяг нарахувань визначається відповідно до кількості теплової енергії, яка надійшла до будівлі (згідно з даними вузла комерційного обліку) та була витрачена на загальнобудинкові потреби. Вказує, що обсяг теплової енергії, використаної для функціонування внутрішньобудинкової системи опалення, визначається як частка від загального обсягу, поданого на будинок, незалежно від наявності приладів опалення у під'їздах чи інших місцях загального користування. Навіть у разі відсутності таких приладів температура в загальних приміщеннях будинку підтримується за рахунок тепловтрат трубопроводів, що є необхідним для збереження його технічного стану. Також представник зазначила, що в будинку АДРЕСА_1 відсутні точні дані щодо площ МЗК, допоміжних приміщень, а також характеристик трубопроводів у підвалах, технічних приміщеннях тощо, у зв'язку із чим обсяг теплової енергії, витраченої на загальнобудинкові потреби, було розраховано відповідно до пункту 8 розділу IV Методики, а не за формулою, на яку посилається відповідач у відзиві.
05.03.2025 року відповідач ОСОБА_1 подав до суду письмові заперечення, в яких просив відмовити в задоволенні позовних вимог МКП «Чернівцітеплокомуненерго», зазначивши, що позивачем не наведено скільки тепла використано мешканцями будинку АДРЕСА_1 , кількість теплової енергії, використаної на опалення місць загального користування цього будинку, та інші необхідні показники для таких розрахунків.
03.04.2025 року представник позивача - Ринжук Г. подала до суду додаткові письмові пояснення у справі, в яких вказала, що згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а, враховуючи, що в липні 2024 року МКП «Чернівцітеплокомуненерго» подало до суду заяву про видачу судового наказу про стягнення з відповідача заборгованості та Шевченківським районним судом м. Чернівці такий наказ винесено, то позовну давність було перервано. З урахуванням того, що карантин почався в Україні 12 березня 2020 року, а воєнний стан - 24 лютого 2022 року, щодо вимог про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , яка утворилася в період з 01.11.2021 р. по 31.10.2024 р. перед МКП «Чернівцітеплокомуненерго», не минув строк позовної давності.
04.04.2024 року відповідач ОСОБА_1 подав до суду письмові пояснення (заперечення), в яких зазначив, що квартира АДРЕСА_2 належить йому згідно договору довічного утримання і фактичний власник ОСОБА_2 зареєстрована за вказаною адресою та самостійно сплачує комунальні послуги, а тому він вважає позовну заяву безпідставною та просить відмовити у її задоволенні.
15.04.2025 року від представника позивачки ОСОБА_3 до суду надійшла заява про часткову відмову позивача від позовних вимог, а саме: в частині стягнення заборгованості за постачання теплової енергії та абонентської плати внаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову.
Також, 15.04.2025 року відповідач ОСОБА_1 подав до суду письмові заперечення, в яких просив відмовити МКП «Чернівцітеплокомуненерго» у задоволенні позовних вимог повністю, оскільки позивачем без його відома було відкрито особовий рахунок та проводилися нарахування заборгованості, з її розміром він також не погоджується.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 16 квітня 2025 року прийнято часткову відмову МКП «Чернівцітеплокомуненерго» від вимог позову, а саме - про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за надані послуги з постачання теплової енергії у розмірі 1 333, 67 грн. та плати за абонентське обслуговування у розмірі 587, 76 грн., оскільки відповідач сплатив їх добровільно, та закрито провадження у справі в цій частині.
Представник позивача в судове засідання 16.04.2025 року не з'явилася, подала до суду письмову заяву, в якій просила розглянути справу без її участі.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання також не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, а тому суд вважає можливим розглядати справу в його відсутність.
За таких обставин судове засідання проводилося без участі сторін, та згідно положень ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов слід задовольнити повністю, виходячи з наступного.
