Справа № 636/3228/24 Провадження № 2/636/1069/25
Дата
25 березня 2025 року м. Чугуїв
Чугуївський міський суд Харківської області в складі:
головуючого судді- Карімова І.В.,
за участю секретаря судового засідання -Ріпи І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Чугуєві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту,
У травні 2024 року ТОВ «Коллект Центр» в особі директора товариства О.І. Мостовенко звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту в розмірі 31336,20 грн. та понесених судових витрат. Позов мотивований тим, що 03.05.2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та позичальником ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №4099574, відповідно до умов якого, кредитодавець надав позичальнику грошові кошти в сумі 9500,00 грн. шляхом перерахування кредитних коштів на банківську картку позичальника, зареєстровану для цієї цілі в особистому кабінеті на сайті кредитодавця, строком на 30 діб, а позичальник зобов'язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним в розмірі 1,9% за кожен день користування кредитом, та виконати інші обов'язки, передбачені договором. Цей договір укладено в електронній формі за допомогою ІТС товариства шляхом підписання електронним підписом відповідача (вчиненим одноразовим ідентифікатором з урахуванням положень Закону України «Про електронну комерцію», що вважається направленням кредитодавцю повідомлення про прийняття в повному обсязі умов договору. Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання договору позики шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, кредитодавцем ТОВ «Авентус Україна» було перераховано грошові кошти у розмірі 9500 гривень. У порушення умов договору відповідач свої зобов'язання належним чином не виконує, внаслідок чого станом на 08.03.2024 року загальний розмір заборгованості відповідно до розрахунку заборгованості становить 31336,20 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту-9500 грн.; заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги -21660,00 грн.; заборгованість по пеням та штрафам- 0,00 грн.; нараховані 3% річних-24,20 грн.; інфляційні витрати-152,00 грн.
24.01.2022 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу №24-01/2022, відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі за договором про надання споживчого кредиту №4099574 від 03.05.2021 року, що укладений між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 .
У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до позичальників ТОВ «Коллект Центр» відповідно до договору відступлення права вимоги №10-03/2023/01 від 10.03.2023 року, в тому числі й за договором про надання споживчого кредиту №4099574 від 03.05.2021 року, що укладений між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 .
Позивач зазначає, що ТОВ «Коллект Центр» наділено правом грошової вимоги до відповідача, в тому числі правом нарахування процентів відповідно до умов договору позики та договорів відступлення права вимоги.
Позивач також зазначає, що попередня сума понесених ТОВ «Коллект Центр» судових витрат у зв'язку з пред'явленням даного позову та розгляду справи складає: 3028,00 грн по сплаті судового збору та 13000,00 грн. - витрат на правову допомогу, які також просить стягнути з відповідача на свою користь.Також позивач просить розглянути справу у спрощеному позовному провадженні, за відсутності свого представника, та не заперечує проти ухвалення заочного рішення у справі.
Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 17.05.2024 року відкрито провадження у справі, розгляд якої визначено проводити в загальному позовному провадженні. Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 13.11.2024 року закрито підготовче провадження і справа призначена до розгляду по суті.
Подалі представник позивача надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутністю, підтримав позовну заяву за заявленими підставами.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений відповідно до вимог ст.ст. 128-131 ЦПК України, причини своєї неявки суду не повідомив, відзив на позовну заяву не надав.
Відповідно до ч. 1ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до положень ч.4 ст.223, ст. 280 ЦПК Україниу разі неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, якщо відповідач не повідомив суд про причини неявки та якщо від нього не надійшов відзив, суд вирішує справу на підставі наявних у справі доказів, ухвалюючи заочне рішення.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю учасників справи на підставі наявних у справі доказів, ухваливши заочне рішення.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Перевіривши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Судом встановлено, що 03.05.2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та позичальником ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №4099574, відповідно до умов якого кредитодавець надав позичальнику грошові кошти в сумі 9500,00 грн. шляхом перерахування кредитних коштів на банківську картку позичальника за № НОМЕР_1 , зареєстровану для цієї цілі в особистому кабінеті на сайті кредитодавця, строком на 30 діб, з датою повернення кредиту - 02.06.2021 року, що вказана в графіку платежів, що є додатком №1 до цього договору; строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах, визначених в розділі 4 цього договору. (пункти 1.1-1.4 договору). В свою чергу позичальник зобов'язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним в розмірі 1,9% за кожен день користування кредитом( стандартна процентна ставка), яка застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 договору та виконати інші обов'язки, передбачені договором. Орієнтована загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає за стандартною ставкою 14 915,00 грн. (п. 1.8-1.8.1). Цей договір укладено в електронній формі за допомогою ІТС товариства, доступ до якої забезпечується позичальнику через Веб-сайт або мобільний додаток. Електронна ідентифікація позичальника здійснюється при вході останнього в Особистий кабінет в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки кредитодавцем правильності введення коду, направленого на номер мобільного телефону позичальника, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення паролю входу до Особистого кабінету.
