Справа № 636/4372/24 Провадження № 2/636/1096/25
Дата
26 березня 2025 року м. Чугуїв
Чугуївський міський суд Харківської області у складі:
головуючого судді Карімова І.В.,
за участю секретаря судового засідання Ріпи І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства (АТ) «Сенс Банк» в особі представника Мужик Назара Тарасовича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У червні 2024 року АТ «Сенс Банк» в особі представника Мужик Н.Т. звернулося до суду з позовною заявою, сформованою в системі «Електронний суд», про стягнення зі ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №631676270 від 03.06.2021 року у розмірі 194674,63 грн. Та понесені судові витрати по сплаті судового збору. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 03.06.2021 ОСОБА_1 уклав з АТ «Альфа-Банк» угоду №631676270 про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії (надалі кредитний договір). Відповідно умов кредитного договору банк зобов'язався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором. Умовами кредитного договору передбачено, що у випадку невиконання позичальником умов договору останній зобов'язаний достроково виконати всі боргові зобов'язання перед банком протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня отримання від банку інформації. Банк належним чином виконав свій обов'язок щодо надання позичальнику кредиту. Позичальник своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 17.07.2023 року заборгованість за кредитним договором становила 194674,63 грн., з яких: 37 125, 92 грн. - прострочене тіло кредиту; 947,77 грн.-відсотки за користування кредитом; 156600,94 грн. - тіло кредиту. З метою досудового добровільного врегулювання спору на адресу позичальника банком направлено Досудову вимогу щодо виконання договірних зобов'язань. Дану вимогу залишено відповідачем без реагування, тобто відповідач свідомо не скористався своїм правом на дотримання строку для погашення заборгованості за кредитним договором.
Позивач зазначає, що 12 серпня 2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування позивача внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30.11. 2022 року.
Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 08.07.2024 року відкрито провадження у справі, розгляд якої визначено проводити у загальному позовному провадженні. Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 20.11.2024 року підготовче провадження закрито, і розгляд справи призначено по суті на 24.01.2025 року.
До суду 23.01.205 року надійшла заява відповідача ОСОБА_1 про перенесення розгляду справи у зв'язку з проходженням ним ВЛК на службу у Львові та із зазначенням того що він з адвокатом також збирають докази про банк, який на його думку співпрацював з країною агресором, що може потягнути за собою відповідні наслідки.
Просив розгляд справи перенести на кінець березня 2025 року.
У судове засідання, призначене на 26.03.2025 року, представник позивача не з'явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав за заявленими підставами, не заперечує проти ухвалення у справі заочного рішення.
26.05.2025 року до суду надійшла електронною поштою заява відповідача ОСОБА_1 про перенесення засідання у зв'язку із погіршенням стану здоров'я на інший термін, що буде визначено на основі медичних рекомендацій. Посилається на те, що стан його здоров'я потребує невідкладної медичної допомоги та уваги. На підтвердження зазначеного відповідачем додана виписка із медичної карти стаціонарного хворого № 4.4410 КНП Харківської обласної ради «Обласна клінічна лікарня» пульмо -алергологічного відділення, відповідно до якої ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні з 06.09.2024 по 18.09.2024. Після виписки з лікарні рекомендовано: спостереження сімейного лікаря, пульианолога за місцем проживанняя., продовження прийому лікарських препаратів. Інших медичних довідок про стан здоров'я на час розгляду справи відповідачем не надано.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся відповідно до вимог ст.ст. 128-130 ЦПК України, відзив на позовну заяву не надав.
Відповідно до ч. 2 ст. 191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Враховуючи, що у справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про місце і час судового засідання, суд розглядає справу у відсутності відповідача та згідно ч. 4 ст.223 ЦПК України ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Перевіривши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Судом встановлено, що 03.06.2021 року між АТ «Альфа Банк» та ОСОБА_1 було укладено оферту на укладення угоди прообслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 631676270, яка акцептована позичальником шляхом підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора № 3086.
Відповідно до угоди про надання кредиту № 631676270 її сторонами визначено: тип кредиту - кредитування рахунку; мета отримання кредиту - споживчі цілі; сума кредиту - 127600,00 грн.; спосіб та строк надання кредиту - безготівковим шляхом, 12 міс., з можливістю пролонгації дії відновлюваної кредитної лінії на новий строк за умови дотримання клієнтом умов договору; максимальна сума кредиту -200000,00 грн.;
процентна ставка 35,99% річних, фіксована; тип картки- Wordl Debit Mastercard; строк внесення платежу - до 30 числа кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем відкриття картки; сума щомісячного платежу -848 грн.
Факт отримання ОСОБА_1 03.06.2021 року кредиту в розмірі 127600,00 грн. та користування цими грошовими коштами підтверджується випискою по рахунку з кредитною карткою Wordl Debit Mastercard за період з 03.06.2021 по 17.07.2023.
Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26.05.2021 у справі № 204/2972/20 (провадження № 61-168 св 21) виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи, може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Разом з тим, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовною заявою), виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 .
Таким чином, надана позивачем виписка по картковому рахунку ОСОБА_1 , яка свідчить про тривалий час користування відповідачем наданим кредитом, є належним доказом щодо наявності заборгованості за тілом кредиту та процентами.