Як встановлено судом МКП «Чернівцітеплокомуненерго» надає послуги з постачання теплової енергії в будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Квартира АДРЕСА_2 розташована у вказаному багатоквартирному житловому будинку, який вводився в експлуатацію з комплексом інженерного обладнання. До вказаного інженерного обладнання входять прилади централізованого опалення. Дана квартира відключена від системи централізованого опалення, що не оспорюється сторонами.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №379007941 від 17.05.2024 року вбачається, що ОСОБА_1 належить на підставі договору довічного утримання квартира за адресою: АДРЕСА_3 . ( а.с.7)
Як вбачається з договору довічного утримання від 17.10.2018 року, посвідченим приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Шкляр М.М. ОСОБА_2 передає у власність ОСОБА_1 належну їй квартиру за номером АДРЕСА_4 , а ОСОБА_1 зобов'язується забезпечувати ОСОБА_2 утриманням довічно, а у разі втрати нею здоров'я - також довічно доглядати.
Так, відповідно до п.5 вказаного Договору ОСОБА_1 (набувач) зобов'язується довічно утримувати ОСОБА_2 , забезпечуючи її їжею, одягом, доглядом, необхідною допомогою, медикаментами, оплачувати комунальні послуги, зберегти в її безоплатному довічному користуванні вказану в договорі квартиру (коридор 180-1 площею 4,00 кв.м., кімната 180-2 площею 18,00 кв.м., кухня 180-3 площею 6,40 кв.м., комора 180-4 площею 1,20 кв.м., вбиральня 180-5 площею 3,20 кв.м.) та оплатити ритуальні послуги.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Розрахунок заборгованості відповідачки за спожиту теплову енергію за опалення місць загального користування підтверджується належними доказами, відповідачем обгрунтованість та правильність цього розрахунку не спростовано. Більше того, в ході розгляду справи ОСОБА_1 добровільно сплачено заборгованість за надані послуги за опалення місць загального користування будинком в сумі 1333,67 грн. та 587,76 грн. плату за абонентське обслуговування, в зв'язку із чим позивач відмовився від позовних вимог про їх примусове стягнення. Такі дії, на думку суду, свідчать про визнання відповідачем правомірності нарахування йому оплати за такі послуги та погодження з її розміром, тобто з відповідним розрахунком.
Частиною 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ч.1ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1, 2ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Згідно ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія ч.2 ст.625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язань.
При цьому передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, виходячи з того, що на дані правовідносини поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати суми боргу із врахуванням індексу інфляції та 3% річних, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання, враховуючи наведене вище та ту обставину, що відповідач у встановлені законом строки не вносив плату за отримані житлово-комунальні послуги, позивач має право на стягнення з нього інфляційних втрат та трьох відсотків річних за період прострочки виконання зобов'язань.
Розрахунок заборгованості, наданий позивачем із урахуванням 3 % річних та інфляційних втрат, відповідачем не спростовано, контр-розрахунку ним не надано.
Таким чином, відповідні вимоги позову підлягають задоволенню.
Крім того, суд вважає, що у даній справі відсутні визначені законом підстави для застосування наслідків спливу позовної давності, про що заявляє відповідач.
Так, за приписами статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Враховуючи, що строки позовної давності були неодноразово перервані внаслідок введеного урядом 11 березня 2020 року карантину та запровадження 24 лютого 2022 року на всій території України воєнного стану, строк позовної давності МКП «Чернівцітеплокомуненерго» не пропущений, отже такі доводи відповідача не знайшли свого підтвердження.
Відповідно до ч.3 ст. 142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак, якщо позивач не підтримує своїх вимог внаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Як вбачається з матеріалів справи МКП «Чернівцітеплокомуненерго» відмовилося від частини позовних вимог внаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову до суду, а тому з ОСОБА_1 необхідно стягнути судовий збір в розмірі 2422,40 грн., який був сплачений позивачем при його подачі.
На підставі зазначеного та, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 274-279, 354 ЦПК України, суд
Позов Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» до ОСОБА_1 задовольнити .
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» 24,24 грн., - втрат від інфляційних процесів, 6,38 грн. - три відсотки річних та 2422,40 грн. судового збору на р/р НОМЕР_1 в філії Чернівецькому облуправлінні АТ «Ощадбанк» м. Чернівці, МФО 356334, код 34519280.
Рішення суду може бути оскаржене до Чернівецького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набуває законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повне рішення складено 21.04.2025 року
Суддя М. Є. Бойко