Підписання електронним підписом відповідача (вчиненим одноразовим ідентифікатором з урахуванням положень Закону України «Про електронну комерцію») вважається направленням кредитодавцю повідомлення про прийняття в повному обсязі умов договору. Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання договору позики шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, кредитодавцем ТОВ «Авентус Україна» було перераховано грошові кошти у розмірі 9500 гривень.
Зазначені обставини підтверджуються підписаними ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором А172568 документами: копією договору про надання споживчого кредиту №4099574 від 03.05.2021,додатком №1 до договору- графіком платежів, паспортом споживчого кредиту, який містить аналогічні умови кредитування. Факт надання ТОВ «Авентус Україна» ОСОБА_1 кредитних коштів шляхом перерахування їх на банківську картку НОМЕР_1 підтверджується даними про перерахування онлайн кредитів ТОВ «Авентус Україна» (Transaction code 939978337) від 06.02.2024 та відповіддю ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» від 14.02.2024 № 4123 про успішність операції згідно договору з ТОВ«Авентус Україна» № 087/20-ІІ від 08.07.2020 ( № транзакції 939978337 на суму 9500 грн., дата прийняття- 03.05.2021 15:41, номер замовлення18291470, номер картки НОМЕР_1 , статус: «прийнято».
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України.
За правилом частини статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України). Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).
Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень зазначених норм права вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та / або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
24.01.2022 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу №24-01/2022, відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі за договором про надання споживчого кредиту №4099574 від 03.05.2021 року, що укладений між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 . Згідно Реєстру боржників до договору факторингу №24-01/2022 від 24.01.2022 року заборгованість ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту №4099574 від 03.05.2021 складає 31160 грн., з яких: залишок за тілом кредиту- 9500 грн., залишок по відсоткам -21660 грн. Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «Вердикт Капітал» відповідачу нараховано відповідно до ст. 625 ЦК України 3% річних за період з 24.01.2022 по 23.02.2022 в сумі 24,20 грн. та інфляційних збитків за лютий 2022 року в розмірі 152 грн., а всього 176,20 грн.
Відповідно до договору відступлення права вимоги №10-03/2023/01 від 10.03.2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» відступило ТОВ «Коллект Центр» право вимоги до позичальників, в тому числі й за договором про надання споживчого кредиту №4099574 від 03.05.2021 року, що укладений між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 .
Відповідно п. 5.4. договору про відступлення права вимоги №03-06/21 з моменту відступлення (передачі) кредитором новому кредитору права вимоги, новий кредитор є таким, що замінив кредитора у правовідносинах з боржниками, що існують на дату відступлення (передачі) прав вимоги та мають відношення до прав вимоги, зокрема новий кредитор має право здійснювати нарахування та стягнення процентів та/чи процентів, за прострочення виконання грошового зобов'язання (відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України) за договором позики (в тому числі за періоди що передували відступленню прав вимоги, якщо такі нарахування не були здійсненні кредитором) за умови дотримання вимог чинного законодавства України, нарахування та стягнення штрафних санкцій за порушення боржниками грошових зобов'язань, нарахування будь-яких платежів і комісій, а також право вимагати у боржників відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням грошових зобов'язань, відповідно до законодавства та умов договору позики. Відповідно до Акту прийому - та передачі Реєстру боржників до цього договору відступлення права вимоги №10-03/2023/01 від 10.03.2023 року та Реєстру боржників до цього договору заборгованість ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту №4099574 від 03.05.2021 складає 31336,20 грн., з яких: залишок за тілом кредиту- 9500 грн., залишок по відсоткам -21660 грн., відповідальність за ст. 625 ЦК України -176,20 грн.
Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зі змісту статей 512, 513 ЦК України слідує, що зміна кредитора у зобов'язанні здійснюється шляхом оформлення між первісним кредитором та новим кредитором відповідного договору в тій же самій формі, що і угода, за якою права відступаються. При цьому боржник не приймає ніякої участі в підписанні договору про відступлення та не є його стороною. У відповідності до ч.1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, ТОВ «Коллект Центр» є належним позивачем у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором з відповідача ОСОБА_1 .
Невиконання умов укладеного відповідачем договору про надання споживчого кредиту №4099574 від 03.05.2021 рокупризвело до утворення заборгованості, розмір якої ТОВ «Коллект Центр» визначив станом на 08.03.2024 року відповідно до розрахунку заборгованості в розмірі 31336,20 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту-9500 грн.; заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги -21660,00 грн.; заборгованість по пеням та штрафам- 0,00 грн.; нараховані 3% річних-24,20 грн.; інфляційні витрати-152,00 грн.
Зазначений розрахунок заборгованості не оспорений відповідачем, однак суд не може у повному обсязі погодитись з таким розрахунком, виходяччи з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Виходячи з вищевикладеного, суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості, дійшов висновку про порушення відповідачем ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором в розмірі 14 915 грн., з яких - заборгованість за тілом кредиту - 9500,00 грн.; заборгованість за процентами під час строку користування кредитом з 03.05.2021 до 02.06.2021 в сумі 5415 грн. з урахуванням стандартної процентної ставки 1,90% за кожен день користування кредитом відповідно до графіку розрахунків (додаток №1 до договору про надання споживчого кредиту №4099574 від 03.05.2021 року).