Позивач посилається на те, що у зв'язку з неналежним виконанням позичальником ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором заборгованість станом на 17.07.2023 року становила 194674,63 грн., з яких: 37 125, 92 грн. - прострочене тіло кредиту; 947,77 грн. - відсотки за користування кредитом; 156600,94 грн. - тіло кредиту, що підтверджується наданим банком розрахунком заборгованості.
До правовідносин, що виникли між сторонами, підлягають застосуванню такі норми права.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У ч. 1 ст. 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (ч. 1 та ч. 2 ст. 633 ЦК України).
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 ЦК України).
За правилом частини статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України). Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (п. 11 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про споживче кредитування»).
Тобто, споживчим є будь-який кредит наданий споживачу для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування»).
Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Факт отримання кредитних коштів підтверджується дослідженою судом випискою за картковим рахунком, у якій наявні відомості про зарахування кредитних коштів на картковий рахунок відповідача. З цього ж доказу вбачається, що відповідач активно користувався кредитними коштами, частково сплачував заборгованість. Зазначений доказ є належним та допустимим і підтверджує обставини, на які посилається позивач у первісному позові.
На спірні відносини поширюється Закон України «Про споживче кредитування», а у частині, що йому не суперечить - Закон України «Про захист прав споживачів».
Відповідно до п.3 ч.4 ст.16 Закону України «Про споживче кредитування» якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.
Якщо кредитодавець звертається до суду з позовом про стягнення споживчого кредиту, не заявивши вимогу про дострокове повернення споживчого кредиту на підставі ст. 16 Закону України "Про споживче кредитування" або на підставі частини 10 статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", то у споживача (позичальника) відсутній обов'язок повернути достроково споживчий кредит.
Такі ж висновки містяться у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №638/13683/15-ц та у Постанові Верховного Суду України від 14.09.2016 у справі №6-223цс16.
Таким чином, наведені приписи Закону підтверджують обов'язковість досудового порядку врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту.
Оскільки у спірних правовідносинах кредит надавався на споживчі цілі, тому відповідно до статті 16 Закону України «Про споживче кредитування», банк повинен був попередньо направити позичальнику вимогу про дострокове повернення кредиту.
04.03.2024 року Банком направлено засобами поштового зв'язку на адресу позичальника досудову вимогу щодо виконання зобов'язань за кредитним договором №631676270 у якій вимагав протягом 30 календарних днів з моменту отримання письмової вимоги, але в будь-якому випадку не пізніше 35 календарних днів з моменту надсилання вимоги, достроково повернути кредит у повній непогашеній сумі та сплатити всі нараховані і несплачені проценти за користування кредитом, комісії у розмірі 194674,63 грн.
Вказівка у вимозі про дострокове повернення кредиту не пізніше 35 календарних днів з моменту надсилання вимоги суперечить положенням ст.16 Закону України «Про споживче кредитування», а тому за правилами ч.5 ст.12 Закону України є нікчемною.
За змістом наведених вище положень законодавства право кредитора вимагати дострокового повернення кредиту настає після спливу 30 календарних днів з моменту отримання вимоги позичальником.
Однак у наданих позивачем матеріалах справи відсутні відомості про отримання досудової вимоги ОСОБА_2 .
Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що у відповідача не виник обов'язок дострокового повернення всієї суми грошових коштів за кредитним договором, оскільки матеріали справи не містять доказів того, відповідачем отримана вимога про дострокове повернення кредиту у 30-ти денний строк, що передував зверненню Банком до суду з даним позовом, як того вимагає Закон України «Про споживче кредитування».
У зв'язку з наведеним суд вважає, що на користь Банку підлягає стягненню з відповідача лише прострочена заборгованість станом на 17.07.2023 року в розмірі 38073,69 грн., з яких: 37 125, 92 грн. - прострочене тіло кредиту; 947,77 грн. - відсотки за користування кредитом. В частині позовних вимог про стягнення тіла кредиту в розмірі 156600,94 грн. слід відмовити.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України).
Згідно з вимогами ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За подання позову АТ «Сенс Банк» сплачено 2422,40 грн. відповідно до меморіального ордеру №75155201 від 23.04.2024. Оскільки позовні вимоги задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню понесений судовий збір в сумі 473,76 грн. (2422,40 х 38073,69 :194674,63 =473,76).
Керуючись ст.ст. 10,12, 223, 235, 258, 263 -265, 268, 279, 280, 354 ЦПК України, суд
Позов Акціонерного товариства «Сенс Банк» в особі представника Мужик Назара Тарасовича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» прострочену заборгованість станом на 17.07.2023 року в розмірі 38073 (тридцять вісім тисяч сімдесят три) грн. 69 коп., з яких: 37 125, 92 грн. - прострочене тіло кредиту; 947,77 грн. - відсотки за користування кредитом, а також судові витрати по сплаті судового збору в сумі 473 ( чотириста сімдесят три)грн. 76 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи:
Позивач: Акціонерне товариство «Сенс Банк», ЄДРПОУ 23494714, адреса: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100;
Представник позивача: Мужик Назар Тарасович, РНОКПП НОМЕР_1 , адреса листування: АДРЕСА_1 ;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 .
Повне рішення складено 04 квітня 2025 року
Суддя І.В. Карімов