Щодо стягнення заборгованості по сплаті відсотків, нарахованих понад строку кредитування після 02.06.2021 року, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише в межах погодженого сторонами строку дії договору.
Згідно ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Стаття 625 ЦК України передбачає відповідальність за порушення грошового зобов'язання. У частині 2 цієї статті зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У постанові від 04.02.2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості. У постановах Великої Палати Верховного Суду вже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані ч. 1ст. 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов'язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов'язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов'язання, за частиною першою ст. 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення ст. 625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов'язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання покладається обов'язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені ст. 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за ч. 2 ст. 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексуне можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно дост. 625 ЦК Українияк грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Враховуючи вищевикладене, право позикодавця нараховувати передбачені договором відсотки припиняється після спливу визначеного договором строку дії договору чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно п.18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Оскільки проценти та інфляційні витраті за ст. 625 ЦК України в загальному розмірі 176,20 грн. нараховані відповідачу до 24 лютого 2022 року, зазначена сума підлягає стягненню з відповідача.
Таким чином, розмір заборгованості ОСОБА_1 за укладеним ним договором про надання споживчого кредиту №4099574 від 03.05.2021 року складає 15091,20 грн., з яких - заборгованість за тілом кредиту - 9500,00 грн.; заборгованість за процентами під час строку користування кредитом з 03.05.2021 до 02.06.2021 в сумі 5415 грн., проценти та інфляційні витраті за ст. 625 ЦК України в загальному розмірі 176,20 грн.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Розподіл судових витрат у справі підлягає вирішенню у порядку ст.141 ЦК України.
Статтею 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Як передбачено ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадку надання правничої допомоги за рахунок держави.
Розмір судових витрат встановлюється на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, тощо), що передбачено ч. 8 ст. 141 ЦПК України.
На підтвердження понесених позивачем судових витрат по сплаті судового збору подана платіжна інструкція №0421750017 від 19.03.2024 року на суму 3028,00 гривень про сплату судового збору, копія договору №02-01/2023 про надання правової допомоги від 02.01.2023 року, укладеного між Адвокатським об'єднанням (АО) «Лігал Ассістанс» та ТОВ «Коллект Центр», прайс-лист щодо виду послуг, які надає АО «Лігал Ассістанс», заявка на надання юридичної допомоги №712 від 07.02.2024 року, платіжна інструкція №413000007 від 09.02.2024 року на переказ готівки в сумі 45000 гривень АО «Лігал Ассістанс», витяг з акту №1 про надання юридичної допомоги від 08.02.2024 року( з урахуванням виправленої описки). Як вбачається із змісту цього акту вартість правової допомоги у даній справі склала 9 000 гривень, з яких: 3000 грн. - за надання усної консультації та 6000 гривень - складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду.
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду.
Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц «У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін».
У розумінні положень частини п'ятої статті 141 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, є можливим лише на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт(Постанова ОП КГС ВС від 03.10.2019 року у справі №922/445/19).
Згідно правових висновків, викладених в постановах Верховного Суду від 24.01.2019 року у справі № 910/15944/17, від 19.02.2019 року у справі № 917/1071/18, «Якщо суд під час розгляду клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу) визначить, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд має дійти висновку про зменшення заявлених до стягнення з іншої сторони судових витрат на професійну правничу допомогу».
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат на правничу допомогу іншою стороною, суд враховує й висновки, викладені в рішенні ЄСПЛ від 23.01.2014 року у справі "East/West Alliance Limited проти України", заява №19336/04, про те, що « заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим», а також в рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії», заява № 58442/00, відповідно до якого «відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір».
Вказаний в акті №1 про надання юридичної допомоги від 08.02.2024 року розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу суд вважає таким, що не у повному обсязі узгоджується з приписами ст. 137 ЦПК України, обсягом наданої правничої допомоги адвокатського об'єднання, який є неспівмірним зі складністю справи, витраченим часом на надання таких послуг, не відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та вважаає, що їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони.
У зв'язку з чим суд приходить до висновку про зменшення заявлених до стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу з 9000 грн. до 3000 грн. Оскільки позовні вимоги ТОВ «Коллект Центр» суд задовольняє частково в розмірі 15091,20 грн., понесені позивачем витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволеним вимогам в розмірі 1458,25 грн.(3028 х15091,20:31336,20=1458,25).
Керуючись ст. 4, 12, 19, 137, 141, 258, 259, 265, 273, 274, 280, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №4099574 від 03.05.2021 року в розмірі 15091 п'ятнадцять тисяч дев'яносто одна) грн. 20 коп., а також понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1458 (одна тисяча чотириста п'ятдесят вісім) грн. 25 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000(три тисячі) гривень.
В іншій частині позовних вимог -відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. Заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», ЄДРПОУ 44276926, місце знаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повне рішення складено 04 квітня 2025 року
Суддя І.В. Карімов